Справа № 4-с/593/5/2018
"12" лютого 2018 р.
Бережанський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Музики Я.М.
при секретарі Бойко О.О.
з участю представника скаржника ОСОБА_1
начальника Бережанського МВ ДВС ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бережани Тернопільської області скаргу ОСОБА_3 про визнання неправомірними дій начальника Бережанського МВ ДВС ОСОБА_2 щодо винесення постанови від 15.01.2018 р. про розшук майна боржника у виконавчому провадженні № 46734546, зобов"язання начальника Бережанського МВ ДВС ОСОБА_2 або інших посадових осіб цього відділу скасувати постанову про розшук майна боржника від 15.01.2018 року та постановити окрему ухвалу щодо начальника Бережанського міжрайонного відділу ДВС,-
Скаржник ОСОБА_3звернувся до суду із скаргою про визнання неправомірними дій начальника Бережанського МВ ДВС ОСОБА_2 щодо винесення постанови від 15.01.2018 р. про розшук майна боржника у виконавчому провадженні № 46734546 , просить зобов"язати начальника Бережанського МВ ДВС ОСОБА_2 або інших посадових осіб цього відділу скасувати вищезазначену постанову та винести судом окрему ухвалу, щодо начальника Бережанського міжрайонного відділу ДВС.
У судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_1 просить задоволити скаргу його довірителя ОСОБА_3, оскільки постанова від 15.01.2018 р. про розшук майна боржника у виконавчому провадженні №46734546 винесена безпідставно та неправомірно.
У судовому засіданні начальник Бережанського МВ ДВС ОСОБА_2 заперечила стосовно поданої скарги ОСОБА_3, додала, що 07.02.2018 року відділом Бережанського МВ ДВС винесена постанова про припинення розшуку майна боржника.
У судове засідання не з'явився представник заінтересованої особи ПАТ «Ідея Банк», про слухання справи був повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали скарги, виконавчого провадження, а також враховуючи положення ч. 2 ст. 450 ЦПК України, у відповідності до якого неявка учасників виконавчого провадження, не перешкоджає розгляду скарги, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.
В судовому засіданні встановлено наступне:
В провадженні Бережанського міжрайонного відділу ДВС знаходиться виконавче провадження № 46734546 про стягнення із ОСОБА_3 на користь ПАТ«Державний ощадний банк" суми боргу у розмірі 832 278.36 гривень та 3654 гривень судового збору.
При примусовому виконанні виконавчого листа, виданого 27 лютого 2015 року Бережанським районним судом по цивільній справі № 2/593/448/2014 начальником Бережанського МВ ДВС ОСОБА_2 15.01.2018 року винесено постанову про розшук належного скаржнику ОСОБА_3 автомобіля марки SKODA, модель Oktavia A5 AMBIENTE, 2011 року випуску ДНЗ ВО6779 АТ.
15.01.2018 року державним виконавцем здійснено запит до ПАТ «Ідея Банк» для надання інформації щодо сплати кредиту від 20.07.2011 року, предметом застави якого є транспортний засіб марки SKODA, модель Oktavia A5 AMBIENTE, 2011 року випуску ДНЗ ВО6779 АТ.
06.02.2018 року у Бережанський МВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області надійшла відповідь ПАТ «Ідея Банк» від 30.01.2018 року №12.4.2/9339, згідно якої залишок не сплаченої суми кредиту ОСОБА_3 становить 18692,23 грн. зважаючи на що ПАТ «Ідея Банк» заперечує проти примусової реалізації транспортного засобу SKODA, модель Oktavia A5 AMBIENTE, 2011 року випуску ДНЗ ВО6779 АТ.
07.02.2018 року державним виконавцем винесена постанова про припинення розшуку майна боржника ОСОБА_3, яке відповідно до постанови Бережанського МВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області оголошено в розшук, а саме автомобіль SKODA, модель Oktavia A5 AMBIENTE, 2011 року випуску ДНЗ ВО6779 АТ.
Відповідно до ч.3 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів та якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
Транспортний засіб SKODA, модель Oktavia A5 AMBIENTE, 2011 року випуску ДНЗ ВО6779 АТ перебуває у заставі банку «Ідея Банк» і забезпечує належне виконання зобов"язань по договору кредиту, що був укладений 20 липня 2011 року, термін виконання якого закінчується лише у 2018 році, таким чином державний виконавець не мав права накладати арешт на майно, яке є заставним майном банку, не взявши у заставодержателя згоди на його реалізацію.
Крім цього, суд також вважає, що державний виконавець при винесенні постанови про оголошення автомобіля в розшук, діяв всупереч вимогам ч. 3 ст. 54 Закону України
" Про виконавче провадження" так як нормами даного закону передбачено, що вимоги стягувачів, які не є заставодержателями на заставлене майно боржника можуть бути звернуті у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів, а рішення про стягнення із боржника заборгованості на користь ПАТ "Ощадбанк" по договору кредиту було винесено 24 листопада 2014 року, тобто пізніше, ніж заявник уклав договір застави із ПАТ "Ідея Банк».
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд при вирішенні даної скарги також керується нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка була ратифікована Україною 17.07.1997 року, а також роз'ясненнями наданими Європейським судом з прав людини. Так, рішенням Європейського суду з прав людини від 22.02.2005 року, ухваленого у справі «Шаренок проти України», було встановлено порушення ст.6 Конвенції та ст.1 протоколу 1 Конвенції. При цьому, Суд зазначив, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак, це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Тлумачення статті 6 як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.
Що стосується вимог скаржника ОСОБА_3, щодо постановлення судом окремої ухвали: так відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що державний виконавець виконав свій обов'язок щодо ефективного, своєчасного та у повному обсязі вчинення виконавчих дій, своїми правами скористався, однак, майновий стан боржника належним чином не перевірив.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 262 ЦПК України, суд може постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких належить притягнення таких осіб до дисциплінарної відповідальності, або органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність в діях (бездіяльності) таких осіб ознак кримінального правопорушення, а тому відмовляючи в задоволенні скарги, суд не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали. Крім того, суд зазначає, що постановлення окремої ухвали є виключним правом суду, а не обов»язком.
На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку, що оскільки відсутній предмет оскарження, так як оскаржувана постанова вже скасована постановою начальника Бережанського МВ ДВС - в задоволенні скарги слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 18, 76-1, 260, 353, 447, 448, 450, 451 ЦПК України суд, -
В задоволенні скарги ОСОБА_3 про визнання неправомірними дій начальника Бережанського МВ ДВС ОСОБА_2 щодо винесення постанови від 15.01.2018 р. про розшук майна боржника у виконавчому провадженні
№ 46734546 та зобов"язання начальника Бережанського МВ ДВС ОСОБА_2 або інших посадових осіб цього відділу скасувати постанову про розшук майна боржника від 15.01.2018 року - відмовити.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Тернопільської області через Бережанський районний суд Тернопільської області, який ухвалив оскаржувану судову ухвалу протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Суддя Я.М. Музика