ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.02.2018Справа № 910/18174/17
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Рижонкова С.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС»
про стягнення 51209,12 грн.,
за участі представників:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
У жовтні 2017 року Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» про стягнення заборгованості в розмірі 51209,12 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 13.11.2016, внаслідок порушення правил дорожнього руху водієм автомобіля НОМЕР_1, ОСОБА_1, сталася дорожньо-транспортна пригода внаслідок якої було пошкоджено автомобіль НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2, внаслідок чого вказані автомобілі зазнали механічних ушкоджень.
У подальшому, позивач, відповідно до умов укладеного між ним (страховик) та власником автомобіля НОМЕР_2 - ОСОБА_3 (страхувальник) Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №208.16.2323017 від 05.09.2016, виплатив власнику пошкодженого автомобіля НОМЕР_2, страхове відшкодування в розмірі 48570,41 грн.
Оскільки на час скоєння ДТП, цивільно-правову відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП - ОСОБА_1, було застраховано у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ЮНІВЕС», позивач, на підставі положень ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача з претензією про виплату страхового відшкодування в порядку регресу №1212 (вих. №4822/16.1212 від 12.12.2016), однак відповідач залишив претензію без відповіді та задоволення.
Враховуючи викладене, просить стягнути з відповідача виплачене страхове відшкодування в розмірі 47570,41 грн., інфляційні втрати в розмірі 2868,47 грн. та три відсотки річних в розмірі 770,24 грн. за час прострочки за період з 05.04.2017 по 18.10.2017, всього в сумі 51209,12 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи буд повідомлений належним чином.
Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, разом з тим, в ході розгляду справи подав відзив на позов в якому заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка уповноваженого представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 05.09.2016 між Товариством з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №208.16.2323017, за умовами якого застраховано автомобіль НОМЕР_2, в тому числі за страховим ризиком - ДТП.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки про дорожньо-транспортну пригоду №3016321353510825, 13.11.2016 на Броварському проспекті поблизу ст.м. Гідропарк у м. Києві, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1, автомобіля НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_4 та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2 внаслідок чого пошкоджено вказані транспортні засоби.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 20.12.2016 по справі №755/17396/16-п встановлено, що вищевказана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення Правил дорожнього руху України водієм автомобіля НОМЕР_1 - ОСОБА_1.
Позивач, на виконання умов Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №208.16.2323017 від 05.09.2016, на підставі страхового акту №3.16.1212-1 від 28.11.2016, визнав вказану подію страховим випадком та здійснив виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу марки «Nissan», д.н.з.НОМЕР_4 в розмірі 48570,41 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №ЦО03222 від 28.11.2016 на суму 48570,41 грн.
Розрахунок суми страхового відшкодування здійснено на підставі Рахунку-фактури №СЧ-0030129 від 17.11.2016 СТО - Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний центр Голосіївський», згідно з яким вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля складає 48570,41 грн.
Крім того, на замовлення позивача, суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Укравтолізинг» було проведено авто товарознавче дослідження для визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, за результатами проведення якого було складено Звіт №1604 від 22.12.2016, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_2, пошкодженого внаслідок ДТП, склала 50662,88 грн., коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу дорівнює нулю.
Виходячи зі змісту ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Пунктом 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.
Вина ОСОБА_1 у скоєнні вказаного ДТП належним чином доведена доказами, наявними у матеріалах справи.
З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля НОМЕР_1, застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/5141099, чинного на момент ДТП (13.11.2016), у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ЮНІВЕС». Ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну становить 100000 грн., розмір франшизи - 1000 грн.
Таким чином, особою, відповідальною за завдані власнику автомобіля НОМЕР_2, збитки у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, в даному випадку, є відповідач.
Пунктом 36.4. ст.36 Закону передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
З огляду на викладене, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів №208.16.2323017 від 05.09.2016, перейшло право вимоги, яке власник автомобіля НОМЕР_2, мав до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.
За таких обставин, з відповідача на користь позивача відповідно до вимог п.п.36.1, 36.2 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підлягає стягненню 47570,41 грн. виплаченого страхового відшкодування.
Разом з тим, як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, позивач звертався до відповідача із претензією №1212 (вих. №4822/16.1212 від 12.12.2016) про виплату страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 48570,41 грн. Вказана претензія була отримана відповідачем 04.01.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи, проте була залишена без відповіді та задоволення.
Пунктом 32.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страховик не пізніше 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими, зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, на підставі ст.625 Цивільного кодексу України з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 770,24 грн. трьох відсотків річних та 2868,47 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 05.04.2017 по 18.10.2017.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин.
Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.
Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 72; ідентифікаційний код 32638319) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 15/2; ідентифікаційний код 36086124) 47570 (сорок сім тисяч п'ятсот сімдесят) грн. 41 коп. заборгованості, 2868 (двi тисячi вісімсот шістдесят вісім) грн. 47 коп. інфляційних втрат, 770 (сімсот сімдесят) грн. 24 коп. трьох відсотків річних, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення підписано 14.02.2018
Суддя Я.В. Маринченко