Справа №461/7966/17
09 лютого 2018 року Галицький районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Волоско І.Р.
секретар судового засідання Мисько С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1) до ОСОБА_2 (АДРЕСА_2), третя особа - Орган опіки та піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради (79000, м. Львів, вул. Ференца Ліста, 1) про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною та встановлення графіку зустрічей,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, третя особа -Орган опіки та піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною та встановлення графіку зустрічей.
Позивач - ОСОБА_1 позовні вимоги мотивує тим, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 26 вересня 2016 року розірвано шлюб між ним та ОСОБА_2. Від спільного подружнього життя у них залишився син - ОСОБА_3. Під час розгляду судової справи про розірвання шлюбу позивач не наполягав на тому, щоб син залишався проживати з ним, оскільки дитина в такому віці перш за все потребує материнської ласки, любові, тепла та уваги, проте чітко усвідомлював, що зобов'язаний виконувати свій батьківський обов'язок у вихованні сина. Після розірвання шлюбу позивач щомісяця надсилає кошти ОСОБА_2 на утримання дитини, купляє дитячий одяг та іграшки. У разі будь-якого дитячого захворювання не залишаюсь осторонь та піклується про здоров'я сина. Охоче зустрічається з сином, проте ОСОБА_2 не завжди відгукується на бажання зустрітись та провести час з дитиною, що в свою чергу психологічно виснажує та приносить позивачу відповідні душевні страждання. Вказує, що виявляє бажання якомога частіше бачитись з сином, проте не має такої можливості беручи до уваги ставлення та небажання ОСОБА_2 Просить позов задовольнити.
Відповідач - ОСОБА_2 подала до суду відзив, в якому позовні вимоги заперечила, виходячи з доводів позовної заяви, так як встановлено відсутність попереднього звернення позивача до органу опіки та піклування, відсутнє рішення цього органу про визначення способу участі позивача у вихованні та спілкуванні з дітьми. З цього приводу зазначила, про порушення позивачем процедури встановленої чинним законодавством для визначення способу його участі у вихованні дітей.
В подальшому, 07.02.2018 року,відповідачем - ОСОБА_2 подано до суду додаткові письмові пояснення, у яких остання зазначила,що запропоноване позивачем місце зустрічей з малолітнім ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 є непридатним для перебування там дитини. Згадана квартира є сирою, на стінах наявна пліснява, у квартирі утримуються домашні тварини, щодо яких не здійснюється належний догляд. Стосовно вимоги позивача про зустріч з дитиною у відсутності матері, то вказала, що позивач знаходився на обліку у психоневрологічному диспансері, неодноразово погрожував відповідачці. У зв'язку із цим, а саме неналежними умовами квартири та побоюваннями стосовно безпеки дитини, просить відмовити у задоволенні позову.
В судовому засіданні позивач - ОСОБА_1 та його представник - ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили задовольнити такі в повному обсязі.
В судовому засіданні відповідач - ОСОБА_2 та її представник - ОСОБА_5 позовні вимоги частково заперечили, зокрема, не заперечують щоб батько брав участь у вихованні дитини, проте не погоджуються, щодо встановлення місця зустрічей з дитиною, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 у м. Львові). Окрім того, ОСОБА_2 категорично заперечує, проти того щоб денний сон сина відбувався у батьків колишнього чоловіка, посилаючись на те, що у квартирі немає умов для перебування дитини.
Представник третьої особи - Орган опіки та піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради - Фридрак В.Б. в судовому засіданні не заперечив щодо задоволення позову. Підтримав поданий до суду висновок про доцільність встановлення позивачу днів та годин зустрічей з малолітнім сином.
Вислухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи із наступного.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1 ст. 4 ЦК України).
За положенням п. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлені наступні обставини.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 26.09.2016 року шлюб між гр. ОСОБА_7 та ОСОБА_2 розірвано.
Відповідно до свідоцтва про народження від 23.12.2014 р. серія НОМЕР_2 батьками малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Малолітній ОСОБА_3 проживає з матір'ю - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2.
Згідно з ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (ч.ч. 1, 2 ст. 159 СК України).
Як вбачається із Висновку Органу опіки та піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради№31-431 від 29.01.2018 року про доцільність встановлення ОСОБА_1 днів та годин зустрічей з малолітнім сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зважаючи на рекомендації комісії з питань захисту прав дитини Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 25.01.2018 (протокол № 3) Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне встановити ОСОБА_1 наступні дні та години зустрічей з малолітнім сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1: 1,3 субота та неділя місяця з 11.00 год. до 18.00 год. у зимовий період; 1,3 субота та неділя місяця з 11.00 год. до 20.00 год. у літній період.
З висновку, а також із актів обстеження умов проживання від 25.01.2018 р. та повторного від 08.02.2018 р. також вбачається, що начальником відділу у справах дітей Галицької районної адміністрації ОСОБА_8 та спеціалістом 1 категорії цього ж відділу ОСОБА_9, проведено обстеження умов проживання за адресою АДРЕСА_1. Встановлено, що у квартирі зроблено ремонт у 2013 р.. Опалення індивідуальне, на площі санвузла встановлено електричний бойлер, є всі необхідні меблі та побутова техніка. В квартирі тепло та затишно. Санітарно-гігієнічні норми дотримуються належним чином. Для дитини облаштовано місце для відпочинку та ігор, є дитячі іграшки та книжки. В квартирі є кіт, який доглянутий. Грибка на стінах, стелі, кутах немає.
Положеннями ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, яка була ратифікована Україною 27.02.1991 року та набрала чинності для України 27.09.1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ч. 1-5 ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Згідно ст. 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
Оцінюючи твердження відповідача стосовно відмови у частині вимоги позивача про зустріч з дитиною у відсутності матері у зв'язку із перебуванням позивача на обліку у психоневрологічному диспансері та неодноразовими погрозами у сторону відповідачки, то вказані докази, суд не приймає до уваги, оскільки жодних на те доказів відповідачкою не надано.
Суд, враховуючи, що позивач має право щодо виховання та розвитку сина, з урахуванням висновку органу опіки та піклування, інтересів дитини, її малолітнього віку, психічного та фізичного стану малолітньої дитини, розпорядку дня малолітньої дитини та необхідність підтримки родинних відносин, дійшов висновку про те, що спосіб участі батька у вихованні сина, який запропонований органом опіки та піклування, є достатнім способом захисту прав позивача на участь у вихованні сина та особисте спілкування з ним.
Статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено право дитини як на проживання, так і на спілкування з батьками: дитина, яка проживає окремо від батьків або від одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків й прямих контактів.
За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та зобов'язання відповідача не перешкоджати позивачу у спілкуванні та вихованні сина та необхідність визначення способу участі позивача у його вихованні за наступним графіком побачень, а саме: 1 (перша) та 3 (третя) субота та неділя місяця з 11 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв.; з 15 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. / у зимовий час/; 1 (перша) та 3 (третя) субота та неділя місяця з 11 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв.; з 15 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. /у літній час/.
З врахуванням інтересів малолітньої дитини, з метою її спокійного виховання і розвитку, за наявності конфлікту між батьками, з метою мінімізації останнього, суд вважає, що на даний час немає достатніх підстав визначати місце зустрічей батька з дитиною, за місцем проживання ОСОБА_1. Для дитини слід визначити час для відпочинку /обіднього сну/ за місцем її постійного проживання.
Суд не приймає доводи відповідачки про те, що вплив батька є негативним на дитину, а тому дитина не може спілкуватися з ним, оскільки дані доводи не доказами не підтверджені.
Окрім того, слід зазначити, що у разі зміни обставин, що мають істотне значення для вирішення питання щодо участі батька у вихованні сина, сторони не позбавлені можливості з урахуванням таких обставин звернутися до суду з позовом про визначення іншого способу участі у вихованні сина та спілкуванні з ним.
Керуючись Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою Україною 27.02.1991року, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 150, 151, 153, 157, 257, 263 СК України, ст.ст. 12, 13, 76, 77, 247, 258, 263-265, суд,-
позов задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 не перешкоджати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4, брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Встановити графік зустрічей ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 з сином - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1:
1 (перша) та 3 (третя) субота та неділя місяця з 11 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв.; з 15 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. / у зимовий час/;
1 (перша) та 3 (третя) субота та неділя місяця з 11 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв.; з 15 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. /у літній час/.
Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 640,00 грн.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до вказаного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя І.Р. Волоско.