вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"08" лютого 2018 р. Справа№ 910/17509/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Чорногуза М.Г.
Жук Г.А.
при секретарі судового засідання Степанці О.В.,
від позивача - Гончар С.М.,
від відповідача - Гелевер Р.В.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги
товариства з обмеженою відповідальністю "Коуч Прайм"
на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2017 року
по справі № 910/17509/17 (суддя - Підченко Ю.О.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Коуч Прайм", м. Черкаси
до публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Київ
про зобов'язання вчинити дії.
У жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Коуч Прайм" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі п.10 укладеного між сторонами договору поруки № K5OS184/П від 25.10.2016 року та ст. 556 Цивільного кодексу України відповідач, як кредитор, повинен передати позивачу, як поручителю, документи, які підтверджують обов'язок боржника. Оскільки відповідач ухиляється від вчинення вказаних дій, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Рішенням господарського суду міста Києва від 24.11.2017 року в позові відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходи з того, що позивачем, не подано доказів в підтвердження того, що він звертався до відповідача з вимогою надати документи, що підтверджують обов'язки ОСОБА_4 за Договорами про відкриття картрахунку. Також суд першої інстанції зазначив, що позивачем не подано доказів в підтвердження того, що ним були виконані зобов'язання з повернення кредитів та сплати відсотків за Договорами про відкриття картрахунку в повному обсязі, а отже - позивачем не доведено то, що ним, як поручителем виконано обов'язок ОСОБА_4, як боржника за Договорами про відкриття картрахунку. Крім цього, суду не надано доказів на підтвердження того, що відповідач звернувся до позивача, як поручителя, з відповідною вимогою, яка передбачена умовами Договору поруки, а отже - обов'язок виконання позивачем Договору поруки є недоведений.
Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Коуч Прайм" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 24.11.2017 року по справі №910/17509/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи. За твердженнями апелянта, він на підставі договору поруки та норм чинного законодавства виконав обов'язок боржника за кредитними договорами щодо оплати кредиту та відсотків, а тому набув прав кредитора за цими договорами. Однак, суд першої інстанції, в порушення вимог статті 556 Цивільного кодексу України не здійснив захисту прав та законних інтересів позивача.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Коуч Прайм" прийнято до провадження колегією суддів у складі: Агрикова О.В. - головуючий суддя, судді: Жук Г.А., Чорногуз М.Г. та призначено її розгляд на 25.01.2018 року.
15.01.2018 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів (канцелярія) позивачем було подано клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 року в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Коуч Прайм" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції відмолено у зв'язку з технічною неможливістю проведення відеоконференції в Господарському суді Черкаської області та у Київському апеляційному господарському суді 25.01.2018 року об 10 год. 30 хв.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 року розгляд справи відкладено на 08.02.2018 року.
В судовому засіданні 08.02.2018 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, просив задовольнити апеляційну скаргу, представник відповідача надав усні пояснення по суті спору, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Відповідно до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності редакцією цього Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Колегією суддів досліджено матеріали справи та не встановлено порушення норм процесуального прав або неправильного застосування норм матеріального права, тому суд апеляційної інстанції розглядає дану справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 25.10.2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Коуч Прайм" (надалі за Договором - Поручитель) та публічним акціонерним товариства комерційний банк "Приватбанк" (надалі за Договором - Кредитор) укладено договір поруки № К508184/П (надалі - Договір поруки, а.с. 10).
Відповідно до п. 1 договору поруки предметом цього договору є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання ОСОБА_4, (надалі - Боржник) своїх зобов'язань за:
- договором про відкриття картрахунку і обслуговування платіжної картки від 23.09.2010 року № К50Б184 (далі - Кредитний договір 1), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 1;
- договором про відкриття картрахунку і обслуговування платіжної картки від 23.09.2010 року № К508І85 (далі - Кредитний договір 2), з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 2.
Пунктом 5 Договору поруки встановлено, що у випадку невиконання Боржником обов'язку п.1 цього Договору, Кредитор направляє на адресу Поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання.
Згідно п. 6 Договору поруки, Поручитель, зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі Кредитора, впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору
Відповідно до п. 8 Договору поруки до Поручителя, що виконав обов'язки Боржника за Кредитним договором переходять усі права Кредитора за Кредитним договором і договору (ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення зобов'язань Боржника перед Кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.
Пунктом 10 Договору поруки обумовлено, що Кредитор зобов'язаний у випадку виконання Поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати Поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів Банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки Боржника за Кредитним договором.
Відповідно до платіжних доручень №619 від 25.10.2016 року на суму 617 695 348, 69 грн. та №620 від 25.10.2016 року на суму 37 161 713, 07 грн. з призначенням платежу "исполнение обязательств по кред договору №К5ОS185 от 23-09-2010 та №К5ОS184 от 23-09-2010 согласно договора поручительства №К5ОS185/П от 25-10-2016" позивач сплатив на користь відповідача 654 857 061, 76 грн. (а.с. 13-14).
У відповідності з п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 33 ГПК України (в редакції чинній на момент винесення рішення), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Звертаючись зі вказаним позовом позивач зазначає, що він як поручитель, з метою уникнення нарахування відсотків та штрафних санкцій виконав обов'язок боржника за Кредитними договорами, а тому на його думку, він набув всіх прав кредитора за кредитними договорами, з огляду на що ПАТ КБ "Приватбанк" у відповідності до умов Договору поруки та ст. 556 ЦК України повинно передати позивачу оригінали документів, які підтверджують зобов'язання ОСОБА_4 за кредитними договорами, а саме договір про відкриття картрахунку і обслуговування платіжної картки від 23.09.2010 року №К5ОS184 та договір про відкриття картрахунку і обслуговування платіжної картки від 23.09.2010 року №. К5ОS185.
З'ясувавши обставини справи та перевірку їх доказами з урахуванням доводів сторін, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів в т.ч. може бути 5) примусове виконання обов'язку в натурі.
Зі змісту позовних вимог слідує, що в даному випадку позивач просить суд застосувати спосіб захисту, передбачений п. 5 ч.2 ст. 16 ЦК України, а саме - примусове виконання обов'язку в натурі.
Такий спосіб захисту як примусове виконання обов'язку в натурі застосовується у тих випадках, коли відповідач зобов'язаний був вчинити певні дії по відношенню до позивача, але відмовився або уникає можливості виконати свій обов'язок. Тобто цей засіб захисту застосовується за наявності зобов'язальних правовідносин між позивачем та відповідачем.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
За приписами ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; /2/. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
З умов Договору поруки вбачається, що у випадку невиконання боржником п. 1 цього Договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмові вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього Договору. (п. 6 договору поруки).
Однак, матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження пред'явлення відповідачем майнових вимог до боржника, як і не містять будь-яких доказів на підтвердження наявності порушеного зобов'язання станом на момент сплати позивачем грошових коштів відповідачу, як не містить і доказів на підтвердження обсягу зобов'язань боржника станом на момент сплати позивачем відповідних коштів на рахунок відповідача.
Колегія суддів не бере до уваги додану позивачем до апеляційної скарги вимогу №Е.21.0.0.0/4-193100 від 25.10.2016 року виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3, ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Крім того, відповідно до ч. 3, ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
З урахуванням наведеного законодавчого припису суд апеляційної інстанції, приймаючи додаткові докази, має викладати мотивувальну частину своєї постанови із зазначенням відповідного обґрунтування заявником неможливості їх подання суду першої інстанції та з оцінкою апеляційною інстанцією такого обґрунтування.
Відповідно до ч. 4, ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, доводи апелянта, що така вимога не надавалася суду лише з тих причин, що цю обставину відповідач не оспорював, дана обставина не була предметом доказування колегією суддів не приймаються, оскільки саме на позивача покладено обов'язок з доведення обставин на які він посилається.
З матеріалів справи вбачається, що подані апелянтом докази, не були подані на розгляд в суді першої інстанції і відповідно не розглядались останнім, при цьому скаржник не був позбавлений можливості надати такі докази під час розгляду справи в суді першої інстанції, однак своїм правом не скористався.
При цьому, відхиляючи, наданий до апеляційної скарги позивачем лист вимогу, колегія суддів бере до уваги, той факт, що Договір поруки К5ОS184/П був укладений з ПАТ КБ «ПриватБанк», а вищезазначений лист надсилався Директором столичної філії ПАТ КБ «ПриватБанк». При цьому не надано доказів на підтвердження того, що відповідачем надавались повноваження філії здійснювати від імені юридичної особи дії щодо звернення до поручителя. Одночасно, колегія суддів звертає увагу, що і вимога до поручителя, і сам договір поруки, і строк виконання боржником зобов'язань щодо повернення кредиту, здійснені в одну дату - 25.10.2016 року.
При цьому, ч. 1, ст. 555 ЦК України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.
Однак, позивачем не надано до суду доказів звернення до боржника з повідомленням про одержання вимоги кредитора.
У відповідності до п. 8 Договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 556 ЦК України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
Правовий аналіз норм ч.ч. 1, 2 ст. 556 ЦК України дає підстави для висновку про те, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання. Цей висновок узгоджується з положенням п. 3 ч. 1 ст. 512 ЦК України, яке передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).
Часткове виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-466цс15 та від 07.10.2015 у справі № 6-932цс15.
Таким чином, до предмету доказування, які підлягають встановленню у даній справі, відноситься, перш за все, докази, що підтверджують факт повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання. При цьому, під повним виконанням слід розуміти виконання зобов'язання зроблене належним чином відповідно до умов договору (ст. 526 ЦК України). Належне виконання зобов'язання по кредитному договору, це сплата коштів у встановлений договором строк, розмірі з врахуванням відсотків за користування кредитом, на умовах (тобто на рахунки зазначені у кредитному договорі).
Поряд з цим позивачем не доведено того, що ним було повністю виконано зобов'язання з повернення кредитів та сплати відсотків за користування ними, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження обсягу таких зобов'язань та строків і умов їх виконання.
Позивачем не надано суду копії кредитних договорів та останній не звертався до суду в порядку ст. 38 ГПК України щодо витребовування цих договорів в порядку забезпечення доказів. Тому не можливо встановити ані розмір зобов'язань боржника, ані строку виконання зобов'язань по кредитним договорам, що унеможливлює встановлення факту повного виконання поручителем зобов'язань за боржника.
Пунктом 10 Договору поруки передбачено обов'язок боржника передати поручителю у випадку виконання ним обов'язку боржника за кредитним договором належним чином посвідчені копії документів.
Однак, позивачем не надано доказів звернення до відповідача з вимогою надати документи, які підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами.
Отже, позивачем належними та допустимими доказами не доведено повного виконання зобов'язань за боржника по кредитним договорам від 23.09.2010 року №К5ОS184, від 23.09.2010 року № К5ОS185, а тому позов про зобов'язання передати документи є передчасним.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Отже, відмова місцевого господарського суду у задоволенні позову є обґрунтованою, а доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції та відповідно підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення бути не можуть.
Так, посилання апелянта на визнання відповідачем факту сплати їм коштів по договору поруки і зв'язку з відсутністю заперечень відповідача у відзиві проти цього, колегія суддів відхиляє виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 35 ГПК України (в редакції чинній момент винесення рішення) обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Під визнанням обставин слід розуміти згоду з фактом, на якому інша особа ґрунтує свої вимоги чи заперечення. При цьому, не оспорювання, як в даному випадку, не слугує доказом визнання факту. Оскільки визнання обставин справи призводить до звільнення від доказування. Таке визнання повинно бути зроблено однозначно та не може бути вільним трактуванням однієї сторони доводів іншої.
Матеріали справи не містять такого безумовного визнання відповідачем факту повного виконання зобов'язання позивачем. А відтак застосування ст. 35 ГПК України у даному випадку виключається.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
постановив:
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Коуч Прайм" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2017 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2017 року у справі № 910/17509/17 залишити без змін.
3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/17509/17.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 288, 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 08.02.2018 року.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді М.Г. Чорногуз
Г.А. Жук