264/138/18
2/264/503/2018
"12" лютого 2018 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Пустовойт Т. В. , за участю секретаря Дарменко В.В., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м.Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, посилаючись на те, що 11.01.2001 року він зареєстрував шлюб із відповідачкою в Іллічівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, актовий запис №3. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. На теперішній час фактичні шлюбні відносини між ними припинені, оскільки між ними втрачено почуття любові і поваги один до одного. Вважав, що збереження їхньої родини неможливе, просив шлюб розірвати.
Позивач у судове засідання не з'явився, надав заяву про можливість слухання справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримав, просив розірвати його шлюб із відповідачкою.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, надала заяву про можливість слухання справи за її відсутністю, позовні вимоги визнає та не заперечує проти розірвання шлюбу, після розірвання шлюбу просила залишити їй прізвище «ОСОБА_2».
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а шлюб розірванню, оскільки між сторонами склалися відносини, що виключають спільне проживання, родина розпалася, підстав для її збереження немає і подальше спільне проживання суперечить інтересам сторін.
Встановлено, що 11.01.2001 року сторони зареєстрували шлюб в Іллічівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, актовий запис №3, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.
Згідно свідоцтва про народження встановлено, що у сторін по справі є неповнолітній син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1
Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Аналогічні приписи викладені у ст.24 СК України, у якій, крім іншого, передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Виходячи із змісту ч.3, 4 ст.56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
За ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини - інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Враховуючи те, що у сторін по справі відсутній намір на примирення, бажання поновити сімейні стосунки та проживати однією сім'єю, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 12, 77, 81, 141, 142, 259, 263-268, 354 ЦПК України та ст.ст.56, 104, 105, 111, 112 СК України, п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,- задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований 11.01.2001 року в Іллічівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, актовий запис №3,-розірвати.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 присвоїти прізвище «ОСОБА_2».
На рішення може бути подана апеляція до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Т. В. Пустовойт