Справа № 755/16956/17
"19" січня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Гончарука В.П.
з секретарем Юдицьким К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, суд, -
Позивач звернулася до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення аліментів. Свої вимоги мотивувала тим, що сторони з 19 грудня 2015 року знаходилися у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають малолітню дитину - доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Шлюбне життя не складається, кожен має протилежні погляди на життя. Спільна донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає разом з позивачем по справі та перебуває на її утриманні. Відповідач не цікавиться інтересами дитини, приховує свій дійсний розмір доходів та не надає матеріальної допомоги на утримання дитини. Просить стягнути аліменти на утримання малолітньої доньки в твердій грошовій сумі у розмірі 4 250,00 грн., щомісячно з моменту звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття та стягнути аліменти за минулий час в розмірі 9 387,50 грн.
Позивач у судове засідання не з'явилася, хоча повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи.
Представник позивача в судовому засіданні наполягала на задоволенні позову в повному обсязі з обставин викладених в позховній заяві.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив.
Будь-яких заяв клопотань зі сторони відповідача на адресу Дніпровського районного суду м. Києва не надходило.
Суд вважає, за можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та постановити заочне рішення, проти чого не заперечує представник позивача, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положення цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковомузадоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини ООН від 20.11.1989р. (далі Конвенція), яку було ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991р. та яка набула чинності для України 27.09.1991р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно зі ст. 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
В судовому засіданні встановлено, що сторони перебувають в шлюбі, зареєстрованому 19 грудня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 3027.
Від шлюбу мають малолітню дитину - доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з позивачем (а.с.4).
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. В силу ч. ч. 1, 2 ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову (ст. 191 СК України).
Згідно п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року N 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.
Наведені норми імперативно закріплюють обов'язок батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття. Сторони не можуть домовитися про розмір аліментів на утримання дитини, а тому кошти на утримання дитини (аліменти) підлягають присудженню за рішенням суду.
Таким чином, позовні вимоги, щодо стягнення аліментів підлягають частковому задоволенню, оскільки дані про офіційне працевлаштування відповідача відсутні, не надано доказів про розмір заробітної плати відповідача станом на час звернення до суду з даним позовом, у зв'язку з чим суд враховує право позивача на примусове стягнення аліментів в судовому порядку в твердій грошовій сумі, та присуджує з відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітньої дитини в розмірі 2 000,00 грн. щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.
При визначенні розміру аліментів, суд виходить із засад розумності та справедливості, та враховує, що визначеної судом суми буде достатньо для належного утримання та розвитку спільної дитини сторін, з урахуванням її утримання також з боку позивача.
Разом з тим, щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів на утримання дитини за минулий час з ІНФОРМАЦІЯ_1 по 01 жовтня 2017 року в сумі 9 387,50 грн., суд дійшов до наступного.
Статтею 191 СК України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Вимога про стягнення аліментів на дитину може бути подана до суду протягом усього строку існування права на утримання, тобто до досягнення дитиною повноліття.
За загальним правилом аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня подання позову на майбутнє.
В той же час у відповідності до ч. 2 ст. 191 СК України, аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.
За загальним правилом, визначеним СК України вважається недоцільним обтяжувати відповідача виплатами за минулий період, якщо позивач не вжив заходів щодо одержання аліментів, в тому числі не подав позов про стягнення аліментів.
Позивач мала право звернутися до суду з заявою про стягнення аліментів на утримання дитини - з моменту її народження, однак таким правом не скористалась, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення аліментів за минулий час.
Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.ч. 1,5,6,7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст.430 ч.1 п.1 ЦПК України рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Питання, щодо стягнення судових витрат в межах даної цивільної справи було вирішено у відповідності до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 91, 180, 181, 182, 183, 191 Сімейного кодексу України, ст.ст. 7-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273,280-282, 354, 430 ч.1 п.1 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів -задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) аліменти на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2) на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. щомісяця, починаючи з 08 листопада 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1), судовий збір на користь ГУ ДКСУ у м.Києві, код за ЄДРПОУ 38012871, МФО 820019, р/р 31216206700005 в сумі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.
Рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя: