Справа № 222/1683/17
Провадження № 2/222/96/2018
02 лютого 2018 року Володарський районний суд Донецької області у складі:
судді Доценко С.І.
при секретарі Болбат Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Нікольське цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,-
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним позовом з вимогою про стягнення боргу за договором позики, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 10.03.2017 року відповідач отримала від неї у борг 155000 грн., які зобов'язалася повернути частинами, починаючи з липня 2017 року протягом двох років. Договір було оформлено в простій письмовій формі - розпискою. До теперішнього часу відповідач жодних коштів позивачу не сплатила. 07.11.2017 року позивач направила на адресу відповідача лист - вимогу про повернення коштів, але відповідач коштів не повернула. У зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 15500 гривень та покласти на відповідача понесені судові витрати в сумі 640 грн.
Позивач ОСОБА_1 надала до суду письмову заяву в якій зазначила, що наполягає на своїх позовних вимогах, тому що відповідачка зобов'язалась повертати позику частинами, але ж до теперішнього часу жодного платежу не зробила, а тому вона просить стягнути всю суму заборгованості .
Відповідач ОСОБА_2 надала до суду заяву в якій зазначила, що позовні вимоги визнає в повному обсязі та не заперечує проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Право відповідача визнати позов повністю або частково на будь-якій стадії судового процесу передбачено ст.49 ЦПК України.
Відповідно до положень ст. 206 ч4 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Дослідивши надані докази кожний окремо та в їх сукупності, заяви позивача та відповідача, суд, вважає, що заява відповідача про визнання позовних вимог в повному обсязі є прийнятною і позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до положень ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Факт укладення між сторонами договору позики підтверджується оригіналом розписки, яка надана позивачем.
Із тексту розписки вбачається, що 10.03.2017 року відповідач отримала від позивача в борг 15500гривень, які зобов'язалась повернути частками протягом двох років.
Укладений правочин між сторонами в простій письмовій формі не суперечить вимогам ст.1046ЦК України, якою передбачено умови укладення договору позики.
Сторонами, згідно їх заяв по суті позову встановлено і не оспорюється, що до дня звернення позивача з позовом (11.12.2017 року) протягом майже року відповідач взагалі не виконувала своє зобов'язання про часткове погашення позики.
Згідно листа 07.11.2017 року позивач ОСОБА_1 направила на адресу відповідача ОСОБА_2 лист - вимогу про повернення коштів.
Сторонами , згідно їх заяв по суті позову встановлено і не оспорюється, що до дня звернення позивача з позовом (02.02.2017 року) протягом майже року відповідач взагалі не виконувала своє зобов'язання про часткове погашення позики.
Згідно із ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а згідно ч.1 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Право вимоги позивача грунтується на положенні ст. 1050 ч.2 ЦК України відповідно до якої якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Судом встановлено, що відповідач як позичальник , маючи зобов2язання повертати позику частинами, навіть після вимоги позивача про повернення позики, не приступила до виконання своїх обов*язків за зазначеним договором, а тому позовні вимоги про стягнення всієї суми позики є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати по справі складають 640 гривень судового збору, які сплачені позивачем при зверненні до суду і які вона просить стягнути з відповідача.
Судові витрати підлягають розподілу пропорційно задоволеним вимогам, відповідно до ст.141 ЦПК України.
Враховуючи , що відповідачем визнаний позов до початку розгляду справи по суті, відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України,суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 50% судового збору - 320грн, та вирішити питання про повернення позивачу з державного бюджету решти судового збору, сплаченого ним при поданні позову.
Керуючись ст. 4, 76-80, 141, 142, 264, 265 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1), яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2), яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, грошові кошти за договором позики від 10.03.2017 року в сумі 15500 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот) гривень та судовий збір в сумі 320 гривень, а разом 15820 (п'ятнадцять тисяч вісімсот двадцять) гривень.
Повернути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженці ІНФОРМАЦІЯ_4, паспорт серії ВВ № 351624, виданий Жовтневим РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області 06.03.1998 року, ідентифікаційний код НОМЕР_2, присвоєний Жовтневою МДПІ м. Маріуполя 11.07.2008 року, що зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, з державного бюджету 50 % сплаченого нею судового збору від суми 640 гривень, що становить 320 (триста двадцять) гривень з р/р 31219206700214, отримувач Володарське УК/Володарський район/22030001, банк отримувача МФО 834016 ГУ ДКСУ у Донецькій області, призначення платежу судовий збір, згідно квитанції № 0.0.908888168.1 від 05.12.2017 року.
Повний текст рішення виготовлений 07.02.2018 року.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Донецької області через Володарський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Суддя С.І. Доценко