Рішення від 14.02.2018 по справі 454/116/15-ц

Справа № 454/116/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2018 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Адамович М. Я. ,

при секретарі Коваль Р.В., Синевській Г.В., Кочмар Н.-Г.М., ОСОБА_1, ОСОБА_2,

за участю позивача ОСОБА_3,

представника позивача - адвоката ОСОБА_4,

відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

представників відповідача - адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі, цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_10 про визнання майна спільною власністю та поділ спільного майна подружжя,,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася в суд з позовом, заявою про збільшення позовних вимог та заявами про уточнення позовних вимог, в яких просить:

1. Скасувати реєстрацію права власності в реєстрі речових прав на нерухоме майно на :

- 1/3 частину житлового будинку №7 по вул.Лугова в с.Забужжя Сокальського району за ОСОБА_6, вчинену на підставі рішення Сокальського районного суду Львівської області від 19.06.2015р.;

- 1/3 частину житлового будинку №7 по вул.Лугова в с.Забужжя Сокальського району за ОСОБА_7, вчинену на підставі рішення Сокальського районного суду Львівської області від 19.06.2015р.;

- 1/3 частину житлового будинку №7 по вул.Лугова в с.Забужжя Сокальського району за ОСОБА_11, вчинену на підставі рішення Сокальського районного суду Львівської області від 19.06.2015р.

2. Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину спільного майна подружжя, а саме:

- житлового будинку №72 по вул.Тартаківська в м.Сокаль Львівської області;

- земельної ділянки, площею 0,0577га, призначеної для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, що знаходиться по вул.Тартаківвська,72 в м.Сокаль Львівської області;

- земельної ділянки несільськогосподарського призначення для будівництва торгово-готельного комплексу, площею 0,0423га, що знаходиться по вул.Тартаківвська,72 в м.Сокаль Львівської області з розміщеним на ній незавершеним будівництвом та 1/2 частину будівельних матеріалів, згідно акту опису від 30.04.2015р., які знаходяться на ній;

- будівельних матеріалів, згідно акту опису та арешту майна від 30.04.2015р., що знаходяться на земельній ділянці по вул.Лугова,7 в с.Забужжя Сокальського району;

- земельної ділянки по вул.Лугова,6 в с.Забужжя Сокальського району Львівської області;

- стягнути з відповідача на її користь 23608грн. грошової компенсації 1/2 частини ринкової вартості автомобіля марки «ГАЗ-3302414», 2008 року випуску, р.н.з. ВС3218СВ та автомобіля марки «ВАЗ-21043», 2006 року випуску, р.н.з. ВС1625ВА;

3. Визнати спільним майном подружжя ОСОБА_12 та ОСОБА_5:

- 2/3 частини житлового будинку №7 по вул.Лугова в с.Забужжя Сокальського району Львівської області та визнати за ОСОБА_12 право власності на 1/3 ідеальну частину даного будинку;

- гараж №85, що знаходиться в гаражному кооперативі «Сокіл» в м.Сокаль Львівської області та стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_12 грошові кошти в сумі 68076,50грн., що складає вартість 1/2 частини зазначеного гаражу.

4.Стягнути з відповідачів на її користь судові витрати.

Свої вимоги мотивує наступним.

З 08.08.1995р. вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, від якого у них народилося двоє синів: ОСОБА_8, 06.10.1997р.н. та ОСОБА_9, 28.07.2002р.н.

З метою покращення матеріального стану сім'ї вона виїжджала на заробітки: з 1999 року по 2002 рік в США, з 2004 року по 2007 рік - в Англію, з 2009 року по 20.10.2014 року - в Ізраїлі. Протягом цих років вона надсилала відповідачу грошові кошти.

Після повернення в Україну вона дізналася, що останній зрадив їй у подружній вірності та витрачав кошти на власний розсуд.

За час перебування у шлюбі сторонами було придбано 03.09.2002р. житловий будинок та земельна ділянка для обслуговування житлового будинку і господарських будівель по вул.Тартаківська,72 в м.Сокаль,

29.12.2015р. придбано земельну ділянку несільськогосподарського призначення для будівництва торгово-готельного комплексу.

Також під час шлюбу придбано автомобілі марки «ГАЗ-3302414», 2008 року випуску, р.н.з. ВС3218СВ та «ВАЗ-21043», 2006 року випуску, р.н.з. ВС1625ВА, які зареєстровані на ім'я ОСОБА_5

Крім того, в 2002 році ними як подружжям за спільні кошти реконструйовано та добудовано житловий будинок №7 по вул.Лугова в с.Забужжя Сокальського району, який зареєстровано за дідом позивача ОСОБА_13

Ними також придбано гараж №85 в гаражному кооперативі «Сокіл» та земельну ділянку по вул.Лугова,6 в с.Забужжя Сокальського району.

За час її перебування на заробітках в Ізраїлі ними накопичено грошові кошти, які знаходяться на гривневому та валютному рахунках в ПАТ КБ «ПриватБанк» та ПАТ «Ощадбанк».

Набуте за час шлюбу майно відповідач добровільно поділити не хоче.

В судовому засіданні позивач та її представник - адвокат ОСОБА_4 позов підтримали, навели суду обставини, викладені в позові.

Додатково пояснили, що реконструкція будинку вул.Лугова,7 в с.Забужжя Сокальського району була проведена в 2002 році, в той час, коли позивачка і ОСОБА_5 працювали за кордоном. З огляду на відсоток збільшення будинку, 2/3 його частини є спільною власністю подружжя її та ОСОБА_5

Право власності на цей будинок зареєстровано за ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_11 на підставі рішення суду, яке на даний час скасовано.

Відповідач ОСОБА_5 та його представник - адвокат ОСОБА_9 позов визнали частково та пояснили, що не визнають позовних вимог, які стосуються житлового будинку №7 по вул.Лугова,7 в с.Забужжя Сокальського району. Також заперечили проти вимоги про стягнення на користь позивачки половини вартості гаража, оскільки визначена позивачкою вартість є сумнівною.

В США він з дружиною заробляли приблизно по 500 доларів США на місяць. Передавав в Україну через знайомих та привіз сам загальну суму близько 10000 доларів США.

Також, він позичав в мами на поїздку.

Крім цього, відповідач подав заперечення проти позову, в яких зазначив, що житловий будинок №7 по вул.Лугова в с.Забужжя є колгоспним двором, право власності на майно якого мають ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 та ОСОБА_14, так як голова двору ОСОБА_13 та його дружина ОСОБА_11 померли.

Позивачка не є членом колгоспного двору, а тому вимоги про визнання за нею права власності на 1/3 частину спірного житлового будинку є безпідставними. Даний будинок не може бути предметом цього спору.

Крім того, в 1990 році ОСОБА_13 після смерті своєї тітки, яка проживала в Канаді отримав спадщину у формі банківських чеків на суму 250000 доларів США та за ці кошти з 1991 року по 2002 рік була проведена реконструкція належного останньому будинку в с.Забужжя Сокальського району.

Також, грошові кошти, які знаходяться на депозитних рахунках в ПАТ «Ощадбанк» є його особистими, оскільки внесені після розірвання шлюбу.

Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7С.в судовому засіданні позову не визнали та пояснили, що всі вимоги, які стосуються житлового будинку по вул.Лугова,7 в с.Забужжя Сокальського району є безпідставними, так як позивачка не має жодного відношення до цього будинку та не брала участі в його реконструкції.

Вислухавши сторони, дослідивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Допитана в якості свідка ОСОБА_3 в судовому засіданні показала, що після того, як вийшла заміж постійно проживала з чоловіком та дітьми без реєстрації в с.Забужжя по вул.Лугова,7, Сокальського району. На той час в будинку було чотири житлових кімнати, жодних добудов станом на 1997 рік, коли народився її син ОСОБА_15, ще не було та будівельних матеріалів на той час також не було заготовлено.

Зареєструвати місце проживання в цьому будинку було неможливо, оскільки власником є ОСОБА_13, який помер.

За місцем реєстрації ніколи не проживала, оскільки даний будинок знаходиться в аварійному стані.

Її чоловік ОСОБА_5 півтора року був на заробітках в Данії та після його приїзду в сусідів було придбано земельну ділянку по вул.Лугова.6 в с.Забужжя Сокальського району. Надалі цього вони вдвох поїхали на заробітки в Сполучені штати Америки, де перебували з грудня 1999 року по березень 2002 року. Там вони заробили близько 90000 доларів США, які чоловік передавав на Україну своєму батькові ОСОБА_7

За ці гроші свекор розбудовував житловий будинок по вул.Лугова,7 в с.Забужжя Сокальського району, щоб забезпечити дітям кращі умови проживання. Хату будували сусіди та приватні особи, а не організація.

Через два роки після повернення з США вона поїхала на заробітки в Англію, де її заробітна плата становила близько 1500 фунтів на місяць. Після цього вони купили ділянку та будинок по вул.Тартаківська,72 в м.Сокаль.

Після цього вона сама їздила на заробітки в Ізраїль, де працювала безперервно шість років. Заробила там близько 90000 доларів США, які також висилала чоловікові. Однак, була змушена повернутися в Україну, так як довідалася, що чоловік ОСОБА_5 зраджує їй у подружній вірності з неповнолітньою особою.

Щодо спадщини їй відомо, що тітка померла у 1980х роках. Всі гроші, які отримали в спадок після її смерті, родичі поділили між собою та побудували будинки також у 80-х роках.

Добудова була в той час, коли були в Америці. Оля поїхала в Іспанію і висилала дочці кошти, за які вони будували будинок в с.Тартаків.

Всі зароблені нею та чоловіком кошти були вкладені в будівництво та придбання нерухомості. Вона довіряла чоловікові та його батькам, а тому документально не фіксувала скільки коштів та кому передала.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що після одруження він з дружиною та її батьками проживав по Лугова,7 в с.Забужжя Сокальського району та з 1973р. вони разом вели будівництво. Він по сьогоднішній день добудовує житло.

Забудовником даного будинку був ОСОБА_13 В 1977р. вони з дружиною та її батьками перейшли проживати в цей будинок (одноповерховий, мансардного типу, розміром 9м х 11м), яким він був до 1980 року.

Реконструкцію будинку вони розпочали в 1980 році: добудували веранду і розбудували літню кухню. З 1990р., коли він приїхав з Вірменії, продовжили розбудовувати будинок та літню кухню: добудували господарську будівлю, гараж, знесли підвали, залили частково фундамент до будинку. З 1996 р. тимчасово припинили будівництво та купували будматеріали.

Почали будівництво в 1995р. - закінчили в 2002р. З 2000р. його дружина перебувала на заробітках за кордоном та вислала на будівництво близько 12000 євро.

Жодних письмових дозволів на реконструкцію від власника будинку не було. Однак, вважає, що реконструкцію він проводив як власник будинку та земельної ділянки.

В 1986р. ОСОБА_13 від сестри з США прийшли грошові кошти. - спадщина. На підставі доручення від ОСОБА_13 він отримав в м.Москва Російська Федерація 380000 доларів США, які прийшли як спадщина. Вони купили автомобіль, а решту грошей він відклав та в 1990р. продовжили будувати будинок.

Він узгоджував реконструкцію з начальником Архбудконтролю в м.Львів, який сказав йому закінчити будівництво, після чого оплатити штраф та узаконити будівництво.

На даний час будівництво не узаконене.

Реконструкція проводилася за кошти його кошти та кошти дружини.

Також, він допомагав своїй дочці будувати будинок в с.Тартаків Сокальського району.

З народження син проживав у цьому будинку. Приблизно через рік після одруження син поїхав закордон на заробітки. В м.Сокаль по вул.Тартаківська,72 син з дружиною купили хату для будівництва комплексу.

На даний час в будинку проживає він та його дружина, інколи - його син, невістка та онуки.

Житловий будинок по вул.Лугова,7 в с.Забужжя не відноситься до спільного майна подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні показав, що його дочка ОСОБА_3 1995р. вийшла заміж та з цього часу проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1.

Будинок на той час був площею близько 70-80кв.м. В 1999р. за кошти ОСОБА_5 біля будинку було викопано котлован площею 50кв.м. Після цього його дочка та зять поїхали за кордон на заробітки та добудували будинок за кошти які заробили за кордоном. З працівниками на будівництві розраховувався ОСОБА_7С коштами, які висилало подружжя. Після реконструкції площа будинку збільшилася з 80км.м до понад 300кв.м.

ОСОБА_3 ніколи не проживала окремо. В будинку по вул.Тартаківській,66 в м.Сокаль Львівської області неможливо жити. Там хотіли збудувати будинок для сина.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні показала, що вона є двоюрідною сестрою ОСОБА_3 Їй відомо, що з 2000р. позивачка разом з чоловіком їздила на заробітки та добудовувала житловий будинок в с.Забужжя.

З часу одруження остання разом з дітьми та чоловіком постійно проживає в будинку в с.Забужжя Сокальського району.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні показав, що проживав ІНФОРМАЦІЯ_2 з 1994р. по до 2002р. з моменту одруження. Також там проживали його дружина, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_11

Він допомагав у реконструкції будинку фізичною працею. ОСОБА_6 їздила на заробітки в Іспанію. До хати добудували підвал, кухню, кімнати над літньою кухнею.

Йому відомо, що гроші працівника давав ОСОБА_7 Походження коштів йому невідомо.

Після одруження ОСОБА_5 з дружиною постійно проживали ІНФОРМАЦІЯ_2 та періодично їздили на заробітки.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні показав, що з 1990р. він працював на будівництві по вул.Лугова,7 в с.Забужжя Сокальського району. На роботу його запрошував ОСОБА_7, який йому і платив за роботу. Походження цих грошей йому невідоме.

Будинок по вул.Лугова,6 купили в його батьків, які продали цей будинок приблизно в 2000 році.

Після одруження ОСОБА_5 проживав з дружиною по вул.Лугова,7 в с.Забужжя. З червня 2015р. він проживає в смт.Жвирка. До того часу в будинку проживали ОСОБА_7, ОСОБА_6, та ОСОБА_5 з дітьми. ОСОБА_3 в той час перебувала на заробітках.

Свідки ОСОБА_20 та ОСОБА_21 в судовому засіданні показав, що в 90-х роках працював на будівництві в ОСОБА_5. Розраховувався з ним ОСОБА_7

Свідки ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, в судовому засіданні показали, що подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_5 їздили довгий час закордон на заробітки та разом з дітьми з моменту одруження проживають ІНФОРМАЦІЯ_3.

Свідки ОСОБА_26 та ОСОБА_27 в судовому засіданні показали, що вони з народження проживають разом з батьками в с.Забужжя по вул.Лугова,7 Сокальського району.

ОСОБА_3 та ОСОБА_5 08.08.1995р. зареєстрували шлюб, від якого в них народилося двоє дітей: ОСОБА_26, 06.10.1997р.н. та ОСОБА_27, 28.07.2002р.н., що стверджується свідоцтвом про укладення шлюбу та свідоцтвом про народження

Згідно свідоцтва від 15.07.2016р., позивач ОСОБА_12 змінила прізвище з «Тобяш» на «Баран».

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 дійсно перебувала за кордоном на заробітках в період: з 1999р. по 2002р., з 2004р. по 2007р., з 2009р. по 2014р., що стверджується копіями паспорта громадянина України для виїзду за кордон, квитками та не заперечується відповідачами.

Згідно свідоцтва про право власності від 20.05.1987р. право власності на житловий будинок №7 по вул.Лугова в с.Забужжя Сокальського району Львівської області зареєстровано за ОСОБА_13

Згідно довідки №5818 від 25.12.2014р., відповіді №584 від 20.02.2015р., витягу з погосподарської книги, довідки №30 від 13.02.2015р. та акту №32 від 16.02.2015р., житловий №7 по вул.Лугова в с.Забужжя Сокальського району Львівської області належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_13, членами двору є дружина ОСОБА_11, дочка ОСОБА_6, тітка ОСОБА_28, зять ОСОБА_7, онуки ОСОБА_5 та ОСОБА_14

Після смерті ОСОБА_13С, головою колгоспного двору була ОСОБА_11, членами: її дочка ОСОБА_6, зять ОСОБА_7, онук ОСОБА_5 та онука ОСОБА_14, яка 09.02.1995р. вибула.

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вибули 2002 року та були зареєстровані 06.02.2015р.

З актів від 10.01.2014р., 25.10.2014р., 16.02.2015р. вбачається, що в будинку №7 по вул.Лугова в с.Забужжя Сокальського району з 1977 року по даний час проживають ОСОБА_11, ОСОБА_7 (без реєстрації) та ОСОБА_6 (без реєстрації).

ОСОБА_5 та ОСОБА_12 проживають без реєстрації. ОСОБА_5 перебував за кордоном з 1999р. по 2002р. та з 2004р. по 2007р., ОСОБА_12 перебувала за кордоном з 1999р. по 2002р., з 2004р. по 2007р. та з 2009р. по 2014р.

ОСОБА_11 померла 16.12.2016р., щ стверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі від 28.02.2017р.

Земельна ділянка по вул.Лугова,7 в с.Забужжя Сокальського району Львівської області, площею 0,1903га, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд належить ОСОБА_11, що стверджується державним актом від 21.06.2000р. та витягом від 24.02.2015р.

Згідно свідоцтва на забудову садиби в сільських населених пунктах та технічного паспорта від 17.10.1986р., житловий №7 по вул.Лугова в с.Забужжя Сокальського району Львівської області складався з трьох житлових кімнат житловою площею 57,0кв.м., загальна площа будинку - 94,1кв.м

З довідки-характеристики від 29.08.2000р. встановлено, що вартість колгоспного двору по вул.Лугова,7 в с.Забужжя Сокальського району Львівської області складає 62905грн, в тому числі житлового будинку - 20216грн., прибудови до будинку - 15858грн.

З технічного паспорта від 11.04.2011р. та технічного паспорта від 22.12.2012р. вбачається, що в 2002 році проведено реконструкцію житлового будинку №7 по вул.Лугова в с.Забужжя Сокальського району Львівської області, в результаті якої його житлова площа збільшилася до 176,0кв.м., загальна площа складає 307,2кв.м.

Рішенням Опільської сільської ради Сокальського району від 20.12.1989р. вулицю «17 вересня» в с.Забужжя Сокальського району Львівської області перейменовано на «Лугова».

Згідно відповіді №705 від 27.02.2015р., житловий будинок №6 по вул.Лугова в с.Забужжя Сокальського району Львівської області зареєстрований на праві власності за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 15.02.2000р.

ОСОБА_5 на праві власності належить земельна ділянка по вул.Тартаківська,72 в м.Сокаль Львівської області, площею 0,1000га, призначена для розміщення торгово-готельного комплексу, що стверджується державним актом від 20.02.2006р., виданим на підставі договору купівлі-продажу від 29.12.2005р. та рішення Сокальської міської ради від 03.11.2005р.

Також, за ОСОБА_5 зареєстровано на праві власності будинок №72 по вул.Тартаківська в м.Сокаль Львівської області, що стверджується договором купівлі-продажу від 03.09.2002р., свідоцтвом від 13.09.2002р. та листом від 16.12.2014р.

Актом від 27.10.2003р., висновком від 18.11.2003р., висновком від 05.12.2003р. ОСОБА_5 погоджено попередній вибір земельної ділянки під розміщення магазину та кафе по вул.Тартаківська,72 в м.Сокаль Львівської області. Висновком від 20.10.2005р. архітектором Сокальського району погоджено проект відведення даної земельної ділянки.

Згідно договору купівлі-продажу від 29.12.2005р., ОСОБА_5 придбав земельну ділянку несільськогосподарського призначення, площею 0,0423га, розташовану по вул.Тартаківська,72 в м.Сокаль Львівської області.

З довідки від 10.02.2016р. та довідки-характеристики від 16.03.2016р. встановлено, що ОСОБА_5 є членом гаражного кооперативу «Сокіл» та користується земельною ділянкою для будівництва і обслуговування гаражу №85, площею 24кв.м. Інвентаризаційна вартість даного гаражу складає 136153грн.

Згідно договору від 15.04.2016р., на ім'я ОСОБА_5 в ПАТ «Державний ощадний банк України» відкрито депозитний рахунок на суму 1500 доларів США.

10.11.2016р. в ПАТ «Державний ощадний банк України» на ім'я ОСОБА_5 відкрито депозитний рахунок на суму 14000 доларів США, що стверджується відповідним договором.

21.11.2016р. на ім'я ОСОБА_5 відкрито депозитний рахунок в ПАТ «Державний ощадний банк України» на суму 500 євро.

Квартира №3 в будинку №66 по вул.Тартаківська,66 в м.Сокаль Львівської області перебуває в незадовільному технічному стані, що вбачається з довідки від 05.03.2015р.

Згідно копій банківських документів, від 16.02.2010р., 17.05.2010р., 24.08.2010р., 28.09.2010р., 23.11.2010р., 21.12.2010р., 25.01.2011р., 22.02.2011р., 16.03.2011р., 12.04.2011р., ОСОБА_29 надсилала ОСОБА_5 грошові кошти, які він отримував.

ОСОБА_6 також надсилала грошові кошти з-за кордону ОСОБА_7, що стверджується копіями банківських документів за 1997 рік та за 2005 рік.

14.12.1996р. Між ОСОБА_7 та ПП «Західні контракти» укладено договір №12 на виконання робіт по реконструкції житлового будинку і господарських будівель по вул.Лугова,7 в с.Забужжя Сокальського району Львівської області, згідно якого дані роботи повинні виконуватися з 1996 року по 2002 рік.

Між ОСОБА_7 та ПП «Західні контракти» погоджено вартість реконструкції житлового будинку та господарських споруд в с.Забужжя Сокальського району Львівської області, що здійснюється в 2002 році на суму 337558грн.

Згідно локального кошторису, відомості ресурсів локального кошторису, розрахунку загальновиробничих витрат, під час реконструкції даного житлового будинку загальна вартість експлуатації машин та механізмів складає 40190грн., матеріалів, виробів, конструкцій - 1250грн., сума загальновиробничих витрат становить 16098грн.

З накладних, рахунків, вбачається, що ОСОБА_7 в період 1988-2008р.р. купував будівельні матеріали.

Згідно висновку №7502-7505 від 27.01.2015р., загальна вартість незавершеного будівництвом об'єкта по вул.Тартаківська,72 в м.Сокаль Львівської області, з врахуванням невикористаних будівельних матеріалів, становить 1013186,79грн. Вартість є наближеною, так як не надана в повному обсязі необхідна документація.

З висновку №7432-7433 від 28.02.2017р. вбачається, що вартість будівництва та реконструкції житлового будинку та господарських будівель по вул.Лугова,7 в с.Забужжя Сокальського району становить 1191238грн. Процентне співвідношення загальної площі нового будівництва до раніше збудованого - 326,5%, житлової площі - 308,8%. Реконструкція будинку завершена і він придатний до проживання. Імовірна вартість незавершеного будівництвом об'єкта по вул.Тартаківська,72 в м.Сокаль Львівської області становить 1179430,79грн.

Рішенням Сокадьського районного суду Львівської області від 19.06.2015р. за ОСОБА_6, ОСОБА_7С, та ОСОБА_11 визнано право спільної часткової власності, по 1/3 частині за кожним, на житловий будинок по вул.Лугова,7 в с.Забужжя Сокальського району Львівської області. Дане рішення скасовано рішенням Апеляційного суду Львівської області від 27.10.2015р. та в задоволенні позову останніх відмовлено.

З інформаційної довідки від 16.08.2017р. вбачається, що право власності на житловий будинок №7 по вул.Лугова в с.Забужжя Сокальського району Львівської області на підставі вищевказаного рішення Сокальського районного суду від з19.06.2015р. зареєстровано за ОСОБА_6, ОСОБА_7С, та ОСОБА_11 по 1/3 частині за кожним.

Таким чином, підстава реєстрації права власності за ОСОБА_6, ОСОБА_7С, та ОСОБА_11 на спірний житловий будинок з господарськими будівлями відсутня, а тому вимога ОСОБА_3 про скасування такої підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

Згідно ст. 60 ч. 1 CK України, майно, набуте, подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Частиною 1 ст.69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Законодавцем визначено, що право на поділ майна, яке перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Стаття 70 СК України, встановлює, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Статтею 71 СК України, передбачено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власністю подружжя ділиться між ними в натурі.

Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України). Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України та за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частина четверта та п'ята статті 71 СК України) .

У пункті 25 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» Пленум Верховного суду України роз'яснив, що, вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої, п'ятої статті 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статтею 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (стаття 11 цього Кодексу) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Так, судом встановлено, що за час перебування у шлюбі сторонами придбано житловий будинок по вул.Тартаківська,72 в м.Сокаль; земельна ділянка площею 0,0577га для обслуговування цього будинку; земельна ділянка несільськогосподарського призначення, площею 0,0423га по вул.Тартаківська,72 в м.Сокаль; земельна ділянка по вул.Лугвоа,6 в с.Забужжя Сокальського району.

Оскільки ці речі є неподільними, сторони не дійшли згоди з приводу виділення цих речей у власність одному з них та щодо розміру компенсації на користь іншого і така компенсація не вносилась на депозитний рахунок суду, за кожною зі сторін слід визначити ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишити майно у їх спільній частковій власності.

У Цивільному кодексі України, крім понять «нерухомість», «нерухоме майно», «об'єкт нерухомого майна» (ч.1 ст.181, п.6 ч.1 ст.346, стст.350, 351), вживаються також інші поняття, наприклад: «об'єкт незавершеного будівництва» (ст.331), «об'єкт будівництва» (стст.876, 877, 879-881, 883), однак прямого визначення цих понять не міститься.

Виходячи з аналізу чинного законодавства та враховуючи характерні ознаки незавершеного будівництва, слід визнати, що об'єкт будівництва (об'єкт незавершеного будівництва) - це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб'єктивних майнових, а також зобов'язальних прав у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.331 ЦК право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації та з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки, тому такий об'єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

За позовом дружини, членів сім'ї забудовника, які спільно зводили будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об'єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, які підлягають виділу, і технічно довести до кінця спорудження зазначеними особами.

У разі неможливості поділу об'єкта незавершеного будівництва суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали й конструктивні елементи споруди або з урахуванням конкретних обставин залишити її одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.

Правовий аналіз наведених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що об'єкт незавершеного будівництва, що зводився за час шлюбу, може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя з визначенням часток.

При цьому суд може визнати право на частину об'єкта незавершеного будівництва за кожною зі сторін.

Таким чином, враховуючи ті обставини, що спірне незавершене будівництво торгово-готельного комплексу по вул.Тартаківвська,72 в м.Сокаль зведене за час шлюбу за спільні кошти подружжя та є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, його будівництво не завершено та він не зданий в експлуатацію, а тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання за позивачкою права на 1/2 частину спірного об'єкта незавершеного будівництва.

Згідно відповіді №3982 від 18.12.2014р., за ОСОБА_5 13.04.2007р. зареєстровано на праві власності автомобіль марки «ВАЗ-21043», 2006 року випуску, кузов №XWK21041060009779, р.н.з. ВС1625ВА; 07.05.2010р. та автомобіль марки «ГАЗ-3302 414», 2008 року випуску, кузов №33020080550113, р.н.з. ВС3218СВ.

Право власності на дані автомобілі набуто відповідачем за час шлюбу з позивачкою, а тому вони є спільним майном подружжя.

Згідно частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина четверта статті 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

У випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Судом встановлено, що одразу після звернення ОСОБА_3 до суду з даним позовом, відповідач ОСОБА_5 відчужив автомобілі марки «ГАЗ-3302414» за 14800грн. та «ВАЗ-21043» за 11800грн., що вбачається з довідок-рахунків від 24.01.2015р.

Оскільки відповідач розпорядився даними автомобілями на власний розсуд без письмової згоди позивача, позивач має право на 1/2 грошової компенсації вартості спірних транспортних засобів: 14800грн. + 11800 = 26600грн., 26600/2 = 13300грн.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 192 ЦК України, ч. 3 ст. 533 ЦК України, Декрет № 15-93).

Однак, згідно ст. 99 Конституції України визначено, що грошова одиниця України - гривня.

Відповідно до ст.3 Декрету Кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»,

Валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

З огляду на зазначене, а також те, що вартість транспортних засобів визначено у гривні, суд визнає безпідставним покликання позивача на те, що вартість таких слід визначати у доларах США з еквівалентом у грошовій одиниці України.

Також, судом встановлено, що за спільні кошти ОСОБА_3 та ОСОБА_5 як подружжя проведено реконструкцію житлового будинку №7 по вул.Лугова в с.Забужжя Сокальського району. Реконструкція будинку та господарських будівель завершена та будинок придатний для проживання. Внаслідок реконструкції площа будинку збільшилася на 326,5%.

Така значна реконструкція проведена в період перебування ОСОБА_3 і ОСОБА_5 на роботі за кордоном, що стверджується довідкою-характеристикою від 29.08.2000р. (виданої відповідачу ОСОБА_7С.), згідно якої житлова площа спірного буднику станом на вказану дату становила 57.0кв.м.

Та обставина, що ОСОБА_7 купував будівельні матеріали не спростовує здійснення будівництва за кошти позивачки та ОСОБА_5

Надходження інших коштів для проведення будівництва відповідачами в судовому засіданні не доведено.

Таким чином, 2/3 частини реконструйованого житлового будинку належить до спільної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_5, де проживають по даний час сторони та їх спільні діти.

Відповідно до частини першої статті 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Аналіз положень статей 57 та 62 СК України дає підстави для висновку про те, що стаття 57 цього Кодексу визначає правила віднесення майна до об'єктів особистої приватної власності одного з подружжя, тоді як стаття 62 цього Кодексу встановлює спеціальні умови, з настанням яких визначені попередньою нормою об'єкти особистої приватної власності одного з подружжя можуть бути визнані за рішенням суду об'єктами спільної сумісної власності подружжя.

Для застосування передбачених статтею 62 СК України правил збільшення вартості майна повинне відбуватись внаслідок спільних затрат подружжя, незалежно від інших чинників (зокрема, тенденцій загального подорожчання конкретного майна), при цьому суттєвою ознакою повинне бути істотне збільшення вартості майна як об'єкта, його якісних характеристик.

Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з'ясуванню шляхом порівняння на час вирішення спору вартості об'єкта до та після поліпшення; при цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них, а також визначену на час розгляду справи вартість ремонтних робіт не можна вважати тим єдиним чинником, що безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як об'єкта.

В той же час, така реконструкція проведена без відповідного дозволу, а тому виходячи з положень ст.376 ЦК України, є самочинним будівництвом.

Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього як об'єкт нерухомості.

Згідно п.12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 30.03.2012р. №6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва), вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Однак, власником земельної ділянки, на якій розташований спірний реконструйований будинок є належить ОСОБА_11, яка померла.

До реконструкції даний житловий будинок був зареєстрований на праві власності за ОСОБА_13, який також помер.

З огляду на зазначене, відсутні підстави визнання за позивачкою права власності на частину цього будинку, оскільки він після самочинної реконструкції в експлуатацію не прийнятий, право власності на нього не зареєстровано.

Разом з тим, враховуючи правові позиції, викладену Верховним Судом України в Постанові від 15.05.2013р. у справі №6-37цс13, від та Постанові від №6-47цс16, виходячи із положень статей 60, 69, 70 СК України, частини третьої статті 368 ЦК України незавершений будівництвом будинок, зведений за час шлюбу, може бути також визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.

Таким чином, суд дійшов висновку про можливість визнання за позивачкою права на частину об'єкта незавершеного будівництва, оскільки реконструкція даного будинку здійснена за спільні кошти подружжя та є об'єктом спільної сумісної власності, після реконструкції процентне співвідношення загальної площі нового будівництва до раніше збудованого становить 326,5%, а також те, що така реконструкція проводилася з метою забезпечення сім'ї житлом, в якому по даний час проживають ОСОБА_3В, ОСОБА_5, їх спільні діти, а також відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Крім того, як позивачці, так і відповідачам, слід роз'яснити, що з огляду на те, що реконструкція даного житлового будинку проведена самочинно, то набуття права власності на таке за особами, які його здійснили, регламентовано статтею 376 Цивільного кодексу України.

Твердження відповідача про те, що даний будинок був колгоспним двором є безпідставними, оскільки згідно витягів з погосподарських книг за період з 1971р. по 2015р., ні голова двору ОСОБА_13 ні члени його сім'ї в колгоспі не працювали.

Згідно зі змістом Вказівок № 112/5 і № 69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім'ї). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, належали до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.

Відповідно до абзацу 2 пункту 20 Вказівок № 112/5 виключенням із загального порядку були лише господарства, в яких проживали працюючі члени колгоспу. ОСОБА_15 господарства, незалежно від роду занять голови господарства, відносилися до господарств колгоспників.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_5 на її користь половини вартості гаражу №85 в гаражному кооперативі «Сокіл», то суд дійшов наступного висновку.

В п.9 Постанови пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» №7 від 04.10.1991р. роз'яснено, що за позовом дружини, членів сім'ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд вправі провести поділ незакінченого будівництвом будинку, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.

При неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з врахуванням конкретних обставин залишити його одній із сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.

Згідно із частиною п'ятою статті 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

У пункті 25 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» Пленум Верховного суду України роз'яснив, що, вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої, п'ятої статті 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статтею 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (стаття 11 цього Кодексу) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Таким чином до даних правовідносин слід застосувати положення частини п'ятої статті 71 СК України та визначити ідеальні частки подружжя в спірному майні без його реального поділу і залишення майна в їх спільній частковій. Однак, враховуючи те, що спірний гараж будівництвом не завершений та в експлуатацію не зданий, за позивачкою слід визнати право на 1/2 його частину, що в майбутньому після прийняття його в експлуатацію та реєстрацію права власності, буде підставою набуття останньою права власності на 1/2 його частину із залишенням гаражу в спільній частковій власності сторін.

Крім того, представником відповідача - адвокатом ОСОБА_9 після судових дебатів та безпосередньо перед ухваленням судового рішення подано розписки про отримання ОСОБА_5 грошових коштів в касі ПП «Сузір'я» 30000 доларів США та 16000 доларів США. Дані кошти, згідно тверджень відповідача та представника, він взяв у борг в 1999 році та в 2004 році для оформлення поїздок на роботу в США та Великобританію. Однак, спонтанність подання таких боргових розписок та відсутність інших платіжних документів, які підтверджують виплату таких значних сум коштів юридичною особою, викликають сумнів у достовірності та правдивості вчинення правочинів (отримання позики). Крім того, протягом трьох років розгляду справи відповідач жодного разу не згадував про те, що для виїзду за кордон він витратив такі значні кошти та раптово зазначив про це безпосередньо перед видалення суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення у справі. Тому, суд не враховує дані розписки при здійсненні поділу майна подружжя.

Згідно представлених позивачкою платіжних документів, нею понесено наступні судові витрати: 243,60грн., 640грн. та 243,60грн. судового збору (квитанції від 15.12.2014р., 13.02.2015р., 04.10.2017р.,) = 1127,2грн. ; 2014,80грн. та 3690грн. на проведення експертиз. Загальна сума судових витрат становить 6832грн.

Зазначені витрати, в силу вимог ст.141 ЦПК України, слід стягнути з відповідачів на користь позивача.

Керуючись ст.ст.12, 81, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати реєстрацію права власності речових прав на нерухоме майно на:

- 1/3 частину житлового будинку №7 по вул.Лугова в с.Забужжя Сокальського району за ОСОБА_6, ідентифікаційний №1920517023, вчинену на підставі рішення Сокальського районного суду Львівської області від 19.06.2015р.;

- 1/3 частину житлового будинку №7 по вул.Лугова в с.Забужжя Сокальського району за ОСОБА_10, ідентифікаційний №1868011970, вчинену на підставі рішення Сокальського районного суду Львівської області від 19.06.2015р.;

- 1/3 частину житлового будинку №7 по вул.Лугова в с.Забужжя Сокальського району за ОСОБА_11, вчинену на підставі рішення Сокальського районного суду Львівської області від 19.06.2015р.

Визнати за ОСОБА_3, ідентифікаційний №2754906961, проживаючою ІНФОРМАЦІЯ_4, право на 1/2 частину житлового будинку по вул.Тартаківська,72 в м.Сокаль Львівської області та залишити цей будинок у спільній частковій власності ОСОБА_3 та ОСОБА_5.

Визнати за ОСОБА_3, ідентифікаційний №2754906961, проживаючою ІНФОРМАЦІЯ_4, право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,0577га, призначеної для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, що знаходиться по вул.Тартаківська,72 в м.Сокаль Львівської області та залишити дану земельну ділянку у спільній частковій власності ОСОБА_3 та ОСОБА_5.

Визнати за ОСОБА_3, ідентифікаційний №2754906961, проживаючою ІНФОРМАЦІЯ_4, право власності на 1/2 частину земельної ділянки несільськогосподарського призначення для будівництва торгово-готельного комплексу, площею 0,0423га, що знаходиться по вул.Тартаківська,72 в м.Сокаль Львівської області та залишити дану земельну ділянку у спільній частковій власності ОСОБА_3 та ОСОБА_5.

Визнати за ОСОБА_3, ідентифікаційний №2754906961, проживаючою ІНФОРМАЦІЯ_4, право на 1/2 частину незавершеного будівництва, яке знаходиться по вул.Тартаківська,72 в м.Сокаль Львівської області.

Визнати за ОСОБА_3, ідентифікаційний №2754906961, проживаючою ІНФОРМАЦІЯ_4, право власності на 1/2 частину у спільному майні подружжя, яке знаходиться на земельній ділянці по вул.Тартаківська,72 в м.Сокаль Львівської області, а саме на 1/2 частину будівельних матеріалів:

- цегла (на вулиці) в кількості 1000 штук;

- кран-балка довжиною близько 6м в кількості 2 штуки;

- бордюри бетонні, довжиною 4м кожна, в кількості 15 штук;

- бордюри бетонні довжиною 4м кожна, в кількості 9 штук;

- коробка плита в кількості 4 штуки;

- сходи бетонні в кількості 4 штуки;

- бетонні перегородки в кількості 2 штуки;

- плити бетонні, розміром 1,5м х 1,5м в кількості 7 штук;

- бетонні стовпи довжиною 8м;

- цегла червона (на вулиці) в кількості 6300 штук;

- плити бетонні для перекриття, довжиною 6м, в кількості 12 штук;

- пісок, що знаходиться в приміщення незавершеного будівництва, об'ємом 2куб.м;

- прути металеві в кількості 20 мотків;

- цеглу, що знаходиться в приміщення незавершеного будівництва, в кількості 7000 штук;

- щебінь масою 2т;

- цеглу, що знаходиться в приміщення незавершеного будівництва на другому поверсі, в кількості 16000 штук;

- плити бетонні в кількості 7 штуки;

- цеглу (на вулиці) в кількості 10000 штук.

Визнати за ОСОБА_3, ідентифікаційний №2754906961, проживаючою ІНФОРМАЦІЯ_4, право власності на 1/2 частину ц спільному майні подружжя, яке знаходиться на земельній ділянці по вул.Лугова,7 в с.Забужжя Сокальського району, а саме на 1/2 частину будівельних матеріалів:

- дошка розміром 0,05м х 4м, в кількості 86 штук;

- арматуру в кількості 160 штук;

- дошка розміром 0,06м х 4м, в кількості 54 штуки;

- дошка розміром 0,04м х 4м, в кількості 102 штуки;

- брус дерев'яний в кількості 212 штук;

- дошку розміром 0,05м х 4м, в кількості 80 штук.

Визнати за ОСОБА_3, ідентифікаційний №2754906961, проживаючою ІНФОРМАЦІЯ_4, право власності на 1/2 частину земельної ділянки по вул.Лугова,6 в с.Забужжя Сокальського району Львівської області та залишити дану земельну ділянку у спільній частковій власності ОСОБА_3 та ОСОБА_5.

Стягнути з ОСОБА_5, ідентифікаційний №2683518119, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_3, ідентифікаційний №2754906961, проживаючої ІНФОРМАЦІЯ_4 половину 13300 (тринадцять тисяч триста)грн., що становить половину вартості відчужених автомобілів марки «ГАЗ-3302414», 2008 року випуску, р.н.з. ВС3218СВ та марки «ВАЗ-21043», 2006 року випуску, р.н.з. ВС1625ВА.

Визнати спільним майном подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_5 2/3 частини житлового будинку №7 по вул.Лугова в с.Забужжя Сокальського району Львівської області та гараж №85, що знаходиться в гаражному кооперативі «Сокіл» в м.Сокаль Львівської області.

Визнати за ОСОБА_3, ідентифікаційний №2754906961, проживаючою ІНФОРМАЦІЯ_4, право на 1/3 частину реконструйованого житлового будинку №7 по вул.Лугова в с.Забужжя Сокальського району Львівської області.

Визнати за ОСОБА_3, ідентифікаційний №2754906961, проживаючою ІНФОРМАЦІЯ_4, право на 1/2 частину гаражу №85, що знаходиться в гаражному кооперативі «Сокіл» в м.Сокаль Львівської області.

Стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_10 на користь ОСОБА_3 по 2277 (дві тисячі двісті сімдесят сім) грн. 34коп. судових витрат з кожного.

Заходи забезпечення позову, визначені ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 21.01.2015р. у виді накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках в «ПриватБанку» та «Ощадбанку» на ім'я ОСОБА_5, на автомобіль марки «ГАЗ 3302414», 2008р.в., р.н.з. ВС3218СВ, автомобіль марки «ВАЗ21043, 2006р.в., р.н.з. ВС1625ВА та ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 09.04.2015р. у виді накладення арешту на будівельні матеріали, що знаходяться на земельній ділянці по вул.Тартаківська,72 в м.Сокаль Львівської області та на земельній ділянці по вул.Лугова,7 в с.Забужжя Сокальського району - після набрання рішенням законної сили скасувати.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Апеляційного суду Львівської області.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сокальський районний суд Львівської області.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення воно може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14 лютого 2018р.

Головуючий: М. Я. Адамович