Справа №203/3682/17
Провадження №2/0203/228/2018
13.02.2018 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Католікяна М.О.,
при секретарі Дзьомі Ю.О.,
з участю:
-позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання права, зобов'язання вчинити дії,
09 жовтня 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ «Банк Михайлівський», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання права, зобов'язання вчинити дії. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 08.02.2016 року між ним та ПАТ «Банк Михайлівський» був укладений депозитний договір, згідно з яким відповідач відкрив депозитний рахунок та прийняв від позивача грошові кошти загальною сумою 20 000,00 грн. 25.03.2016 року між сторонами знову було укладено депозитний договір, згідно з яким відповідач відкрив депозитний рахунок та прийняв від позивача грошові кошти загальною сумою 50 000,00 грн. Того ж дня між позивачем та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» був укладений договір позики, за яким позивач передав у позику кошти, що підлягали поверненню на рахунки позивача, відкриті у ПАТ «Банк Михайлівський». 19.05.2016 року за укладеним договором позики на рахунки позивача надійшли кошти в сумі 30 531,14 грн. Крім того, 16.05.2016 року між позивачем та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» був укладений договір позики, за яким позивач знову передав у позику кошти, що підлягали поверненню на рахунок позивача, відкритий у ПАТ «Банк Михайлівський». 19.05.2016 року за укладеним договором позики на рахунки позивача надійшли кошти в сумі 20 029,51 грн. Того ж дня позивач у системі інтернет-банкінгу «mPay» здійснив переказ своїх коштів з одного рахунку, відкритому у ПАТ «Банк Михайлівський», на інший в сумі 50 029,51 грн. Таким чином, на час ухвалення рішення про ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» (12.07.2016 року) на рахунку позивача у ПАТ «Банк Михайлівський» обліковувалося 70 060,65 грн. Після звернення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб позивачеві було повернуто лише 20 000,00 грн. За повідомленням ПАТ «Банк Михайлівський» решта суми не підлягає відшкодуванню через нікчемність правочину з переказу коштів у сумі 50 029,51 грн. Після повторного звернення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб позивачеві додатково було повернуто 30 531,14 грн. Решта суми (19 529,51 грн.) дотепер позивачеві не відшкодована. Викладені обставини стали причиною звернення позивача до суду з позовом (з урахуванням уточнень) про визнання за позивачем права на отримання відшкодування в сумі 19 529,51 грн., зобов'язання ПАТ «Банк Михайлівський» в особі уповноваженої особи подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію щодо цих коштів, зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вчинити дії з виплати позивачеві цих коштів (а.с.а.с. 1 - 8, 39, 76, 77).
Позивач у судовому засіданні підтримав позов.
Представники відповідачів до суду не з'явилися, звернувшись із заявами про розгляд справи за їх відсутності (а.с.а.с. 67 - 72). У справі є достатньо доказів для її вирішення, що у сукупності з викладеними обставинами дає суду підстави для застосування положень частини четвертої статті 223, статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК).
Заслухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 02.02.2016 року між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський» було укладено договір (шляхом акцептування оферти) на відкриття карткового рахунку «Депозит *вКлад», згідно з яким відповідач відкрив депозитний рахунок НОМЕР_2 та прийняв від позивача грошові кошти загальною сумою 20 000,00 грн., випустивши на ім'я останнього картку НОМЕР_3 (а.с.а.с. 9 - 11, 13).
25 березня 2016 року між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський» було укладено договір №980-027-000003415 банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний», згідно з яким відповідач відкрив депозитний рахунок НОМЕР_4 та прийняв від позивача грошові кошти загальною сумою 50 000,00 грн. (а.с.а.с. 12, 13).
Того ж дня між позивачем та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» був укладений договір №980-027-000210974, за яким позивач передав у позику кошти в сумі 30 000,00 грн., що підлягали поверненню на рахунки позивача НОМЕР_2 (для сплати відсотків), НОМЕР_4 (для повернення позики), відкриті у ПАТ «Банк Михайлівський» (а.с.а.с. 14, 15).
16 травня 2016 року між позивачем та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» був укладений договір №980-065-000239343, за яким позивач передав у позику кошти в сумі 20 000,00 грн., що підлягали поверненню на рахунок позивача НОМЕР_4, відкритий у ПАТ «Банк Михайлівський» (а.с. 16).
19 травня 2016 року ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на виконання договору №980-027-000210974 переказало на рахунок позивача НОМЕР_4 кошти в сумі 30 000,00 грн. (сума позики), а також на рахунок НОМЕР_2 - кошти в сумі 531,14 грн. (відсотки) (а.с. 17-звор.).
Того ж дня ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на виконання договору №980-065-000239343 переказало на рахунок позивача НОМЕР_4 кошти в сумі 20 000,00 грн. (сума позики), а також 29,51 грн. (відсотки) (а.с. 17).
Того ж дня позивач у системі інтернет-банкінгу «mPay» здійснив переказ коштів з рахунку НОМЕР_4 на рахунок НОМЕР_2 в сумі 50 029,51 грн. (а.с. 18).
12 липня 2016 року правлінням Національного банку України було ухвалене рішення №124-рш про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський».
20 липня 2016 року позивач звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» із заявою про надання йому інформації щодо включення до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (а.с. 20).
21 липня 2016 року позивач звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» із заявою про надання йому інформаційної довідки про стан карткового рахунку НОМЕР_2, відкритого у ПАТ «Банк Михайлівський» (а.с. 21).
Того ж дня позивач звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» із заявою про надання йому інформаційної довідки про стан рахунку НОМЕР_4, відкритого у ПАТ «Банк Михайлівський» (а.с. 21-звор.).
29 липня 2016 року позивачеві на підставі заяви про видачу готівки №576994 було повернуто 20 000,00 грн. (а.с. 19).
01 вересня 2016 року ПАТ «Банк Михайлівський» своїми листами №№3Г-ЕП (К)/3848/1, 3Г-ЕП (К)/3849/1 повідомило позивача про те, що перекази ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» 19.05.2016 року коштів загальною сумою 50 560,65 грн. на рахунки позивача є нікчемними відповідно до пунктів 7 - 9 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (а.с.а.с. 23 - 26).
20 грудня 2016 року позивачеві на підставі заяви про видачу готівки №853855 було додатково повернуто 30 531,14 грн. (а.с. 19).
Таким чином, невідшкодована позивачеві частина його депозитного вкладу склала 20 029,51 грн. Між тим, ураховуючи принцип диспозитивності, суд вважає за необхідне провести розгляд справи у межах заявлених позивачем вимог - щодо коштів у сумі 19 529,51 грн.
Відповідно до абзацу першого частини 1, абзацу першого частини 2 статті 26 Закону України від 23.02.2012 року №4452-VI«Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон №4452-VI) фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.
Згідно з абзацом першим частини 1, абзацом першим частини 3 статті 27 Закону №4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку. Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.
У відповідності з частиною 2 статті 38 Закону №4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
За правилами, встановленими пунктами 7 - 9 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI (які стали підставою для визнання переказів позивача нікчемними), правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Частинами 1 - 3 статті 1066 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
За змістом абзаців першого - третього пункту 1.24 статті 1 Закону України від 05.04.2001 року №2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі - Закон №2346-ІІІ) переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою. Під помилковим переказом розуміється рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі. Неналежний переказ - це рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі.
Відповідно до абзацу першого пункту 1.3 статті 1 Закону №2346-ІІІ дата валютування - це зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача.
Таким чином, кошти, переказані платником отримувачеві, від моменту їх зарахування на рахунок отримувача переходять у власність останнього, який і має виключне право розпорядження ними, а банк, у свою чергу, у межах договору й відповідно до закону виконує лише функції з обслуговування рахунку клієнта, тобто не є набувачем цих коштів.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 21.10.2014 року №41242784 (справа №3-147гс14), яка відповідно до статті 263 ЦПК підлягає урахуванню судом.
Згідно з частиною 1 статті 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Аналіз приведених норм свідчить про те, що дії позивача з переказу не були за своїми ознаками правочинами, у розумінні статті 202 ЦК, отже й висновки про їх нікчемність є хибними, оскільки ПАТ «Банк Михайлівський» не був і не міг бути їх стороною.
Ураховуючи викладене, дії банку на виконання пункту 1 частини 4 статті 38 Закону №4452-VI, у відповідності з якимпротягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації фонд повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів, є безпідставними.
При цьому навіть за умови наявності таких підстав застосування наслідків нікчемності правочину без втручання судового механізму законом не передбачено.
Суд також критично ставиться до самих підстав для відмови повернути кошти, зазначені у листах від 01.09.2016 року №№3Г-ЕП (К)/3848/1, 3Г-ЕП (К)/3849/1 - пункти 7 - 9 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI.
У цих нормах містяться три самостійні підстави для оцінки правочинів як нікчемних, а саме:
-банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
-банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;
-здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Між тим, у вказаних листах уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» взагалі не зазначила, яка саме з трьох підстав була нею застосована при оцінці переказів позивачем коштів. Це, безумовно, свідчить про незаконність відмови повернути позивачеві його кошти.
Більш того, у листах від 01.09.2016 року йшлося про нікчемність операцій з переказу коштів, платником за якими виступало ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», а отримувачем - позивач. Таким чином, застосування приписів пунктів 7 - 9 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI є в принципі безпідставним, оскільки у них йдеться про укладення правочинів саме банком. Між тим, у вказаних правовідносинах ПАТ «Банк Михайлівський» не був стороною жодних правочинів.
Додатково, про безпідставність відмови повернути кошти свідчить те, що від початку уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» у надісланих позивачеві листах заявила про нікчемність операцій з переказу 50 560,65 грн., проте згодом більша частина цих коштів у сумі 30 531,14 грн. була позивачеві повернута. У цьому випадку залишається незрозумілою причина неповернення решти суми, яка за своєю юридичною природою є ідентичною вже сплаченій.
Ураховуючи викладене, суд вважає обґрунтованим заявлений позивачем позов.
При цьому, на думку суду, запропонований позивачем спосіб захисту порушеного права є цілком ефективним, кореспондується з приписами Закону №4452-VI, який запроваджує й регулює спеціальний механізм повернення (відшкодування) коштів за вкладами фізичних осіб у неплатоспроможних банках.
Такий висновок узгоджується і з нормами статті 5 ЦПК, у відповідності з якими, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Суд критично ставиться до письмових заперечень відповідачів щодо порушення позивачем правил судочинства, яке регулює порядок вирішення таких спорів, оскільки вони суперечать висновкам Верховний Суд України, викладеним у постанові від 09.11.2016 року у справі №6-2309цс16, а також постанові від 14.12.2016 року у справі №6-2735цс16, які відповідно до статті 263 ЦПК підлягають урахуванню судом.
З огляду на викладене суд вважає за необхідне заявлений у справі позов задовольнити.
У порядку статті 141 ЦПК з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь держави необхідно стягнути компенсацію судових витрат у сумі 1 409,60 грн.
Керуючись статтями 5, 7, 10 - 13, 19, 23, 76 - 81, 89, 133, 141, 209 - 211, 213, 223, 228, 229, 258, 259, 263 - 265, 280 - 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1; АДРЕСА_1) до Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» (ідентифікаційний номер - 38619024; 01001, місто Київ, провулок Рильський, 10-12/3), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ідентифікаційний номер - 21808016; 04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, 17) про визнання права, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати право ОСОБА_1 на отримання відповідно до Закону України від 23 лютого 2012 року №4452-VI«Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відшкодування за картковим рахунком «Депозит *вКлад» НОМЕР_2 у сумі 19 529,51 грн.
Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», який має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у сумі 19 529,51 грн.
Зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вчинити усі необхідні дії у межах наданих законом повноважень із здійснення виплати відшкодування коштів у межах гарантованої суми ОСОБА_1 як вкладникові Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський».
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем, третьою особою в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні б уло оголошено лише вступну та резолютивну частини заочного рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне заочне рішення складено 19 лютого 2018 року.
Суддя М.О. Католікян