Справа № 199/994/18
(2/199/1266/18)
19.02.2018
19 лютого 2018 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі: судді Спаї В.В., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, де треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального нотаріального округу ОСОБА_4, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання договору дарування недійсним,
Позивач звернувся до суду із даним позовом.
Разом з позовною заявою позивачем подано до суду клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви. Клопотання обгрунтоване тим, що позивач має незадовільний майновий стан, який не дозволяє своєчасно сплатити навіть частково судовий збір, оскільки вона ніде не працює, після того як у 2015 році у неї була знята ІІІ група інвалідності, вона не може офіційно працевлаштуватися за фахом. На даний час вона мешкає з батьками, які є пенсіонерами та фактично перебуває на їхньому утриманні.
Відповідно до вимог ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі, а також зменшити розмір належних до оплати судових витрат, або звільнити від їх сплати.
Згідно з ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, а також зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сімї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд зазначає, що єдиною підставою для вчинення судом дій, зазначених у статті 8 Закону України „Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також те, що вона підпадає під умови, визначені ч. 1 ст. 8 вищезазначеного Закону.
Таким чином, розстрочення, відстрочення сплати судового збору та звільнення від такої сплати є правом суду, а відповідна заява сторони розглядається, виходячи із визначених нею обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент звернення до суду, та підтвердження цих обставин належними та достатніми доказами.
Проте, як вбачається з матеріалів клопотання, позивачем не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження викладених у ньому обставин та доказів того, що фінансове становище останнього унеможливлює сплату судового збору за подання позовної заяви.
Крім того, у заявленому клопотанні також не наведено та не подано доказів на підтвердження того, що матеріальне становище позивача зміниться протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду позовної заяви та він зможе сплатити судовий збір у встановленому розмірі.
Під час розгляду клопотання суд також враховує, що Європейським судом з прав людини у справі „Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 року, зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
При цьому, суд звертає увагу позивача, що статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, тому самі лише обставини, пов'язані з тим, що позивач офіційно не працює та відсутність у нього коштів для сплати судового збору не можуть вважатися безумовною підставою для звільнення від такої сплати або її відстрочення.
Враховуючи даний принцип, а також положення статті 5 Закону України «Про судовий збір», суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні, в тому числі й у питанні звільнення від сплати судового збору чи відстрочення такої сплати.
На підставі викладеного, враховуючи, що позивач не надав жодного доказу на підтвердження доводів, викладених у клопотанні, з урахуванням того, що позивач є працездатною особою, суд вважає, що у задоволенні клопотання позивача слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 136, 258, 260, 261 ЦПК України,
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви до ОСОБА_2, ОСОБА_3, де треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального нотаріального округу ОСОБА_4, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання договору дарування недійсним - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала підписана 19 лютого 2018 року.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання. Апеляційна скарга може бути подана до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська.
Суддя В.В.Спаї