вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"05" лютого 2018 р. Справа№ 910/14066/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Дідиченко М.А.
Пономаренка Є.Ю.
при секретарі: Ігнатюк Г.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Лаврик С.В. (довіреність №б/н від 03.01.2018)
від відповідача 1: Гелеверя Р.В. (довіреність №363 від 30.01.2018)
від відповідача 2: не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Брайтон ЛТД"
на рішення господарського суду міста Києва від 06.11.2017 року .
у справі № 910/14066/17 (суддя: Трофименко Т.Ю.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Брайтон ЛТД"
до 1. публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"
2. товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Трейд Оіл"
про визнання права та визнання відсутності права,-
У серпні 2017 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (відповідач -1) та до товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Трейд Оіл"- (відповідач - 2) про визнання права позивача на стягнення з відповідача-2 боргу по кредитному договору від 17.12.2015 р. № 4А15119И між відповідачем-1 та відповідачем-2; визнання відсутнім у відповідача-1 права на стягнення з відповідача-2 боргу по кредитному договору від 17.12.2015 р. № 4А15119И між відповідачем-1 та відповідачем-2.
Рішенням господарського суду міста Києва від 06.11.2017 року у справі №910/14066/17 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що перехід до поручителя прав кредитора у зобов'язанні після виконання ним обов'язку боржника відбувається в силу прямої вказівки в законі, будь-яких інших дій для переходу такого права вчиняти не потрібно.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Брайтон ЛТД" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 04.11.2017 року скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що відповідач-2 не визнає факт погашення та факт переходу до позивача прав кредитора, а відповідачем 1 не спростовано жодними доказами отримання коштів за вказаним договором поруки
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 року було прийнято до провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Брайтон ЛТД" та призначено справу до розгляду.
В судовому засіданні 05.02.2018 року представник позивача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача 1 вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Представник відповідача 2 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники сторін були повідомлені належним чином. (а.с. 69,71).
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Пунктом 2 ч.3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин нявки.
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача 2 за наявними у справі доказами.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 26.10.2016 між товариством з обмеженою відповідальністю "Брайтон ЛТД" (позивач, поручитель) та публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (відповідач-1, кредитор) укладено договір поруки № 4А15119И/П (договір поруки)(а.с.9).
Відповідно до п. 1 договору поруки його предметом є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа Трейд Оіл" (боржник) своїх зобов'язань за кредитним договором від 17.12.2015 № 4А1519И (кредитний договір), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.
Договір поруки укладено/підписано із використанням електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого Центру Сертифікації Ключів ПАТ КБ "Приватбанк" в порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про елетронний цифровий підпис", а також на підставі Угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 29.12.2015 року, укладеної сторонами (п. 17 договору поруки).
Позивач звернувся з позовними вимогами на підставі того, що позивач як поручитель виконав обов'язок боржника за кредитним договором від 17.12.2015 № 4А15119И, а саме погасив борг в сумі 1 115 555 474,34 грн., а відповідач 2 в свою чергу не визнає факт погашення боргу.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що наявними в справі доказами не підтверджено те, що відповідач-2 не визнає факт погашення та факт переходу до позивача прав кредитора. Також, зазначив, що позивачем не доведено, в чому саме та з яких підстав його права та законні інтереси є порушеними з боку відповідачів 1 та 2 на час звернення з позовом .
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як унормовано в ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ч.ч. 1,2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 8 договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором переходять усі права кредитора за кредитним договором і договору (ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання (а.с. 9).
Як вже зазначалось раніше та вбачається з матеріалів справи, згідно платіжного доручення № 431 від 31.10.2016 через Інтернет-банк Приват 24 позивачем перераховано відповідачу кошти в сумі 1 115 555 474,34 грн. цільове призначення яких у рядку "призначення платежу " зазначено: виконання зобов'язань по кред. договору №4А15119И от 17.12.15, згідно договору поруки №4А15119И/П от 26.10.16.(а.с.12)
За приписами ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.
Стаття 469 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, яка одержала майно за рахунок іншої особи без достатньої підстави, встановленої законом або договором, зобов'язана повернути безпідставно придбане майно цій особі.
Як свідчать матеріали справи та було встановлено судом першої інстанції, відповідачем-1 не заперечується факт отримання коштів від позивача в сумі 1 115 555 474,34 грн. та не подано доказів повернення цих коштів як помилково перерахованих у зв'язку з відсутністю укладеного з ним договору поруки №4А15119И/П от 26.10.2016.
16.03.2017 року позивачем було направлено на адресу відповідача-2 лист № 26 з вимогою про сплату боргу за кредитним договором (а.с.13), зазначений лист залишився відповідачем 2 без відповіді, що не свідчить про невизнання відповідачем 2 права позивача як нового кредитора.
Таким чином, зважаючи на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи скаржника, про невизнання відповідач-2 факту погашення заборгованості по кредитному договору № 4А15119И від 17.12.2015 року поручителем та факту переходу до позивача прав кредитора, є необґрунтованими та не підтвердженні належними та допустимими доказами.
Відносно доводів апеляційної скарги про те, що відповідачем 1 не спростовано жодними доказами отримання коштів за вказаним договором поруки, колегія суддів зазначає, що позивачем в свою чергу не надано пояснень або доказів, якими саме діями чи бездіяльністю ПАТ "КБ "Приватбанк" порушує його права та інтереси.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Разом з тим, на позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
Аналізуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що скаржником не доведено , в чому саме та з яких підстав його права та законні інтереси є порушеними з боку відповідачів 1 та 2 .
Згідно зі ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).
Відповідно до ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
Отже, перехід до поручителя прав кредитора у зобов'язані після виконання ним обов'язку боржника відбувається в силу прямої вказівки в законі, будь-яких інших дій для переходу такого права вчиняти не потрібно.
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені у ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.
Одним із способів захисту прав та охоронюваних інтересів згідно зі ст. 20 Господарського кодексу України є визнання наявності або відсутності прав.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.
Аналізуючи зазначені норми законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлені позивачем вимоги про визнання права вимоги у позивача та визнання відсутнім права вимоги у відповідача-1 можуть бути предметом дослідження та доказування в разі виникнення спору між кредитором та боржником про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Брайтон ЛТД" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтями 76, 77 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Відповідно до ст. ст. 73,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 06.11.2017 року у справі № 910/14066/17, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Брайтон ЛТД" на рішення господарського суду міста Києва від 06.11.2017 р. у справі № 910/14066/17 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 06.11.2017 року у справі № 910/14066/17 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/14066/17 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено 08.02.2018 р.
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді М.А. Дідиченко
Є.Ю. Пономаренко