Справа № 487/6461/17
Провадження № 2/487/810/18
(ЗАОЧНЕ)
06.02.2018 року Заводський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Біцюка А.В., за участю секретаря Попович В.Б., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; фактична адреса: м. Миколаїв, вул. Берегова, 41-А) ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; фактична адреса: м. Миколаїв, вул. Берегова, 41-А) ОСОБА_4 (АДРЕСА_1; фактична адреса: м. Миколаїв, вул. Берегова, 41-А) про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання, -
08.12.2017 року до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання.
На підставу своїх вимог позивачка спирається на те, що вона є власницею квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі ордеру №483 від 07 травня 1985 року. Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 зареєстровані за вищевказаною адресою проте в зазначеній квартирі не проживають, та не з'являються вже більше 20 років, що підтверджується актом про не проживання із свідченнями сусідів. Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду з даним позовом.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 до судового засідання не з'явились, суду надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, наполягають на задоволенні позову, не заперечують проти заочного розгляду справи.
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялись вчасно належним чином, причин неявки суду не повідомили.
Суд вважає за можливе ухвалити рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши письмові матеріали справи, встановивши обставини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 є власником квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі ордеру № 483 від 07 травня 1985 року.
Відповідно до довідки № 4187 від 04.12.2017 року виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївдімсервіс», за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано 7 осіб: ОСОБА_1, 12.08.1940р.н., ОСОБА_3, 1972р.н., ОСОБА_6, 1964р.н., ОСОБА_7, 1988р.н., ОСОБА_2, 1993р.н., ОСОБА_4, 1994р.н., ОСОБА_8, 2003р.н.
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 зареєстровані за вищевказаною адресою, однак в зазначеній квартирі не проживають та не з'являються вже більше 20 років, що підтверджується ОСОБА_5 про не проживання складеними ТОВ «Миколаївдімсервіс» в присутності сусідів.
Фактично всі ці роки відповідачі проживають за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої України приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися й розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, що передбачено і положеннями ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України, а обмеження чи втручання у право власника можливо лише з підстав, передбачених законом.
Згідно зі ст. 319 ЦК України, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.
В силу ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до вимог ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відсутність відповідачів за місцем мешкання понад рік без поважних причин та відсутність іншої домовленості між власником житлового приміщення та відповідачами, дають суду підстави зробити висновок, що відповідачі, не мешкаючи в спірній квартирі більше року без поважних причин, втратили право користування житловим приміщенням, в зв'язку з чим підлягають визнанню такими в судовому порядку.
Окрім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 640,00 грн. (в рівних частках по 213,33 грн. з кожного).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 319, 321, 391 ЦК України, ст. 282 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, 1993р.н., такою, що втратила право користування квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та примусово зняти її з реєстраційного обліку у вказаній квартирі.
Визнати ОСОБА_3, 1972р.н., такою, що втратила право користування квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та примусово зняти її з реєстраційного обліку у вказаній квартирі.
Визнати ОСОБА_4, 1994р.н., такою, що втратила право користування квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та примусово зняти її з реєстраційного обліку у вказаній квартирі.
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 640,00 грн. (в рівних частках по 213,34 грн. з кожного).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник с прави, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене позивачем протягом 30 днів з дня складання повного тексту рішення.
Рішення суд набирає законної сили, якщо у вказані строки не буде оскаржене позивачем та не буде подано заяви про перегляд заочного рішення відповідачем.
Дата складання повного тексту рішення 19.02.2018 року.
Суддя Біцюк А. В.