Справа № 396/101/18
Провадження № 2/396/158/18
Іменем України
14.02.2018 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого Шепетько Володимир Іванович
за участю секретаря Корольової Ю.Г.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м.Новоукраїнка цивільну справу за позовом ОСОБА_1, від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_2 до Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області про визнання права власності на будинок за набувальною давністю,
ОСОБА_1, від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області в якій просить суд визнати за ним право власності за набувальною давністю на домоволодіння, яке розташоване в АДРЕСА_1. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з 2003 року, проживає у будинку, який розташований в АДРЕСА_1 та який купив у 2003 році за попередньою домовленістю з гр. ОСОБА_3 та в присутності свідків складено розписку, згідно якої позивач передав кошти за придбання житлового будинку, після чого позивач вселився до будинку і впродовж 15 років проживає в ньому, не переоформивши офіційно на себе. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла, у зв'язку з чим позивач вимушений звернутися з даним позовом до суду та просить визнати за ним право власності на житловий будинок із надвірними спорудами за набувальною давністю.
Позивач в підготовче судове засідання не з'явився, в матеріалах справи є заява, в якій він просить позов задовольнити повністю, справу розглянути без його участі.
Представник відповідача в підготовче судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, надав заяву про розгляд справи у їх відсутність, позов визнають повністю.
Відповідно до положень ч.ч.3,4 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206,207 цього Кодексу.
Відповідно до ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Оскільки представник відповідача визнав, пред'явлений до них позов і визнання відповідачем позову не суперечить закону, тому суд за згодою сторін та враховуючи положення ч.ч.3,4 ст.200, ст.206 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу у даному підготовчому судовому засіданні та ухвалити рішення у справі.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, надавши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 із 2003 року, проживає у будинку, який розташований в АДРЕСА_1 та який купив того ж року за попередньою домовленістю з ОСОБА_3 і в присутності свідків надано розписку, згідно якої позивач передав кошти за придбання житлового будинку, який розташований за АДРЕСА_1, після чого позивач вселився до будинку і впродовж 15 років проживає в ньому (а.с.12).
Згідно свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок зазначено, що право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 (а.с.8).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 - померла.
Позивач з 2003 року володіє даним житловим будинком, самостійно проводив та проводить заходи щодо поліпшення та утримання житлового приміщення, сплачував та сплачує комунальні послуги та підтримує будинок у належному стані, тобто фактично добросовісно та відкрито володіє вказаним нерухомим майном понад 15 років. Жодних претензій з приводу користування позивачем цим будинком не пред'являлося, прав на нього ніхто не заявляв та не заявляє, про що свідчить витяг із по господарської книги № 5 Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області № 4549 від 18.12.2017 року (а.с.13).
Згідно технічної документації, житловий будинок за адресою с.Рівне Новоукраїнського району Кіровоградської області, АДРЕСА_1, складається із житлових і побутових приміщень, вартість домоволодіння на 28.12.2017 р. становила 29400 грн. (а.с.7).
Згідно ст.ст. 328,344 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито і безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно.
Суд бере до уваги правову позицію ВССУ, висловлену у п.9 Постанови «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 р. №5, в якій зазначено, що не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.
Суд погоджується із доводами позивача про відкритість, безперервність і добросовісність володіння чужим майном, оскільки відповідач не заперечив проти позовних вимог, також володіння і користування ним, будь-які претензії стосовно цього майна сторонніми особами не висувались.
Згідно п.9 Постанови ПВСУ від 07.02.2014 року №5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:
- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;
- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;
- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).
Верховний Суд України в ухвалі від 10 червня 2009 року зазначив, що враховуючи положення ст.5 ЦК України про дію законів у часі та п.8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якого правила ст.344 ЦК України про набувальну давність поширюються на випадки, коли володіння майном розпочалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та приймаючи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 р., норми ст.344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 р. Аналогічну позицію висловлював і Вищий господарський суд України, зокрема, в постанові від 22.01.2008 №8/509-НМ: "Правила про набувальну давність можуть поширюватись на випадки, коли володіння майном (в тому числі нерухомим) почалося за три роки до набрання чинності ЦК України, тобто відлік строків, про які йдеться в частині першій статті 344 цього Кодексу, зокрема, 10-річного, може починатися з 01.01.2001 року, але жодним чином не з 1998 року, як гадає заявник".
Оскільки позивач не має можливості у позасудовому порядку визнати своє право власності на спірне нерухоме майно, то суд визнає за необхідне захистити його право шляхом визнання за ним права власності на нерухоме майно на підставах, визначених ст.344 ЦК України, тобто в порядку набувальної давності.
Житловий будинок, як спадкове майно, відумерлим не визнавався, представник відповідача чи інші особи претензій на нього не висували.
Досліджені судом докази переконують в обґрунтованості позовних вимог, доведеності обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, відсутності жодних доказів, які б спростовували позовні вимоги.
Керуючись ст.ст. 141,258-265 ЦПК України,
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на домоволодіння, розташоване в АДРЕСА_1, - за набувальною давністю.
Судові витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Апеляційного суду Кіровоградської області через Новоукраїнський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасники справи, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Головуючий: В. І. Шепетько