Справа № 760/21035/16-а
Провадження №2-а/760/193/18
02 лютого 2018 року Солом?янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Кізюн Л.І.,
при секретарях: Продан М.В., Слепусі О.П., Швидченко О.В.,
за участю позивача ОСОБА_1,
відповідача - Горлача О.М.,
представника третьої особи - Ковтуна А.М.,
свідка - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до командира 3 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві лейтенанта поліції Горлача Олександра Миколайовича, третя особа: Управління патрульної поліції у м. Києві Депертаменту патрульної поліції, про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення; визнати протиправними дії командира роти лейтенанта патрульної поліції Горлача Олександра Миколайовича щодо ОСОБА_1 та скасувати постанову командира роти лейтенанта поліції Горлача Олександра Миколайовича серії АР № 304820 від 24.09.2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, згідно якої накладено штраф у розмірі 425 гривень, а справу про адміністративне правопорушення щодо нього закрити, за відсутністю у його діях складу такого правопорушення.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що 24.09.2016 року його, водія авто марки Фольксваген Туарег з номерним знаком НОМЕР_1, було зупинено без законних на те підстав командиром роти №3 батальйону № 2 лейтенантом поліції Горлачем Олександром Миколайовичем з посвідченням ДПП № 002241 від 25.05.2016 року по 25.05.2020 року та іншим невідомим поліцейським, який так і не показав своє службове посвідчення, та було винесено постанову серії АР № 304820 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.
Позивач вважає вказану постанову незаконною, винесену без дотримання вимог чинного законодавства, вимог КУпАП, без фактичного розгляду справи, без з'ясування всіх обставин справи та без дотримання належної процедури.
Таким чином, враховуючи, що він правил дорожнього руху не порушував, враховуючи відсутність будь-яких підстав притягнення його до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з позовом.
Ухвалою суду від 27 грудня 2016 року як третю особу у справі було залучено Департамент патрульної поліції (а.с. 37).
Позивач в судовому засідання позов підтримав та, посилаючись на те, що він не порушував правил дорожнього руху, дії працівника поліції вважає протиправними, безпідставними, а прийняте рішення незаконним, бездоказовим, просив суд його позов задовольнити повністю.
Відповідач в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував, вказував, що його дії з притягнення позивача до адміністративної відповідальності були законними, надав суду письмові заперечення.
Представник третьої особи Департаменту патрульної поліції в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив в задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на письмові заперечення та DVD-диск із записом факту правопорушення, який було додано до заперечень. Позовні вимоги вважає необґрунтованими, а постанову інспектора правомірною та такою, що не підлягає скасуванню.
Суд, заслухавши пояснення позивача, пояснення відповідача та представника третьої особи, пояснення свідка, дослідивши письмові матеріали справи, відеозапис наданий представником третьої особи та позивачем, оцінивши наявні докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
03 жовтня 2017 року Верховною Радою України прийнято Закон України №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року.
Так, пунктом 10 частини першої розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 03 жовтня 2017 року визначено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У зв'язку із тим, що провадження у даній справі було відкрито до набрання чинності редакції Кодексу адміністративного судочинства України від 03 жовтня 2017 року, то вказана справа повинна розглядатись за правилами, що діють після набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.
Як передбачено ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як передбачено ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Судом встановлено, що 24 вересня 2016 року командиром роти №3 батальйону №2 Управління патрульної поліції лейтенантом поліції Горлачем Олександром Миколайовичем була винесена постанова серії АР № 304820 про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. (а.с. 15).
Як вбачається з даних зазначеної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом марки Фольксваген Туарег з номерним знаком НОМЕР_1, 24 вересня 2016 року о 03 годині 00 хвилин, приблизно на 19 км. траси Київ - Житомир, не пред'явив реєстраційні документи, чим порушив вимоги п. 2.1 Правил дорожнього руху.
Так, ч. 1 ст. 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).
Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Як зазначено вище постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складена поліцейським патрульної поліції, який відповідно до вимог ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення має право розглядати справи про адміністративні порушення та накладати адміністративні стягнення безпосередньо за ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно положень ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (зі змінами), доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Позивачем заперечується факт порушення ним Правил дорожнього руху України, відповідальність, за які відповідальність передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Під час розгляду справи у судовому засіданні було переглянуто та досліджено наданий представником третьої особи Департаменту патрульної поліції диск із відеозаписом факту правопорушення, а також диск, наданий позивачем, з яких встановлено обставини, викладені в постанові інспектора серії АР № 304820 від 24 вересня 2016 року.
Разом з тим, з відеозаписів не встановлено факту вчинення правопорушення позивачем, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП, не встановлено факту відмови позивача на вимогу поліцейського пред'явити документи.
Крім того, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 підтвердила неправомірність дій поліцейських відносно позивача, а також обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог.
Позивачем було надано судові рішення, якими встановлено обставини, що мали місце 24.09.2016 року приблизно о 03 год. 00 хв. на автомобільній дорозі «Київ - Чоп» 19 км., та доведено невинуватість позивача у порушенні правил дорожнього руху.
Так, згідно даних постанови Святошинського районного суду м. Києва від 02 листопада 2016 року, провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрито, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (а.с. 60).
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року, провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП (а.с. 61).
Дані постанови набрали законної сили.
При таких обставинах, не доведено правомірності дій відповідача щодо накладення на позивача адміністративного стягнення, а також факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень в порушення зазначених вище вимог Закону щодо обов'язку доказування правомірності своїх дій з приводу складання постанови по справі про адміністративне правопорушення, не було надано суду будь-яких доказів на доведення законності складеної постанови, не доведено факту наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, не було надано суду матеріалів, які стали підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказано мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.
Таким чином судом встановлено що при винесені постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, зокрема не було зафіксовано покази свідків, та не зазначено мотивів відхилення інших доказів, на які посилався позивач та не надано доказів в спростування доводів позивача.
Статтями 245-246 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.
Доказів, які б об'єктивно вказували на вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідачем до суду не надано.
Постанова про адміністративне правопорушення, складена відповідачем, не може оцінюватися судом в розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України у якості належних і допустимих доказів, що підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП, оскільки заперечується позивачем, а інші докази які б їх обґрунтовували в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП не відповідає вимогам КУпАП, а тому є незаконною і підлягає скасуванню.
Оскільки відповідач діяв в межах своїх повноважень, вимога про визнання дій відповідача протиправними не передбачена вимогами КАС України, тому у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача необхідно відмовити.
За таких обставин суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про національну поліцію», ст.ст. 7, ч. 1 ст. 126, 245-247, 251, 258, 283, 287, 289 КУпАП, пунктом 10 частини першої розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 03 жовтня 2017 року, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 78, 205, 241-246, 250, 286, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України (в ред. від 03 жовтня 2017 року), суд, -
Позов ОСОБА_1 до командира 3 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві лейтенанта поліції Горлача Олександра Миколайовича, третя особа: Управління патрульної поліції у м. Києві Депертаменту патрульної поліції, про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Постанову командира 3 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві лейтенанта поліції Горлача Олександра Миколайовича Серії АР №304820 від 24 вересня 2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП - скасувати, а справу закрити.
Повернути ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору згідно квитанції №0.0.641528437.1 від 26.10.2016 року у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 21 коп. з рахунку №31212206700010, отримувач УДКСУ у Солом'янському районі м. Києва, код отримувача 38050812, код класифікації доходів бюджету 22030001, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача 820019.
В решті позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.І. Кізюн