Справа № 456/3976/14-ц
Провадження № 2/456/79/2018
іменем України
30 січня 2018 року місто Стрий Львівської області
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Бораковського В. М. ,
за участю секретаря Проців І.В.,
представника відповідача - адвоката ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 №1 м. Стрий Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова МО України до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за не оплату послуг з утримання будинку та прибудинкових територій, -
встановив:
В обґрунтування уточнених позовних вимог позивач покликається на те, що будинок №15 по вул. Галицька в м. Стрий знаходиться на балансі БУ №1 м. Стрий КЕВ м. Львова. В квартирі №7 даного будинку проживають ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5. Між позивачем та відповідачами встановилися зобов'язальні правовідносини з приводу надання житлово-комунальних послуг, вони є споживачами наданих БУ №1 житлово-комунальних послуг і зобов'язані оплачувати ці послуги у строки, встановлені договором або законом. Однак, всупереч передбаченому обов'язку відповідачі невчасно і не в повному обсязі здійснювали оплату житлово-комунальних послуг, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 01.03.2013р. становить 1496,29 грн.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 позов підтримала, покликаючись на викладені в ньому обставини, та суду пояснила, що рішенням Стрийської міської ради в 2011р. визначено перелік послуг, які включають в себе і квартплату. В період дії цього рішення утворилася заборгованість відповідачів перед позивачем. Строк позовної давності ними не пропущено, оскільки вони вчасно звернулися до суду, а саме в 2012р. подали до суду заяву про видачу судового наказу.
Представник позивача ОСОБА_7 позов підтримав суду пояснивши, що тарифи розробляються на будинок і залежно від довідки про склад сім'ї вираховуються тарифи на квартиру, а послуги надаються на весь будинок. ОСОБА_4 надавався договір для підписання, однак він відмовився його підписати. Також, йому надсилалися листи, щоб підписати договір. Відповідач не провів жодного разу оплати за квартплату. У зв'язку із наявною заборгованістю вони звернулися до суду з заявою про видачу судового наказу, однак в подальшому такий був скасований, тому вони звернулися до суду із позовною заявою. Строк позовної давності ними не пропущено.
Відповідач позов не визнав, проти задоволення позовних вимог заперечив суду пояснивши, що квартира АДРЕСА_1 є його особистою власністю. Між сторонами немає укладеного договору, немає плану будинку і прибудинкової території. Позовна заява подана з порушенням вимог ЦПК України. Позивачем не надано розрахунку заборгованості. Відповідачі не мають солідарних обов'язків. Послуги їм жодних не надають. Від 10.07.2016р. в будинку створено ОСББ.
Крім цього, відповідач ОСОБА_4 подав заперечення на позовну заяву, в обґрунтування якого покликаючись на те, що на титульному аркуші позовної заяви відсутня відмітка про дату подання позивачем її до суду, а також реєстрація її канцелярією суду. Позовна заява не відповідає ст. 119 ЦПК України. Жодного належного доказу, підтверджуючого факт укладення договору, відмови від укладення договору мешканцями квартири №7, надання послуг, лише згідно яких міг виникнути борг за житлово-комунальні послуги, позивачем не надано. Розрахунок не може бути відповідним доказом, оскільки такий не підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку про витрати виконавця послуг по даному будинку, не нормативно-правовими актами про затвердження тарифів на послуги, не містить правовстановлюючих документів на закріплену за будинком прибудинкову територію, технічного паспорта будинку та інших показників, які впливають на визначення розміру щомісячної плати за житлово-комунальні послуги, і які є підставою для формування тарифів. Не надання позивачем доказів про підтвердження направлення йому проекту договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, квартирній платі і комунальних платежах для погодження укладення та доказів реального надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території за останні три роки вказує на безспірність спору і його необґрунтованість. Позивачем не надано жодного доказу та жодних обґрунтувань, на підставі чого він розраховує заборгованість саме з 01.03.2010р. по даний час. При заявлені позову позивач вийшов за межі трирічної позовної давності.
Представник відповідача позов не визнав, проти задоволення позовних вимог заперечив суду зазначивши, що між сторонами не укладено договору про надання послуг, позивачем не надано жодного доказу про те, що ним надаються якісь послуги. Борг виник з березня 2010 року по березень 2012 року, тому пропущений строк позовної давності.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні у справі докази, всебічно, повно та об'єктивно оцінивши кожний доказ окремо та в цілому, з'ясувавши всі фактичні обставини, які мають значення для вирішення справи, суд приходить до наступних висновків.
Рішенням ВК Стрийської міської ради від 28.11.2008р. №393, внесено зміни в додаток №1 та №2 рішення ВК Стрийської міської ради від 15.05.2008р. №173 (яким затверджено перелік складових послуг з утримання будинків та прибудинкових територій БУ №1 Самбірської КЕЧ району м. Стрий).
Згідно з довідкою АБ №643822 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ОСОБА_2 №1 Самбірської КЕЧ району первинно зареєстроване 24.12.2001р. До видів діяльності віднесено комплексне обслуговування об'єктів; інші будівельно-монтажні роботи; інша діяльність із прибирання будинків і промислових об'єктів тощо.
ОСОБА_2 №1 м.Стрий КЕВ м.Львова МО України є землекористовувачем земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: Львівська область, м. Стрий, вул.Галицька,15, що підтверджується індивідуальною карткою обліку земельної ділянки (а.с.219), схемою (а.с.220), витягом з відомості станом на 01.01.2016р. (а.с.221).
Відповідно до рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 18.05.2010р., яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 12.05.2011р., стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в користь БУ №1 Самбірської КЕЧ району м. Стрий 1384,28 грн. боргу по квартирній платі станом на 01.03.2010р.
ОСОБА_2 №1 укладені наступні договори: про санітарно-профілактичні, протиепідемічні послуги (профдезроботи) №152 (січень 2010р.), №125 (січень 2011р.), 125 (січень 2012р.).
За період з 2010р. по січень 2014р. згідно актів виконаних робіт ОСОБА_2 №1 в будинку №15 по вул. Галицька виконано: фарбування вапняними сумішами, олійне фарбування підлог, улаштування покрівель рулонних скатних з матеріалів, що наплавляються, із застосуванням газопламеневих паяльників, прокладання трубопроводів каналізації з поліетиленових труб, заміна арматури водопровідної муфтової, ізоляція трубопроводу конструкціями теплоізоляційними на основі циліндрів мінераловатних на синтетичному зв'язувальному; проведено поточні ремонти будинку №15 по вул. Галицька та списання використаних матеріалів.
Рішення ВК Стрийської міської ради від 22.09.2011р. №339, погоджено перелік складових послуг з утримання будинків та прибудинкових територій, послуг, які надаються і включені в тариф квартирної плати по ОСОБА_2 №1 Самбірської КЕЧ району м.Стрий.
Розрахунком витрат на послуги з утримання будинку та прибудинкової території ОСОБА_2 №1 м.Стрий КЕВ м.Львова МО України в м. Стрий по вул. Бандери,44а визначено перелік послуг, які здійснює БУ №1, та їх вартість.
Положенням про фінансово-господарську діяльність ОСОБА_2 №1 Самбірського КЕЧ району м.Стрий, затвердженого в 2012р., передбачено, що основним завданням ОСОБА_2 №1 є збереження житлового Фонду, що знаходиться в його віданні у справному стані, подальше підвищення його благоустрою, безперебійної роботи інженерного обладнання житлових будинків, комплексне обслуговування об'єктів, прибирання будинків і промислових об'єктів, управління нерухомим майном за винагороду, а також створення нормальних житлово-побутових умов для проживаючих (п.3). На утримання будинків і прибудинкових територій між будинкоуправлінням і мешканцем житлових будинків МО України, на ім'я якого видано ордер або право власності укладається договір у відповідності дотримання норм ЖК України (п.10). Капітальний ремонт житлового фонду МОУ ОСОБА_2 не здійснює (п.13).
ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 зареєстровані та проживають в ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується довідкою ОСОБА_2 №1 від 26.03.2012р. №434 та інформацією, наданою Відділом АДР ГУ ДМС України у Львівській області від 07.10.2014р.
17.07.2012р. Військовий прокурор Івано-Франківського гарнізону подав до суду в інтересах БУ №1 Самбірської КЕЧ району м. Стрия заяву про видачу судового наказу про стягнення з боржників ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 заборгованості по квартирній платі та комунальним платежах а в розмірі 916,30 грн.
20.07.2012р. Стрийським міськрайонний судом Львівської області видано судовий наказ про стягнення з боржників вказану суму заборгованості.
27.02.2013р. судовий наказ від 20.07.2012р. скасовано.
Платіжні доручення за період 2012-2013р.р. (а.с.139-144) підтверджують, що ОСОБА_2 №1 Самбірської КЕЧ району здійснювали оплату за послуги з дезінсекції, енергопостачання,
БУ №1 Самбірської КЕЧ району м. Стрия 02.10.2014р. подало до суду позовну заяву про стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 заборгованості за не оплату послуг з утримання будинку та прибудинкових територій в сумі 916,30 грн.
Відповідно до розрахунку боргу ОСОБА_3, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, станом на 01.03.2013р. заборгованість складає 1496,29 грн.
Накази начальника КЕВ м. Львова від 03.06.2014р. №130 та 17.09.2014р. №205, акт приймання, затверджений 10.06.2014р., наказ начальника БУ №1 Самбірської КЕЧ району м.Стрий від 31.10.2014р. №48, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 09.10.2014р. підтверджують зміну назви та підпорядкування БУ №1 Самбірської КЕЧ району м. Стрий на БУ №1 м. Стрий КЕВ м. Львова МО України.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ОСОБА_2 №1 м Стрий КЕВ м. Львова МО України востаннє перереєстровано 02.10.2014р. Види діяльності такі ж, які були у БУ №1 Самбірської КЕЧ району м. Стрий.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг (ст. 3).
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч.ч.1, 4 ст. 32 Закону плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.
За змістом ч.2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках.
Відповідно до ч.6 даної статті Закону заборгованість власників квартир по укладених угодах, пов'язаних з утриманням будинку та оплатою комунальних послуг, стягується в судовому порядку.
Частина 1 ст. 64 ЖК України передбачає, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.
Відповідно до ст. 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Системний аналіз положень ст.ст. 2, 9, 10, 189, 190 ЖК України дає підстави для висновку про те, що правовідносини, пов'язані з несвоєчасною оплатою житлово-комунальних послуг, за своєю правовою природою не є житловими і питання щодо належного виконання відповідних зобов'язань, житловим законодавством не регулюється.
Натомість, відповідно до частини першої статті 1 ЦК України особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством.
З огляду на те, що в процесі прийняття спеціального закону - Закону України «Про житлово-комунальні послуги» - зміни до ЦК України (відповідно до вимог ст. 4 ЦК України) Верховною Радою України не розглядалися та не приймалися, стосовно спірних правовідносин норми спеціального закону не можуть конкурувати з нормами основного акту цивільного законодавства.
За змістом ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (сплатити гроші).
Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених статтею 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто, позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.
Відповідно до частини другої статті 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Згідно з вимогами частини 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом частини 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на положення частини 5 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» суд бере до уваги наступні правові висновки Верховного Суду України.
Так, відповідно до висновку ВСУ, який зроблений 9 листопада 2016 року в справі №6-1457цс16, правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.
В справі №544/525/15-ц від 24 травня 2017 року ВСУ дійшов висновку, що перебіг позовної давності шляхом пред'явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з дотриманням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або її повернув, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недотриманням правил підсудності, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.
Розглянувши 10.10.2012р. справу №6-110цс12 ВСУ висловив правову позицію, в якій зазначив, що свобода договору, закріплена у ст. ст. 6, 627 ЦК України, яка полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, при виборі контрагентів та при погодженні умов договору, не є безмежною.
У тих випадках, коли актом цивільного законодавства передбачена обов'язковість положень цього акту для сторін договору, сторонни не вправі відступити від їх положень (ч. 3 ст. 6 ЦК України). Так, ст. ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачають обов'язок споживача житлово-комунальних послуг укласти письмовий договір з виконавцем послуг на основі типового договору.
Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».
З аналізу змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ст. ст. 19 - 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» убачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст. ст. 627, 630 ЦК України та ст. ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
У разі такої відмови, виходячи з положень ст. ст. 3,6,12 - 15, 20, 630, 640, 642, 643 ЦК України виконавець послуг вправі звернутись до суду за захистом свого права, яке підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 6 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.
Згідно з правовою позицією, висловленою ВСУ 20 квітня 2016 року в справі №6-2951цс15, основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (стаття 1, частина друга статті 3, стаття 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Згідно із частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Хоч у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
В справі №916/3566/13 від 25 листопада 2014 року ВСУ дійшов висновку, що правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, є грошовим зобов'язанням.
Відповідно до ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Недійсність договору з водопостачання і водовідведення у зв'язку з недодержанням юридичними особами письмової форми законом не встановлена, а тому виниклі між сторонами зобов'язання є дійсними і їх виконання повинне здійснюватися у відповідності до норм цивільного законодавства.
Дослідженими у судовому засіданні обставинами справи встановлено, що ОСОБА_2 №1 Самбірської КЕЧ району м. Стрий, правонаступником якого є ОСОБА_2 №1 м. Стрий КЕВ м. Львова МО України, надавав послуги з утримання будинку та прибудинкових територій по вул. Галицька,15 в м. Стрий Львівської області.
В квартирі №7, яка знаходиться в даному будинку, зареєстровані та проживають ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які, зважаючи на положення ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», є споживачами цих послуг.
Суд не бере до уваги аргументи та доводи сторони відповідача щодо застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, вважає такі необґрунтованими з наступних підстав.
Позивач просить стягнути з відповідачів заборгованість за не оплату послуг з утримання будинку та прибудинкових територій за період з 01.03.2010р. по 01.03.2013р. Зважаючи, що відповідачі з 01.03.2010р. не проводять оплату послуг, тому саме з цієї дати (цього дня) розпочався перебіг строку позовної давності. ОСОБА_2 №1 17.07.2012р. подало до суду заяву про видачу судового наказу про стягнення з боржників ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 заборгованості по квартплаті та комунальним платежам, який був виданий 20.07.2012р., тому, з огляду на загальний строк позовної давності (який складає три роки), що поширюється на дані правовідносини, ОСОБА_2 №1 не пропустило строк звернення до суду з вимогою про стягнення такої заборгованості. Не зважаючи на те, що судовий наказ 27.02.2013р. було скасовано і позивач, в подальшому, подав до суду позовну заяву про стягнення з вказаних боржників заборгованості лише 02.10.2014р., однак в силу положення частини 2 ст. 264 ЦК України, строк позовної давності 17.07.2012р. було перервано зверненням БУ №1 до суду з заявою про видачу судового наказу, в зв'язку з чим перебіг позовної давності, з цього часу, відповідно до вимог ч.3 ст.264 ЦК України, почався заново, тому позивачем не пропущено строку позовної давності.
Суд не зважає на аргументи та доводи сторони відповідача про відсутність укладеного між сторонами договору як на обставину, що свідчить про безпідставність нарахування ОСОБА_2 №1 боргу за житлово-комунальні послуги, оскільки відсутність договору на надання цих послуг, само по собі, не може бути підставою для звільнення споживачів від їх оплати у повному обсязі. Крім цього, суд звертає увагу на положення ст.ст. 20 та 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», згідно з якими обов'язок укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, є обоюдним обов'язком, тобто покладений в рівній мірі як на споживача (п.1 ч.3 ст. 20 Закону), так і на виконавця (п.3 ч.2 ст. 21 Закону).
Також, суд не бере до уваги доводи сторони відповідача щодо відсутності доказів надіслання йому копії договору для погодження укладення такого, вважає їх безпідставними з огляду на те, що такі дії не передбачені частиною 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» як обов'язок виконавця.
Крім цього, суд вважає необґрунтованими аргументи та доводи сторони відповідача про неналежність розрахунків позивача, оскільки на підтвердження таких обставин суду не надано жодного належного та допустимого доказу, які б викликали сумніви в правильності нарахування заборгованості.
Покликання сторони відповідача на відсутність доказів обґрунтованості нарахування заборгованості з 01.03.2010р. суд не приймає до уваги з тих підстав, що такі повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 18.05.2010р. та розрахунками боргу ОСОБА_3
Таким чином, враховуючи вищевикладене в своїй сукупності, судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 №1 надає послуги з утримання будинку та прибудинкових територій по вул. Галицька,15 в м. Стрий, а відповідачі отримують ці послуги, що породжує у цих сторін відповідні права та обов'язки. В свою чергу, обов'язки сторонами повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, іншими актами цивільного законодавства (ст. 526 ЦК України), а зогляду на вимоги ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
У зв'язку з неоплатою вищевказаних послуг у споживачів (ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5В.) за період з 01.03.2010р. по 01.03.2013р. утворилася заборгованість перед виконавцем (ОСОБА_2 №1 м. Стрий КЕВ м. Львова МО України) в розмірі 1496 грн. 29 коп., яка по даний час залишається непогашеною, тому суд вважає позов підставним, обґрунтованим, і таким, що підлягає до задоволення.
Понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, а саме сплачений судовий збір в розмірі 243,60 грн., підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.1, 19, 20, 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.68 ЖК України, ст.543 ЦК України, ст.ст.12, 13, 81, 82, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд-
вирішив:
Позов ОСОБА_2 №1 м.Стрий Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова МО України задоволити повністю.
Стягнути солідарно з ОСОБА_3 (1963р.н., місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3), ОСОБА_4 (1963р.н., місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3), ОСОБА_5 (1990р.н., місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3) на користь ОСОБА_2 №1 м.Стрий Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова МО України (місцезнаходження: Львівська область, м. Стрий, вул. Підзамче,1Б, ідентифікаційний код юридичної особи: 24968031) заборгованість за не оплату послуг з утримання будинку та прибудинкових територій у розмірі 1496 грн. 29 коп., судові витрати в розмірі 243 грн. 60 коп., а всього 1739 (одна тисяча сімсот тридцять дев'ять) грн. 89 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Головуючий-суддя ОСОБА_8