Ухвала
Іменем України
05 лютого 2018 року
м. Київ
справа № 509/4087/16-ц
провадження № 61-1839ск18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 16 травня 2017 року у справі за скаргою ОСОБА_4 на постанову про відкриття виконавчого провадження,
08 листопада 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду із скаргою на постанову про відкриття виконавчого провадження.
Скарга мотивована тим, що 22 вересня 2016 року старшим державним виконавецем Овідіопольського районного відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_5, на підставі виконавчого напису, вчиненого 03 січня 2009 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н А., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
Оскаржувана постанова надійшла ОСОБА_4 поштою 27 жовтня
2016 року, супровідний лист виконавчої служби датований 22 вересня
2016 року за вихідним № 03-21235.
Виконавчий напис вчинено нотаріусом 03 січня 2009 року на підставі звернення банку та для задоволення вимог банку у сумі заборгованості ОСОБА_4 перед ЗАТ «ОТП Банк» за кредитним договором
№ ML-507/049/2008 від 26 червня 2008 року у сумі 146 813,10 дол. США та
2 078 грн 16 коп.
Стягувачем в оскаржуваній постанові зазначено товариство «ОТП Факторинг Україна».
Посилаючись на те, що старший державний виконавець Овідіопольського районного відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_5, в порушення приписів пункту 2 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» винесла постанову про відкриття виконавчого провадження
ВП №52333130 після спливу строків пред'явлення виконавчих документів до виконання, просила вважати строк для звернення зі скаргою таким, що відповідає приписам частини першої статті 385 ЦПК України, допустити скаргу до розгляду, відкрити провадження; постановити ухвалу, якою визнати постанову старшого державного виконавця Овідіопольського районного відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_5 від 22 вересня
2016 року про відкриття виконавчого провадження ВП №52333130 неправомірною; зобов'язати старшого державного виконавця Овідіопольського районного відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області
ОСОБА_5 скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження, у відкритті виконавчого провадження за заявою ТОВ «ОТП Факторинг Україна» - відмовити.
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 31 січня
2017 року скаргу ОСОБА_4 на постанову про відкриття виконавчого провадження задоволено.
Визнано постанову старшого державного виконавця Овідіопольського районного відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_5 від
22 вересня 2016 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 52333130 неправомірною.
Зобов'язано старшого державного виконавця Овідіопольського районного відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_5 скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 52333130 від 22 вересня
2016 року.
Зобов'язано старшого державного виконавця Овідіопольського районного відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_5 у відкритті виконавчого провадження за заявою ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відмовити.
Ухала суду першої інстанції мотивована тим, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» пропущено строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 16 травня 2017 року апеляційну скаргу Овідіопольського районного відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області задоволено.
Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 31 січня
2017 року скасовано та поновлено нову ухвалу, якою в задоволенні скарги ОСОБА_4 відмовлено.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна не пропущено строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
12 листопада 2017 року ОСОБА_4 до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ направлено касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 16 травня 2017 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 листопада 2017 року поновлено ОСОБА_4 строк касаційного оскарження ухвали апеляційного суду Одеської області від
16 травня 2017 року.
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишено без руху та надано для усунення недоліків скарги строк до 27 грудня 2017 року, але не більше п'яти днів з дня отримання ухвали.
Відповідно до розділу 6 «Прикінцеві положення» Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», цей Закон набирає чинності з дня початку роботи Верховного Суду, визначеного рішенням його Пленуму відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2016 року, № 31, стаття 545), опублікованим у газеті «Голос України».
Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду № 2 від 30 листопада
2017 року «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду», визначено днем початку роботи Верховного Суду 15 грудня 2017 року.
Статтею 388 ЦПК України визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
15 січня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 16 травня 2017 року передано до Верховного Суду.
У січні 2018 року до Верховного Суду на виконання вимог ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 листопада 2017 року надійшли матеріали.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу апеляційного суду Одеської області від 16 травня 2017 року та залишити в силі ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 31 січня
2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.
Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики (частина четверта статті 394 ЦПК України).
За змістом статті 383 ЦПК України, чинної на час звернення до суду із скаргою, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частина третя статті 387 ЦПК України, чинної на час звернення до суду із скаргою).
Пунктом 2 частини першої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.
У відповідності до пункту 1 частини першої, частини другої статті 23 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції на час виникнення спірних правовідносин, строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
Суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 89 ЦПК України), дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_4 на постанову про відкриття виконавчого провадження, оскільки встановив, що останнє виконавче провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса закінчено 03 грудня 2015 року. Оскаржуване виконавче провадження відкрито 22 вересня
2016 року, тобто менше ніж через рік. Тому строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, що передбачено статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції на час виникнення спірних правовідносин, не пропущено.
Враховуючи, що рішення касаційного суду за наслідками розгляду скарги ОСОБА_4 на постанову про відкриття виконавчого провадження не матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики, на підставі частини четвертої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби.
Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою і п'ятою статті 394 ЦПК України, колегія суддів
У відкритті касаційного провадження у справі за скаргою ОСОБА_4 на постанову про відкриття виконавчого провадження, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 16 травня 2017 року відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. П. Курило
В.М. Коротун
М.Є. Червинська