Справа № 463/2988/17
Провадження № 2/463/448/18
30 січня 2018 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі:
головуючого судді - Лакомської Ж. І.
з участю секретаря - Скочко А.В.
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
представника відповідача - ОСОБА_3
третьої особи - ОСОБА_4
представника третьої особи
Органу опіки і піклування Личаківської районної
адміністрації Львівської міської ради - Лотоцької О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, треті особи Орган опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_4 про надання дозволу на тимчасовий виїзд дітей без згоди батька,-
Позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до відповідача ОСОБА_6 про надання дозволу на тимчасовий виїзд дітей без згоди батька.
Позов мотивує тим,що за час перебування в шлюбі позивача з відповідачем в них народились діти: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2. Після розірвання шлюбу відповідач дітьми не цікавиться та їх розвитком не займається. Вказує,що на території АР Крим, Сакський район, с.Штормове, проживає бабця її бабця, яка відповідно є прабабцею їх дітей. Вона неодноразово зверталась до відповідача за проханням про надання нотаріально засвідченого дозволу на вивіз дітей в АР Крим та за кордон з метою навідування родичів, проведення канікулярного періоду та розширення кругозору та відпочинку, однак у наданні такого дозволу позивач їй безпідставно відмовляє. Зазначає,що нею було двічі направлено відповідачу телеграми із проханням з'явитись до нотаріуса та оформити відповідний дозвіл, проте до нотаріуса відповідач двічі не з»явився, вважає,що відповідач свідомо ухиляється від оформлення такого дозволу, чим завдає шкоду власним дітям, перешкоджаючи їм у реалізації права проводити час із родиною, подорожувати, розвиватись та пізнавати світ. Також вказує,що відповідач самоусунувся від виховання та спілкування з дітьми, не приймає участі в їх розвитку, чим шкодить інтересам дітей.Тому згідно заяви про зміну предмету позову від 04.09.2017 року просить ухвалити рішення, яким: надати дозвіл на тимчасовий виїзди за межі (кордон) України до АР Крим дітям дитині ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у супроводі матері - ОСОБА_1 або у супроводі бабусі - ОСОБА_4, в період з 1 червня 2018 року по 1 вересня 2018 року без дозволу та супроводу батька - ОСОБА_6.
Ухвалою суду від 13 липня 2017 року відкрито провадження у справі та справу призначено до судового розгляду. Заявою від 04.09.2017 року позивачем змінено предмет позову.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_9 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, дали пояснення аналогічні наведеним мотивам позову, просили позов задоволити.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, дав пояснення аналогічні поданим письмовим запереченням, також пояснив,що АР Крим є тимчасово окупованою територією, державні органи України не можуть забезпечити на цій території безпеку громадян, тому вважає,що виїзд дітей на територію АР Крим створить загрозу їх життю та здоров»ю, просив в задоволенні позову відмовити.
Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні вказала, що є бабусею неповнолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_8для відпочинку,оздоровлення, спілкування з родичами, вона та позивач мають намір поїхати в АР Крим, Сакський район, с.Штормове, де проживає прабабуся дітей. Однак відповідач дозволу на тимчасовий виїзд дітей не дає, тому вважає, що позов підлягає до задоволення.
Представник третьої особи Органу опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради - Лотоцька О.П. в судовому засіданні пояснила, спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 щодо тимчасового виїзду за кордон неповнолітньої ОСОБА_7 та малолітнього ОСОБА_8 без згоди батька була предметом розгляду комісії з питань захисту прав дитини Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради. Вказала,що з врахуванням рекомендацій Міністерства закордонних справ України щодо поїздок громадян України до тимчасово окупованої території АР Крим, враховуючи вік та інтереси дітей Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради, як орган та піклування було надала висновок від 14.11.2017 року про недоцільність надання дозволу на тимчасові виїзди за кордон до Автономної Республіки Крим неповнолітньої ОСОБА_7 та малолітнього ОСОБА_8 без згоди батька, оскільки поїздки за кордон не відповідатимуть інтересам дітей, становлячи загрозу для їх життя та здоров»я. Тому вважає, що даний позов до задоволення не підлягає.
Суд заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи приходить до наступних висновків:
В судовому засіданні встановлено,що згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2, виданого Личаківським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області (а.с.22) шлюб між позивачем та відповідачем розірвано 13 травня 2016 року.
За час перебування в шлюбі позивача з відповідачем в них народились діти: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.20-21).
Відповідно до ст. 8 Закону України про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 11 наведеного вище Закону сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до ч.1 ст.12 наведеного вище Закону виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
У силу ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року, дата набуття чинності для України 27.09.1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та рівними права батьків щодо спілкування з дитиною, особлива увага має бути приділена найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 р. року по справі «Хант проти України»).
Відповідно до вимог ст.141 СК України, мати, батько, мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Ст.150 ч.2 СК України встановлено,що батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
У відповідності до ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Звертаючись із даним позовом позивач зазначала, що після розірвання шлюбу сторін відповідач самоусунувся від виховання та спілкування з дітьми, не приймає участі в їх розвитку, її запити щодо виїзду дітей в АР Крим ігнорує, чим шкодить інтересам дітей.
Однак з таким твердженням позивачки суд не погоджується, так як з представленого суду органу опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 14.11.2017 року №33-вих-3958 (а.с.58-59) про розв'язання спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 щодо тимчасового виїзду за кордон неповнолітньої ОСОБА_7 та малолітнього ОСОБА_8 без згоди батька,Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки і піклування вважає за недоцільне надання дозволу на тимчасові виїзди до Автономної Республіки Крим неповнолітньої ОСОБА_7 та малолітнього ОСОБА_8 без згоди батька, оскільки поїздки за кордон не відповідатимуть інтересам дітей, становлячи загрозу для їх життя та здоров»я.
На вказаному вище засіданні був присутній представник відповідача ОСОБА_10, який заперечив проти виїзду дітей в АР Крим з підстав того, що такий виїзд є небезпечним для життя та здоров»я дітей. Відтак посилання позивача на те,що відповідач самоусунувся від виховання дітей є безпідставними.
Частиною 3 статті 313 ЦК України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників, та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Автономну республіку Крим віднесено до тимчасово окупованої території України. Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року. На тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.
Відповідно до ст.10 вказаного вище Закону, громадяни України мають право на вільний та безперешкодний в'їзд на тимчасово окуповану територію і виїзд з неї через контрольні пункти в'їзду-виїзду за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. В'їзд іноземців та осіб без громадянства на тимчасово окуповану територію та виїзд з неї допускаються лише за спеціальним дозволом через контрольні пункти в'їзду-виїзду. Порядок в'їзду іноземців та осіб без громадянства на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок виїзду за кордон дітей громадян України визначено Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадяни України» від 21 січня 1994 року № 3857-ХІІ, Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою КМУ від 27 січня 1995 року № 57, Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМУ від 31 березня 1995 року № 231.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадяни України» оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. У клопотанні зазначаються відомості про дитину, а також про відсутність обставин, що обмежують відповідно до цього Закону право на виїзд за кордон (лише для дітей віком від 14 до 18 років).
За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.
Відповідно до Правил перетинання державного кордону громадянами України (зі змінами і доповненнями) перетинання державного кордону для виїзду за межі України громадянами, які не досягли 16-річного віку, здійснюються лише за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. Виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, згода другого з батьків не вимагається у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
Як зазначалось вище Автономну республіку Крим віднесено до тимчасово окупованої території України.
Міністерством закордонних справ України надано рекомендації щодо поїздок громадян до тимчасово окупованої АР Крим 11.08.2016 року, що опубліковані на офіційній веб- сторінці МЗС України та на Єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України згідно яких громадянам України та іноземцям рекомендовано тимчасово утриматися від поїздок до окупованої території АР Крим, враховуючи неможливість Української сторони належну безпеку наших співвітчизників на територію окупованого півострова.
Відтак, з врахуванням неможливості Української сторони забезпечити безпеку громадян України на окупованій території АР Крим, суд погоджується з доводами представника відповідача та представника третьої особи органу опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про те,що виїзд дітей позивача та відповідача на тимчасово окуповану територію АР Крим не відповідає інтересам дітей, оскільки такий виїзд становить загрозу для їх життя та здоров'я, тому в задоволенні даного позову суд відмовляє.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-83, 89, 95, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ст.8,11,12 Закону України про охорону дитинства», ст.151,150,157 СК України, 313 ЦК України, 10 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадяни України»,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1, ІПННОМЕР_3) до ОСОБА_6 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1), треті особи Орган опіки і піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради (знаходиться за адресою: м.Львів,вул. К.Левицького,67), ОСОБА_4 (за адресою: АДРЕСА_3) про надання дозволу на тимчасовий виїзд дітей без згоди батька - відмовити за безпідставністю.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Апеляційного суду Львівської області або через місцевий суд до Апеляційного суду Львівської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 07.02.2018 року.
Суддя: Лакомська Ж. І.