Справа № 473/4048/17
іменем України
"15" лютого 2018 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Вуїва О.В.,
при секретарі Заблоцькій М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вознесенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області (далі - Вознесенське ОУ ПФУ) про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,
22 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Вознесенського ОУ ПФУ про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії в якому (з врахуванням уточнень від 12 грудня 2017 року та від 02 лютого 2018 року) вказувала, що вона є громадянкою України, якій з 27 грудня 2000 року призначено пенсію за вислугу років, як працівнику освіти, відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яку позивачка отримувала за місцем свого мешкання в ІНФОРМАЦІЯ_1.
З 17 листопада 2005 року виплату ОСОБА_1 пенсії було припинено через виїзд останньої на постійне місце проживання до держави Ізраїль.
Також позивачці виплачено пенсію наперед за 6 місяців, а саме за період з 01 листопада 2005 року по 31 травня 2006 року.
07 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вознесенського ОУ ПФУ із заявою про поновлення виплати пенсії за вислугу років.
Листом від 15 серпня 2017 року №Т-37 Вознесенське ОУ ПФУ відмовило позивачці в поновленні пенсії з посиланням на неможливість її поновлення в зв'язку з наявністю прогалин в законодавстві України - до законодавчого врегулювання цього питання.
В зв'язку з цим ОСОБА_1 просила визнати неправомірними дії Вознесенського ОУ ПФУ щодо відмови в поновленні пенсійних виплат, зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії з 05 липня 2006 року, а також здійснити перерахунок призначеної пенсії відповідно до ст.43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
03 січня 2018 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву в якому вказував, що:
-Вознесенське ОУ ПФУ, відмовляючи ОСОБА_1 в поновленні виплати пенсії, діяло у повній відповідності до вимог законодавства України, яке не містить механізму виплати пенсій пенсіонерам, які постійно проживають за межами України у державах, з якими держава Україна не уклала відповідних міжнародних договорів;
-позивачка не подавала до Вознесенського ОУ ПФУ заяву про поновлення пенсії встановленого зразка, а тому підстав для вирішення відповідачем питання щодо поновлення їй пенсії не було.
За таких обставини представник відповідача вважав вимоги ОСОБА_1 безпідставними та необґрунтованими.
Крім цього представник Вознесенського ОУ ПФУ, вказуючи на те, що позивачкою пропущено передбачений законом шестимісячний строк для звернення до суду з адміністративним позовом, просив залишити позов без розгляду.
30 січня 2018 року ОСОБА_1 подала заперечення на відзив в якому підтримала раніше викладені вимоги.
Згідно п. 10 Перехідних положень КАС України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VІІІ справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
З врахуванням наведеного та положень п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд проводив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч. 3 ст. 123 КАС України).
Звернення позивачки до суду пов'язане з ухваленням Конституційним Судом України рішення від 07 жовтня 2009 року у справі №25-рп/2009, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року N 1058-IV (згідно яких виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України).
Положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV), визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення рішення.
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
З дня набрання чинності рішенням № 25-рп/2009, тобто з 07 жовтня 2009 року виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону № 1058-ІV. З цього часу відповідач був зобов'язаний відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.
Проте наявність обов'язку у відповідача відновити виплату пенсії не позбавляє позивачку необхідності щодо захисту свого права. Отже, після прийняття та опублікування рішення №25-рп/2009 та невідновлення виплати пенсії позивачці, позивачка повинна була дізнатися про порушення свого права, а відтак і розпочався відлік строку звернення до суду.
До аналогічних висновків дійшов й Верховний Суд в постанові від 30 січня 2018 року у справі № 408/2861/17-а.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Судом встановлено, що позовна заява направлена до суду (здана у відділ поштового зв'язку) 22 листопада 2017 року, що підтверджується відбитком поштового штемпеля на конверті.
Таким чином вимоги ОСОБА_1 за період понад шість місяців, що передує дню звернення до суду, є такими, що подані з пропущенням строку на звернення до суду, а тому такі вимоги за період з 05 липня 2006 року по 22 травня 2017 року слід залишити без розгляду.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 241-243, 248 КАС України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Вознесенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії за період з 05 липня 2006 року по 22 травня 2017 року - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Вознесенський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя: О.В.Вуїв