Справа № 607/16388/15-цГоловуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л.
Провадження № 22-ц/789/50/18 Доповідач - Ткач О.І.
Категорія -
08 лютого 2018 року м. Тернопіль
Апеляційний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - Ткач О.І.
суддів - Бершадська Г. В., Гірський Б. О.,
за участі секретаря Танцюри О.В.,
відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника ОСОБА_1- ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 07 листопада 2017 року, яке ухвалено суддею Дзюбичем В.Л., у цивільній справі № 607/16388/15-ц за позовом ПАТ "Укрсиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Укрсиббанк" про визнання недійсним кредитного договору,-
В жовтні 2015 року ПАТ КБ "УкрСиббанк" звернулося з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги позивач мотивує тим, що 12.12.2006 року між ним та ОСОБА_1 укладено договір споживчого кредитування в сумі 28340 швейцарських франків із відсотковою ставкою 7,99% річних, терміном повернення не пізніше 10.12.2027 року, який в наступному продовжено до 10.06.2028 року. Вказаний договір забезпечено договором поруки із ОСОБА_2 Враховуючи те, що на день звернення до суду заборгованість є не погашеною, просить достроково стягнути 19437,92 швейцарських франків заборгованості за кредитом та процентами і 44,73 грн. - пені за несвоєчасне погашення заборгованості.
У вересні 2016 року ОСОБА_1 подано зустрічну позовну заяву про визнання частково недійсним вищезазначеного кредитного договору стосовно грошової одиниці, яка є предметом вказаної угоди, посилаючись на те, що в касі Банку він отримав національну валюту. Тому, саме гривня, повинна бути предметом вказаного договору і відповідно поверненню підлягає кредит в розмірі, який він отримав в національній валюті, тобто 118478,86 грн, а також провести перерахунок сум, які зазначені в графіку погашення заборгованості, який є додатком до вказаної угоди, виходячи з вартості кредиту в національній валюті.
Крім цього, просив визнати незаконними дії Банку з приводу утримання оригіналів правовстановлюючих документів на квартиру, яку він придбав та передав в іпотеку.
У квітні 2017 року ОСОБА_1 уточнив свої вимоги посилаючись на те, що в добровільному порядку за час судового розгляду справи Банк відмовляється погодитись з його вимогами, тому просить вказаний кредитний договір в цілому визнати недійсним.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 07 листопада 2017 року позовні вимоги ПАТ "УкрСиббанк" задоволено:
- стягнуто солідарно з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер:НОМЕР_1), ОСОБА_2 (АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2) в користь ПАТ "УкрСиббанк" (04070 м. Київ, вул. Андріївська 2/12, рахунок №2909000000113 в АТ "УкрСиббанк" м. Харків, МФО 351005, код 09807750) заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №11093609000 від 12.12.2006 року у сумі 19437 (дев'ятнадцять тисяч чотириста тридцять сім) швейцарських франків 92 сантими та 44 (сорок чотири) гривні 73 копійки заборгованості по сплаті пені.
- стягнуто з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер:НОМЕР_1) в користь ПАТ "УкрСиббанк" (04070 м. Київ, вул. Андріївська 2/12, рахунок №2909000000113 в АТ "УкрСиббанк" м. Харків, МФО 351005, код 09807750) сплачений судовий збір в розмірі 3213 (три тисячі двісті тринадцять)грн. 45 коп.
- стягнуто з ОСОБА_2(АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2) в користь ПАТ "УкрСиббанк" (04070 м. Київ, вул. Андріївська 2/12, рахунок №2909000000113 в АТ "УкрСиббанк"м. Харків, МФО 351005, код 09807750) сплачений судовий збір в розмірі 3213 (три тисячі двісті тринадцять)грн. 45 коп.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ "УкрСиббанк" про визнання недійсним Договору про надання споживчого кредиту №11093609000 від 12.12.2006 року-відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт вказує, що суд першої інстанції обгрунтував свій висновок посиланням на меморіальний ордер про видачу грошових коштів як на доказ укладення кредитного договору в іноземній валюті. Вказаний ордер вважає неналежним і недопустимим доказом, оскільки, у ньому відсутні дані, які дають можливість ідентифікувати відповідальних осіб за здійснення операції та їх підписи. Окрім цього, зазначає, що він просив щоб валютою кредитування була національна валюта - гривня і саме гривню отримав в касі банку; жодних швейцарських франків він в банку не отримував. Також вважає, що суд першої інстанції, залучив до участі у справі неналежного відповідача ОСОБА_2, яка не проживає за адресою вказаною в позовній заяві.
Представник Банку, належним чином повідомлений про слухання справи, про що свідчать повідомлення, в судове засідання не з'явився.
Банком подано відзив на апеляційну скаргу, в якій просить рішення залишити без змін. На думку Банку доводи апелянта-відповідача ОСОБА_1 щодо неналежності доказів стосовно проведених банківських операцій не грунтуються на вимогах нормативних актів в сфері банківської діяльності. Банк, операції з видачі коштів за вказаним кредитним договором, проводив з дотриманням чинних на той час нормативних актів НБУ. Суд першої інстанції не допустив процесуальних порушень при розгляді справи, які можуть послужити підставою для скасування судового рішення.
Відповідачі та представник ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримали. Оскаржуване рішення в повному обсязі просять скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги відповідача та відмовити в позові Банку, оскільки на їх погляд Банк діяв недобросовісно, надаючи кредит у іноземній валюті та проводячи зарахування сум на погашення кредиту не в день проведення оплати, а на день покупки валюти.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, заслухавши відповідачів та представника відповідача, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити.
Згідно до статті 367 ЦПК-"Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги."
Відповідно до статті 375 ЦПК-"Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права."
Відповідно до статті 263 ЦПК-" Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права."
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що банк на підставі та в межах банківської ліцензії уклав із відповідачем кредитний договір валютою якого є швейцарський франк, що підтверджується видатковим первинним касовим документом та розрахунково-платіжним первинним документом. Враховуючи те, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, тому вимоги банку про солідарне стягнення боргу із боржника та поручителя є підставними. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов до висновку що позивачем не наведено обставин, які б свідчили про недійсність споживчого договору з підстав його видачі в іноземній валюті.
З вказаним висновком суду погоджується суд апеляційної інстанції оскільки він відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 12.12.2006 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладено договір №11093609000 про надання споживчого кредиту в іноземній валюті на суму 28340,00 швейцарських франків, з відсотковою ставкою 7,99% річних для придбання однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 з терміном їх остаточного повернення до 10.12.2027 року. Вказана відсоткова ставка є меншою ніж по договорах з отримання кредиту в національеній валюті.
25.02.2009 року між Банком та відповідачами укладено додаткові угоди про зміну графіку погашення кредиту та кінцевий термін виконання основного зобов'язання визначено як 10.06.2028 року ( а.с.15).
Відповідно до п.1 вищевказаного Кредитного договору, Банк зобов'язується надати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит в іноземній валюті в сумі 28 340 швейцарських франки, що за курсом НБУ на дату укладення договору в національній валюті становить 118 487,86 грн. 86 коп., в порядку і на умовах, зазначених у договорі.
Погашення кредиту здійснюється в терміни, встановлені графіком погашення -п.1.2 Договору ( а.с.9-12).
Згідно п. 1.4 вказаного договору позичальник отримує кредит шляхом перерахування банком коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_4 для подальшого використання, а саме: придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с.4).
З тексту кредитного договору вбачається, що умовами договору не передбачено оплату комісійних.
Кошти, які оплачено відповідачем при отриманні коштів зі свого поточного рахунку, є оплатою за надання послуги з отриманння готівки, що не є ідентичним оплаті комісійних за кредитним договором.
Вказаний кредитний договір забезпечено договором іпотеки між цими ж сторонами від 12.12.2007 року на квартиру за адресою АДРЕСА_1 та договором поруки від 12.12.2007 року з наступними доповненнями, який укладено між Банком та ОСОБА_2 ( а.с.21-23).
З пояснень відповідача та його представника в суді апеляційної інстанції, в т.ч. і доводів апеляційної скарги, вбачається, що ОСОБА_1 отримав в касі Банку національну валюту- гривню. (а.с. 129).
З долучених до справи письмових доказів: меморіального ордеру № 0601833817, що є внутрішньобанківським первинним розрахунково-платіжним документом, вбачається, що 12.12.2006 року Банком видано валютний іпотечний кредит фізичній особі з дебету рахунку 2233 шляхом перерахування на поточний рахунок відповідача, який зазначено в кредитному договорі, 118487,87 грн, виходячи з чинного на той час курсу валют, згідно заяви позичальника № 176 (а.с. 129,130).
Дана банківська операція проведена з дотриманням вимог Постанови НБУ № 337 від 14.08.2003 року " Про затвердження Інструкції про касові операції в банках України"та Постанови НБУ №280 від 17.06.2004р. "Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку банків України", які були чинними на час укладення кредитного договору.
В справі відсутні докази про те, що відповідач просив видати кредит у національній валюті. Підписання кредитного договору, який є підставою позовних вимог Банку, свідчить про зворотнє.
Станом на 29.09.2015 р. утворилась заборгованість, що становить 19437,92 швейцарських франки та 44,73 гривні з яких: 17206,46 швейцарських франків - строкова заборгованість по кредиту; 1409,68 швейцарських франків - прострочена заборгованість за кредитом; 136,71 швейцарських франків - поточна заборгованість за процентами; 685,07 швейцарських франків - заборгованість по процентах прострочена, а також 33,50 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту та 11,23 грн. заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів. Даний розрахунок не передбачає будь-якої суми заборгованості зі сплати компенсаційх сум.
Таким чином, ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції вірно дійшов до висновку, що валютою кредитування є швейцарських франк, однак за побажанням відповідача в касі Банку з належного йому поточного рахунку, який сторонами узгоджено в умовах кредитного договору, позивач отримав готівкою національну валюту.
Згідно ч. 1 ст.1054 ЦК , за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до вимог статей 525, 526, 627, 530 ЦК, зобов'язання має виконуватися належним чином та в установлений строк відповідно до умов договору та діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином -ст.599 ЦК.
Зі змісту статей 610-612 ЦК вбачається, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобовязання. У разі порушення зобовязань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобовязання та сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів- ст.554 ЦК.
Враховуючи те, що заборгованість по кредитному договору не погашена, відповідачем належним чином не доведено недійсність кредитного договору, судом першої інстанції вірно стягнуто із відповідачів борг за кредитним договором.
Згідно ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст.10 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції вірно врахував, те що обов'язок по доведенню обставин покладається на сторони. При цьому, Банк повинен довести факт укладення кредитного договору і наявність заборгованості, а клієнт банку має спростувати доводи банку та довести протилежне. Неможливість спростування доведення останнім цих обставин не звільняє відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за договором.
Доводи апелянта про неналежність відповідача за договором поруки, не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 є стороною договору поруки, яка повідомлялась про день та час слуханням справи судом першої інстанції за адресою АДРЕСА_5 та була присутня у судовому засіданні.
Крім цього, присутня в судовому засіданні ОСОБА_2 не оскаржила судове рішення у вказаній частині позовних вимог.
Посилання апелянта на порушення норм процесуального права, у зв'язку із відмовою суду відкласти розгляд справи, що на його думку є підставою для винесення окремої ухвали, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги.
Так, згідно ч. 4 ст. 169 ЦПК України (чинної на день розгляду справи), у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач у попередніх судових засіданнях брав участь і про день та час розгляду справи на 07.11.2017 року був повідомлений належним чином. Будь-яких належних доказів для перенесення розгляду справи із поважних причин, відповідач не подав. Відповідно, суд першої інстанції ухвалюючи рішення без участі відповідачів не порушив вимоги чинного на день розгляду норм ЦПК України.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, вірно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, і ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.
Тому, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 259, 374, 375, 368, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 07 листопада 2017 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 13 лютого 2018 року.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.І. Ткач