Справа № 464/9091/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Радченко Е.А.
Провадження № 22-ц/783/3883/17 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.
Категорія:34
31 січня 2018 року м.Львів
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - судді Бойко С.М.,
суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,
секретаря - Брикайло М.В.,
з участю: представника позивача - ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3, його представника - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 26 липня 2016 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу,
У грудні 2015 року приватне акціонерне товариство (далі-ПрАТ) «Страхова компанія «УНІКА» звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути в порядку регресу з відповідача, як з винної в дорожньо-транспортній пригоді (далі-ДТП) особи, цивільно-правова відповідальність якого застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА», виплачене страховою компанією потерпілому ОСОБА_5 страхове відшкодування в розмірі 36021 грн. 17 коп. за шкоду, завдану пошкодженням в ДТП його транспортного засобу марки «ВАЗ 211540» з реєстраційним номером НОМЕР_1, з тієї підстави, що відповідач не виконав свого обов'язку, передбаченого підпунктом 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», і не повідомив позивача, як страховика забезпеченого транспортного засобу, у встановлені строки про ДТП.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 26.07.2016 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» компенсацію сплаченого страхового відшкодування в розмірі 36021 грн. 17 коп., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1218 грн., загалом: 37239 грн. 17 коп.
Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_3, просить його скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що 05.10.2014 року, керуючи транспортним засобом, застрахованим в ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА», він здійснив наїзд на ОСОБА_6, а після оформлення матеріалів по даному ДТП, здійснюючи розворот поблизу місця події, зіткнувся з транспортним засобом, яким керував ОСОБА_5 Зазначає, що протягом наступного тижня перебував у лікарні разом з ОСОБА_6, який в подальшому помер, і саме у зв'язку з цими обставинами, які завдали йому важкого психологічного стресу, він не міг прибути до страховика та повідомити його у встановлений Законом строк про ДТП. Крім того, звертає увагу, що суд першої інстанції не врахував правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постановах від 30.03.2016 року та 22.06.2016 року (справи №6-186цс16, №6-1253цс16), відповідно до якого, при вирішенні такої категорії справ слід враховувати поважність причин неповідомлення страхувальником або водієм забезпеченого транспортного засобу страховика про ДТП, а також чи виникли в страховика необґрунтовані виплати внаслідок такого неповідомлення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони відповідача в підтримання апеляційної скарги, заперечення сторони позивача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Судом встановлено, що з вини відповідача ОСОБА_3, який керував транспортним засобом марки «Хюндай Елантра» з реєстраційним номером НОМЕР_2, 05.10.2014 року о 02 год. 30 хв. на 14-му кілометрі автодороги «Західний обхід м.Львова» сталась ДТП, внаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб марки «ВАЗ 211540» з реєстраційним номером НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_5 (а.с.6).
Згідно з полісом №АІ/3064868 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який був чинний на момент вчинення ДТП (а.с.4), цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_3 була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» і ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, становив 50 тисяч гривень, франшиза - 510 гривень.
07.10.2014 року потерпілий ОСОБА_5 подав до ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» заяву про виплату йому страхового відшкодування (а.с.7), на підставі якої 21.04.2015 року страховик забезпеченого транспортного засобу виплатив потерпілому ОСОБА_5 страхове відшкодування в розмірі 36021 грн. 17 коп. (а.с.23).
Страхове відшкодування у вказаному розмірі було розраховане страховиком на підставі висновку №351/12-14 експертного автотоварознавчого дослідження від 06.04.2015 року, який складено за зверненням ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» від 07.10.2014 року (а.с.10-21).
Відомостей про будь-які інші виплати, проведені страховиком забезпеченого транспортного засобу потерпілому ОСОБА_5, матеріали справи не містять.
Підпунктом 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня
настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Підпунктом 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 цього Закону визначено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 22.06.2016 року (Справа №6-1253цс16), обов'язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, повідомити страховика про настання ДТП установлено законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам, а отже, з огляду на зміст наведених правових норм, якщо страхувальник або водій забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, не повідомив у встановлені строки страховика про настання такої події, внаслідок чого в останнього виникли необґрунтовані виплати, то після виплати страхового відшкодування страховик має підстави для регресного позову до страхувальника, а з цього слідує, що саме по собі невиконання страхувальником або водієм забезпеченого транспортного засобу вказаного обов'язку письмового повідомлення страховика про ДТП, не є безумовною підставою для стягнення з нього в порядку регресу виплаченого страховиком страхового відшкодування.
Крім того, Верховний Суд України в своїй постанові зазначив, що за наявності у страхувальника або водія документально підтверджених поважних причин невиконання свого обов'язку повідомлення страховика про ДТП, підстав для стягнення страхового відшкодування в порядку регресу немає.
Отже, у такій категорії справ слід з'ясовувати причини невиконання страхувальником або водієм забезпеченого транспортного засобу вказаного обов'язку письмового повідомлення страховика про ДТП, а також те, чи виникли в страховика необґрунтовані виплати внаслідок такого неповідомлення.
З матеріалів справи встановлено, що про ДТП і про особу водія забезпеченого транспортного засобу позивач дізнався із заяви потерпілого ОСОБА_5 від 07.10.2014 року, тобто на другий день після вчинення ДТП, в якій, до того ж, було вказано серію, номер та дату видачі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відповідача, тобто відомості, яких потерпілий без інформації, наданої відповідачем, знати не міг.
Крім того, звіт про оцінку вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу було складено на підставі листа-замовлення позивача від 07.10.2014 року, який покладено в основу розрахунку виплаченого позивачем в добровільному порядку страхового відшкодування, і належних та допустимих доказів, які б підтверджували здійснення позивачем необґрунтованих виплат по даному страховому випадку, суду надано не було, хоча апеляційний суд оголошував для цього в судовому засіданні перерву.
Крім того, матеріалами справи (а.с.55-58) дійсно підтверджується, що внаслідок іншої ДТП, вчиненої теж в цей день 05.10.2014 року, але раніше (о 00 год. 30 хв.), на 14-му кілометрі + 850 м автодороги «Західний обхід м.Львова» транспортним засобом відповідача було збито пішохода ОСОБА_6 (внаслідок раптового вибігу пішохода на смугу руху автомобіля), який від отриманих травм помер, перебуваючи на лікуванні у 8-й МКЛ м.Львова.
Кримінальне провадження по даному факту було закрите постановою слідчого ВР ДТП СУ ГУМВСУ у Львівській області від 10.12.2014 року за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Отже, за таких обставин, колегія судів погоджується з доводами сторони відповідача про поважність причин, а саме: факту збігу тяжких для відповідача обставин в день ДТП та після неї, що документально підтверджується вказаною вище постановою у кримінальному провадженні, за яких відповідач не міг повідомити у встановленому законом порядку та у встановлений законом строк про ДТП свого страховика, проте, надав усі необхідні відомості для проведення виплати страхового відшкодування потерпілому ОСОБА_5
З урахуванням наведених вище причин неповідомлення відповідачем про ДТП, а також того факту, що внаслідок невиконання відповідачем свого обов'язку повідомлення страховика про ДТП у встановлений Законом строк, в останнього не виникло необґрунтованих виплат по даному страховому випадку, колегія суддів дійшла висновку про відсутність визначених законом підстав для задоволення регресних вимог позивача, звернених до відповідача, як до винної в ДТП особи.
Суд першої інстанції в повній мірі наведених вище норм матеріального закону не врахував і не з'ясував обставин, які мають значення для правильного вирішення даної справи, а тому оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового про відмову у задоволенні позову ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» у зв'язку з безпідставністю заявлених до відповідача позовних вимог.
У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача, понесені ним витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1339 грн. 80 коп. (а.с.145) підлягають компенсації за рахунок позивача.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.1,4, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 26 липня 2016 року скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позову приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 36021 гривень 17 копійок відмовити.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» у користь ОСОБА_3 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1339 гривень 80 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 05 лютого 2018 року.
Головуючий: Бойко С.М.
Судді: Копняк С.М.
Ніткевич А.В.