07.02.2018 Справа №607/8872/17
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі: головуючого Грицака Р.М.
за участю секретаря Чех Ю.Ю.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів, -
Позивач ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення 41 000,00 доларів США. В обґрунтування заявлених вимог вказує, що 31 грудня 2013 року ОСОБА_4 зобов'язався повернути йому до кінця 2014 року грошові кошти у сумі 44710,00 доларів США, що підтверджується розпискою наданою відповідачем, яка засвідчує факт неповернення коштів та відповідну суму зобов'язання. 20 травня 2014 року відповідач частково повернув кошти у розмірі 3710 доларів США. Однак решту коштів відповідач у добровільному порядку відмовляється повертати, тому просить стягнути з відповідача зазначену суму та понесені ним судові витрати.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав, з підстав викладених в позовній заяві.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позову не визнав та суду пояснив, що обставини зазначені у розписці, а саме повернення недоплачених коштів за договором купівлі-продажу в сумі 44710 доларів США неодноразово досліджувалися у судах різних інстанцій. Позов вважає необґрунтованим і безпідставним оскільки за договорами купівлі-продажу нежитлового приміщення та земельної ділянки від 30.12.2013 року посвідченими приватним нотаріусом та зареєстрованими у встановленому законом порядку, між сторонами була досягнута згода з усіх істотних умов договору. Зокрема, майно ОСОБА_3 було передано повністю ОСОБА_4, а ОСОБА_4 передав позивачу гроші в повному обсязі, про що він вказав у договорі та підписав його. Вважає, що ОСОБА_4 не має жодних грошових зобов'язань перед позивачем ОСОБА_3 тому просить відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав:
30 грудня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу та зареєстрованим в реєстрі за № 5770, договір купівлі-продажу 35/100 часток нежитлового приміщення по провулок Цегельний,1 в м.Тернополі.
Згідно умов п. 2.1 договору сторони погодили, що продаж 35/100 часток нежитлового приміщення вчинено за 548 740 грн., які я продавець ОСОБА_3 отримав від покупця ОСОБА_4 до укладення цього договору. Розрахунок між сторонами проведений з дотримання вимог ст. 1048 ЦК шляхом безготівкового перерахування коштів з поточного рахунку покупця на поточний рахунок продавця. У п. 2.2. договору сторони погодили, що відповідно до звіту про оцінку майна, вартість об'єкту продажу становить 548 740 грн.
У п. 2.3. договору зазначено : « Я, ОСОБА_3 своїм підписом під цим договором підтверджую проведення зі сторони покупця повного розрахунку за об'єкт продажу та відсутність щодо покупця претензій фінансового характеру».
Умовами п. 5.3 договору сторони погодили, що у тексі договору зафіксовано всі істотні умови, що стосуються купівлі-продажу земельної ділянки. Будь-які попередні домовленості, які мали місце до укладення цього договору і не відображені в тексі, після його підписання не матимуть правового значення.
30.12.2013 року між сторонами спору було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки зареєстрований в реєстрі за №5769, згідно умов якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_4 купив належну йому земельну ділянку пл. 0,0258 га кадастровий номер 611010000613:013:0070 по вул. провулок Цегельний,1 в м.Тернополі.
Згідно умов п. 6 договору сторони погодили, що продаж земельної ділянки вчинено за 47 367,00 грн., які продавець ОСОБА_3 отримав від покупця ОСОБА_4 до підписання цього договору. Таку вартість земельної ділянки визначено сторонами за взаємним погодженням, за відсутності примусу, а також збігу важких обставин.
У п. 7 цього договору зазначено : «Продавець своїм підписом під цим договором підтверджую проведення зі сторони покупця повного розрахунку за об'єкт продажу та відсутність щодо покупця претензій фінансового характеру».
Умовами п. 15 договору сторони погодили, що у тексі договору зафіксовано всі істотні умови, що стосуються купівлі-продажу земельної ділянки. Будь-які попередні домовленості, які мали місце до укладення цього договору і не відображені в тексі, після його підписання не матимуть правового значення.
Відповідно до розписки написаної ОСОБА_4 31.12.2013 року останній придбав у ОСОБА_3 землю і приміщення за адресою провулок Цегельний, 1 згідно договору купівлі-продажу і не розрахувався в сумі 44710 доларів США та зобов'язався розрахуватися в повному обсязі до кінця 2014 року. Станом на 20.05.2014 року борг оплачено в розмірі 3710 доларів США. За умовами ст. 4 ЦПК України кожна особа, має в порядку встановленому цим кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає спір керуючись принципом диспозитивності судового розгляду (ч.1 ст. 13 ЦПК України) - в межах заявлених сторонами вимог та на підставі поданих ними доказів. Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Відповідно до вимог ч. 4 ст. 203 Цивільного кодексу України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. За умовами частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з вимогами ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір купівлі-продажу оформлюється відповідно до статті 655 ЦК України, де одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Положеннями ст.210 ЦК встановлено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з позовної заяви та письмових пояснень представника позивача від 06.09.2017 року предметом даного позову є грошові (боргові) зобов'язання відповідача, перед позивачем згідно розписки від 31.12.2013 року.
Зміст розписки від 31.12.2013 року свідчить про зобов'язання відповідача повернути кошти за придбане майно згідно договору - купівлі-продажу нежитлового приміщення та земельної ділянки, що не заперечується сторонами. Таким чином в судовому засіданні встановлено, що кошти, які відповідач мав сплатити позивачу за розпискою від 31.12.2013 року, є доплатою за придбане ним майно згідно договорів купівлі-продажу укладених між сторонами 30.12.2013 року.
Судом встановлено, що за договорами купівлі-продажу нежитлового приміщення та земельної ділянки від 30.12.2013 року посвідченими приватним нотаріусом та зареєстрованими у встановленому законом порядку, між сторонами була досягнута згода з усіх істотних умов договору. Зокрема, майно ОСОБА_3 було передано повністю ОСОБА_4, а ОСОБА_4 передав позивачу гроші в повному обсязі, про що він вказав у договорі та підписав його, що визнається сторонами спору.
Згідно з вимогами ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не виливає із звичаїв ділового обороту.
Таким чином, наведені законодавчі положення визначають, що договір, який був посвідчений нотаріально, змінюється лише нотаріально посвідченою угодою. Недодержання нотаріальної форми відповідно до вимог ст. 220 ЦК України тягне нікчемність угоди щодо зміни договору. Якщо договір підлягає державній реєстрації, то угода про його зміну також має бути зареєстрована.
Розписка від 31.12.2013 року укладена між сторонами спору про зміну умов договору купівлі-продажу від 30.12.2013 року не відповідає вимогам ст.ст. 654,220 ЦК України.
Враховуючи вищенаведене беручи до уваги, що ціна придбаного відповідачем у позивача майна, яка є істотною умовою договорів купівлі-продажу від 30.12.2013 року, визначена сторонами у договорах і сплачена в такому розмірі ОСОБА_4, як покупцем, без визнання таких договорів недійсними в цій частині, підстави для стягнення коштів за розпискою про зобов'язання доплати за придбане майно - відсутні.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів за розпискою від 31.12.2013 року слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 263, 265, 352, 354 Цивільно-процесуального кодексу України, ст.ст. 203, 210, 526, 527, 625, 626, 638, 654, 657 ЦК суд, - В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів за розпискою від 31.12.2013 року - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення строку на апеляційне скарження в порядку вимог ч. 2 ст. 354 ЦПК України.
Головуючий Р.М.Грицак