Справа № 486/99/18
Провадження № 1-кп/486/65/2018
19 лютого 2018 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області
у складі: судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю: прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
потерпілого - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Южноукраїнську Миколаївської області у кримінальному провадженні №12017150120000946 від 14.10.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 343 КК України,
31.01.2018 року до Южноукраїнського міського суду Миколаївської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12017150120000946 від 14.10.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 343 КК України, який був розподілений автоматизованою системою документообігу судді ОСОБА_8
07.02.2018 року ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області задоволено заяву головуючого судді ОСОБА_8 про самовідвід.
08.02.2018 року протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначений обвинувальний акт розподілено судді Южноукраїнського міського суду ОСОБА_1 .
08.02. 2018 року реєстром передачі справ обвинувальний акт передано судді ОСОБА_1 .
19.02.2018 року у судовому засіданні суддею ОСОБА_1 заявлено самовідвід у звязку з тим, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12017150120000946 від 14.10.2017 року затверджено прокурором Первомайської місцевої прокуратури ОСОБА_9 , який відповідно до постанови про визначенння групи прокурорів від 16.10.2017 року є старшим групи прокурорів., та який є сином судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області ОСОБА_10 , з якою суддя ОСОБА_1 більше 24 років перебуває у дружніх стосунках. Суддя ОСОБА_1 розпочинала свою трудову діяльність з Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області та була начальником ВДВС у м.Первомайську.
Учасники справи не заперечували, щодо заявленого відводу.
Стаття 75 КПК України визначає обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні.
Згідно з пунктом 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Ради Європи «Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів» незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При постановлені судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але і з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана. П. 2.5. Бангалорських принципів поведінки суддів передбачає, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Статтею 55 Закону «Про судоустрій і статус суддів», якою визначені права та обов'язки судді, передбачається, що суддя зобов'язаний дотримуватися правил суддівської етики. Суддівській етиці присвячена спеціальна норма - стаття 57 «Етика судді». Дотримання етичних норм передбачає утримання суддею від дій, що можуть бути розцінені як використання посадового становища в особистих цілях чи можуть викликати сумнів у його неупередженості, незалежності і справедливості винесених рішень.
Таким чином, заявлений самовідвід судді ОСОБА_1 є її прямим обов'язком, передбаченим нормами національного, українського та міжнародного права та надання правової оцінки судом дій судді, що є неприпустимим. Монреальська універсальна декларація про незалежність правосуддя визначає, що у процесі прийняття рішень судді є незалежними від своїх колег по суду та вищих посадових осіб.
Суддя зобов'язаний викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь- який суддя стосовно якого є підстави для сумніву у недостатній неупередженості повинен брати самовідвід.
Згідно практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі "Білуха проти України", у справі "Веттштайн проти Швейцарії", тощо) важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.
Суд, який розглядає справу має бути "безстороннім" і "незалежним" за ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і засад судочинства.
Відповідно до ст.75 КПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), за наявності інших обставини, які викликають сумнів в його неупередженості.
Суддя звертає увагу й на ті зовнішні ознаки незалежності, що можуть стосуватись навіть гіпотетичної можливості впливу на Європейський суд іноді визнається достатнім, щоб поставити під сумнів незалежність суду (рішення у справах Белілос проти Швейцарії, Очолан проти Турції. Європейський суд застерігає, що навіть самі лише сумніви розсудливого спостерігача в тому, що суд незалежний та неупереджений, можуть мати певне значення в розумінні забезпечення громадянам права на справедливий суд (рішення у справах Ферантелі та Сантанджело проти Італії, Хаусчілдт проти Данії.
Згідно ст. 6 ч.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи… незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить висунуте проти нього кримінальне обвинувачення ….
Текст статей 80,81,82 КПК України свідчить про неоднаковий підхід законодавця щодо зазначення у вказаних нормах порядку подачі заяви про самовідвід судді.
Згідно ч.1 ст. 80 КПК України суддя за наявності підстав передбачених статтями 75-79 КПК України зобов'язані заявляти самовідвід.
Відповідно до ст. 82 КПК України законодавцем вказано наслідки заявленого самовідводу судді.
Як свідчить текст ч. 1 ст. 81 КПК України законодавець після слова «відводу» не зазначив слово «самовідводу».
На погляд судді заява про самовідвід повинна вирішуватися виключно одноособово і ніхто не може її переглядати.
Положеннями КПК України механізм правового регулювання самовідводу суддів чітко не встановлено порядок його вирішення, зокрема при розгляді заяви про самовідвід, що викликає труднощі у правовідносинах та призводить до конфліктів між суддями.
Суддя виходить із вимог ст. 369 КПК України, практики національних судів, міжнародної практики з принципу верховенства права, вважає, що будь-яке процесуальне рішення судді або слідчого судді в кримінальному провадженні повинно бути оформлено процесуальним документом, а в даному випадку, саме ухвалою судді.
З урахуванням судової практики процесуальне рішення про самовідвід не повинно переглядатися іншим суддею, так як це призводить до конфліктів між суддями. Суддя суду не може бути судом у справі свого колеги щодо обґрунтованості ним заявленого собі самовідводу. Так як це суперечить міжнародним стандартам та закону України «Про судоустрій і статус суддів». З огляду на це, на глибоке переконання суду, правова оцінка щодо заявленого самовідводу суддею може надаватися виключно Вищою радою правосуддя.
Якщо ж підходити до КПК України, саме з позиції букви закону, то в ньому можна знайти багато суперчностей, а тому, КПК України, зобов'язує розуміти й дух закону. Тлумачити КПК України слід з позиції верховенства права та практики ЄСПЛ.
Правова позиція суду в даному вирішенні заяви про самовідвід судді збігається з практикою рішення ВАСУ від 17.11.2015 рокуК/800/41329/15, ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 09.06.2015 року №821/1552/15-а та практикою місцевих судів, а саме: справа № 486/610/16-к, провадження №1-кс/486/102/2016, справа № 486/610/16-к, провадження №1-кс/486/94/2016, а також справа №486/939/16-к, провадження №1-кс/486/147/2016 (ухвали від 16.09.2016 року та від 10.10.2016 року). Суддя несе власну персональну відповідальність перед Вищою радою правосуддя за своє процесуальне рішення щодо самовідводу і не має необхідності усилювати це рішення, рішенням іншого судді, так як така практика призводить до негативних наслідків та негативно впливає на строки розгляду справи. Різна правова позиція суддів призводить не до єдності судової практики, а до її різноманітності, що є неприпустимим.
На думку судді, механізм само відведення судді має бути максимально роз'яснений, аби виключити будь-які викривлення тлумачення та застосування.
На переконання судді правова позиція щодо вирішення самовідводів у кримінальних справах може бути вирішена після висловлення правової позиції Верховного суду за якою послідує єдність судової практики у вирішенні самовідводу.
Саття 129 Конституції України визначає, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.
Гарантії незалежності суддів, а також відповідальність за втручання у здійснення правосуддя та вплив на суд або суддів у будь-який спосіб закріплюється Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Із системного аналізу наведених норм слідує, що незалежність є основною передумовою їх об'єктивності та неупередженості у зв'язку з чим будь-який вплив на суддю у тому числі з боку інших суддів є неприпустимим.
Суддя повинен виконувати свої професійні обов'язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, не зважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику.
Зовнішня незалежність не є прерогативою чи привілеєм наданим для задоволення власних інтересів суддів. Вона надається в інтересах верховенства права та осіб, як домагаються та очікують неупередженого правосуддя. Незалежність суддів слід розуміти як гарантію свободи, поваги до прав людини та неупередженого застосування права. Неупередженість та незалежність суддів є необхідним для гарантування рівності сторін перед судом (п. 11 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 КМ РЄ.
Керуючись ст. 9, 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і громадянина і основоположних свобод та практикою ЄСПЛ, ст.ст. 1, 8, 9, 369, 371, 372 КПК України, суддя,
Заявлений самовідвід судді ОСОБА_1 - задовольнити.
Відвести суддю ОСОБА_1 від розгляду кримінального провадження №12017150120000946 від 14.10.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 343 КК України,
Передати у кримінальне провадження №12017150120000946 від 14.10.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 343 КК України,до секретаріату Южноукраїнського міського суду Миколаївської області для виконання вимог ст. 35 КПК України з дотриманням вимог ст. 9 КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Южноукраїнського міського суду ОСОБА_1