Справа № 203/2815/17
6/0203/6/2018
06 лютого 2018 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:
головуючого судді - Казака С.Ю.
при секретарі - Булеці А.В.
за участю представника заявника - ОСОБА_1
представника заінтересованої особи - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за заявою Комунального підприємства «БЛАГОУСТРІЙ МІСТА» Дніпровської міської ради, учасники третейського розгляду - фізична особа-підприємець ОСОБА_3, ОСОБА_4, третейський суд - Постійно діючий Третейський суд при асоціації «ЛЕВЛЕКС» у складі третейського судді Патика Андрія Володимировича, про скасування рішення третейського суду,-
Комунальне підприємство «БЛАГОУСТРІЙ МІСТА» Дніпровської міської ради звернулось до суду з заявою, в якій посилались на те, що рішенням Постійно діючого Третейського суду при асоціації «ЛЕВЛЕКС» від 01.06.2007 року по справі №12-46/07 за ФОП ОСОБА_3 було визнано право власності на торгівельний кіоск літ.В-1, загальною площею 8,6 кв.м, що знаходиться аз адресою: м.Дніпро, пл.Вокзальна (раніше пл.Петровського),1к, без акту введення в експлуатацію. Про вказане рішення заявник дізнався в квітні 2017 року після звернення ФОП ОСОБА_3 до керівництва з інформацією про те, що він є власником вказаного кіоску. Також зі звернення було встановлено, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на торгівельний кіоск зареєстровано за останнім на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при асоціації «ЛЕВЛЕКС» від 01.06.2007 року. В обґрунтування незаконності рішення третейського суду заявник посилався на те, що до його компетенції входить функція органу контролю за використанням об'єктів благоустрою не за цільовим призначенням, а також функція контролю за станом об'єктів благоустрою міста в сфері споживчого ринку та сфери послуг. До компетенції Дніпровської міської ради відносяться питання стосовно прийняття в експлуатацію нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів, тобто закінчених будівництвом об'єктів. Однак, ні заявник, ні Дніпровська міська рада до участі у справі третейським судом залучені не були та останнім без дотримання вимог діючого законодавства прийнято рішення про визнання за ФОП ОСОБА_3 права власності на торгівельний кіоск без введення його в експлуатацію. Третейський суд, як недержавний орган має повноваження вирішення спорів лише тих сторін, з якими укладено угоду про передачу спору на розгляд третейського суду і ці повноваження не поширюються на спори, в яких крім цих осіб, сторонами є інші особи, які не були сторонами третейської угоди, або спори, які стосуються прав і обов'язків інших осіб, що не є сторонами третейської угоди. В зв'язку з цим, посилаючись на те, що третейський суд вирішив питання щодо прав та обов'язків заявника, який не був стороною, що передала спір на вирішення третейського суду, заявник просив скасувати рішення Постійно діючого Третейського суду при асоціації «ЛЕВЛЕКС» від 01.06.2007 року по справі №12-46/07.
В судовому засіданні представник Комунального підприємства «БЛАГОУСТРІЙ МІСТА» Дніпровської міської ради підтримав подану заяву в повному обсязі та, посилаючись на викладені в ній підстави, просив задовольнити останню.
Представник ФОП ОСОБА_3 проти задоволення заяви заперечував, посилаючись на те, що заявником не доведено порушення його прав при винесенні рішення третейським судом, останнім не було вирішено питання про його права та обов'язки. Також посилався на те, що право власності на торгівельний кіоск було визнано за ФОП ОСОБА_3 на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2006 року у справі №7/144(25/215), яке набрало законної сили та на яке є посилання в рішенні третейського суду.
Інша заінтересована особа - учасник третейського розгляду ОСОБА_4 на неодноразові виклики до суду не з'явилась, по причини своєї неявки не повідомила.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що рішенням від 01.06.2007 року Постійно діючого Третейського суду при асоціації «ЛЕВЛЕКС», вибраного сторонами шляхом укладення третейської угоди від 19.04.2007 року, по справі №12-46/07, було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 до ФОП ОСОБА_3 про визнання права власності та задоволено зустрічний позов останнього до ОСОБА_4 та за ФОП ОСОБА_3 було визнано право власності на торгівельний кіоск літ.В-1, загальною площею 8,6 кв.м, що знаходиться аз адресою: м.Дніпро, пл.Петровського,1к, без акту введення в експлуатацію.
На підставі вказаного рішення 18.07.2007 року було проведено державну реєстрацію права власності на цій кіоск за ФОП ОСОБА_3.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про третейські суди» (тут та далі в редакції Закону, що діяла на момент ухвалення оскаржуваного рішення третейського суду) встановлено, що цей Закон регулює порядок утворення та діяльності третейських судів в Україні та встановлює вимоги щодо третейського розгляду з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб.
До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про третейські суди» завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів сторін третейського розгляду шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону.
Частиною 1 ст.5 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Згідно ст.6 Закону України «Про третейські суди» третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком: 1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів; 2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб; 3) справ, пов'язаних з державною таємницею; 4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів); 5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом; 6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна установа чи організація, казенне підприємство; 7) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України; 8) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст.51 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом.
Рішення третейського суду може бути оскаржене стороною у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.
Рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав: 1) справа, по якій прий-нято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам ст.ст.16-19 цього Закону.
Заяву про скасування рішення третейського суду може бути подано до компетентного суду протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом.
Діюча редакція ч.ч.2,3 ст.51 Закону України «Про третейські суди» закріплює право на оскарження рішення третейського суду, як сторонами, так і третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, якщо третейський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.
Частиною 1 ст.454 ЦПК України також встановлено, що сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.
Заява про скасування рішення третейського суду подається протягом дев'яноста днів: 1) стороною, третьою особою в справі, розглянутій третейським судом, - з дня прийняття рішення третейським судом; 2) особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, - з дня, коли вони дізналися або могли дізнатися про прийняття рішення третейським судом (ч.5 ст.454 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.458 ЦПК України рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею.
Рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо: 1) справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано судом недійсною; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 5) третейський суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Відповідно до п.10 додатку №1 до п.2.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за №157/6445, (з наступними змінами та доповненнями), в редакції, чинній на момент ухвалення рішення третейським судом та проведення на підставі цього рішення реєстрації права власності, до переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна було віднесено рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.
При цьому, п.7 ст.6 Закону України «Про третейські суди», який виключив з підсудності третейських судів справи у спорах щодо нерухомого майна, набув чинності лише 31.03.2009 року, тобто після ухвалення оскаржуваного рішення та проведеної на його підставі реєстрації прав власності.
Право власності ФОП ОСОБА_3 на торгівельний кіоск також було визнано рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2006 року у справі №18/174(10/183)/06, яке відповідачами у справі в особі Дніпропетровської міської ради та КП «ДМБТІ» не оскаржувалося та набрало законної сили, та на підставі якого ФОП ОСОБА_3 також мав би можливість зареєструвати свої права.
Окрім цього, вказаним судовим рішенням встановлено, що земельна ділянка, на якій розміщено торгівельний кіоск, передавалась ФОП ОСОБА_3 для розташування торгівельних кіосків на підставі відповідного рішення міської ради та договору оренди, на час укладення якого кіоск вже був побудований.
Вказане свідчить про обізнаність міської ради, як розпорядника земель міста, щодо зведення торгівельного кіоску та погодження його розміщення при передачі земельної ділянки в оренду.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, а саме витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Комунальне підприємство «Управління контролю за благоустроєм міста» Дніпровської міської ради, правонаступником якого згідно рішення Дніпровської міської ради №61/22 від 21.06.2017 року є Комунальне підприємство «БЛАГОУСТРІЙ МІСТА» Дніпровської міської ради, було засновано та зареєстроване 30.11.2007 року, тобто майже через шість місяців після ухвалення оскаржуваного рішення третейського суду.
Також суд враховує, що до компетенції заявника не входить здійснення контролю у сфері архітектури та будівництва, підготовки дозвільних документів на будівництво та введення закінчених будівництвом об'єктів в експлуатацію.
А тому посилання заявника на те, що він не був стороною, що передала спір на вирішення третейського суду та вирішення оскаржуваним рішенням питання про права та обов'язки заявника, суд вважає безпідставними та не вбачає передбачених ст.458 ЦПК України підстав для скасування рішення третейського суду.
В зв'язку з цим, в задоволенні заяви Комунального підприємства «БЛАГОУСТРІЙ МІСТА» Дніпровської міської ради слід відмовити, а рішення Постійно діючого Третейського суду при асоціації «ЛЕВЛЕКС» від 01.06.2007 року у справі №12-46/07 залишити без змін.
У відповідності до ст.141 ЦПК України та в зв'язку з відмовою в задоволенні заяви понесені заявником судові витрати у вигляді сплаченого судового збору слід віднести на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1,3,5,6,51 Закону України «Про третейські суди», ст.ст.2,4,5,10, 11,12,76-80,141,223,247,258,259,263-268,454-460 ЦПК України, суд -
Відмовити в задоволенні заяви Комунального підприємства «БЛАГОУСТРІЙ МІСТА» Дніпровської міської ради, учасники третейського розгляду - фізична особа-підприємець ОСОБА_3, ОСОБА_4, третейський суд - Постійно діючий Третейський суд при асоціації «ЛЕВЛЕКС» у складі третейського судді Патика Андрія Володимировича, про скасування рішення третейського суду.
Залишити без змін рішення Постійно діючого Третейського суду при асоціації «ЛЕВЛЕКС» від 01 червня 2007 року у справі №12-46/07.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана учасниками справи до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 15 лютого 2018 року.
Суддя С.Ю.Казак