Справа № 362/2167/16-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/780/131/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
Категорія Розділ 2 08.02.2018
08 лютого 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5
з участю:
прокурора - ОСОБА_6
особи, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру - ОСОБА_7
захисника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2017 року, якою до
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Здорівка, Васильківського району Київської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу з посиленим наглядом.
ОСОБА_7 вчинив суспільно-небезпечне діяння, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України, за таких обставин, 23 травня 2014 року близько 15 години зайшовши до кабінету № 24 Публічного акціонерного товариства «Київоблгаз», яке розташоване по вул. Володимирській, 35, в м. Василькові Київської області, вчинив сварку з працівником підприємства громадянкою ОСОБА_9 , в ході якої наніс їй декілька вдарів рукою по обличчю та тулубу, спричинивши їй тілесні ушкодження у вигляді саден в область лівого та правого передпліччя, синці в області лівої щоки та задньої поверхні грудної клітини зліва та струс головного мозку, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2017 року до ОСОБА_7 застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу з посиленим наглядом, оскільки суд першої інстанції вважав, що останній потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу з посиленим наглядом.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 просить ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2017 року скасувати та закрити кримінальне провадження.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що ухвала суду ґрунтується на завідомо неправдивому повідомленні про вчинення злочину, завідомо неправдивих показаннях свідків, що носять суперечливий та з розбіжностями характер, а також на підроблених документах. Судом використано недопустимі докази отримані внаслідок порушення прав та свобод і не досліджено належні та допустимі надані стороною захисту докази в процесі судового розгляду, що прямо підтверджують існування обставин вчиненого стосовно підозрюваного злочину.
Апелянт вказав, що суд відмовив у поверненні прокуророві клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, не розглянув заяву про те, що суспільно-небезпечного діяння не було вчинено і не постановив ухвалу згідно ч. 3 ст. 513 КПК України про відмову в застосуванні примусових заходів медичного характеру і не закрив кримінальне провадження.
Крім того, апелянт зазначив, що психіатричних протипоказань для провадження не було і не має до цього часу. Відповідно до довідки № 231 від 15 жовтня 2014 року ОСОБА_7 на диспансерному обліку в психіатричному кабінеті не стоїть. Згідно листка непрацездатності серії АГО № 717762 21 травня 2015 року ОСОБА_7 визнаний лікарсько-консультативною комісією психічно здоровим.
Заслухавши доповідь судді, ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 , котрі підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задоволити, думку прокурора, котра апеляційну не підтримала та просила ухвалу суду залишити без зміни, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК.
Статтею 513 КПК передбачається, що під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з'ясовує питання: чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення; чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою; чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності; чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.
Відповідно до ст. 503 КПК України, кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно-небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності. Кримінально-правова оцінка суспільно-небезпечного діяння, вчиненого у стані неосудності повинна ґрунтуватися лише на відомостях, які характеризують суспільну небезпеку вчинених дій. При цьому не враховуються попередня судимість, факт вчинення раніше кримінального правопорушення, за який особу звільнено від відповідальності або покарання, факт застосування до неї примусових заходів медичного характеру. Примусові заходи медичного характеру застосовуються лише до осіб, які є суспільно небезпечними.
Однак, суд першої інстанції в ухвалі взагалі не мотивував своє рішення, а тільки вказав статті кримінального та кримінального процесуального кодексів.
Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 03 червня 2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» п. 3, неосудність та обмежена осудність є юридичними категоріями, а тому визнання особи неосудною (ч. 2 ст. 19 КК) чи обмежено осудною (ч. 1 ст. 20 КК) належить виключно до компетенції суду, проте суд такого висновку не зробив.
Залишено також поза увагою суду одна з обов'язкових підстав при вирішенні питання щодо застосування примусових заходів медичного характеру чи є особа суспільно небезпечною.
Як вбачається із змісту оскарженої ухвали суду, необхідність застосування примусових заходів медичного характеру стосовно ОСОБА_7 судом обґрунтовується лише посиланням на обставини вчиненого останнім суспільно-небезпечного діяння та на дані висновку судово-психіатричної експертизи № 170 від 20 квітня 2016 року, згідно якого ОСОБА_7 страждав під час вчинення інкримінованих йому дій і в даний час страждає на хронічне психічне захворювання - органічний афективний розлад маніакально-параноїдний синдром та потребує застосування примусових заходів медичного характеру - госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом.
Відповідно до вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, суди повинні критично оцінювати судово-медичні експертизи з точки зору їх наукової обґрунтованості, переконливості й мотивованості, оскільки ці висновки є доказами у справі, які не мають наперед установленої сили, не є обов'язковими для суду, але незгода з ними має бути вмотивована.
За таких обставин, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, оскільки допущені недоліки не можуть бути усунуті апеляційним судом.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - задоволити частково.
Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2017 року, якою до ОСОБА_7 застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу з посиленим наглядом - скасувати, призначити новий розгляд в суді першої інстанції.