Справа № 522/20411/16-ц
Провадження № 2/522/3894/18
15 лютого 2018 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого-судді Чернявської Л.М.,
за участю секретаря судового засідання Прусс О.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в місті Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат, відсотків за користування позикою,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та після уточнення вимог, просить стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) 36889,70 гривень інфляційних втрат та 24858,55 гривень відсотків за користування позичкою та 640,21 гривню судового збору.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що 06.06.2012 року ОСОБА_2 взяв у нього в борг 5000 доларів США на строк до 06.06.2013 року.
У зв?язку з неповерненням ОСОБА_2 позичених коштів, ОСОБА_1 звернувся до суду і рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29.01.2015 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму основного боргу за розпискою у розмірі 64 753,42 грн., проценти за користування коштами у сумі 28167,73 грн.
Рішення набрало законної сили, звернуте до виконання.
Однак, наразі відповідач ухиляється від виконання вказаного рішення суду.
Позивач вважає, що такими діями, відповідач продовжує порушувати його законні права, а сума процентів за користування позиченими коштами станом на 31.10.2016 року складає 24858,55 гривень. Крім того, сума інфляційних втрат позивача, у зв?язку з невиконанням відповідачем своїх зобов?язань з повернення боргу та виконання рішення суду складає 36889,70 гривень.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про день, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином. Позивач просив розглянути справу за його відсутності та задовольнити позов. Відповідач повторно в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, заперечень на позов не надав.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 06.06.2012 року ОСОБА_2 взяв у ОСОБА_1 в борг 5000 доларів США на строк до 06.06.2013 року. У зв?язку з неповерненням ОСОБА_2 позичених коштів, ОСОБА_1 звернувся до суду і рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29.01.2015 року стягнуто з ОСОБА_2 (ІНН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_2) суму основного боргу за розпискою у розмірі 64 753,42 грн., проценти за користування коштами у сумі 28167,73 грн.
Рішення набрало законної сили 09.02.2015 року, звернуте до виконання. Однак, відповідач ухиляється від виконання вказаного рішення суду. Суду надано лист державної виконавчої служби від 04.12.2017 року яким підтверджено, що в Біляївському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області перебуває виконавче провадження ВП №52695974 з примусового виконання виконавчого листа №522/20626/14 від 19.02.2015 року виданого Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу у розмірі 93850,36 грн. Під час примусового виконання кошти боржником не перераховувались та в матеріалах виконавчого провадження відсутні докази сплати боргу.
Позивач вважає, що такими діями, відповідач продовжує порушувати його законні права, а сума процентів за користування позиченими коштами складає 24858,55 гривень, сума інфляційних втрат складає 36889,70 гривень.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
Так, у частині п'ятій статті 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникнути з рішення суду.
Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Позивач просить стягнути кошти у зв'язку з невиконанням відповідачем рішення суду яке набрало законної сили 09.02.2015 року.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у зв'язку з тим, що відповідач майже три роки не розраховувався з позивачем по заборгованості, позивачем понесені певні втрати, а саме інфляційні втрати у розмірі 36889 (тридцять шусть тисяч вісімсот вісімдесят дев'ять) гривень 70 копійок за розрахунком наданим позивачем та 3 % річних у розмірі 8446 (вісім тисяч чотириста сорок шість) гривень 50 копійок (за період з лютого 2015 року по лютий 2018 року), а всього 45336 (сорок п'ять тисяч триста тридцять шість) гривень 20 копійок, виходячи з суми заборгованості в розмірі 93850 гривень 36 копійок, яка була стягнута за заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29.01.2015 року.
При цьому суд не погоджується з доводами позивача, що стягненню підлягають проценти за користування коштами у сумі 28167,73 грн. виходячи з того що договором між сторонами встановлено розмір процентів відповідний 1,5% на місяць від суми боргу, що складає еквівалент 75 доларів США в перерахунку по курсу НБУ, оскільки позивач просить стягнути проценти та інфляційні втрати у зв'язку з невиконанням відповідачем рішення суду яке набрало законної сили 09.02.2015 року та яким стягнуто заборгованість в розмірі 93850 гривень 36 копійок.
На підставі наведеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення суму процентів за користування коштами у сумі 8446 гривень 50 копійок та інфляційних втрат у розмірі 36889 гривень 70 копійок.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦК України, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 має бути стягнуто суму судового збору пропорційно до задоволених вимог в розмірі 640 гривень.
Керуючись ст.ст. 11, 598, 625 ЦК України, ст.ст. 141, 263-265 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат, відсотків за користування позикою - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) інфляційні втрати у розмірі 36889 (тридцять шусть тисяч вісімсот вісімдесят дев'ять) гривень 70 копійок та 3 % річних у розмірі 8446 (вісім тисяч чотириста сорок шість) гривень 50 копійок, а всього 45336 (сорок п'ять тисяч триста тридцять шість) гривень 20 копійок та 640 гривень судового збору.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення може бути оскаржено сторонами протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення до апеляційного суду Одеської області, в порядку та строки передбачені ст.ст. 354, 355 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений та підписаний 15 лютого 2018 року.
Суддя Л. М. Чернявська
15.02.2018