04.12.06р.
Справа № 12/341-06(18/58)
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донагропром", с. Ящиково Перевальського району Луганської області
до Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
про спонукання виконати певні дії.
Суддя Жукова Л.В.
при секретарі Балтакса І.В.
Представники:
Від позивача ОСОБА_3 директор паспорт НОМЕР_5
Від відповідача ОСОБА_1. підприємець
Від відповідача АДРЕСА_2 довіреність НОМЕР_1 від 16.10.2006р.
Від відповідача АДРЕСА_3 довіреність НОМЕР_1 від 16.10.2006р.
Позивач звернувся з позовом до відповідача та просить примусити останнього повернути млин Р6-АВМ-7 заводський номер НОМЕР_2 шляхом послідовного здійснення наступних дій: демонтажу млина і доставки в с. Ящиково Перевальського району Луганської області; монтажу обладнання Р6-АВМ-7 з/н НОМЕР_2.
Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що він є власником зазначеного вище млина на підставі прибуткового касового ордеру НОМЕР_3 від 30.12.1997р., акту приймання основних засобів від 02.04.1998р., договору застави майна від 15.04.1998р., кредитного договору НОМЕР_4 від 14.04.1998р. Як стверджує позивач, у серпні 2000р. спірний млин було передано позивачем відповідачу терміном на один рік у володіння за усною домовленістю сторін. 18.08.2004р. позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути млин, однак відповідач відмовився його повернути. Позивач посилається на те, що відповідач повинен повернути майно, яке належить йому на праві власності посилаючись на ст.ст. 316, 319, 321, 399, 400 ЦК України та ст. 48 Закону України «Про власність».
Відповідач та його представники проти позову заперечують посилаючись на те, що восени 1998р. на зустрічі родичів ОСОБА_3(який є директором позивача) та відповідач домовилися про надання відповідачем позивачу грошової позики у розмірі 7 тисяч 200 доларів США. Як стверджує відповідач, ним були передані гроші частками, однак письмова угода не укладалась, так як ОСОБА_3 та він є родичами -двоюрідними братами, строк повернення позики сторонами не встановлювався та позивач обіцяв повернути позику відповідачу через два місяці. В подальшому, позивач в розрахунок за отриману позику надав у власність відповідачу спірний млин, який було демонтовано у с. Ящиково та встановлено за рахунок відповідача у приміщенні, що належить йому на праві приватної власності за адресою смт. Васильківка Дніпропетровської області. За викладених обставин просить відмовити позивачу в позові.
У судовому засіданні оголошувалася перерва до 04.12.2006р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Донагропром» є власником млина Р6-АВМ-7 заводський номер НОМЕР_2 на підставі прибуткового касового ордеру НОМЕР_3 від 30.12.1997р., акту приймання основних засобів від 02.04.1998р.
01.03.2000р. між позивачем -Товариством з обмеженою відповідальністю «Донагропром» (замовником) та ОСОБА_2 (виконавцем) було укладено договір на виконання робіт по демонтажу та монтажу мельниці Р6-АВМ-7 згдіно умов п.1.1 якого замовник (позивач) доручив, а виконавець (ОСОБА_2.) взяв на себе зобов'язання по демонтажу та монтажу Мельниці Р6-АВМ-7. За п.2.1, п.2.2 цього договору демонтаж проводиться за адресою: с. Ящиково Перевальського району Луганської області, а монтаж за адресою смт. Васильківка Васильківського району Дніпропетровської області.
Згідно акту № 1 здачі-приймання НДДКР від 01.08.2000р. замовник -ТОВ «Донагропром» прийняв, а виконавець -ОСОБА_2. здав роботи по демонтажу мельниці Р6-АВМ-7 за адресою с. Ящиково Перевальського району Луганської області та роботи по монтажу вказаної мельниці за адресою смт. Васильківска Васильківського району Дніпропетровської області.
Як стверджує позивач в позові, зазначений демонтаж та монтаж млина відбувся на підставі усної угоди позивача та відповідача про передачу спірного млина у тимчасове володіння відповідача терміном на один рік.
18.08.2004р. та 07.09.2004р. позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути млин у зв'язку з закінченням річного строку, однак відповідач відмовився його повернути.
Позивач в позові як на підставу для повернення майна посилається на те, що відповідач є недобросовісним володільцем і зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна, що передбачено ст. 400 ЦК України.
Вивчивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін та аналізуючи їх в сукупності суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено в судовому засіданні в серпні 2000р. між сторонами була укладена усна угода за якою позивачем передано в тимчасове користування (володіння, розпорядження) відповідачу млин Р6-АВМ-7 заводський номер НОМЕР_2.
Тобто, з наданих пояснень позивача видно, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, які випливають з договору оренди майна, виходячи з того, що позивач зазначає про таке - перший рік роботи млина буде безоплатним, а в наступні роки прибуток повинен розподілитися так: третину власнику млина, третину відповідачу, а третину на певні «правила».
Частиною 1 ст. 397 ЦК України передбачено, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передано власником, а також на інших підставах, встановлених законом ( ст. 398 ЦК України).
Недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування майна ( ст. 400 ЦК України).
Статтею 390 ЦК України передбачено, що під недобросовісним володільцем майна розуміється особа, яка знала або могла знати, що володіє майном незаконно.
Також, як на підставу того, що відповідач є недобросовісним володільцем позивач посилається на закінчення усного договору про тимчасове безоплатне користування, який був укладений між сторонами у 2000р. і на підставі якого відповідачу у користування строком на один рік був переданий млин Р6-АВМ-7 з/н НОМЕР_2.
Посилання позивача на те, що відповідач є недобросовісним володільцем спірного майна, оскільки володіє ним після закінчення строку усного договору є безпідставним, так як закінчення строку договору не є доказом недобросовісного володіння майном.
На підтвердження укладення усного договору між позивачем та відповідачем позивач також послався на договір між ним та гр. ОСОБА_2 на виконання робіт по демонтажу та монтажу млина від 01.03.2000р. за яким спірний млин було демонтовано з с. Ящиково Перевальського району Луганської області та змонтовано в смт. Васильківка Дніпропетровської області та акт здачі - приймання робіт № 1 від 01.08.2000р. Зазначені документи не можуть бути прийняті судом як доказ укладення між позивачем та відповідачем усної домовленості, так як усна домовленість мала місце в серпні 2000р., а договір на демонтаж та монтаж між позивачем та третьою особою був укладений 01.03.2000р., тобто раніше ніж була досягнута усна домовленість між позивачем та відповідачем. Зазначений договір підтверджує лише факт демонтажу та монтажу млина за участю позивача та третьої особи. Крім того, демонтаж і монтаж млина був проведений без участі відповідача.
Факт укладення договору на демонтаж і монтаж млина третьою особою не підтверджують факт укладення усного договору між сторонами на користування млином, у тому числі і строк такого договору.
За ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Будь-які документи, які б підтверджували факт передачі спірного майна відповідачу у справі відсутні, однак судом враховано, що відповідачем не оспорюється той факт, що спірне майно, а саме: млин Р6-АВМ-7 заводський номер НОМЕР_2 перебуває у користуванні у нього і те, що даний млин був переданий йому позивачем.
Таким чином, з наданих пояснень сторін суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли договірні правовідносини щодо передачі позивачем млина в тимчасове користування (оренду) відповідачу, які були укладені в усній формі згідно вимог ст. 42 ЦК УРСР ( яка діяла на момент укладення угоди, тобто станом на серпень 2000р.).
Доказів твердження того, що відповідачем позивачу була надана позика та даний млин переданий позивачем відповідачу в рахунок оплати за позику відповідачем не надано.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, позивачем не доведено факту того, що відповідач є недобросовісним набувачем майна в розумінні ст.390 ЦК України., а тому спірне майно не може бути витребувано у відповідача як у недобросовісного набувача.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 400 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
В позові відмовити.
Суддя
Л.В. Жукова
Рішення підписано 21.12.2006р. відповідно до ст.ст. 84, 85 ГПК України.