вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"23" січня 2018 р. Справа№ 925/1628/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Отрюха Б.В.
Гончарова С.А.
при секретарі судового засідання Цибульському Р.М.
за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 23.01.2018
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Відродження" на рішення Господарського суду Черкаської області від 15.09.2015 (повний текст складено 02.10.2015) по справі №925/1628/14 (суддя: Грачов В.М. )
за позовом Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Відродження"
до Приватного сільськогосподарського підприємства "Нива ЛЛ"
про виселення та стягнення 287 000, 00 грн.
Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив "Відродження" звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Нива ЛЛ" про зобов'язання звільнити приміщення, а саме: нежитлові будівлі, які знаходяться за адресою вул. Слави, 33 А, 33 В, 33 Б, 77 Е, 77 В, 33/1, 77А., 77 Д, споруду АВМ-0,65, які знаходяться за адресою вул. Слави, 77 Г та зерно комплекс КЗС-20 за адресою вул. Слави, 77 Б в с. Погибляк, Лисянського району, Черкаської області, підписання акту прийому - передачі приміщень та стягнення з відповідача 287 000 грн. 00 коп. заподіяних збитків (в редакції уточнень позовних вимог від 14.07.2015).
Позов мотивовано тим, що позивач є власником спірних приміщень, проте відповідач незаконно утримує і використовує їх, чим спричиняє позивачу збитки у виді витрат на оренду приміщень внаслідок неможливості використання власних приміщень з вини відповідача.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.09.2015 (повний текст складено 02.10.2015) по справі №925/1628/14 відмовлено у задоволенні позову повністю.
Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову мотивовано тим, що спірне майно уповноваженою особою співвласників майнового комплексу колишнього КСП "Перемога" в особі уповноваженого ОСОБА_2 на підставі договору оренди майна співвласників № 20/9/6 від 20.09.2006 було передане в оренду відповідачу строком на 10 років, а 06.06.2014 державним реєстратором реєстраційної служби Лисянського районного управління юстиції Шпицею В.О. зареєстровано право приватної власності позивача на це майно. Право власності на це майно позивачем набуте шляхом його викупу у співвласників майнового комплексу колишнього КСП "Перемога". Договір оренди майна співвласників № 20/9/6 від 20.09.2006 в установленому порядку недійсним не визнавався, строк його дії не закінчився. Отже, відповідно до норми ч. 1 ст. 770 ЦК України, до позивача перейшли права та обов'язки наймодавця по договору оренди майна співвласників № 20/9/6 від 20.09.2006, а тому вимога позивача, заявлена на підставі ст. 391 ЦК України, є необґрунтованою.
Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.09.2015 (повний текст складено 02.10.2015) по справі №925/1628/14, Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив "Відродження" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення спору.
Зокрема, скаржник наголошував на тому, що судом першої інстанції помилково не взято до уваги твердження скаржника про те, що договір оренди майна від 20.09.2006 - є нікчемним, а отже, жодних права орендаря у відповідача немає. Крім того, право позивача на спірні приміщення належним чином зареєстровані 06.06.2014, а отже, позивач як законним власник вимагає звільнити належні йому приміщення, які незаконно займаються відповідачем. В свою чергу, оскільки позивач не міг використовувати належні йому приміщення, ним понесені збитки у вигляді орендної плати, розмір яких складає 287 00,00 грн., які підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.
Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Відродження" по справі № 925/1628/14 розподілено судді - доповідачу Станіку С.Р. для розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Корсакова Г.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015 апеляційну скаргу Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Відродження" на рішення Господарського суду Черкаської області від 15.09.2015 (повний текст складено 02.10.2015) по справі №925/1628/14 прийнято до розгляду, порушено апеляційне провадження, розгляд призначено на 02.02.2015.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 розгляд апеляційної скарги відкладено на 08.12.2015.
На підставі Розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Тищенко А.І. від 08.12.2015 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Корсакової Г.В. апеляційну скаргу по справі № 925/1628/14 розподілено для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Гончаров С.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 апеляційну скаргу по справі № 925/1628/14 прийнято до провадження колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Гончаров С.А. розгляд справи вирішено здійснювати в раніше призначеному судовому засіданні 08.12.2015.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 провадження за апеляційною скаргою Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Відродження" на рішення Господарського суду Черкаської області від 15.09.2015 по справі № 925/1628/14 за позовом Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Відродження" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Нива ЛЛ" про виселення та стягнення 287 000, 00 грн. - зупинити до вирішення пов'язаної з нею цивільної справи № 700/956/14-ц за позовом фізичних осіб та Приватного сільськогосподарського підприємства "Нива ЛЛ" до Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Відродження" та фізичних осіб про визнання недійсним рішення, договорів та актів приймання-передачі та за зустрічним позовом Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Відродження" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Нива ЛЛ" про визнання правочину нікчемним, а саме: договору оренди майна співвласників від 20.09.2006, що розглядається Лисянським районним судом Чернігівської області.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2017 провадження у справі № 925/1628/14 поновлено, розгляд справи призначено на 21.12.2017.
Розпорядженням начальника відділу забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2017, у зв'язку з перебуванням судді Власова Ю.Л., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, відповідно до підпунктів до п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний авторозподіл справи №925/1628/14, згідно якого для розгляду справи №925/1628/14 за апеляційною скаргою Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Відродження" сформовано колегію суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Гончаров С.А., Отрюх Б.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2017 справу прийнято до провадження колегії суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Гончаров С.А., Отрюх Б.В.
В судовому засіданні 21.12.2017 було оголошено перерву до 23.01.2018.
26.12.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач в обґрунтування заперечень на апеляційну скаргу посилався на те, що відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копії яких наявні в матеріалах справи, ні на момент подання позову, ні на момент подання апеляційної скарги, за позивачем жодного речового права на спірне майно не було зареєстровано. Крім того, відповідач зазначав, що з даних витягів вбачається, що на спірне майно є зареєстроване право оренди за іншою особою, а саме Фермерським господарством «Нива-17». Підставою для реєстрації такого права є договір оренди нерухомого майна №25 від 29.04.2016, що був укладений Фермерським господарством «Нива-17» із власником спірного майна ТОВ «Техносоюз-Д». Реєстрацію даного права оренди було здійснено 12.05.2016, а термін дії права оренди до 30.03.2019. СОК «Відродження» 11.06.2014 на підставі свідоцтва про право власності стало власником нерухомого майна і зареєструвало своє право власності. Протягом 17.10.2014, 20.10.2014, 21.10.2014 здійснило продаж належних йому об'єктів іншій юридичній особі - ТОВ «Техносоюз-Д» на підставі договорів купівлі-продажу, копії яких наявні у матеріалах справи. Саме з договорів купівлі-продажу вбачається, що спірні об'єкти стали нерухомістю лише з червня 2014 (з моменту видачі свідоцтва про право власності). Укладення договорів купівлі-продажу, беззаперечно вказує на факт відсутності будь-яких перешкод у використанні СОК «Відродження» його права власності на майно. Таким чином, позивач з моменту набуття спірного майна у власність прав на користування таким майном не набув, оскільки, таке майно перебувало у користуванні ПСП «Нива ЛЛ» на підставі договору оренди, що недійсним не визнавався та строк дії якого не закінчився, а тому всі вимоги позивача про звільнення спірного майна до закінчення дії договору оренди є неправомірними, а всі посилання позивача на те, що дії відповідача по не допуску позивача до спірного майна завдали позивачу збитків є безпідставними. Крім того, 20.09.2006 між Приватним сільськогосподарським підприємством «Нива ЛЛ» та співвласниками майнового комплексу колишнього КСП «Перемога», яким таке майно належало на праві спільної власності було укладено договір оренди майна співвласників с.Погибляк №20/9/6. Даний договір був укладений та підписаний від імені всіх співвласників майнового комплексу колишнього КСП «Перемога» уповноваженою особою - ОСОБА_2. Повноваження ОСОБА_2 щодо укладання договорів оренди зафіксовані в протоколі №1 загальних зборів співвласників майнових паїв колишнього КСП «Перемога» с.Погибляк Лисянського району Черкаської області від 07.05.2003.
Узагальнені заперечення відповідача проти заявлених позовних вимог ґрунтуються на тому, що відповідач на законній підставі - укладеному договорі оренди майна співвласників № 20/9/6 від 20.09.2006 використовує спірні приміщення, договір оренди є чинним, строк його дії не закінчився, а тому підстави для зобов'язання відповідача звільнити відповідні приміщення - відсутні. Також, вказував на безпідставність вимог позивача в частині стягнення збитків в заявленому до стягнення розмірі.
23.01.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач наголошував на тому, що 11.06.2014 СОК «Відродження» зареєстрував право власності на нерухоме майно: зерносклад, зернотік, ангар, вагова, КЗС, АВМ, рем майстерня, зварювальний цех, гараж легковиків, гаражні бокси, але використовувати за призначенням частину нерухомого майна: зерносклад, зернотік, ангар, КЗС і рем майстерню не мав можливості. Згідно з договором оренди майна співвласників с.Погибляк №20/9/6 від 20.09.2006 термін дії договору 10 років. Договір нотаріально не засвідчений, державна реєстрація не проведена. Реєстрація договору в книзі реєстрації договорів оренди землі Погибляцької сільської ради не є державною реєстрацією, тому що Погибляцька сільська рада не має повноважень на державну реєстрацію договорів оренди нерухомого майна. Договір оренди майна співвласників КСП «Перемога» №20/9/6 від 20.09.2006 є нікчемним, тому він не створює ніяких прав і обов'язків для сторін.
В судовому засіданні 23.01.2018 судом апеляційної інстанції розглянуто клопотання про залишення без розгляду позовних вимог про зобов'язання Приватного сільськогосподарського підприємства "Нива ЛЛ" звільнити приміщення, а саме: нежитлові будівлі, які знаходяться за адресою вул. Слави, 33 А, 33 В, 33 Б, 77 Е, 77 В, 33/1, 77А., 77 Д, споруду АВМ-0,65, які знаходяться за адресою вул. Слави, 77 Г та зерно комплекс КЗС-20 за адресою вул. Слави, 77 Б в с. Погибляк, Лисянського району, Черкаської області, а також щодо підписання акту приймання передачі.
Згідно з п. 9 ч. 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній з 15.12.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Частиною 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд залишає позов без розгляду, якщо: 1) позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності; 2) позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; 4) позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору; 5) позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду; 6) позивач у визначений судом строк не вніс кошти для забезпечення судових витрат відповідача і відповідач подав заяву про залишення позову без розгляду; 7) сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана; 8) провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк; 9) дієздатна особа, в інтересах якої у встановлених законом випадках відкрито провадження у справі за заявою іншої особи, не підтримує заявлених вимог і від неї надійшла відповідна заява; 10) після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього ж суду інший позов (позови) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду; 11) між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення суду іншої держави, якщо право укласти таку угоду передбачене законом або міжнародним договором України, за винятком випадків, якщо суд визнає, що така угода суперечить закону або міжнародному договору України, є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що в судовому засіданні 21.12.2017 розпочато розгляд справи по суті, у зв'язку з чим клопотання скаржника залишається судом апеляційної інстанції без розгляду.
В судовому засіданні 23.01.2018 представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 23.01.2018 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.
Позивач в обґрунтування позову як на підставу своїх вимог посилався на те, що на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно індексний номер 22801292, 22798681, 22799664 від 10.06.2014 року, індексний номер 22860581, 22861105, 22859420, 22858401, 22855832, 22859986, 22857644 від 11.06.2014 він є власником нежитлових будівель і споруд, які знаходяться в с. Погибляк Лисянського району Черкаської області по вул. Слави 33 А, 33 В, 33 Б, 77 Е, 77 В, 33/1, 77А., 77 Д, споруди АВМ-0,65 за адресою вул. Слави, 77 Г, зернокомплексу КЗС-20 за адресою вул. Слави, 77 Б. Право приватної власності позивача на зазначені нежитлові будівлі (споруди) зареєстровано державним реєстратором реєстраційної служби Лисянського районного управління юстиції Шпицею В.О. 06.06.2014.
Право власності на зазначене майно позивач набув шляхом викупу майнових паїв колишнього КСП "Перемога" с. Погибляк Лисянського району Черкаської області у їх власників.
При цьом, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно свідоцтв про право власності на нерухоме майно індексний номер 22801292, 22798681, 22799664 від 10.06.2014 року, індексний номер 22860581, 22861105, 22859420, 22858401, 22855832, 22859986, 22857644 від 11.06.2014 та витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державна реєстрація права власності була проведена, у зв'язку з чим доводи відповідача про те, що ні на момент подання позову, ні на момент подання апеляційної скарги, за позивачем жодного речового права на спірне майно не було зареєстровано - судом апеляційної інстанції відхиляються.
У зв'язку з набуттям права власності на майно, у тому числі і спірне нерухоме майно (зазначені нежитлові будівлі (споруди)), позивач 11.06.2014 року і 02.03.2015 року звертався з вимогою до відповідача про звільнення приміщень і передачу майна в кількості 32 найменування, яким той володіє і користується, позивачу.
05.08.2014 та 16.03.2015 комісією у складі представників позивача, відповідача, сільського голови та депутатів сільської ради с. Погибляк складено акт про те, що приміщення, власником яких на підставі свідоцтв про право власності індексний номер 22801292, 22798681, 22799664 від 10.06.2014 року, індексний номер 22860581, 22861105, 22859420, 22858401, 22855832, 22859986, 22857644 від 11.06.2014 року є позивач, використовуються відповідачем безпідставно, звільнити займані приміщення представник відповідача відмовився пояснивши це тим, що розглядається судова справа про визнання недійсними зазначених свідоцтв про право власності позивача.
14.06.2014 позивач - СОК "Відродження", як орендар, уклав з ТОВ "Діалог", як орендодавцем, договір № 7 оренди приміщення, предметом якого є передача орендодавцем орендарю в строкове платне користування приміщень зерно току і комори в с. Ріпки Лисянського району для зберігання сільськогосподарської продукції та здійснення господарської діяльності. Згідно з п. 3.1., 7.1. договору, орендна плата сторонами договору визначена у розмірі 25000 грн. з ПДВ за місяць, договір діє з 14.06. до 14.09.2014 року. По акту приймання-передачі від 14.06.2014 року орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду приміщення, які є предметом договору оренди.
15.09.2014 позивач - СОК "Відродження", як орендар, уклав з ТОВ "Діалог", як орендодавцем, додаткову угоду до договору № 7 оренди приміщення, за змістом якої сторони договору досягли згоди і вирішили змінити умови пунктів 3.4., 7.1. договору, а саме - погодили можливість внесення орендної плати в натуральній або змішаній формі, продовжили строк дії договору з 14.06.2014 до 31.12.2015 .
Оренда приміщень, які є предметом договору оренди від 14.06.2014, за твердженням представника позивача, обумовлена необхідністю зберігання майна і продукції для здійснення господарської діяльності, найменування і кількість яких відображена в первинних документах (т. 2 а.с. 6-20), за період з 14.06.2014 по 31.05.2015 року позивачем сплачено 287000 грн. орендної плати у грошовій і натуральній формі.
Заперечуючи проти позову, відповідач стверджує, що право власності на спірне майно позивачем набуто протиправно, а користування цим майном відповідач здійснює правомірно на підставі договору оренди майна співвласників № 20/9/6 від 20.09.2006 року. Спір з приводу правомірності набуття права власності на це майно позивачем згідно з свідоцтвами про право власності індексний номер 22801292, 22798681, 22799664 від 10.06.2014 року, індексний номер 22860581, 22861105, 22859420, 22858401, 22855832, 22859986, 22857644 від 11.06.2014 року і користування ним відповідачем на підставі договору оренди майна співвласників № 20/9/6 від 20.09.2006 розглядається у справі № 700/956/14-ц Лисянським районним судом Черкаської області.
Як підтверджується наявними матеріалами справи та не заперечується сторонами, ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 02.09.2014 відкрито провадження у цивільній справі№700/956/14-ц за позовом фізичних осіб та Приватного сільськогосподарського підприємства "Нива ЛЛ" до Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Відродження" та фізичних осіб про визнання недійсним рішення від 11.05.2014 зборів уповноважених співвласників майнових паїв КСГП "Перемога" с.Погибляк Лисянського району Черкаської області; визнання недійсними договорів купівлі - продажу майнових паїв від 11.05.2014, укладених між частиною пайовиків колишнього КСГП "Перемога" с.Погибляк Лисянського району Черкаської області та Сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом "Відродження"; визнання недійсними актів приймання - передачі майнового комплексу № 4 від 11.05.2014, № 6 від 11.05.2014, № 7 від 11.05.2014.
Ухвалою Лисянського районного суду Чернігівської області від 04.12.2014 в цивільній справі № 700/956/14-ц прийнято зустрічний позов Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Відродження" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Нива ЛЛ" про визнання правочину нікчемним, а саме: договору оренди майна співвласників від 20.09.2006, укладеного між співвласниками колишнього КСП "Перемога", як орендарем, та ТОВ "Нива Лисянщини", як орендарем, укладеного строком на 10 років, і на який відповідач під час розгляду справи № 925/1628/14 посилався як на підставу заняття та перебування на правомірних підставах на об'єктах нерухомості згідно доданого до договору переліку.
Ухвалою Лисянського районного суду Черксаької області від 04.06.2015 позов фізичних осіб та Приватного сільськогосподарського підприємства "Нива ЛЛ" до Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Відродження" та фізичних осіб про визнання недійсним рішення від зборів уповноважених співвласників майнових паїв КСГП "Перемога" с.Погибляк Лисянського району Черкаської області; визнання недійсними договорів , визнання недійсними свідоцтв про право власності - залишено без розгляду.
Ухвалою Лисянського районного суду Чернігівської області від 25.09.2017 провадження у справі № 700/956/14-ц про визнання договору оренди майна нікчемним - закрито у зв'язку із смертю позивача - ОСОБА_2
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції встановив, що провадження у справі Лисянського районного суду Черкаської області № 700/956/14-ц - закрито, спір по суті у вказаній справі не вирішувався.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно протоколу № 1 загальних зборів співвласників майнових паїв колишнього КСП "Перемога" с. Погибляк Лисянського району Черкаської області від 07.05.2003 року вбачається, що зборами обрано головою спілки співвласників майнових паїв колишнього КСП "Перемога" с. Погибляк ОСОБА_2, йому ж доручено укладати договори оренди майна (т. 2 а.с. 132-133).
28.05.2003 громадяни України, які є співвласниками майнового комплексу колишнього КСП "Перемога" в особі уповноваженого ОСОБА_2, діючи на підставі рішення загальних зборів співвласників майнових паїв колишнього КСП "Перемога" (протоколу № 1 від 07.05.2003 року), як орендодавець з однієї сторони, і товариство з обмеженою відповідальністю "Нива Лисянщини", як орендар з другої сторони, уклали договір № 28/05/1, згідно з предметом якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти майно - основні засоби згідно переліку (додаток № 1 до договору, який є його невід'ємною частиною) загальною вартістю 616295 грн. строком на 4 роки.
20.09.2006 громадяни України, які є співвласниками майнового комплексу колишнього КСП "Перемога" в особі уповноваженого ОСОБА_2, діючи на підставі рішення загальних зборів співвласників майнових паїв колишнього КСП "Перемога" (протоколу № 1 від 07.05.2003 року), як орендодавець з однієї сторони, і ПСП "Нива ЛЛ", як орендар з другої сторони, уклали договір № 20/9/6, згідно з предметом якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти майно - основні засоби згідно переліку (додаток № 1 до договору, який є його невід'ємною частиною) загальною вартістю 616295 грн. строком на 10 років. Договір зареєстровано в Книзі реєстрації договорів оренди землі 21.09.2006 року за № 6 Погибляцькою сільською радою Лисянського району Черкаської області (т. 1 а.с. 168-170, 171-172, т. 2 а.с. 82-85).
За актом № 1/20 від 20.09.2006 орендодавець передав, а орендар прийняв у користування майно, яке є предметом договору оренди № 20/9/6 від 20.09.2006 року. Акт зареєстровано в Книзі реєстрації договорів оренди землі 21.09.2006 року за № 7 Погибляцькою сільською радою Лисянського району Черкаської області (т. 1 а.с. 173, т. 2 а.с. 86).
Як зазначав відповідач у письмових поясненнях, договір оренди № 20/9/6 від 20.09.2006 виконувався сторонами, орендна плата сплачувалась, про що відповідачем подано у матеріали справи відомості на видачу орендної плати за майнові паї за 2007-2013 рік (т. 2 а.с. 87-123).
Згідно з довідкою КП "ЧООБТІ" від 15.10.2014 № 1157, в селі Погибляк Лисянського району Черкаської області за адресою вул. Слави 33 А, 33 В, 33 Б, 77 Е, 77 В, 33/1, 77А, 77 Д, 77 Г, 77 Б по архівних даних БТІ станом на 01.01.2013 року інвентаризаційні справи не значились, документи на право власності не видавались (т. 2 а.с. 125).
Відповідно до довідки сільського голови села Погибляк Лисянського району Черкаської області від 18.08.2014 року № 96 (т. 2 а.с. 148) в селі Погибляк за нижчезазначеною адресою по вул. Слави розташовані будівлі і споруди: 33 А - реммайстерня, 33 В - зварювальна будка, 33 Б - авто гараж легковиків, 77 Е - автомобільні ваги, 77 В - ангар-модуль, 77А зерносклад, 77 Д - зернотік, 77 Г - нежитлові будівлі АВМ, 77 Б - зернокомплекс КЗС.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22.09.2014 року у справі № 823/2449/14 було відмовлено повністю у задоволенні адміністративного позову громадян ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ПСП "Нива ЛЛ" до державного реєстратора реєстраційної служби Лисянського районного управління юстиції Шпиці В.О., за участю третьої особи СОК "Відродження" про визнання протиправними дій державного реєстратора щодо видачі третій особі свідоцтв про право власності на нерухоме майно, що знаходиться в с. Погибляк. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 року постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 22.09.2014 року скасована, позовна заява залишена без розгляду (т. 1 а.с. 62-65, т. 2 а.с. 185-186).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що Цивільним кодексом України встановлена законна презумпція правомірності володіння майном та правочинів. Відповідач володіє нерухомим майном на підставі чинного договору оренди. У будь-якому випадку, в силу ч. 1 ст. 770 ЦК України, у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. Станом на день звернення позивача з відповідним позовом, строк дії договору оренди майна співвласників № 20/9/6 від 20.09.2006 року не закінчився. Поряд з цим, в обгрунтування позовних вимог про зобов'язання ПСП "Нива ЛЛ" звільнити відповідні приміщення (віндикаційний позов) позивач посилався на норми ст. 321 ЦК України. Вказаною нормою права встановлено спосіб захисту прав володіючого власника від неволодіючого не власника, тоді як інші фактичні обставини свідчать, що позивач не володіє нерухомим майном.
Таким чином, предметом спору у справі, що розглядається, є вимога позивача, як власника, про зобов'язання відповідача звільнити нежитлові будівлі (приміщення), що знаходяться в с. Погибляк Лисянського району Черкаської області за адресою вул. Слави, 33 А, 33 В, 33 Б, 77 Е, 77 В, 33/1, 77 А, 77 Д, споруду АВМ-0,65 за адресою вул. Слави, 77 Г, зернокомплекс КЗС-20 за адресою вул. Слави, 77 Б, які відповідач утримує і використовує, підписати акт прийому - передачі зазначених приміщень та про стягнення з відповідача 287000 грн. заподіяних збитків у виді витрат позивача на оренду приміщень внаслідок неможливості використання власних приміщень з вини відповідача за фактичний період незаконного користування цими приміщеннями.
В обґрунтування своїх вимог позивач послався на норми статей 316, 319, 321, 391, 1166 Цивільного кодексу України, 224 Господарського кодексу України.
За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків.
За правовою природою спірні правовідносини сторін віднесені до відносин щодо права власності, зокрема його захисту, пов'язаних з ним не договірних зобов'язань відшкодування шкоди та договірних зобов'язань найму (оренди).
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України). При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Верховним Судом України в Аналізі деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ від 01.07.2013 зазначено, що метою проведення зазначеного аналізу є вивчення судової практики розгляду цивільних справ, пов'язаних із набуттям, припиненням, здійсненням та захистом права власності, виявлення складних і спірних питань, що виникають у суддів при вирішенні зазначених спорів, надання пропозицій щодо можливих шляхів їх розв'язання. У розділі "Усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження майном (ст. 391 ЦК)", зокрема, зазначено, що відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, ст. 319, частин 1, 2 ст. 321 Цивільного Кодексу України власник не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у цьому праві, однак у передбачених законом випадках обмеження права власності можуть мати місце.
Частиною 1 ст. 770 Цивільного кодексу України визначено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з виснвоокм суду першої інстанції про те, що спірне майно уповноваженою особою співвласників майнового комплексу колишнього КСП "Перемога" в особі уповноваженого ОСОБА_2 на підставі договору оренди майна співвласників № 20/9/6 від 20.09.2006 було передане в оренду відповідачу строком на 10 років, а 06.06.2014 державним реєстратором реєстраційної служби Лисянського районного управління юстиції Шпицею В.О. зареєстровано право приватної власності позивача на це майно. Право власності на це майно позивачем набуте шляхом його викупу у співвласників майнового комплексу колишнього КСП "Перемога".
Доводи скаржника в обгрунтування підстав скасування оскаржуваного рішення про те, що договір оренди майна від 20.09.2006 - є нікчемним - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необгрунтовані з огляду на те, що даний договір був укладений та підписаний від імені всіх співвласників майнового комплексу колишнього КСП «Перемога» уповноваженою особою - ОСОБА_2. Повноваження ОСОБА_2 щодо укладання договорів оренди зафіксовані в протоколі №1 загальних зборів співвласників майнових паїв колишнього КСП «Перемога» с.Погибляк Лисянського району Черкаської області від 07.05.2003.
В свою чергу, ч. 2 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не було доведено обставин, що недійсність договору оренди встановлена законом, а заявлені позивачем обгрунутування фактично стосуються підстав недійсності відповідного правочину, оцінювати які в межах даного провадження і в межах заявленої апеляційної скарги - суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що предметом спору у справі є вимога позивача, як власника, про зобов'язання відповідача звільнити нежитлові будівлі (приміщення), що знаходяться в с. Погибляк Лисянського району Черкаської області за адресою вул. Слави, 33 А, 33 В, 33 Б, 77 Е, 77 В, 33/1, 77 А, 77 Д, споруду АВМ-0,65 за адресою вул. Слави, 77 Г, зернокомплекс КЗС-20 за адресою вул. Слави, 77. Таким чином, подане відповідачем до відзиву на апеляційну скаргу експертне почеркознавче дослідження від 06.04.2015 підпису ОСОБА_2 на договорі оренди судом апеляційної інстанції не приймається і не оцінюється, оскільки відповідачем вказаний висновок не подавався до суду першої інстанції при вирішенні спору, судом першої інстанції не оцінювався, а також відповідачем не наведено поважних причин щодо неподання його до суду першої інстанції.
Також, подані відповідачем до відзиву на апеляційну скаргу витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно яких на спірне майно є зареєстроване право оренди за іншою особою, а саме Фермерським господарством «Нива-17», і підставою для реєстрації такого права є договір оренди нерухомого майна №25 від 29.04.2016, що був укладений Фермерським господарством «Нива-17» із власником спірного майна ТОВ «Техносоюз-Д», реєстрацію даного права оренди було здійснено 12.05.2016, а термін дії права оренди до 30.03.2019 - судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки вказані документи були оформлені вже після винесення оскаржуваного рішення, і відповідно, не впливають на оцінку спірних правовідносин сторін в контексті існуючого спору у справі.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Договір оренди майна співвласників № 20/9/6 від 20.09.2006 в установленому порядку недійсним не визнавався, строк його дії станом на момент винесення оскаржуваного рішення у справі - не закінчився. Отже, відповідно до норми ч. 1 ст. 770 Цивільного кодексу України, до позивача перейшли права та обов'язки наймодавця по договору оренди майна співвласників № 20/9/6 від 20.09.2006, у зв'язку з чим вимога позивача, заявлена на підставі ст. 391 Цивільного кодексу України, - не є законною та обґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Також. розглянувши вимогу позивача про стягнення з позивача на користь відповідача збитків в сумі 287 000,00 грн., суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність обумовлених законом підстав для задоволення позовних вимог в наведеній частині з огляду на наступне.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 ЦК України, абз. 6 ч. 2 ст. 20, ч. 1 ст. 224 ГК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Відшкодування позадоговірної шкоди, за своєю правовою природою є деліктною відповідальністю.
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у ст. 1166 Цивільного кодексу України, на яку посилається і позивач. Відповідно до цієї норми закону майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, в свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
За загальними правилами відшкодування шкоди, визначеними у ст. 1192 Цивільного кодексу України, особа, яка завдала шкоди майну, може відшкодувати її способом відшкодування в натурі або відшкодуванням завданих збитків.
Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Таким чином, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема, невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб'єктів тощо.
Водночас для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінка боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника.
Обов'язок доведення наявності зазначених елементів порушення господарського зобов'язання покладається на позивача. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Необхідно також довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
З огляду на вищенаведені припис матеріального закону, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не надав суду доказів порушення відповідачем зобов'язання, доказів завдання відповідачем позивачу збитків, доказів понесення збитків у заявленому до стягнення розмірі, доказів наявності прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання відповідачем та збитками, доказів вжиття заходів до зменшення суми збитків, як і доказів протиправності поведінки відповідача у спірних правовідносинах., як і ознак правопорушення, що в свою чергу виключає відповідальність відповідача за спричинення цих збитків.
З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 287 000,00 грн. - не є законною та обґрунтованою і задоволенню не підлягає, у зв'язку з чим місцевим господарським судом обгрунтовано відмовлено у її задоволенні.
Крім того, довод апелянта про те, що справу в судовому засіданні 15.09.2015 було розглянуто без участі позивача, якого не було належним чином повідомлено про розгляд справи, - судом апеляційної інстанції відхиляється як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки відповідне порушення не призвело до неправильного вирішення справи, адже представник позивача приймав участь в судових засіданнях 02.10.2014, 16.10.2014, в яких представниками надавались пояснення по суті спору.. Крім того, в матеріали справи сторонами було подано документи в обгрунтування своїх вимог та заперечень, додаткові пояснення, позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, і на підставі поданих сторонами доказів судом першої інстанції винесено обгрунтоване та законне рішення.
Таким чином, судом апеляційної інстанції за наслідками розгляду справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Відродження" встановлено, що скаржником не було доведено належними та допустимими доказами порушення його прав та охоронюваних законом інтересів відповідачем в контексті спірних правовідносин сторін, з огляд у на що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду Черкаської області від 15.09.2015 по справі №925/1628/14 - у суду апеляційної інстанції відсутні.
Ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Ч. 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Ч. 1 статі 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду визнає, що першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні в частині первісного позову, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору за первісним позовом вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив "Відродження".
. Керуючись ст. 240, ст. 275, ст. 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Відродження" на рішення Господарського суду Черкаської області від 15.09.2015 по справі №925/1628/14 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 15.09.2015 по справі №925/1628/14 - залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив "Відродження".
4. Матеріали справи №925/1628/14 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та тезолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення (постанови): 08.02.2018.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді Б.В. Отрюх
С.А. Гончаров