вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua
_________________________________________________________________________РІШЕННЯ
"22" січня 2018 р. Cправа № 902/990/17
Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Київстар", м.Київ
до: Фізичної особи-підприємця Ганая Анатолія Михайловича, с.Залужжя, Теплицький район, Вінницька область
про стягнення 160 056 грн 96 коп.
За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.
За участю представників:
позивача: Петров Олег Едуардович, довіреність № 891 від 05.12.2016 р., посвідчення адвоката № 000770 від 24.03.2016 р.
відповідача: не з'явився.
Приватним акціонерним товариством "Київстар" подано позов до Фізичної особи-підприємця Ганая Анатолія Михайловича про стягнення 160 056 грн 96 коп. боргу за угодою № 7168744 про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку від 08.09.2015 р.
Ухвалою суду від 03.11.2017 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/990/17 та призначено до розгляду на 29.11.2017 р.
Відповідно до ухвали суду від 29.11.2017 р. розгляд справи відкладено до 20.12.2017 р.
Ухвалою суду від 20.12.2017 р., враховуючи набрання з 15.12.2017 р. чинності Законом України від 03.10.2017 р. № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції, призначено у справі судове засідання для її розгляду по суті на 22.01.2018 р.
В судове засідання 22.01.2018 р. представник відповідача повторно не з'явився, витребуваних доказів не подав, причин неявки та неподання доказів не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином - ухвалою суду, яка надсилалась йому рекомендованою кореспонденцією.
Поряд з цим, надіслана на адресу відповідача ухвала від 20.12.2017 р. повернута поштовим відділення до суду з відміткою "не проживає", відносно чого суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Виходячи з вимог ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.
При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.3 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов'язок щодо внесення змін про фізичну особу-підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Окрім того суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для виконання завдання підготовчого провадження, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.
Розгляд справи здійснюється з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу..
Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
Як вбачається із позовної заяви та поданих письмових пояснень позивач посилається в якості підстави позовних вимог на те, що ним на виконання умов Угоди № 7168744 від 08.09.2015 р. надано відповідачу послуги рухомого (мобільного) зв'язку за надання яких останній не розрахувався, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість по оплаті отриманих послуг в сумі 160 056 грн 96 коп. за період з 30.09.2015 р. по 31.10.2017 р.
Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 08.09.2015 р. між Приватним акціонерним товариством "Київстар" (Оператор, Позивач) та фізичною особою-підприємцем Ганаєм Анатолієм Михайловичем (Абонент, Відповідач) укладено Угоду № 7168744 про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку (Угода), відповідно до п. 2.1 якої, Оператор надає Абоненту послуги рухомого (мобільного) зв'язку (Послуги зв'язку), а Абонент користується вищенаведеними послугами зв'язку та своєчасно оплачує їх вартість Оператору на умовах, викладених в Угоді (а.с. 7, т. 1).
Згідно із п. 3.2.1 Угоди абонент зобов'язується своєчасно оплачувати послуги зв'язку оператора згідно з чинними тарифами, підтримувати авансовий платіж не нижче мінімального рівня, встановленого діючими тарифами, та сплачувати щомісячну абонентну плату. Абонентна плата сплачується абонентом і в тому випадку, коли надання йому послуг зв'язку призупинено, за неоплату наданих оператором послуг зв'язку. У випадку виникнення заборгованості абонента щодо наданих оператором послуг зв'язку, абонент зобов'язаний погасити таку заборгованість протягом 5 днів з моменту , який настав раніше: (а) отримання від оператора відповідного повідомлення або (б) припинення надання послуг зв'язку внаслідок вичерпання авансового платежу нижче мінімального рівня.
Після укладання замовлення оператор надає абоненту SIM-карту, вказаний у замовленні телефонний номер в мережі оператора і послуги зв'язку (п. 3.4.1 Угоди).
Відповідно до п. 3.4.2 Угоди оператор щомісяця, способом інформування, погодженим сторонами, що фіксується в замовленні або в письмовій заяві абонента, може надавати абоненту інформацію щодо стану його особового рахунку та документи щодо наданих послуг зв'язку, здійснених платежів, а також за запитом абонента, інформує його про використання авансового платежу до суми мінімального рівня, встановленої у чинних тарифах.
Пунктами 4.1-4.3 Угоди сторони визначили, що Абонент здійснює оплату замовлених послуг зв'язку згідно з обраним ним тарифним планом. Оплата Абонентом послуг зв'язку здійснюється згідно з чинними тарифами. Абонент має один особовий рахунок, за яким здійснюються розрахунки за надання послуг зв'язку щодо всіх наявних у абонента телефонних номерів у мережі оператора.
Угода набуває чинності після підписання уповноваженими представниками сторін і моменту реєстрації у центрі обслуговування абонентів і діє протягом 4 (чотирьох) років (п. 6.1. Угоди).
Судом встановлено, що 08.09.2015 р. сторонами підписано 64 замовлення, відповідно до яких було визначено 191 телефонний номер за якими надаються послуги мобільного стільникового зв'язку та 64 особові рахунки за яким здійснюються розрахунки (а.с. 8-40, т. 1).
По відповідних особових рахунках позивачем виписано до оплати 64 рахунки- фактури, які містяться в матеріалах справи (а.с. 41-72, т. 1).
Також, 11.09.2015 р. між сторонами підписано 191 додаткову Угоду про надання комплексного пакету послуг по кожному телефонному номеру, який відповідно до п. 1 Додаткових угод включає в себе надання 5 Мегабайт Інтернет-Трафіку щомісяця та разової знижки на придбання мобільного терміналу розміром 400 грн, а абонент за користуванням Пакетом послуг зобов'язується сплачувати оператору абонентну плату розмір якої визначається угодою (а.с. 73-169, т. 1).
Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів: Угоди № 7168744 від 08.09.2015 р., замовлень, рахунків-фактур, внаслідок невиконання відповідачем обов'язку щодо внесення плати за надані послуги, у останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 160 056 грн 97 коп.
Зазначене також стверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості ФОП Ганая А.М. (а.с. 170, т. 1), відповідно до якого сума заборгованості відповідача складає 160 056 грн 97 коп.
Несплата відповідачем наявної заборгованості згідно Угоди стало підставою звернення ПрАТ "Київстар" з даним позовом до суду.
Будь-яких доказів в спростування заявлених позовних вимог матеріали справи не містять.
З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Беручи до уваги зміст договору укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст. 901-907 ЦК України.
Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Спеціальним законом, який регулює надання телекомунікаційних послуг та визначає права, обов'язки та засади відповідальності фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у даній діяльності або користуються телекомунікаційними послугами є Закон України "Про телекомунікації".
Відповідно до п.5 ч.1 ст.33 ЗУ "Про телекомунікації" споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема, виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.
Пунктом 72 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 р. № 295, розрахунки за отримані послуги на умовах наступної оплати здійснюються шляхом надсилання на адресу абонента рахунків або в інший спосіб відповідно до законодавства та договору. У разі здійснення розрахунків за отримані послуги на умовах наступної оплати абонент оплачує послуги після закінчення розрахункового періоду. Плата вноситься після отримання ним рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інше не встановлено договором відповідно до законодавства.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України)
Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
З урахуванням встановлених обставин суд приходить до переконливого висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся, позаяк матеріалами справи підтверджено факт надання послуг позивачем відповідачу та відсутність оплати зі сторони останнього за отримані послуги.
Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 160 056 грн 96 коп. заборгованості за надані послуги рухомого (мобільного) зв'язку правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.129 ГПК України.
22.01.2018 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення з відкладенням складання тексту повного судового рішення на строк не більше ніж на десять днів з дня закінчення розгляду справи.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ганая Анатолія Михайловича, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства "Київстар", вулиця Дегтярівська, будинок 53, м.Київ, 03113 (ідентифікаційний код- 21673832) - 160 056 грн 96 коп. - основного боргу, 2 400 грн 85 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Згідно з приписами ч.1 стт.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Повне рішення складено 26 січня 2018 р.
Суддя Банасько О.О.
віддрук. 3 прим.:
1 - до справи.
2 - позивачу - вул. Дегтярівська, 53, м. Київ, 03113.
3 - відповідачу - АДРЕСА_2