вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"06" лютого 2018 р. Справа№ 911/2456/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дикунської С.Я.
суддів: Жук Г.А.
Мальченко А.О.
секретар судового засідання Драчук Р.А.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Промгазтехнологія»
на рішення Господарського суду Київської області
від 30.10.2017 (повний текст складено 17.11.2017)
у справі № 911/2456/17 (суддя Щоткін О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма
«Промгазтехнологія»
до Комунального підприємства «Фастівтепломережа»
про стягнення 289 187, 36 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Промгазтехнологія» (далі - ТОВ «Фірма «Промгазтехнологія») звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства «Фастівтепломережа» (далі - КП «Фастівтепломережа») про стягнення 289 187, 36 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором про спільну діяльність (простого товариства) від 30.07.2014 - щодо відшкодування згідно п. 8.1 понесених позивачем витрат на закупівлю твердого палива (торфу), відтак просило стягнути з відповідача 289 187,36 грн., що становить 12, 95 % частки у спільній власності на підставі укладеного Договору, виходячи із отриманого відповідачем доходу в розмірі 2 233 107,00 грн. (2 233 107,00*12,95%) (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду).
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що мета Договору досягнута не була, послуги споживачам не надані, доходи відповідачем не отримані, відтак підстав для задоволення позовних вимог немає.
Рішенням Господарського суду Київської області від 30.10.2017 у справі № 911/2456/17 відмовлено в задоволенні позовних вимог повністю.
Не погодившись із згаданим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржуване рішення прийнято за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, за невірного застосування норм матеріального права. За твердженнями апелянта, наявний в матеріалах справи протокол № 1 від 31.01.2015 погодження тарифів на постачання виробленої за договором про спільну діяльність від 30.0.2015 теплової енергії безперечно доводить отримання відповідачем прибутку від спільної діяльності в розмірі 2 233 107, 00 грн. На переконання апелянта, судом безпідставно не взято до уваги протоколи № 1-05 та № 2-05 від 06.05.2016 в якості доказів надання послуг на об'єктах: котельні № 18 та № 19, хоча такі докази доводять вироблення теплової енергії з використанням альтернативного палива. Судом необґрунтовано віднесено позовні вимоги про стягнення 289 187, 36 грн. до розподілу результатів спільної діяльності згідно ст. 6 Договору, хоча заявлена позивачем до стягнення сума є витратами, які поніс останній і відшкодування яких на підставі п. 8.1 Договору має бути проведено в першу чергу. Крім цього, наявними в матеріалах справи доказами доведено, що в результаті спільної діяльності відповідач отримав доходи, якими в порушення умов договору про спільну діяльність розпорядився на власний розсуд, хоча повинен був відшкодувати понесені позивачем витрати тощо.
В судове засідання апеляційної інстанції 06.02.2018 з'явились представник позивача, представник відповідача не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки апеляційний суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав. З огляду на наведене, апеляційний суд вважав за можливе справу розглядати за відсутності цього представника за наявними у справі матеріалами.
Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення скасувати, постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як встановлено матеріалами справи, 30.07.2014 між ТОВ «Фірма «Промгазтехнологія» (позивачем, стороною-1 за договором) та КП «Фастівтепломережа» (відповідачем, стороною-2 за договором) укладено договір про спільну діяльність (простого товариства) (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого сторони шляхом об'єднання своїх зусиль та майна, що належить їм на відповідних правових підставах (право власності, господарського відання, оперативного управління) зобов'язались спільно діяти в сфері надання послуг теплопостачання установам, підприємствам, організаціям та населенню м. Фастова через приєднану мережу, яка перебуває на балансі сторони-2 та на підставі виданих стороні-2 ліцензійних умов без створення юридичної особи для досягнення наступних спільних господарських цілей: забезпечення споживачів послугами теплопостачання, виробленими за рахунок використання альтернативного палива.
Відповідно до п. 6.1 Договору вклад сторони-1 складається з наступного: проектна документація (п. 6.1.1); обладнання для виробництва теплової енергії з використанням альтернативного палива (п. 6.1.2); монтажних робіт з підключення введення обладнання в експлуатацію (п. 6.1.3); забезпечення альтернативним паливом протягом опалювального сезону (п. 6.1.4); інші передбачені додатковими угодами до договору внески (п. 6.1.5).
Вклад сторони-2 складається з наступного (п. 6.2 Договору): наявні дозволи та ліцензії з надання послуг з теплопостачання (п. 6.2.1); приміщення для встановлення обладнання (п. 6.2.2); мережі постачання теплоносія (п. 6.2.3); системи обліку спожитих послуг теплопостачання (п. 6.2.4); трудові ресурси для забезпечення контролю та обліку спожитих та вироблених енергетичних ресурсів (п. 6.2.5); інші передбачені додатковими угодами до договору внески (п. 6.2.6).
Грошова оцінка вкладів сторін визначається додатковими угодами до Договору (п. 6.3 Договору).
Положеннями п. 8.1 Договору сторони погодили, що всі доходи, що отримуються в результаті спільної діяльності, використовуються в першу чергу на відшкодування матеріальних витрат, пов'язаних із здійсненням такої діяльності.
За умовами п.8.2 Договору результати спільної діяльності розподіляються пропорційно часткам, визначених ст. 6 цього Договору.
Оцінка результатів спільної діяльності та розподіл її результатів між сторонами здійснюється в місячний термін з моменту складення стороною-2 балансу спільної діяльності за попередній квартал (п. 8.3 Договору).
Цей Договір згідно п. 11.1 вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Дія Договору починає свій перебіг в момент, визначений п. 11.1 Договору та закінчується досягненням мети спільної діяльності (п. 11.2).
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За договором про спільну діяльність сторони (учасники) на підставі ст. 1130 ЦК України зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
За змістом ст. 1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначав, що за період з 01.12.2015 по 31.03.2016 в результаті спільної діяльності була вироблена теплова енергія з використанням альтернативного палива на котельнях № 18 та №19 в розмірі 1405 г/кал. З врахуванням визначеної протоколом № 1 від 31.01.2015 вартості 1г/кал в розмірі 1 589, 40 грн.( тарифів на постачання теплової енергії) теплової енергії за вказаний період вироблено на суму 2 233 107,00 грн., що є отриманими в результаті спільної діяльності доходами відповідача, якими останній в порушення умов Договору розпорядився на власний розсуд без розподілу фактичних матеріальних витрат, понесених сторонами Договору.
Відповідно до протоколу № 1 погодження тарифів на постачання теплової енергії, виробленої за договором про спільну діяльність від 30.01.2015, на виконання вимог Постанови КМУ № 453 від 10.09.2014 «Про стимулювання заміщення природного газу під час виробництва теплової енергії для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевого бюджетів» сторони визначили тариф на виробництво теплової енергії для бюджетних установ та організацій м. Фастова на теплогенеруючій установці по виробництву теплової енергії з заміщенням природного газу тепловою потужністю 3,0МВт по вул. Героїв Прикордонників в м. Фастові на рівні діючого тарифу на виробництво теплової енергії для бюджетних установ та організацій з використанням природного газу, затвердженого рішенням сесії Фастівської міської ради 07.11.2014 № 12-LVII-VІ в розмірі 1 589,40 грн./Гкал.
Рішенням Фастівської міської ради щодо затвердження тарифів на послуги з централізованого опалення, які надає КП «Фастівтепломережа», було затверджено наступні тарифи: для споживачів І групи (населення) в розмірі 17,53 грн. за 1 кв.м. (п.1); для споживачів ІІ групи (бюджетні установи та організації) в розмірі 1 589,40 грн. за 1 Гкал (п.2); для споживачі ІІІ групи (госпрозрахункові організації) в розмірі 1 606, 28 грн. за 1 Гкал.
Тобто, з метою приведення тарифу на теплову енергію у відповідність до ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 13 Закону України «Про теплопостачання», постанови КМУ «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» № 869 від 01.06.2011 р., постанови КМУ № 81 від 25.03.2014 «Про вдосконалення державної політики регулювання цін на природний газ і тарифів на теплову енергію та забезпечення посилення соціального захисту населення під час оплати житлово-комунальних послуг», міська рада встановила тарифи для окремих груп категорій споживачів в різних ставках.
Як встановлено судом, метою Договору є забезпечення споживачів послугами теплопостачання всіх груп категорій, як підприємств, установ, організацій, так і населення. Як вище згадувалось, згідно наданого позивачем розрахунку з посиланням на Протокол № 1, позивач застосував тариф на вироблену теплову енергію з використанням альтернативного палива встановлений для ІІ групи споживачів.
При цьому, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження надання послуг на об'єктах котельні № 18 та № 19 лише ІІ групі споживачів матеріали справи не містять, що свідчить про відсутність підстав для застосування тарифної ставки в розмірі саме 1 589,40 грн. за 1Гкал.
Твердження позивача (апелянта) про те, що протоколи № 1-05 та №2-05 про результати спільної діяльності від 06.05.2016 є доказом отримання відповідачем прибутку в результаті спільної діяльності, не заслуговують на увагу, адже в цих протоколах зазначено лише про кількість виробленої теплової енергії у відповідний період на відповідній котельні, однак відсутня будь-яка інформація, що вироблена з використанням альтернативних видів палива теплова енергія була реалізована споживачам та відповідно відповідачем отримано прибуток.
Таким чином, сума отриманого відповідачем доходу в розмірі 2 233 107,00 грн. не підтверджена матеріалами справи, в тому числі поданими позивачем доказами.
З приводу визначеної та заявленої позивачем (апелянтом) до стягнення частки в розмірі 12,95% від результатів спільної діяльності, виходячи із отриманого відповідачем доходу в розмірі 2 233 107,00 грн. (2 233 107,00*12,95% = 289 187,36 грн.), слід зазначити, що згідно п.п. 8.1., 8.2. Договору всі доходи, які отримуються в результаті спільної діяльності, використовуються в першу чергу на відшкодування матеріальних витрат пов'язаних із здійсненням такої діяльності. Результати спільної діяльності розподіляються пропорційно часткам, визначених у статті 6 цього Договору.
Як вище зазначалось, розділом 6 Договору сторони встановили вклади кожної із сторін, зокрема згідно п. 6.1 Договору вклад сторони-1 (позивача) складається з наступного: проектна документація (п. 6.1.1); обладнання для виробництва теплової енергії з використанням альтернативного палива (п. 6.1.2); монтажних робіт з підключення введення обладнання в експлуатацію (п. 6.1.3); забезпечення альтернативним паливом протягом опалювального сезону (п. 6.1.4); інші передбачені додатковими угодами до договору внески (п. 6.1.5).
Вклад сторони-2 складається з наступного (п. 6.2 Договору): наявні дозволи та ліцензії з надання послуг з теплопостачання (п. 6.2.1); приміщення для встановлення обладнання (п. 6.2.2); мережі постачання теплоносія (п. 6.2.3); системи обліку спожитих послуг теплопостачання (п. 6.2.4); трудові ресурси для забезпечення контролю та обліку спожитих та вироблених енергетичних ресурсів (п. 6.2.5); інші передбачені додатковими угодами до договору внески (п. 6.2.6).
Грошова оцінка вкладів сторін визначається додатковими угодами до Договору (п.6.3 Договору).
За умовами Угоди №1 про здійснення внесків за Договором оплата в сумі 206 738,00 грн., яка здійснена відповідачем на рахунок позивача, є внеском КП «Фастівтепломережа» у спільну діяльність.
Угодою №2 про здійснення внесків за Договором також визначено, що оплата в сумі 158 270,00 грн., яка здійснена відповідачем на рахунок позивача, є внеском КП «Фастівтепломережа» у спільну діяльність.
Відповідно до п. 8.3 Договору оцінка результатів спільної діяльності та їх розподіл між сторонами здійснюється в місячний термін з моменту складення стороною-2 балансу спільної діяльності за попередній квартал.
Проте в матеріалах справи жодних доказів оцінки вартості майна та результатів діяльності не міститься, відтак визначити дійсну частку внеску кожної із сторін не видається за можливе.
Більш того, згідно п. 8.5 Договору порядок і строк фактичного розподілу результатів спільної діяльності встановлюється сторонами шляхом окремих домовленостей та здійснюється стороною-2 (відповідачем), чого також не здійснено.
Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції необґрунтовано відніс позовні вимоги про стягнення 289 187, 36 грн. до розподілу результатів спільної діяльності на підставі ст. 6 Договору, а заявлена позивачем до стягнення сума є витратами, які останній поніс і відшкодування яких згідно п. 8.1 Договору має бути проведено в першу чергу, не заслуговують на увагу, адже згідно поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду, позивач просив стягнути з відповідача 289 187, 36 грн., що становить 12,95 % частки у спільній власності на підставі укладеного Договору, виходячи із отриманого відповідачем доходу в розмірі 2 233 107,00 грн. (2 233 107,00*12,95%), а не понесені ним витрати на закупівлю твердого палива тощо.
Крім цього, позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження факту понесення ним витрат, пов'язаних із здійсненням спільної діяльності, зокрема доказів закупівлі альтернативного палива (торфу), його розміру та вартості, а також передачі цього палива відповідачу.
Оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами досягнення мети Договору, зокрема забезпечення всіх категорій споживачів послугами теплопостачання за рахунок альтернативного палива й отримання в результаті цього прибутку в розмірі 2 233 107,00 грн. та визначеної від отриманого прибутку частки, яка дорівнює 12,95 %, а також настання строків розподілу результатів спільної діяльності, позовні вимоги про стягнення 289 187,36 грн., що становить 12, 95 % частки у спільній власності на підставі Договору виходячи із отриманого відповідачем доходу в розмірі 2 233 107,00 грн. (2 233 107,00*12,95%) (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду) як безпідставні та необґрунтовані не підлягають задоволенню.
Доводи апелянта (позивача) з приводу порушення судом першої інстанції вимог матеріального права та неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Разом з тим, апеляційний суд не знаходить підстав для визнання недійсним Договору, про що відповідачем було заявлено під час розгляду справи судом першої інстанції.
За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Керуючись ст.ст. 240, 269-270, 273, 275, 281-284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Промгазтехнологія» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 30.10.2017 у справі № 911/2456/17 - без змін.
Матеріали справи № 911/2456/17 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 08.02.2018
Головуючий суддя С.Я. Дикунська
Судді Г.А. Жук
А.О. Мальченко