Справа № 679/1141/17
Провадження № 22-ц/792/262/18
07 лютого 2018 року м. Хмельницький
Апеляційний суд Хмельницької області в складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Корніюк А.П. (суддя - доповідач), Талалай О.І., Ярмолюка О.І.
секретар Філіпчук О.С.
за участю представника апелянта ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу №679/1141/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Нетішинського міського суду від 07 грудня 2017 року (суддя Гавриленко О.М.) у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про позбавлення права користування житлом.
Заслухавши доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд
Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_7 зазначав, що він є власником квартири АДРЕСА_1, в якій зареєстрована та проживає відповідачка з часу укладення шлюбу. У період з 14.01.2006 року по 15.06.2014 року сторони проживали однією сім'єю і, як вказує позивач, після розірвання шлюбу 15.06.2014 року відносини між ними припинені, з цього часу спільного побуту та спільного господарства не ведуть. Проте відповідачка в добровільному порядку знятись з реєстрації місця проживання у належній йому квартирі відмовляється, вчиняє постійні сварки, веде себе неналежним чином, не слідкує за порядком у квартирі. Позивач зазначає, що ОСОБА_6, користуючись квартирою, приводила її в неналежний стан, не сплачувала за комунальні послуги, що призводило до відключення квартири від електропостачання. У зв'язку з чим, ОСОБА_7 змушений витрачати додаткові кошти на оплату комунальних послуг, проводити косметичні ремонти в квартирі, прибирати після відповідачки тощо, через що не може використовувати свою власність на власний розсуд. За вказаних обставин, позивач вважає, що право відповідачки на користування його майном підлягає припиненню на його вимогу відповідно до положень ч. 2 ст. 406 ЦК України в зв'язку з припиненням обставини, що була підставою для встановлення особистого сервітуту - розірвання шлюбу. А тому позивач просив позбавити ОСОБА_6 права користування квартирою АДРЕСА_1.
Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 07 грудня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_7 оскаржив його в апеляційному порядку та вказує, що рішення постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права. На думку апелянта, суд першої інстанції, враховуючи сутність встановлених правовідносин, дійшов помилкового висновку, що на ці правовідносини поширюються норми ст.ст. 156 ЖК УРСР, ст. 406 ЦК України. Крім того, ОСОБА_7 вважає не встановленою судом ту обставину, що він надає кошти для відповідачки для ведення господарства, оскільки це не підтверджується належними та допустимими доказами та спростовується наданими ним в судовому засіданні 16.11.2017 року поясненнями. Тому, апелянт просить суд рішення Нетішинського міського суду від 07 грудня 2017 року скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, з підстав у ній наведених і просить скасувати рішення суду першої інстанції.
Апелянт ОСОБА_7, відповідачка ОСОБА_6 до суду не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належними чином. ОСОБА_6 направила до суду клопотання щодо розгляду справи за її відсутністю і просить апеляційну скаргу відхилити, залишивши рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до пунктів 8 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідач вселилася в спірну квартиру як член сім'ї власника за згодою останнього в установленому законом порядку, іншого житла не має, постійно проживає та зареєстрована в цій квартирі і розірвання шлюбу з власником квартири не припиняє право користування житлом для колишньої дружини, а тому підстави для позбавлення ОСОБА_6 права користування житлом відсутні.
Такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та ґрунтується на доказах, яким дана правильна оцінка.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_7 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 03 грудня 2004 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 09 грудня 2004 року (а.с. 7,8).
14 січня 2006 року ОСОБА_7 зареєстрував шлюб з ОСОБА_6, який був розірваний рішенням Нетішинського міського суду від 05 червня 2014 року (а.с.11).
Як слідує із довідки виконавчого комітету Нетішинської міської ради №10894 від 06.09.2017 року в належній позивачу квартирі крім нього, зареєстровані та проживають його колишня дружина ОСОБА_6 та діти: син ОСОБА_7, 2006 року народження та дочка ОСОБА_7, 2009 року народження (а.с. 13).
Згідно статей 317, 319, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування і розпорядження своїм майном, які він здійснює на власний розсуд. Право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 41 Конституції України,статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з вимогами статей 16, 386 ЦК України власник має право звернутися до суду із вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який враховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.
За правилами статті 150 ЖК України власник має право використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Аналогічні вимоги містить стаття 383 ЦК України.
Відповідно до змісту позовної заяви, фактично вимоги ОСОБА_5 зводилися до вимог про захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння (ст. 391 ЦК України).
За роз'ясненнями, викладеними у п.п. 33, 34, 39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», застосування положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити з такого.
Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстав, передбачених законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Отже підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення його прав і об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.
Відповідно до ст.ст. 401,402 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлено щодо нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Підстави припинення сервітуту визначені також у ст. 406 ЦК України. Ними, зокрема являються: поєднання в одній особі особи, в інтересах якої встановлений сервітут, і власника майна, обтяженого сервітутом; відмова від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут; сплив строку, на який було встановлено сервітут; припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту; невикористання сервітуту протягом трьох років підряд; смерті особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут. Частиною 2 ст. 406 ЦК України передбачено припинення сервітуту на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
Під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.
Члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, частина перша статті 405 ЦК). Суди повинні мати на увазі, що таким законом не може бути ЖК УРСР, а застосуванню підлягають норми, передбачені главою 32 ЦК.
З урахуванням зазначеного суди повинні виходити з того, що стосовно права членів сім'ї власника житлового приміщення на користування ним підлягають застосуванню положення статті 405 ЦК.
Згідно із ч.1 ст.405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Відповідно до ст.ст. 64,156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, якими є дружина наймача, їх діти і батьки. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачка є колишнім членом сім'ї власника житла, до спірного житла вселилась за його згодою разом із дітьми на законних підставах, спірна квартира на теперішній час є її єдиним постійним місцем проживання, а тому припинення сімейних відносин із власником квартири не позбавляє ОСОБА_6 права користування цією квартирою.
Щодо посилання позивача в апеляційній скарзі на порушення його конституційного права власності щодо володіння нерухомим майном, то обраний ним спосіб захисту шляхом позбавлення ОСОБА_6 права на користування квартирою жодним чином не може сприяти відновленню його прав, а лише направлений на обмеження прав відповідачки щодо користування майном.
Докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги посилання позивача на застосування до спірних правовідносин правових позицій викладених у постановах Верховного суду України від 16 листопада 2016 року, справа №6-709цс16 та від 15 травня 2017 року, справа №6-2931цс16, оскільки вони не є аналогічними правовідносинам, що виникли між сторонами, і доводи апеляційної скарги в цій частині колегія суддів вважає безпідставними.
Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідає принципам справедливості та розумності і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 07 грудня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 12 лютого 2018 року.
Судді: /підпис/ А.П. Корніюк
/підпис/ О.І. Талалай
/підпис/ О.І. Ярмолюк
Згідно оригіналу: суддя апеляційного суду А.П. Корніюк
__________________________________________________________________________Головуючий у першій інстанції - Гавриленко О.М. Справа № 22ц/792/262/18
Доповідач - Корніюк А.П. Категорія: 43,46