08.02.2018 року Справа № 904/8710/17
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач ),
суддів: Науменко І.М., Чус О.В.
секретар судового засідання Ковзиков В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги
- Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк",
- Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія
"Нафтогаз України",
- Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго"
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2017 р.
( суддя Загинайко Т. В., повний текст рішення підписано 05.12.2017 р. ) у справі
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія
"Нафтогаз України",
м. Київ
до В-1: Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" ,
м. Дніпро
В-2: Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго",
м. Чернігів
про стягнення 1 791 619 грн. 01 коп.
Позивач з урахуванням заяви ( вх. № 61585/17 від 14.11.2017 р. ) про збільшення розміру позовних вимог звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості у розмірі 1 791 619 грн. 01 коп., що складає: 1 000 000 грн. 00 коп. - заборгованості за простим векселем № 853534565679, 156 821 грн. 92 коп. - відсотків та 634 797 грн. 09 коп. - інфляційних втрат.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2017 р. ( суддя Загинайко Т. В. ) у справі № 904/8710/17 позов задоволено частково - стягнуто солідарно з Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" та Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - 1 000 000 грн. 00 коп. - заборгованості, 156 821 грн. 92 коп. - відсотків та 17 352 грн. 33 коп. - витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав вважати відповідачів зобов'язаними особами перед Позивачем за простим векселем № 853534565679 з урахуванням статті 47 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, в частині стягнення платежу у розмірі 1 000 000 грн. шість відсотків річних у сумі 156 821 грн. 92 коп. ( з 19.02.2015 р. по 30.09.2017 р. ). Щодо стягнення 634 797 грн. 09 коп. - інфляційних втрат, місцевий суд відмовив пославшись на те, що оскільки спірні правовідносин щодо стягнення заборгованості за спірним векселем врегульовані вексельним законодавством, яким не передбачено стягнення інфляційних нарахувань у разі прострочення виконання вексельного зобов'язання, то відсутні підстави для застосування ст. 625 Цивільного кодексу України.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, сторони по справі звернулися до апеляційного суду з апеляційними скаргами.
Так, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ( Позивач ) в апеляційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема ст. 625 ЦК України, ст. 4 Конвенції про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, просить суд скасувати рішення суду у даній справі в частині відмови в стягненні інфляційних та прийняти нове судове рішення, яким стягнути з ПАТ «Чернігівобленерго» та ПАТ «Акцент-Банк» - 634 797,09 грн. інфляційних.
В обгрунтування апеляційної скарги Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" посилається на те, що оскільки зобов'язання за спірним векселем є грошовим, тому застосування ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин є обов'язковим.
У відзиві на апеляційну скаргу, Публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк" просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ПАТ "НАК "Нафтогаз Україна" на рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/8710/17.
У відзиві на апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", Публічне акціонерне товариство "Чернігівобленерго" вважає зазначене рішення в оскаржуваній ПАТ «НАК «Нафтогаз України» частині таким, що ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу ПАТ «НАК «Нафтогаз України» - необгрунтованою, з огляду на те, що спірні правовідносини щодо стягнення заборгованості за векселем № 853534565679 врегульовано вексельним законодавством ( зокрема, ст. ст. 48, 49 Уніфікованого Закону ), яким не передбачено стягнення інфляційних витрат у разі прострочення виконання вексельного зобов'язання.
Публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк" ( Відповідач - 1 ) в своїй апеляційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2017 р. по справі № 904/8710/17 в частині задоволення позовних вимог до ПАТ "Акцент-Банк" та відмовити в задоволенні позову НАК "Нафтогаз Україна" до ПАТ "Акцент-Банк" та ПАТ "Чернігівобленерго про солідарне стягнення заборгованості за векселем в частині позовних вимог до ПАТ "Акцент-Банк".
В обгрунтування апеляційної скарги Публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк" посилається на те, що рішення суду у вказаній частині є таким, що постановлене з порушенням норм матеріального права, а висновки викладені в ньому не відповідають обставинам справи.
Відповідач - 1 вказує на те, що він як індосант, і в даному випадку відповідає лише за дійсність вимоги ( дійсність вимоги не оспорює жодна із сторін ), але жодним чином не відповідає за невиконання Відповідачем - 2 зобов'язань по даному векселю перед Позивачем, оскільки Банк звільнив себе від такої відповідальності проставленням на векселі застереження "Без обороту на мене", і Позивач не оскаржує дійсність даного застереження як на даний час, так і на час прийняття векселя.
У відзиві на апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", Публічне акціонерне товариство "Чернігівобленерго" вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, з огляду на те, що індосамент був здійснений від імені Українського кредитного банку особою без повноважень, такий індосамент фактично не звільнив ПАТ «Акцент-Банк» ( як правонаступника Українського кредитного банку ) від відповідальності у разі несплати за таким векселем і, відповідно, ПАТ «Акцент-Банк» є солідарно зобов'язаним перед ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за неоплату за відповідним векселем № 853534565679.
Публічне акціонерне товариство "Чернігівобленерго" в апеляційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення суду у даній справі в частині стягнення з ПАТ "Чернігівобленерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 1 000 000 грн. 00 коп. заборгованості, 156 821 грн. 92 коп. відсотків, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в цій частині.
В обгрунтування апеляційної скарги Публічне акціонерне товариство "Чернігівобленерго" вказує на те, що у діях ПАТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО» відсутні ознаки порушення положень чинного законодавства, оскільки Позивачем відповідний вексель у встановленому законодавством порядку до оплати ПАТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО» не було пред'явлено, що встановлено рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28.02.2017 р. по справі № 751/2084/15-ц за позовом ПАТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО» до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Борисової Т.А., третя особа ПАТ «НАК«Нафтогаз України», яким визнано недійсними протести простих векселів, в тому числі векселя, який є предметом розгляду даної справи, про неоплату та скасування актів про протест простих векселів.
Скаржник наголошує, що та обставина, що вексель, який є предметом розгляду даної справи, у встановленому законодавством порядку до оплати ПАТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО» не було пред'явлено, не потребує доведення у даній справі, оскільки в силу положень ч. 3 ст. 35 ГПК України зазначені обставини були встановлені щодо ПАТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО» у справі № 751/2084/15-ц.
При цьому, Скаржник відзначає, що дії ПАТ «НАК «Нафтогаз України» щодо направлення поштою на адресу ПАТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО» листа-вимоги від 17.02.2015 р. № 26-1154/1.2-15 з пропозицією оплатити відповідний вексель ( який фактично надійшов на адресу ПАТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО» лише 26.02.2015 р. ) та надіслання 18.02.2015 р. телеграми з вимогою оплатити відповідний вексель, не можуть розглядатися як пред'явлення відповідного векселя до оплати, оскільки зазначені дії ПАТ «НАК «Нафтогаз України» не дозволили ПАТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО» перевірити наявність у ПАТ «НАК «Нафтогаз України» оригіналу такого векселя та наявності у ПАТ «НАК «Нафтогаз України» прав власності на такий вексель.
Відтак, на думку Скаржника, до матеріалів даної справи Позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо факту пред'явлення векселю до платежу у встановленому законодавством порядку. Враховуючи те, що строк платежу по векселю, відповідно до положень ст. 34 Уніфікованого закону, настає при пред'явленні векселя до платежу, а спірний вексель не був пред'явлений Товариству, у Позивача взагалі були відсутні підстави для звернення до суду з даним позовом.
У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО», ПАТ «НАК «Нафтогаз України» вважає її необгрунтованою та такою, яка підлягає відхиленню, оскільки Позивач усіма належними та законними засобами здійснював заходи з пред'явлення до оплати ПАТ "Чернігівобленерго" спірного простого векселя. Кредитор, який не спростував заперечення прямого боржника про відсутність належного пред'явлення векселя до платежу, вважається таким, що прострочив. До такого кредитора застосовуються наслідки, передбачені ст. 613 ЦК України. ПАТ "Чернігівобленерго" не надано доказів виконання своїх зобов'язань за спірним векселем, не спростовано належного пред'явлення векселя до платежу. Не може заслуговувати на увагу і посилання Відповідача-2 на рішення суду у справі № 751/2084/15-ц, оскільки воно ґрунтується на оцінці дій приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу при здійсненні протестів спірних векселів. Згідно з п. 2 абзацу 1 ст. 48 Уніфікованого закону векселедержатель може вимагати від особи, до якої пред'явив позов, сплати відсотків, нарахованих на вексельну суму.
У запереченнях на відзив, ПАТ "ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО" вказує на те, що останнє є векселедавцем простого векселя № 853534565679, а отже, може бути прямим боржником і не є учасником регресних вексельних зобов'язань, а тому до нього не повинно застосовуватися право вимагати відсотки в розмірі шести.
У відзиві на апеляційну скаргу, Публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк" просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ПАТ "Чернігівобленерго" на рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/8710/17 за позовом ПАТ "НАК "Нафтогаз Україна" до ПАТ "Акцент-Банк" та ПАТ "Чернігівобленерго".
Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Науменко І. М., Чус О. В.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.12.2017 р. у справі № 904/8710/17 апеляційну скаргу прийнято до розгляду. Розгляд справи призначено на 23.01.2018 р.
По справі оголошувалася перерва з 23.01.2018 р. по 08.02.2018 р.
У судовому засіданні 08.02.2018 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" підлягає задоволенню, а апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго" не підлягають задоволенню, в силу наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 24.04.2000 р. між Українським кредитним банком ( Банк ) та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" ( Підприємство ), було укладено Договір № Т-102/04200, відповідно до пункту 1.1 якого сторони здійснюють обмін рівноцінних паперів, а саме векселів, вказаних у ст. 2 цього договору, на умовах, визначених цим договором ( а. с. 105-106 т. 1 ).
Відповідно до пункту 2.1 Договору Банк зобов'язується передати Підприємству у власність векселі, перелік яких указаний у додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору, загальною номінальною вартістю 66 715 946 грн. 15 коп.; векселі передаються Підприємству з бланковим індосаментом протягом десяти банківських днів з моменту підписання цього договору. Підприємство зобов'язується прийняти від Банку у власність векселі, вказані у додатку № 1 до цього договору ( пункт 2.4 Договору ).
На виконання умов Договору, Банком було передано, а Підприємством прийнято вексель № 853534565679 ( номінальною вартістю 1 000 000 грн. 00 коп. ), дата випуску 04.05.2000 р., із зобов'язанням заплатити проти цього векселя Українському кредитному банку чи його наказу суму у розмірі 1 000 000 грн. 00 коп., за пред'явленням, але не раніше 01.01.2015 р. в м. Чернігів ), про що свідчить акт приймання-передачі векселів до Договору від 04.05.2000 р. ( а. с. 109-110 т. 1 ).
Таким чином, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є законним держателем простого векселя № 853534565679 на суму 1 000 000,00 грн., випущеного відкритим акціонерним товариством "Чернігівобленерго", яке в подальшому перейменоване на Публічне акціонерне товариство "Чернігівобленерго", що підтверджується Статутом, 04.05.2000 р., зі строком платежу - по пред'явленню, але не раніше 01.01.2015 р.
За даним векселем Публічне акціонерне товариство "Чернігівобленерго" зобов'язалося заплатити проти цього векселя Українському кредитному банку, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк", чи його наказу 1 000 000,00 грн.
Публічним акціонерним товариством "Акцент-Банк" на звороті векселя проставлено бланковий індосамент на пред'явника "Платити наказу: без обороту на мене", який підписаний головою правління, головним бухгалтером та скріплений печаткою.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулася до Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго" з листом № 26/1154/1.2-15 від 17.02.2015 р., згідно якого пропонувало оплатити векселі, у тому числі і № 853534565679 до 12-00 години 18.02.2015 р. У листі зазначено, що у разі неоплати векселів у відповідності з чинним законодавством по векселях буде вчинено протест у неплатежі.
Вказаний лист направлений на адресу Відповідача-2 цінним листом 18.02.2015, що підтверджується фіскальним чеком № 3000046382 та описом вкладення у цінний лист.
Також Позивачем Відповідачу-2 було спрямовано телеграму від 18.02.2015 р. № 49/1.2-15 з вимогою оплатити 18.02.2015 р. вексель № 853534565679.
Матеріали справи містять акт від 18.02.2015 р. про відмову у допуску повноважених осіб на підприємство для пред'явлення векселів до платежу, відповідно до якого представники Позивача прибули о 11:30 год. 18.02.2015 р. до Відповідача-2 ( Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго" ) за адресою: 14000, м. Чернігів, вул. Горького, 40 з метою пред'явлення до платежу від імені позивача - Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтобаз України" оригіналів векселів, зокрема № 853534565679; представників Позивача не було допущені до Відповідача-2, що позбавило їх можливості надати для огляду голові правління або іншим повноваженим представникам оригіналів векселів та підписання акту пред'явлення векселів до оплати.
У визначений у листі строк, Відповідач-2 не оплатив спірний вексель, у зв'язку з чим виникла заборгованість, що і стало причиною виникнення спору.
Позивач посилається на неоплату Відповідачем - 2 заборгованості за простим векселем № 853534565679, відповідачі проти цього заперечують.
Відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (надалі - "Уніфікований закон", з урахуванням застережень, передбачених у додатку II до неї), Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (підписані в Женеві 07.06.1930 року), а також Законами України від 05.04.2001 року №2374-ІІІ "Про обіг векселів в Україні" (ст. 2 якого містить застереження стосовно дії окремих положень Уніфікованого закону на території України), від 23.02.2006 року №3480-І/ "Про цінні папери та фондовий ринок", від 06.07.1999 року № 826-ХІ/ "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", від 06.07.1999 року №827-ХІ/ "Про приєднання України до Женевської Конвенції 1930 року про врегулюванню деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", від 06.07.1999 року № 828-ХІ/ "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів" у редакції, чинній на відповідний момент.
Частиною 1 ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" визначено, що вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).
Відповідно до Уніфікованого закону, позивач є законним векселедержателем, Відповідач-1 є індосантом, тобто юридичною особою, яка володіла векселем і здійснила передатний напис (відповідно до Постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України" 16.12.2002 №508), а відповідач-2 є векселедавцем.
Статтею 78 Уніфікованого закону встановлено, що векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем. Прості векселі зі строком платежу у визначений строк від пред'явлення повинні бути протягом строків, встановлених статтею 23, пред'явлені векселедавцю для відмітки. Перебіг строку починається від дати відмітки, підписаної векселедавцем на векселі. Відмова векселедавця зробити датовану відмітку повинна бути засвідчена протестом (стаття 25), дата якого є початком строку від пред'явлення.
Згідно з абз. 4 п.7 постанови пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 р. № 5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів" якщо останній індосамент є бланковим або на пред'явника ( тобто в ньому не зазначено особу, що отримує вексель ), законним векселедержателем такого векселя вважається особа, у якої вексель фактично знаходиться. Така особа має всі права за векселем, у тому числі право вимоги платежу за ним.
Суд дійшов висновку про те, що особа, у якої знаходиться вексель, вважається його законним держателем, якщо її право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть, якщо останній із них є бланковим. Якщо останній індосамент є бланковим або на пред'явника, законним векселедержателем такого векселя вважається особа, у якої вексель фактично знаходиться. Законний векселедержатель не зобов'язаний доводити наявність і дійсність своїх прав за векселем, вони вважаються наявними і дійсними. Доведення протилежного - обов'язок особи, якій пред'явлено вимогу за векселем.
У пункті 18 постанови Пленуму Верховного суду України від 08.06.2007 р. № 5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів" зазначено, що за вексельним законодавством прямі боржники це - векселедавець простого векселя та акцептант переказного векселя.
У встановлений строк Відповідач-2 спірний вексель не оплатив.
Місцевий господарський суд оскаржуваним рішенням у даній справі з урахуванням ст. 47 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, дійшов висновку, що відповідачі є зобов'язаними особами перед Позивачем, задовольнив частково позовні вимоги, стягнувши солідарно 1 000 000 грн. 00 коп. - заборгованості, 156 821 грн. 92 коп. ( шість відсотків річних становить з 19.02.2015 р. по 30.09.2017 р. ) та 17 352 грн. 33 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Стосовно вимоги Позивача про стягнення 634 797 грн. 09 коп. інфляційних втрат, то суд першої інстанції відмовив, з огляду на те, що спірні правовідносин щодо стягнення заборгованості за спірним векселем врегульовані вексельним законодавством, яким не передбачено стягнення інфляційних нарахувань у разі прострочення виконання вексельного зобов'язання, тому відсутні підстави для застосування ст. 625 ЦК України.
Щодо досліджуваної справи, то приймаючи рішення господарський суд правильно посилався на обставини виникнення у Відповідача-2 зобов'язання здійснити платіж за простим векселем № 853534565679 на суму 1 000 000 грн. 00 коп., у зв'язку з цим, на обов'язок останнього сплатити шість відсотків річних у розмірі 156 821 грн. 92 коп.
Рішення в цій частині відповідає наведеним нормам законодавства.
Щодо доводів викладених в апеляційній скарзі ПАТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО», то колегія суддів вважає їх непереконливими та такими, що не відповідають приписам законодавства та спростовуються встановленим судом першої інстанції обставинами справи, виходячи з наступного.
Так, прямий боржник за векселем зобов'язаний довести обґрунтованість своїх заперечень стосовно того, що векселедержатель не пред'явив йому оригінал векселя або не надав можливості перевірити наявність у встановленому місці та у визначений строк у особи, що пред'явила вимогу, оригіналу векселя і прав власності на зазначений цінний папір. Векселедержатель може спростувати ці заперечення шляхом надання будь-яких не заборонених законом доказів, у тому числі актів нотаріуса про протест векселя чи про посвідчення факту його пред'явлення до платежу, а також документів, виданих боржником.
Кредитор, який не спростував заперечення прямого боржника про відсутність належного пред'явлення векселя до платежу, вважається таким, що прострочив. До такого кредитора застосовуються наслідки, передбачені ст. 613 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами 1 та 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Публічним акціонерним товариством "Чернігівобленерго" не надано доказів виконання своїх зобов'язань за спірним векселем, не спростовано належного пред'явлення векселя до платежу, з огляду на що місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстави для стягнення з Відповідача-2 суми боргу за векселем у розмірі 1 000 000,00 грн.
Доводи Відповідача-2 викладені в апеляційній скарзі про те, що спірний вексель не пред'являвся Позивачем до оплати, що також встановлено у рішенням суду, а отже строк оплати за векселем не настав, спростовуються наданими Позивачем доказами про те, що Відповідачу-2 направлявся лист про оплату векселя, телеграмою, від отримання якої Відповідач-2 відмовився, а також актом про не допуск представників Позивача на підприємство Відповідача-2.
Уніфікований вексельний закон не вирішує питання про те, що саме слід розуміти під пред'явленням. Однак варто зауважити, що пред'явленням вважатиметься будь-яка подія, яка вказує на те, що вимога платежу та векселедержатель стали відомі платнику або ж повинні були стати такими за умови належної та відповідної чинному законодавству поведінки платника. Крім того, належним пред'явленням слід вважати також направлення рекомендованим листом повідомлення про пред'явлення на адресу платника, зазначену у векселі як місце платежу.
Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання Відповідача-2 на положення ст. 35 Господарського процесуального кодексу України ( в редакції чинній на час розгляду спору в суді першої інстанції ) щодо встановлення факту непред'явлення спірного векселю до виконання під час розгляду справи № 751/2084/15-ц.
Положеннями статті 35 Господарського процесуального кодексу України було визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Предметом розгляду у справі № 751/2084/15-ц є визнання недійсними протестів векселів про неоплату та скасування актів про протест простих векселів. Прийняті рішення у вказаній справі ґрунтуються на оцінці дій приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Борисової Т. А. при здійсненні протестів спірних векселів.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд вмотивовано, правильно застосувавши норми матеріального права, стягнув зазначені Позивачем: 1 000 000 грн. 00 коп. заборгованості та 156 821 грн. 92 коп. відсотків з Відповідача - 2.
Щодо решти позовних вимог пов'язаних зі стягненням 634 797 грн. 09 коп. - інфляційних втрат, нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, в задоволені яких суд першої інстанції відмовив, і що оскаржується Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в своїй апеляційній скарзі, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Згідно з п. 2 абзацу 1 ст. 48 Уніфікованого закону векселедержатель може вимагати від особи, до якої пред'явив позов, сплати відсотків, нарахованих на вексельну суму.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про обіг векселів в Україні", передбачені ст. ст. 48, 49 Уніфікованого закону відсотки на суму векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на території України, нараховуються виходячи з розміру облікової ставки НБУ на день подання позову та від дня настання строку платежу ( з дня платежу ) до дня подання позову відповідно.
При цьому, стаття 5 Уніфікованого закону передбачає, що у переказному векселі, який підлягає оплаті відразу після пред'явлення або у визначений строк після пред'явлення, трасант може обумовити, що на суму, яка підлягає оплаті, будуть нараховуватися відсотки. У будь-якому іншому переказному векселі така умова вважається ненаписаною.
Відсоткова ставка повинна бути вказана у векселі; при відсутності такої вказівки умова вважається ненаписаною.
Між тим, пунктом 2 ст. 48 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі встановлено, що держатель може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу, у тому числі, відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу.
Окрім основного боргу та відсотків у розмірі шести, Позивачем, також нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 48 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, право векселедержателя вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу, обмежено наступними сумами: (1) сумою неакцептованого або неоплаченого переказного векселя з відсотками, якщо вони були обумовлені; (2) відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу; (3) витрати, пов'язані з протестом і пересиланням повідомлень, а також інші витрати. Якщо право регресу використане до настання строку платежу, то з вексельної суми утримуються облікові відсотки. Ці облікові відсотки обчислюються за офіційною обліковою ставкою (банківською ставкою), яка діє на дату використання права регресу за місцем проживання держателя.
Тобто, Уніфікованим законом не передбачено покладення на особу, зобов'язану за векселем, інших платежів, зокрема таких, як збитки від інфляції.
Крім того, у інформаційному листі від 24.11.2011 р. № 01-06/1642/2011 "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 р. № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" зазначено, що у разі, якщо спірні правовідносини сторін врегульовано вексельним законодавством, яким не передбачено стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних у разі прострочення виконання вексельного зобов'язання за рішенням суду, відсутні підстави для застосування до таких правовідносин частини другої статті 625 ЦК України ( постанова Верховного Суду України від 03.10.2011 р. у справі № 3-91гс11 ( справа №45/211 )).
За таких обставин суд першої інстанції правильно встановив, що відсутні підстави для застосування ст. 625 ЦК України в частині стягнення інфляційних втрат.
Отже, доводи апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не спростовують висновків суду першої інстанції у вказаній частині та не є підставою для скасування рішення суду.
Однак, апеляційний господарський суд вважає висновок місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для солідарного стягнення з Відповідача - 1 ( Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" ) вказаної грошової суми необґрунтованим у зв'язку з наступним.
Відповідач-1, заперечуючи проти позовних вимог зазначає, що Позивач є держателем спірного векселя, Відповідач-2 зобов'язався заплатити проти цього векселя ЗАТ "Український кредитний банк" чи його наказу 1 000 000,00 грн. В подальшому, ЗАТ "Український кредитний банк" здійснено бланковий індосамент на пред'явника "Платити наказу: без обороту на мене". Таким чином, зробивши таке застереження, індосант звільнив себе від відповідальності у разі несплати за цим векселем основним боржником.
Відповідно до ст. 53 Уніфікованого закону, після закінчення строків, встановлених для здійснення протесту у неакцепті або у неплатежі, держатель втрачає свої права регресу проти індосантів, проти трасанта і проти інших зобов'язаних осіб, за винятком акцептанта.
Таким чином, при настанні строку платежу за векселем, вимога про його оплату може бути заявлена до прямого боржника, а не до боржника, зобов'язаного в порядку регресу. Право регресу інших учасників вексельних правовідносин (окрім векселедавця та аваліста) виникає у держателя векселя тільки за наявності протесту в неплатежі або іншому порушенні, допущенному при обігу векселя прямими боржниками. Без такого протесту регресні боржники не зобов'язані за векселем, крім випадків, коли інше передбачено в цьому документі або прямо встановлено Уніфікованим законом.
Статтею 15 Уніфікованого закону визначено, що індосант відповідає за акцепт і за платіж, якщо не обумовлено протилежне.
У випадку включення до індосаменту застереження "без обороту на мене" чи будь-якого іншого, наслідком якого може бути звільнення індосанта від відповідальності за платіж за векселем, передбаченої вказаною нормою Уніфікованого закону, індосант відповідає лише за дійсність переданої за векселем вимоги. Таке застереження означає, що при неакцепті або неплатежі до такого індосанта не можуть бути пред'явлені вимоги, передбачені статтями 43 - 49 Уніфікованого закону, тобто зазначена особа звільняється від відповідальності за невиконання зобов'язань за векселем ( п. 13 постанови Пленуму Верховного суду України від 08.06.2007 р. № 5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів").
З урахуванням викладеного, враховуючи, що до індосаменту векселя № 853534565679 включено застереження "без обороту на мене", тобто, індосант звільнив себе від відповідальності за платіж по векселю, а новий векселедержатель погодився прийняти вексель за наявності такого застереження, колегія суддів апеляційного суду вбачає підстави для відмови в частині позовних вимог до Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" та задоволення апеляційної скарги останнього.
Отже, в задоволенні позовних вимог ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до ПАТ "Акцент-Банк" слід відмовити.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги Позивача, в частині солідарного стягнення з Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" помилково не врахував наведеного та дійшов хибного висновку про обґрунтованість позовних вимог у вказаній частині, у зв'язку з чим рішення підлягає зміні.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", покладаються на Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - Позивача у справі.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" покладаються на заявника скарги.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго" покладаються на заявника скарги.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго" залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" задовольнити.
Скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2017 р. у справі № 904/8710/17 в частині солідарного стягнення з Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" ( 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11; ідентифікаційний код 14360080) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ( 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720 ) - 1 000 000 (один мільйон) грн. 00 коп. - заборгованості, 156 821 (сто п'ятдесят шість тисяч вісімсот двадцять одна) грн. 92 коп. - відсотків та 17 352 (сімнадцять тисяч триста п'ятдесят дві) грн. 33 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2017 р. у справі № 904/8710/17 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
Позов задовольнити частково.
Відмовити в задоволені позовних вимог пов'язаних із солідарним стягненням з Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" ( 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11; ідентифікаційний код 14360080) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ( 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720 ) - 1 000 000 (один мільйон) грн. 00 коп. - заборгованості, 156 821 (сто п'ятдесят шість тисяч вісімсот двадцять одна) грн. 92 коп. - відсотків та 634 797 грн. 09 коп. - інфляційних втрат.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго" ( 14000, м. Чернігів, вул. Горького, 40; ідентифікаційний код 22815333 ) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ( 01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720 ) 1 000 000 (один мільйон) грн. 00 коп. - заборгованості, 156 821 (сто п'ятдесят шість тисяч вісімсот двадцять одна) грн. 92 коп. - відсотків та 17 352 (сімнадцять тисяч триста п'ятдесят дві) грн. 33 коп. - витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ.
Відмовити в задоволені позовних вимог пов'язаних зі стягненням 634 797 грн. 09 коп. інфляційних втрат.
Стягнути з НАК "Нафтогаз Україна" на користь ПАТ "Акцент-Банк" судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 29 561,72 грн., про що видати наказ.
Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Верховного Суду.
Постанова складена у повному обсязі 12.02.2018 року
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя І.М. Науменко
Суддя О.В. Чус