233 № 233/3125/17
08 лютого 2018 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Костянтинівка кримінальне провадження за №12017050380000559 від 18.05.2017 року за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дружківка Донецької області, громадянина України, з середньо - спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, в силу ст. 89 КК України не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.122 ч. 1 КК України,-
В провадженні Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017050380000559 від 18.05.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КК України.
Відповідно до ч.3 статті 331 КПК України незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді ОСОБА_1 в щорічній відпустці, пізніше вирішити питання доцільності продовження застосування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, строк якого спливає 19 лютого 2018 року, не представляється можливим, тому суд, відповідно до ст. 331 КПК України, з'ясовує питання доцільності продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор вважав за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, зважаючи на те, що ризики, передбачені ст.177 КПК України станом на теперішній час не перестали існувати. ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні злочину середньої тяжкості, за скоєння якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 3 років, тому, знаходячись на волі, обвинувачений може переховуватись від суду, оскільки наслідки та ризик втечі можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж покарання. Крім того, обвинувачений, перебуваючи на волі може незаконно впливати на потерпілого і свідка. Просить також врахувати той факт, що наразі призначено комісійну судово - медичну експертизу, за результати якої дії обвинуваченого можуть бути перекваліфіковані з ч.1 ст.122 КК України на більш тяжку статтю Кримінального кодексу України.
Захисник ОСОБА_4 заперечував проти продовження застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки, обвинувачений тривалий час перебуває під вартою. Прокурор слушно зауважив, що підзахисний обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, крім того він має місце реєстрації в АДРЕСА_1 . Всі ті ризики, на які посилається прокурор вже відпали, тому належну процесуальну поведінку обвинуваченого можливо забезпечити шляхом застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за місцем його прописки за адресою: АДРЕСА_1 .
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав думку захисника і просив змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 .
Вислухавши думки учасників судового провадження, суд дійшов до таких висновків.
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 22 грудня 2017 року обраний відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою був продовжений по 19 лютого 2018 року включно.
Відповідно до ч.2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 вказаної статті Закону.
При вирішенні питання щодо запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Частиною 1 ст. 183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Крім того, суд враховує вимоги п. п. З і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Так, відповідно до п. 63 рішення Європейського суду з прав людини у Справі «Доронін проти України» від 19.02.2009 р. суд зауважує, що, згідно з пунктом 3 статті 5 зі спливом певного часу подальше існування обґрунтованої підозри перестає само по собі бути підставою для позбавлення свободи і судові органи мають навести інші підстави для подальшого тримання такої особи під вартою. До того ж, такі підстави мають бути чітко вказані національними судами.
Також, в статті 9 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (ратифікований Українською РСР 19 жовтня 1973 року) зазначено, що утримання під вартою осіб, які чекають судового розгляду, не повинно бути загальним правилом, та їх звільнення може здійснюватися в залежності від надання гарантій явки в суд.
З Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 року № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до КПК України» вбачається, що при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Так, згідно обвинувального акту, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, яке згідно ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості. Кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_5 тривалий час з 27 червня 2017 року перебуває в провадженні суду на стадії судового розгляду. За клопотанням прокурора 21 вересня 2017 року по справі призначена комісійна судово - медична експертиза, яка до теперішнього часу не проведена. При цьому за невідомої суду причини, під час досудового розслідування питання про призначення і проведення комісійної судово - медичної експертизи не вирішувалось, що наразі призводить до затягування розгляду кримінального провадження і порушення розумних строків.
На переконання суду, прокурором не доведено в судовому засіданні, належними і допустимими доказами, існування ризику незаконного впливу на потерпілого і свідка, оскільки і потерпілий і свідок вже допитані судом і клопотань про повторний їх допит, ані стороною обвинувачення ані стороною захисту до суду не надходило.
Доводи прокурора, про можливу зміну правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_5 , в майбутньому після отримання висновку комісійної судово - медичної експертизи, є лише його припущенням, і в будь - якому випадку не можуть слугувати підставою для подальшого тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 . Крім того, прокурором не доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це суду. Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю. Строк дії ухвали суду про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Оцінивши в сукупності обставини, передбачені ст.187 КПК України, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує, у разі визнання ОСОБА_5 винуватим; вік обвинуваченого, наявність місця реєстрації на території Донецької області; відсутність судимостей; відсутність повідомлення про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини та фактичний строк тримання під вартою, з дня затримання з 18.05.2017 року; суд дійшов висновку, що усунення існуючого ризику, передбаченого п. 1 ст. 177 КПК України і забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 можливе і при застосуванні більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із покладенням на обвинуваченого, обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Тож, суд вважає за доцільне змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з тримання під вартою на домашній арешт без застосування електронних засобів контролю, поклавши на обвинуваченого, обов'язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 331 КПК України, суд, -
Змінити запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з тримання під вартою на домашній арешт без застосування електронних засобів контролю, звільнивши його негайно з -під варти з залу суду.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , 26 жовтня 1967 року, такі обов'язки:
1) З'являтись на виклик суду для проведення судового розгляду;
2) Не відлучатися з м. Дружківки Донецької області без дозволу суду, повідомляти суд про зміну місця мешкання, роботи, навчання;
3) Заборонити обвинуваченому ОСОБА_5 , залишати житло за місцем його реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 цілодобово, крім виходу на роботу;
4) докласти зусиль до пошуку роботи;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право виїзду з України і в'їзду в Україну.
Виконання ухвали доручити Костянтинівському ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області і Дружківському ВП Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області.
Контроль за виконанням ухвали покласти на процесуального керівника в цьому кримінальному провадженні - ОСОБА_3 .
Ухвала підлягає негайному виконанню органом Національної поліції.
Строк дії ухвали - до 08 квітня 2018 року включно.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1