264/5819/17
2/264/309/2018
"02" лютого 2018 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Пустовойт Т. В. , за участю секретаря судового засідання Родіної Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики,
У листопаді 2017 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача про стягнення грошових коштів за договором позики, в обґрунтування якої зазначено, що 27.02.2017 року між сторонами по справі укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав від позивача 23400,00грн. строком користування на 12 місяців, тобто не пізніше 27.02.2018 року, зі сплатою 10% щомісяця, а саме по 2340грн., а в останній місяць ще і 25740грн. У разі затримки повернення боргу більш ніж на 5 діб розмір відсотків становить 30%, крім того в цьому випадку боржник має сплатити пеню в розмірі 30% від неповерненої вчасно суми за кожен день прос рочки, штраф у розмірі 10% від суми основного зобов'язання. Однак, відповідач належним чином умови договору не виконав, внаслідок чого станом на 27.02.2017 року утворилась заборгованість в розмірі 366845,81грн., яка складається з суми переданих коштів в розмірі 23400грн., відсотків в розмірі 63180грн., пені в розмірі 273780грн., штрафу в розмірі 5148грн., індексу інфляції в розмірі 1112,81грн., 3% річних в розмірі 225грн. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача грошові кошти за договором позики в розмірі 366845,81грн., судовий збір у розмірі 3668,46грн. Крім того, в ході розгляду справи позивач уточнив вимоги і додатково просив стягнути з відповідача витрати понесені на правову допомогу в розмірі 2500грн.
Позивач ОСОБА_1 надав відповідь на відзив, в якій вказав, що норма ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року регулює правовідносини виключно до позикодавців-юридичних осіб, вона стосується тільки спеціальних суб'єктів учасників ринку фінансових послуг. Частиною 1 ст.1050 ЦК передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу, в тому числі 3% річних. До судового засідання не з'явився, в матеріалах справи міститься заява з проханням розглядати справу за його відсутністю, з участю представника ОСОБА_3
Представник позивача ОСОБА_3, яка діє на підставі договору про надання правової допомоги, заявлені вимоги підтримала з визначених підстав. 02.02.2018 року до судового засідання не з'явилась, надала заяву з проханням розгляду справи за її відсутності, позов просила задовольнити, наголосила на тому, що договір позики, в якому визначені штрафні санкції в разі його неналежного виконання, укладався вже в період антитерористичної операції, про що відповідачу було відомо.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав частково, надав відзив, в якому зазначив, що визнає вимоги про стягнення суми позики в розмірі 23400грн., відсотків в розмірі 63180грн., а також суми інфляції в розмірі 1112,81грн. Застосування пені та штрафу не законне, у зв'язку з дією ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року. Крім того, договором було обумовлено суму відсотків в розмірі 30, у зв'яжу з чим вважає вимоги по стягненню 3% річних необґрунтованими. 02.02.2018 року до судового засідання не з'явився, надав заяву з проханням розглядати справу за його відсутністю та відсутністю його представника.
Представник відповідача ОСОБА_4, який діє на підставі договору про надання правової допомоги, в судовому засіданні наголошував про часткове визнання позову в частині стягнення суми позики, відсотків та індексу інфляції. Щодо вимог по стягненню пені та штрафів просив застосувати ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Розмір встановлених до сплати відсотків передбачено договором, тому 3% річних стягненню не підлягають. 02.02.2018 року до судового засідання не з'явився.
Суд, вислухавши пояснення відповідача, представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що 27.02.2017 року між сторонами по справі укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 23400,00грн. строком користування на 12 місяців, з виплатою відсотків в розмірі 10% щомісяця, зі строком повернення боргу до 27.02.2018 року. Розмір основного зобов'язання 51480грн.
Згідно п.п.3, 4, 5, 8 цього Договору, сторони домовились про те, що у разі затримки повернення боргу більш ніж на п'ять діб відсотки за ставкою 10% збільшуються до 30% від залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення строків повернення відсотків, зазначених у п.1, позичальник виплачує пеню в розмірі 30% від неповернутої вчасно суми за кожен день просрочки. За прострочення виконання боргових зобов'язань понад п'яти календарних днів позичальник, сплачує штраф в розмірі 10% від суми основного зобов'язання, передбаченої п.2 цього договору. У разі неповернення боргу в сумі і строки, передбачені договором, позичальник зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України.
За вимогами ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У відповідності до ч.1 ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
В силу ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно частини 1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст.510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання. Пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
В ході розгляду справи встановлено, та не заперечується самим відповідачем, що умови договору позики він належним чином не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість.
Позивачем надано розрахунок заборгованості станом на 14.11.2017 року, за яким заборгованість за договором складає 366845,81грн., що складається з суми боргу в розмірі 23400грн., відсотків в розмірі 63180грн., пені в розмірі 273780грн., штрафу в розмірі 5148грн., індексу інфляції в розмірі 1112,81грн., 3% річних в розмірі 225грн.
За вимогами ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання
Отже, приймаючи до уваги те, що відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання за договором позики, позов ОСОБА_1 в частині стягнення тіла позики в розмірі 23400грн., відсотків за користування в розмірі 63180грн., а також суми інфляції в розмірі 1112,81грн., а всього 87692,81грн. є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, крім того відповідачем ОСОБА_2 вказані вимоги визнані в повному обсязі, а у суду не має сумнівів щодо їх достовірності.
Разом з тим, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних, пені та штрафу задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
За ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно правової позиції Верховного Суду України у справі №6-2129цс16 проценти, передбачені ст.625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, а відтак відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування коштами, встановленими договором.
Пунктом 3 Договору позики, крім відсотків за правомірне користування грошовими коштами в розмірі 10%, передбачено збільшення відсотків до 30% від залишку непогашеної заборгованості в разі затримки повернення боргу більш ніж на п'ять діб, отже договором вже передбачено порядок відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, у зв'язку з чим, вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».
Згідно зі ст.ст.10, 11 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» антитерористична операція проводиться лише за наявності реальної загрози життю і безпеці громадян, інтересам суспільства або держави у разі, якщо усунення цієї загрози іншими способами є неможливим.
Рішення щодо проведення антитерористичної операції приймається залежно від ступеня суспільної небезпеки терористичного акту керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України за письмовим дозволом Голови Служби безпеки України або керівником координаційної групи відповідного регіонального органу Служби безпеки України за письмовим дозволом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим з Головою Служби безпеки України. Про рішення щодо проведення антитерористичної операції негайно інформується Президент України.
15 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», в преамбулі якого зазначено, що цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Відповідно до положень ст.2 цього Закону На час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.
Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.
На виконання ч.5 ст.14-1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2015 року № 1053-р та від 02 грудня 2015 року №1275-рзатверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.
ОСОБА_1 в своєму позові просив стягнути з відповідача пеню, що нарахована за період з 28.06.2017 року по 14.11.2017 року в розмірі 273780,00грн., а також штраф нарахований при зверненні до суду в розмірі 5148грн.
Згідно відомостей Відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради від 30.11.2017 року, відповідач у період з 07.03.2003 року по 19.10.2017 року був зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1.
За довідкою ЖБК «Металург» від 01.02.2018 року, ОСОБА_2 проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, з 19.06.1991 року по теперішній час.
Відповідно до вищезазначеного Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, місто Маріуполь Донецької області відноситься до населеного пункту, на території якого здійснювалася антитерористична операція.
Отже, враховуючи те, що відповідач постійно проживає в населеному пункті, де проводиться антитерористична операція, на підставі ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», штрафні санкції за договором позики, укладеним між сторонами після 14 квітня 2014 року, нараховувати заборонено, у зв'язку з чим вимоги по стягненню пені та штрафу задоволенню не підлягають.
Посилання позивача на те, що вимоги ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» стосуються лише спеціальних суб'єктів учасників ринку фінансових послуг норми, правовідносини яких регулюються ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» і не поширюються на фізичних осіб суб'єктів договору позики, правовідносини яких регулюються ст.ст.1046-1048 ЦК України, є необґрунтованими.
Так, в ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» чітко визначено, що стаття стосується зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики. Зобов'язання по скасуванню зазначеним у цій статті особам пені та/або штрафів покладено не тільки на банки та інші фінансові установи, а також на кредиторів.
Згідно розділу ІІІ ЦК України, позика є одним із видів зобов'язань.
За ч.1 ст.510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
В нашому випадку кредитором виступає позивач ОСОБА_1, отже вимоги ст.2 вказаного Закону також стосуються договору позики, укладеного між сторонами по справі.
Що стосується вимог по відшкодуванню витрат на правову допомогу.
Згідно клопотання ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат, квитанції приходного ордеру від 10.01.2018 року та додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 10.01.2018 року, позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500грн.
За вимогами ч.2 ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги підлягають задоволенню на 24%: 87692,81грн. (розмір задоволених вимог)*100%/ 366845,81грн.(розмір пред'явлених вимог)).
Таким чином з відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 600грн. (24% * 2500 грн./100%).
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно квитанції позивач сплатив судовий збір в розмірі 3668,46грн. Як вже встановлено позовні вимоги задоволені на 24%, таким чином 24% від суми сплаченого судового збору (24% * 3668,46грн./100% =880,43грн.) складає 880,43грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 77, 81, 141, 259, 263-268, 354 ЦПК України, ст.ст.509, 525, 526, 527, 11, 625, 1046- 1050 ЦК України, ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН:НОМЕР_2, який проживає в ІНФОРМАЦІЯ_5, суму заборгованості за договором позики від 27.02.2017 року у розмірі 87692,81грн., що складається з тіла позики- 23400грн., відсотків- 63180грн., індексу інфляції-1112,81грн., а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 600грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 880,43грн.
На рішення може бути подана апеляція до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Т. В. Пустовойт