Справа № 490/2850/16-а
нп 2-а/490/138/2017
Центральний районний суд м. Миколаєва
31 січня 2018 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді - Черенкової Н.П.,
при секретарі судового засідання Сасік Я.С.,
розглянувши у письмовому провадженні в залі суду м. Миколаєві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціальних виплат і компенсацій Центрального району Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління соціальних виплат та компенсацій Центрального району Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради, в якому просить визнати протиправною бездіяльність по несплаті допомоги при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 01.05.2014 року та припиненню виплати допомоги по догляду дитини до виповнення трьох років з 01.08.2014 року; стягнути заподіяні збитки в сумі 21 390 грн., уточнивши ці вимоги з врахуванням березня - травня місяців 2016 року до 24 360 грн; вчинити дії щодо сплати їй з 01.03.2016 року щомісяця державної соціальної допомоги при народженні дитини та по догляду до досягнення нею трьох років у встановленому законом розмірі.
Позивач до судового засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутності та позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Відповідач до судового засідання не з'явилася, надала заперечення проти позову.
Згідно ч.2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Водночас, позивачем заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не заявлено.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Додаткового суд враховує, що Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст якихне допустити судовий процес у безладний рух. У зв'язку з наведеним, залишення позову без розгляду з підстав, передбачених законом (пропуск строку звернення до адміністративного суду) не є порушенням права на справедливий судовий захист.
Зокрема, Європейський Суд з прав людини у п.35 рішення від 12.03.2009 (справа "Плахтєєв та Плахтєєва проти України") зазначив, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. рішення у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, серія А, № 18, сс. 17- 18, пп. 35- 36). Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, нормативне регулювання такого права стосовно неповнолітніх та психічно хворих осіб (див. рішення у справі "Стаббінґс та інші проти Сполученого Королівства" (Stubbings and Others v. the United Kingdom) від 22 жовтня 1996 року, Reports 1996-IV, с. 1502-3, пп. 51- 52; і у справі "Толстой Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, серія A, № 316-B, сс. 80- 81, пп. 62- 67).
Відповідно до пунктів 22-23 рішення від 28 березня 2006 року у справі "Мельник проти України" правила регулювання строків подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Отже, враховуючи те, що національним законодавством України встановлені певні обмеження, зокрема, щодо строку звернення до адміністративного суду і це не може вважатися незаконним обмеженням у праві на доступ до суду, а також те, що у цій справі судом достовірно встановлено обізнаність позивача про порушення його прав з 06.06.2014 року, проте з позовом до суду вона звернулась лише 28.09.2016 року, тобто після спливу встановленого законом шестимісячного строку, на підставі наведеного суд вважає, що позовні вимоги в частині сплати державної соціальної допомоги при народженні дитини в період з 01.06.2014 року по 28.09.2015 року слід залишити без розгляду.
Керуючись статтями 122, 123, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціальних виплат і компенсацій Центрального району Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради в частині стягнення державної соціальної допомоги при народженні дитини в період з 01.06.2014 року по 28.09.2015 року залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України.
Суддя Н.П. Черенкова