Справа № 234/8125/17
06 лютого 2018 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді - Саржевської І.В.
за участю секретаря - Ковнєрової І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лиман за відсутністю сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Орган опіки та піклування Краматорської міської ради Донецької області, про позбавлення батьківських прав,
26.12.2017 до Краснолиманського міського суду Донецької області надійшла цивільна справа № 234/8125/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Орган опіки та піклування Краматорської міської ради Донецької області, про позбавлення батьківських прав, на підставі ухвали Краматорського міського суду Донецької області від 12.12.2017 за підсудністю (а.с. 38, 41).
Ухвалою Краснолиманського міського суду Донецької області від 12.01.2018 зазначена цивільна справа прийнята до провадження (а.с. 50-51).
Позивач ОСОБА_1, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилась, просить справу розглянути без її участі, позовні вимоги підтримала повністю, не заперчує проти заочного розгляду справи, про що суду надала відповідну заяву (а.с.84).
Відповідач ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 68), в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив.
Третя особа, представник Органу опіки та піклування Краматорської міської ради Донецької області, в судове засідання не з*явився, просить справу розглянути без участі представника третьої особи, про що суду надав відповідну заяву (а.с. 73).
Ухвалою суду від 06.02.2018 прийнято рішення про проведення заочного розгляду справи.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження дитини: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, народилася в м. Донецьк Донецької області, її батьками є: батько ОСОБА_2, мати ОСОБА_1 (а.с.11).
Батьки неповнолітньої ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 21.07.2006, який було розірвано рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 30.06.2011 (а.с.12).
З 2011 року, після розірвання шлюбу, неповнолітня ОСОБА_3 мешкає разом з матір*ю та знаходиться на її утриманні.
Позивач ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою із зони проведення АТО та на теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6).
26.07.2014 ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 85). Мешкають однією родиною, останній займається вихованням та матеріальним забезпеченням неповнолітньої ОСОБА_3 ОСОБА_4 працює, має постійний заробіток (а.с. 79, 81, 82).
Відповідач ОСОБА_2 на облік до Управління праці та соціального захисту населення як внутрішньо переміщена особа не став та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 49, 78).
Відповідно до довідки про склад сім"ї, позивач ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_3, та до складу її сім"ї входять: мати ОСОБА_5, брат ОСОБА_6, неповнолітня дочка ОСОБА_3, яка знаходиться на утриманні позивача та вітчима ОСОБА_4 (а.с. 79).
На підставі рішення Петровського районного суду м. Донецька від 20.09.2011 про стягнення аліментів, судом виданий виконавчий лист № 2-1479/2011 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання його неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 33-34).
Згідно довідок та педагогічної характеристики, наданої МЗОУ "Спеціалізована школа з поглибленим вивченням іноземних мов № 115 міста Донецька" ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, навчається у зазначеному закладі по теперішній час. За час початкової освіти та по цей час, батько дитини ОСОБА_2, у вихованні дитини участі не приймає, щодного разу не відвідував батьківські збори, не цікавився успіхами дочки, у шкільний заклад не з"являвся, її фізичним, духовним та моральним розвитком не займається (а.с. 77, 83).
Згідно ч. 1 ст. 59 ЦПК України права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.
Відповідно до положень Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною Постановою ВР від 27.02.1991року № 789-ХІІв усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави - учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Дитина з моменту народження має право на піклування своїх батьків.
Відповідно до ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
У відповідності до ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
В судовому засіданні встановлено, що з середини 2011 року ОСОБА_2 дитину не відвідує, не спілкується з нею, її життям та здоров'ям не цікавиться, матеріальної допомоги на її утримання не надає.
Відповідно до ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;
3) жорстоко поводяться з дитиною;
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Пунктом 15 Постанови ПВСУ № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30.03.2007 визначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні матір'ю, батьком обов'язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, не зважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки.
Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
Пунктом 16 Постанови ПВСУ № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30.03.2007 роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини знайшло повне відображення в поведінці відповідача, який тривалий час не піклується ані про фізичний, ані про духовний розвиток дочки. Таким чином, відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, які покладені на нього Конституцією України та сімейним законодавством, бо має змогу їх виконувати. При цьому судом не встановлено, що відповідачу будь-хто чи щось перешкоджало належним чином виконувати свої батьківські обов'язки.
Відповідно до ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Як вбачається з висновку від 13.12.2017 виконавчого комітету Краматорської міської ради Донецької області "Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2", виконавчий комітет (орган опіки і піклування Краматорської міської ради Донецької області) вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, відносно його малолітньої доньки, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, так як він самоусунувся від виховання та утримання дитини (а.с. 31-32).
Суду надані достатні докази, що відповідач ОСОБА_2 злісно ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, внаслідок чого, суд приходить до висновку, що позбавлення відповідача батьківських прав не буде суперечити правам та законним інтересам дитини.
З приводу вимоги позивача про відшкодування понесених нею судових витрат, суд зазначає таке. Згідно із ст. 133 ЦПК України судовий збір включено до складу судових витрат. У відповідності зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір у разі задоволення позову, покладається на відповідача.
ОСОБА_1 при поданні позову сплачено в дохід держави судовий збір у розмірі 640,00 грн., що підтверджено наданою позивачем квитанцією від 24.05.2017 (а.с. 1).
Враховуючи, що судом задоволені позовні вимоги повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 640,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 150, 164, 166, 182, 183 Сімейного Кодексу України, ст. 4, 12, 13, 81, 83, 141, 264-265, 280-284, 289 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Орган опіки та піклування Краматорської міської ради Донецької області, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, який народився в м. Донецьк Донецької області, місце мешкання: АДРЕСА_2, батьківських прав щодо його неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, РНОКПП НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, РНОКПП НОМЕР_2, понесені судові витрати в сумі640,00 (шістсот сорок грн. 00 коп.) гривень.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження -якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення повинно бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя -