Справа № 761/8610/17
Провадження №1-кп/761/546/2018
іменем України
16 лютого 2018 року місто Київ
Шевченківський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва, розглянувши матеріали кримінального провадження (внесено відомості в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016100100014964 від 23.11.2016) по обвинуваченню
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Мукачево Закарпатської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, який офіційно не працевлаштований, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого не судимого, відповідно до ст. 89 КК України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
23 листопада 2016 року, приблизно о 13 годині 30 хвилин, обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Д. Щербаківського, 1, помітивши потерпілого ОСОБА_7 , який стояв та розмовляв по мобільному телефону марки «Sigma X-Treme PQ22» вартістю 2300 гривень, переслідуючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, наблизився до останнього, та вихватив з його рук вказаний мобільний телефон, після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні грабежу визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив всі обставини вчинення злочину, викладені вище, та при цьому пояснив, що 23 листопада 2016 року, приблизно о 13 годині 30 хвилин, знаходячись по вул. Д. Щербаківського, 1 в м. Києві, він побачив потерпілого ОСОБА_7 , який стояв та розмовляв по мобільному телефону. Далі, маючи намір заволодіти майном потерпілого, він підійшов до нього та вихватив з рук його телефон, після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, судовий розгляд кримінального провадження було проведено у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України. При цьому судом їм було роз'яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
В той же час, суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 186 КК України кваліфіковано невірно, оскільки така кваліфікуюча ознака, як «повторність», в судовому засіданні не встановлена.
Так, згідно матеріалів кримінального провадження, обвинуваченого ОСОБА_4 23 вересня 2010 року вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області було засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України, із застосуванням ст. 70 КК України до покарання у виді чотирьох років позбавлення волі, при цьому із застосуванням ст. 75 КК України, ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком три роки.
Далі, 8 лютого 2011 року Апеляційним судом Закарпатської області згаданий вирок Мукачівського міськрайонного суду від 23 вересня 2010 року в частині призначення покарання було скасовано, та призначено ОСОБА_4 покарання у виді чотирьох років позбавлення волі, проте після набрання чинності (9 березня 2011 року) такий вирок виконаний не був.
Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 80 КК України, особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано у строк п'ять років - при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин.
Згідно ч. 2 ст. 90 КК України, до строку погашення судимості зараховується час, протягом якого вирок не було виконано, якщо при цьому давність виконання вироку не переривалася. Якщо вирок не було виконано, судимість погашається по закінченні строків давності виконання вироку.
За таких обставин, зважаючи на те, що вирок Апеляційного суду Закарпатської області від 8 лютого 2011 року не був виконаний протягом п'яти років (без переривання цього строку), обвинувачений ОСОБА_4 як станом на момент вчинення злочину (23 листопада 2016 року), так і на поточний момент являється раніше не судимою особою, відповідно до ст. 89 КК України, а тому ознака повторності в його діях відсутня.
Таким чином, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 вчинив відкрите викрадення чужого майна, то такі його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 186 КК України.
При призначенні покарання ОСОБА_4 , суд бере до уваги і визнає обставинами, які пом'якшують покарання - його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Також, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує те, що він на наркологічному та психіатричному обліках не перебуває, в судовому засіданні запевнив суд, що в майбутньому порушень закону допускати не буде.
Водночас, суд зважає на те, що обвинувачений ОСОБА_4 певним чином схильний до порушень норм закону, про що зокрема свідчить те, що останній є особою, яка, відповідно до ст. 89 КК України, вважається раніше не судимою, а тому суд вважає, необхідним обрати останньому найбільш суворий вид покарання, передбачений санкцією ч. 1 ст. 186 КК України, проте у не максимальному розмірі.
Процесуальні витрати по справі, пов'язані з проведенням експертизи вартістю 263, 88 грн., слід покласти на ОСОБА_4 .
На підставі викладеного, керуючись ст. 349, 368, 370, 374, 376 КПК України, суд,
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, за якою призначити йому покарання у виді одного року і трьох місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з моменту затримання та перебування під вартою, із урахуванням правил, передбачених ст. 72 КК України, в тому числі у редакції за період дії правила щодо зарахування строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі (з 27.02.2017 по 21.06.2017), та, у зв'язку з цим, вважати ОСОБА_6 таким, який відбув призначене покарання в повному обсязі.
Витрати, пов'язані з проведенням експертизи вартістю 263 грн. 88 коп. - стягнути з ОСОБА_6 на користь держави.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою - скасувати та звільнити останнього з-під варти у залі суду.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня його оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя ОСОБА_1