Справа №442/8163/17
Провадження №2/442/450/2018
Заочне
16 лютого 2018 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області
в складі:
головуючої - судді: Курус Р.І.,
з участю секретаря судових засідань: Махняк М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третьої особи - органу опіки і піклування Дрогобицької міської ради Львівської області про надання дозволу на виїзд дітей з України без згоди та супроводу батька, -
21.11.2017 року позивач звернулась до суду з вказаним позовом до відповідача.
22.11.2017 року суддею направлено запит щодо доступу до персональних даних в АДР Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області щодо реєстрації місця проживання відповідача - ОСОБА_3 та винесено ухвалу про відкриття провадження, справу призначено до попереднього розгляду на 08.12.2017 року
08.12.2017 року попередній розгляд справи відкладено на 23.01.2018 року, у зв'язку з неявкою сторін в судове засідання.
23.01.2018 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 16.02.2018 року.
В обґрунтування позову ОСОБА_2 посилається на те, що 15.03.2011 року розірвала шлюб з відповідачем, в якому у них народилось двоє дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають з матір'ю, за взаємною згодою сторін. З часу розірвання шлюбу відповідач самоусунувся від виховання та утримання дітей. Діти займаються танцями, вивчають іноземні мови, у зв'язку з чим в позивача є необхідність їздити з ними за кордон для участі у танцювальних конкурсах-фестивалях, однак спланувати заздалегідь такі поїздки неможливо, оскільки вони відбуваються періодично та систематично у різних країнах та в різні періоди, при тому, у разі не забезпечення участі у вказаних фестивалях, втрачається можливість отримання стимулювання дитини до подальшого навчання. Також, звертає увагу суду на те, що докладає всіх зусиль, щоб у їхніх дітей була можливість всебічно розвиватись, вивчати іноземні мови, в зв'язку з чим намагається часто їздити з дітьми за кордон. Разом з тим, діти хворіють на рецидивуючий бронхіт та гастроезофагальну хворобу, а тому їм рекомендовано санаторно-курортне лікування на березі моря. Відзначає, що не має змоги звернутись до відповідача за дозволом на виїзд дітей за межі України, оскільки останній тривалий час перебуває за кордоном, а тому змушена звернутись до суду з даним позовом.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала, доповнила, що вона особисто неодноразово звертались до відповідача з проханням надати дозвіл для виготовлення проїзних документів на виїзд за кордон їхніх спільних дітей, однак відповіді не отримувала Зазначила, що відповідач не навідує дітей, не цікавиться їхнім життям, навчанням, тощо.
Зазначила, що вже двічі зверталась до суду з аналогічними позовами у 2016 році, які було задоволено та надано дозвіл на виїзд дітей за кордон. Відповідачу про дане рішення суду було відомо, однак він його не оскаржував, що також свідчить про байдужість до виховання та розвитку дітей. Вважає, що задоволення позову відповідатиме інтересам дітей, а тому просить провести заочний розгляд справи у зв'язку з неявкою відповідача та задоволити її позов.
Відповідач в судове засідання не з'явився, не повідомивши причин, хоча був своєчасно повідомлений про час та місце судового засідання по місцю реєстрації, а тому, суд визнав неявку відповідача неповажною, такою, що умисно затягує розгляд цивільної справи та свідчить про зловживання своїми процесуальними правами. При таких обставинах суд, на підставі ст. 281 ЦПК України ухвалив про заочний розгляд справи.
Представник третьої особи - органу опіки і піклування Дрогобицької міської ради Львівської області Павловська О.В. в судовому засіданні при ухваленні рішення просила враховувати інтереси дітей.
Вислухавши пояснення позивача та третьої особи, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов є підставним і підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Небажання відповідача надавати докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, зокрема з причини ухилення від участі в судових засіданнях, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає положенням ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
Вимогами ст. ст. 13, 76 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 7 та ст. 155 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 154 СК України батьки мають право звертатися до суду за захистом прав та інтересів дитини.
З копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 (а.с. 21), вбачається, що ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 року та її батьками являються ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Згідно копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 (а.с. 22), вбачається, що ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 року та її батьками являються ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Згідно рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15.03.2011 року, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - розірвано.
Частиною 2 статті 141 Сімейного кодексу України передбачено, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про охорону дитинства", на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Приписами ст. 33 Конституції України задекларовано, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно ч. 1 ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
У відповідності з ч. 3 ст. 313 ЦК України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів) піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України" та Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57 "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України", виїзд за межі України громадянина, який не досяг 16-тирічного віку, і без згоди та супроводу другого з батьків може бути дозволено на підставі рішення суду.
За змістом п. 2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, проїзний документ дитини є документом, який дає право на виїзд з України і в'їзд в Україну дитини - громадянина України в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю.
Згідно п. 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, виїзд з України громадян, які не досягли 16-тирічного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків, за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску, а також без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків, зокрема, у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-тирічного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
У ст. 141 СК України визначена рівність прав і обов'язків батьків відносно дитини.
Таким чином, законодавством України передбачена можливість вивезення дитини за кордон без надання згоди одного з батьків на підставі рішення суду лише за умови зазначення конкретної держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі.
Так, як встановлено в судовому засіданні, рішеннями Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06.06.2016 року та 16.12.2016 року дітям вже надавався дозвіл на тимчасовий виїзд за кордон в Французьку Республіку, Королівство Нідерландів, Королівство Іспанії, Республіку Ромунія, Республіку Угорщина, Республіку Словаччина, Республіку Польща та Республіку Італія, протягом 45 календарних днів, в період з 01.08.2016 року по 14.09.2016 року та строком на 61 календарні дні, в період з 01.05.2017 року по 31.06.2017 року, в супроводі уповноваженої особи без згоди батька - відповідача по справі ОСОБА_3 (а.с. 10-14).
При таких обставинах суд, на підставі аналізу наявних в матеріалах справи доказів та пояснень позивачки в судовому засіданні, приходить до висновку, що відповідач з часу звернення позивачки до суду і по даний час зловживає своїми батьківськими правами і ухиляється від надання добровільної згоди на виїзд дітей за кордон. Зважаючи на те, що такий дозвіл відповідатиме інтересам дітей, сприятиме їхньому гармонійному розвитку, адаптації у суспільстві, розширюватиме їхній кругозір, в цій частині вирішення питання про надання згоди на виїзд дитини за кордон без згоди батька необхідне в судовому порядку.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до переконання, що дозвіл на тимчасовий виїзд дітей за кордон буде сприяти гармонійному розвитку дітей, адаптації у суспільстві, розширюватиме їхній кругозір розвитку, буде відповідати їхнім інтересам, а тому суд знаходить підстави для задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 258, 263-265, 268, 280, 284 ЦПК України, ст. ст. 7, 141, 150, 154, 155 СК України, п. 2 ст. 4 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", ст. 14 Закону України "Про охорону дитинства", Конвенцією про права дитини, ратифікованою Постановою Верховної Ради України №789 від 27.02.1991 року, суд, -
Позов задоволити.
Надати неповнолітній громадянці України - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітній громадянці України - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, дозвіл на виїзд за межі України без згоди та супроводу батька ОСОБА_3, в супроводі матері ОСОБА_2 або іншої уповноваженої ОСОБА_2 особи до іноземних країн, зокрема: Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Королівство Нідерландів. Турецьку Республіку, Арабську Республіку Єгипет, Королівство Таїланд, Мальдівську Республіку, Республіку Кіпр, Об'єднані Арабські Емірати, Республіки Болгарії та країн Шенгенської зони: Республіки Австрія, Латвійської Республіки, Словацької Республіки, Королівства Бельгії, Литовської Республіки, Республіки Словенії, Угорщини. Фінляндської Республіки. Федеративної Республіки Німеччини, Французької Республіки. Грецької Республіки. Чеської Республіки, Королівство Нідерландів, Швейцарської Конфедерації. Королівства Іспанії, Республіки Польща, Естонської Республіки, Італійської Республіка, Португальської Республіки, з часу набрання рішенням законної сили по 30.01.2019 року.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Роз'яснити учасникам справи, що повне судове рішення буде складено 16 лютого 2018 року.
Головуюча - суддя Курус Р.І.