Верховний
Суд
12 лютого 2018 року
м. Київ
справа № 01/1720
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В.- головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.
учасники справи:
заявник - ліквідатор Смілянського комунального виробничого підприємства "Комунальник" арбітражний керуючий Голінний Андрій Михайлович
відповідач - ОСОБА_5
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Смілянського міського нотаріального округу Новіков Ігор Миколайович, Смілянська міська рада
боржник - Смілянське комунальне виробниче підприємство "Комунальник"
розглянувши матеріали заяви Голінного Андрія Михайловича
про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України
від 29.11.2017
у складі колегії суддів: Удовиченка О.С. (головуючого), Панової І.Ю., Поліщука В.Ю.
у справі № 01/1720
за заявою ліквідатора Смілянського комунального виробничого підприємства "Комунальник" арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича
до ОСОБА_5
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Смілянського міського нотаріального округу Новіков Ігор Миколайович, Смілянська міська рада
про визнання недійсним правочину (договору)
в межах справи № 01/1720
за заявою Смілянського комунального виробничого підприємства "Комунальник"
про банкрутство
Постановою Вищого господарського суду від 29.11.2017 у справі 01/1720 касаційну скаргу ліквідатора Смілянського комунального виробничого підприємства "Комунальник" арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича залишено без задоволення. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2017 та ухвалу господарського суду Черкаської області від 24.05.2017 у справі №01/1720 залишено без змін.
14.12.2017 відповідно до відбитку календарного штемпелю органу поштового зв'язку до Верховного Суду України було відправлено заяву Голінного Андрія Михайловича про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 29.11.2017 у справі 01/1720, з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України у редакції до 15.12.2017.
На обґрунтування зазначених заявником підстав для перегляду судового рішення до заяви додано копії постанов Вищого господарського суду від 19.07.2017 у справі № 8/19, від 15.11.2017 у справі № 5028/4/18б/2012, від 03.01.2017 у справі № Б-25/3-10-23/48, 21.09.2016 у справі № Б-39/212-10, від 05.04.2016 у справі № 16/184/09.
За приписами пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2447-VІІІ, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у господарських справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку колегією суддів у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
На розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Білоуса В.В.- головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г. передано заяву Голінного Андрія Михайловича про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 29.11.2017 у справі № 01/1720 в порядку Розділу ХІІ-2 Господарського процесуального кодексу України в редакції до 15.12.2017.
Відповідно до частини другої, пункту 1 частини четвертої статті 11120 Господарського процесуального кодексу України, в редакції до 15.12.2017, суддя-доповідач протягом трьох днів здійснює перевірку відповідності заяви вимогам цього Кодексу. У разі якщо заяву подано без додержання вимог статей 11118 та 11119 цього Кодексу, заявник письмово повідомляється про недоліки заяви у строк, протягом якого він зобов'язаний їх усунути. Заява повертається заявнику, у разі якщо заяву подано без додержання вимог статей 11118 та 11119 цього Кодексу і заявник не усунув її недоліки протягом установленого строку.
Ухвалою Верховного Суду від 15.01.2018 заяву Голінного Андрія Михайловича залишено без руху та надано строк для усунення недоліків до 29.01.2018.
У зазначений строк заявником виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 15.01.2018. Крім того, додатково подано копії постанов Вищого господарського суду, відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, від 14.05.2014 у справі № Б-50/86-09, від 30.10.2013 у справі № 44/473-б, від 24.11.2015 у справі № Б15/101-08, від 08.09.2015 у справі № 4/5025/1437/11, від 30.10.2013 у справі № 44/473-б.
Перевіривши доводи заявника та дослідивши додані до заяви матеріали, колегія суддів вважає, що ними не підтверджено неоднаковість застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.
У постанові, яку оскаржує заявник, з підстав порушення порядку продажу майна боржника під час провадження у справі про банкрутство в процедурі санації, в результаті якого було укладено спірний договір купівлі-продажу нежитлового приміщення лазні з підвалом від 24.12.2013, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що процедура продажу майна боржника, розпочата до набрання чинності (19.01.2013) нової редакції Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", повинна бути завершена в порядку, передбаченому у попередній редакції Закону, в разі якщо станом на 19.01.2013 здійснено публікацію оголошення про продаж майна або комітетом кредиторів встановлено порядок реалізації майна боржника.
Також зазначено, що відповідно до частини 5 статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.13) майно боржника, не продане на перших торгах, виставляється на повторні торги, якщо інше не передбачено планом санації. Майно, не продане на повторних торгах, може бути реалізовано керуючим санацією за згодою комітету кредиторів на підставі договору купівлі-продажу, укладеного без проведення торгів.
Як встановлено судами, змінами та доповненнями до плану санації від 05.09.2011, які схвалені комітетом кредиторів 08.11.2012 та затверджено ухвалою господарського суду Черкаської області від 24.09.2013, було передбачено інший порядок реалізації майна - приміщення лазні продати через аукціон, в разі, якщо лазня не буде продана після першого аукціону, приміщення лазні продати через прямий договір купівлі-продажу із потенційним покупцем.
Таким чином, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанції, які встановивши зазначені обставини, спростували доводи скаржника про порушення порядку реалізації вказаного майна та дійшли правомірних висновків про відмову у задоволенні заяви про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення лазні з підвалом від 24.12.2013.
Однак, у долученій постанові Вищого господарського суду України від 19.07.2017 у справі № 8/19 про визнання недійсними результатів повторного аукціону з продажу майна боржника та договору купівлі продажу, Вищий господарський суд України зазначив, що пунктом 1-1 Розділу X Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, який набрав чинності 19 січня 2013 року, встановлено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено що 13 листопада 2008 року ухвалою Господарського суду Рівненської області у справі про банкрутство ВАТ "Рівненська авіакомпанія "Універсал-Авіа" було затверджено схвалений комітетом кредиторів та погоджений з ФДМ, Державним департаментом з питань банкрутства план санації боржника, призначено керуючого санацією - арбітражного керуючого. Зазначено, що відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013), план санації повинен містити заходи щодо відновлення платоспроможності боржника, зокрема, це може бути продаж частини майна боржника.
На виконання вимог плану санації 30 липня 2015 року, було проведено повторний аукціон з продажу майна боржника, за результатами якого було визначено переможця аукціону. Однак, переможцем аукціону, зокрема, всупереч вимогам частини 1 статті 55, частини 3 статті 55, частини 4 статті 71 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не було своєчасно сплачено грошові кошти за придбане на аукціоні майно. Враховуючи встановлені судами обставини справи, колегія суддів касаційної інстанції погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про визнання недійсними результатів повторного аукціону з продажу майна боржника. Отже, підстави позову, фактичні обставини справи № 8/19 є відмінними від наведених у постанові, яку оскаржує заявник.
У постанові Вищого господарського суду України від 15.11.2017 у справі 5028/4/18б/2012 підставою для визнання недійними результатів аукціону з продажу майна від 29.12.16, на думку скаржника, було проведення аукціону без згоди розпорядника майна боржника, що суперечить вимогам статті 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.13) а також рецензування звітів про незалежну оцінку майна не відповідало вимогам рішення зборів кредиторів. Вищий господарський суд, зазначив, що оскільки провадження у цій справі порушено 16.11.2012, її розгляд має здійснюватись за правилами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діяла до 19.01.2013. поряд з цим, до процедури продажу майна боржника мають застосовуватись норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції з 19.01.2013.
Також, суд касаційної інстанції зазначив, що обмеження, передбачені статтею 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" застосовуються лише на стадії розпорядження майном боржника, з метою встановлення його неплатоспроможності та визначення наступної процедури банкрутства, яке здійснюється на загальних підставах.
Відтак, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що вимоги статті 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (щодо погодження розпорядником майна продажу майна боржника) не можуть бути застосовані в цьому випадку, оскільки відчуження майна відбувалося на виконання умов плану санації, що не є самостійною ініціативою суб'єкта господарювання під час господарської діяльності, та не є значною угодою в розумінні приписів статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Поряд з цим, Вищий господарський суд України звернув увагу на те, що ні Державним концерном "Укроборонпром", ні Фондом державного майна України будь-яких зауважень або застережень, щодо аукціону, який відбувся 29.12.2016 року на виконання умов плану санації ДП "Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння", заявлено не було. Отже, підстави позову, фактичні обставини справи № 5028/4/18б/2012 є відмінними від наведених у постанові, яку оскаржує заявник.
На підтвердження підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України, у редакції до 15.12.2017, заявник долучив постанову Вищого господарського суду України від 08.09.2015 у справі
№ 4/5025/1437/11, де предметом перегляду було визнання недійсним другого повторного аукціону з продажу рухомого майна, договорів купівлі-продажу майна банкрута в процедурі санації.
Залишаючи без змін рішення попередніх інстанцій у справі № 4/5025/1437/11, Вищий господарський суду України, зазначив, що суди дійшли обґрунтованого висновку щодо визнання недійсним результатів другого повторного аукціону з продажу майна, що належить фермерському господарству в частині продажу двох колісних бурякозбиральних комбайнів та визнано недійсними договори купівлі-продажу майна, проданого з аукціону від 06.05.2014 року, у зв'язку з тим, що організатором з проведення аукціону порушено строк проведення аукціону з продажу майна банкрута та встановлено, що майно боржника є предметом застави згідно договору застави №1715 від 04.04.2007 року, продане за результатом проведення другого повторного аукціону без повідомлення заставного кредитора.
Крім того, як встановлено судами, план санації боржника було схвалено зборами кредиторів згідно протоколу зборів кредиторів №6 від 11.07.2013 та затверджено ухвалою суду від 16.07.2013. Провадження у справі № 4/5025/1437/11 про визнання банкрутом було порушено ухвалою господарського суду Хмельницької області від 16.08.2011. Відтак, суд касаційної інстанції зазначив, що відповідно до абзацу другого пункту 11 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 22.12.2011 року №4212-VІ положення, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.
Однак, у постанові, яку оскаржує заявник, 08.11.2012 комітетом кредиторів схвалено зміни та доповнення до плану санації, в якому було передбачено порядок реалізації майна боржника та затверджено ухвалою господарського суду Черкаської області від 24.09.2013, оскільки процедура продажу майна боржника, розпочата до набрання чинності (19.01.2013) нової редакції Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", повинна бути завершена в порядку, передбаченому у попередній редакції Закону, в разі якщо станом на 19.01.2013, зокрема, комітетом кредиторів встановлено порядок реалізації майна боржника.
Отже, зміст позовних вимог, фактичні обставини справи та матеріально правове регулювання правовідносин у справі № 4/5025/1437/11 та у справі, яку оскаржує заявник не є аналогічними.
Крім того, у постановах Вищого господарського суду України від 05.04.2016 у справі
№ 16/184/09, від 14.05.2014 у справі № Б-50/86-09, 21.09.2016 у справі № Б-39/212-10, від 24.11.15 у справі № Б15/101-08 предметом перегляду було визнання недійсними аукціонів, проведених в ліквідаційній процедурі, тоді як в постанові, про перегляд якої звернувся заявник, оскаржується проведення аукціону в процедурі санації, відтак, фактичні обставини справ та норми закону, якими регулюються спірні правовідносини у зазначених справах не є тотожними.
Також, колегія суддів не може взяти до уваги посилання заявника на постанови від 03.01.2017 у справі Б-25/3-10-23/48 та від 30.10.2013 у справі № 44/473-б, оскільки у даних постановах спір не було вирішено остаточно.
Враховуючи, що факт подібності правовідносин у наведених заявником постановах не підтвердився, підстави для висновку про різне застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права відсутні.
На підставі викладеного та керуючись підпунктом 1 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, пунктом 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VII, статтями 11116-11121 Господарського процесуального кодексу України у редакції до 15.12.2017, Верховний Суд, -
1. Відмовити у допуску справи № 01/1720 до провадження Верховного Суду.
2. Копію ухвали разом із копією заяви надіслати особам, які беруть участь у справі.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В.В. Білоус
Судді С.В. Жуков
Н.Г. Ткаченко