Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/367/17
Провадження № 1-кп/758/205/18
08.02.2018 року колегія суддів Подільського районного суду м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 , ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42015150410001990, внесеного до ЄРДР 30 березня 2015 року відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Канів Черкаської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, призваного до лав Збройних Сил України 19.11.2001 Сакським ОМВК в АР Крим, проходив військову службу на посаді планшетиста командного пункту військової частини НОМЕР_2 у військовому званні молодший сержант, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 408 КК України, -
ОСОБА_8 , будучи відповідно до положень ст. 13 Закону України "Про громадянство України" громадянином України, являючись військовослужбовцем та проходячи військову службу за контрактом на посаді планшетиста командного пункту військової частини НОМЕР_2 , яка дислокувалась в АДРЕСА_1 , в порушення ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. ст. 11, 16, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України ст. ст. 1, 6, 23, 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, знаходячись на території військової частини НОМЕР_2 , яка дислокувалась в АДРЕСА_1 , в один із днів другої декади березня 2014 року, вчинив державну зраду, тобто діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, що виразилося: - у відмові в один із днів третьої декади березня 2014 року на загальному шикуванні особового складу військової частини НОМЕР_2 виконувати обов'язки несення військової служби у Збройних Силах України та заяві про намір проходити службу в Збройних Силах Російської Федерації; - в укладанні в один із днів третьої декади березня 2014 контракту про проходження військової служби та зарахування в списки особового складу Збройних Сил Російської Федерації під особистим номером НОМЕР_3 та проходженні військової служби на посаді механіка літака військової частини НОМЕР_4 Збройних Сил Російської Федерації; - в отриманні 02.04.2014 паспорта громадянина Російської Федерації № НОМЕР_5 , виданого Федеральною міграційною службою.
Крім того, будучи відповідно до положень ст. 13 Закону України "Про громадянство України" громадянином України, являючись військовослужбовцем та проходячи військову службу за контрактом на посаді планшетиста командного пункту військової частини НОМЕР_2 , яка дислокувалась в АДРЕСА_1 , в порушення вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. ст. 11, 16, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України ст. ст. 1, 6, 23, 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", діючи умисно 13.05.2014 не маючи будь-яких поважних причин для звільнення від обов'язків військової служби, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилитися від військової служби назавжди, вчинив нез'явлення на службу у визначений наказом від 12.05.2014 №01 Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України та директиві Міністра оборони України та Генерального штабу ЗС України від 30.04.2014 №Д-322\1\05 "Про передислокацію військових частин (підрозділів), установ та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань і правоохоронних органів України з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя" строк, до військової частини НОМЕР_6 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , та є правонаступником військової частини НОМЕР_2 та ухилявся від військової служби, слідства та суду, приховуючи свою належність до Збройних Сил України, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам, як про військовослужбовця, що не з'явився на службу до 20.11.2016,
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_8 свою вину в інкримінованих йому злочинах передбачених ч 1 ст. 111, ч. 1 ст. 408 КК України не визнав повністю, не визнав всі фактичні обставини вчинення злочинів, як вони пред'явлені в обвинуваченні, та відмовився давати показання відповідно до ст. 63 Конституції України.
Не дивлячись на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_8 , його вина знайшла повне підтвердження наступними доказами.
Допитаний в суді свідок ОСОБА_9 повідомив, що з 29.09.2009-09.04.2014 року він служив в військовій частині АР Крим Сакський район. В березні 2014 року він отримав інформацію, що військова частина приведена в бойову готовність. Після чого стало відомо, що здійснюється озброєна анексія і їх було зібрано. Внаслідок захвату адміністративних будівель військової частини, військовослужбовці були обмежені в доступі до території військової частини. З ними був і ОСОБА_8 09.04.2014р. командир військової частини видав усний наказ про передислокацію в м.Миколаїв. 09.04. 2014 третина особового складу, яка залишилась вірна присязі, на трьох автобусах і 60 автомобілях централізовано вирушили на материкову частину України. Коли вони доїхали до м.Армянськ, то там перевіряли особисті речі в автомобілях. Інформація щодо передислокації у м.Миколаїв була відома їм і раніше. 01.03.2014 весь зв*язок з материковою частиною був блокований, крім мобільного зв*язку. Зі слів тодішнього начальника, він всім телефонував і доводив цю інформацію до кожного. В штабі він пам*ятає ОСОБА_8 .. В санітарній частині він його бачив один раз. Новофедорівка це маленьке містечко. Після силового захвату всі хто прийняли рішення перейти на сторону РФ, писали заяви. Всі приходили на територію санітарної частини, службова діяльність була обмежена, ніяких рапортів ніхто не збирав. В той же час командирами здійснювалась перевірка кожного підрозділу і складали рапорти хто не прибув. Особисто він не бачив як ОСОБА_10 переходив до лав збройних сил Росії. ОСОБА_8 останній раз він бачив у Миколаєві, то ОСОБА_8 сам повідомив, що він проходив службу на території РФ. В формі армії РФ він не бачив ОСОБА_8 .. Штурм військової частині відбувся 22 березня 2014р.. З 22.03.14 він не міг бачити чи проходить ОСОБА_8 службу в іншій армії. ОСОБА_8 не прибув до нового місця дислокації. Баранов перейшов на бік ворога. Баранов був зобов*язаний виконувати накази керівництва. ОСОБА_8 не міг отримати інше громадянство так як не існувало механізму для отримання іншого громадянства військовослужбовцем.
Допитаний в суді свідок ОСОБА_11 повідомив, що військову службу він проходив в службовій частині НОМЕР_2 . Він був прямим начальником ОСОБА_8 та перебував в службових відносинах з ОСОБА_8 .. Конфліктних ситуацій з ОСОБА_8 не було. 27.02.2014 року поблизу розташування частини з'явились зелені чоловічки. Щоденне шикування проводилось на території санітарної частини. Всі вказівки та розпорядження отримувались засобами спецзв*язку. Всі вказівки доводились командиром в усному порядку, так як письмові вказівки не було змоги видавати. Особовий склад який виявив бажання перебувати в лавах військових частин РФ шикувалися окремо. Були списки тих, хто залишався в лавах ЗСУ та тих, хто виявив бажання проходити службу в лавах Збройних сил Російської Федерації. В списках тих, хто виявив бажання проходити службу в лавах ЗС Російської Федерації, ОСОБА_8 не було. Він не пам*ятає чи бачив він ОСОБА_8 в формі Збройних сил РФ. Остаточна дата виходу з території військової частини була доведена до особового складу 07 квітня. Всі знали час відбуття з ОСОБА_12 . Багато військовослужбовців, які перейшли на бік Збройних сил РФ приходили прощатися зі своїми колишніми військовослужбовцями. Вихід колони здійснювався централізовано. При виїзді з території Криму військовослужбовців оглядали невідомі люди. Колону зустріли на території України працівники Державної прикордонної служби. Військовослужбовці колоною прибули до м.Миколаїв. На кожному шикуванні командир доводив всю відому інформацію, попереджав про підготовку особового складу, техніки до виходу. ОСОБА_8 було відомо, що авіаційна техніка виконала перебазування до м.Миколаїв. Представники командування РФ проводили зустрічі поза межами військової частини з особовим складом який бажав перейти на військову службу до лав РФ. Потім були складені списки тих хто виявив бажання і потім забирали особові справи військовослужбовців, які виявили таке бажання згідно списку. Це було в проміжок часу між 02 і 06 квітня 2014 року. 22.03.2014 після захоплення штабу бригади було шикування бригади. 23.03.2014 деякі військовослужбовці на шикування не з*явились. В частині Не було змоги видавати письмових наказів, тому всі накази видавались в усній формі та доводились особовому складу. З 22.03.2014 по 09.04.2014 року. ОСОБА_8 не бачив, тому що проживав в іншому місці. Йому невідомо, що ОСОБА_8 станом на 23.03.2014 року не був громадянином України.
Допитаний в суді свідок ОСОБА_13 повідомив, що Військову службу в ЗСУ проходить з 01 серпня 1994 року. Перебував на службі в військовій частині НОМЕР_2 . З ОСОБА_8 познайомився під час проходження служби в грудні 2004 року. В порядку підлеглості ОСОБА_8 був прямим його підлеглим. Ніяких конфліктних ситуацій з ОСОБА_8 не виникало. 22 березня 2014 року частина була захоплена, пройшло шикування. 23 березня 2014 року було проведення шикування. Спочатку шикувалась частина військовослужбовців, які мали бажання перейти на сторону збройних сил РФ, а потім військовослужбовці, які залишались в складі ЗСУ. На шикуванні було повідомлено день, коли відбудеться передислокація. Особовий склад виїжджав на автомобілях та автобусах. Військовослужбовці, які бажали перейти в лави Збройних сил РФ писали заяви на отримання паспортів РФ. Він не пам*ятає чи був ОСОБА_8 на останньому шикуванні. Вказані шикування проводив командир частини, він перевіряв особовий склад та доводив інформацію до особового складу. Командир доводив інформацію усно. На момент виходу військової частини з території АР Крим у всіх військовослужбовців, які писали заяви на отримання паспорта громадянина РФ, були паспорти. Все діловодство частини було знищено згідно з розпорядженням вищестоящого керівництва і інформація доводилась до військовослужбовців в усній формі. 09 квітня 2014 року був вихід особової частини з території АР Крим. Йшла агітація про необхідність виходу на материкову територію України, тому що можуть відкривати кримінальні провадження щодо державної зради. ОСОБА_8 не прибував в м.Миколаїв. Йому не відомо чи отримував ОСОБА_8 форму нового зразку. При виході на територію України він отримав особову справу так само, як і всі інші. Всі особові справи передавались та отримувались разом. Військовослужбовці, які залишались в лавах ЗСУ отримали особові справи, тих військовослужбовців, які бажали вийти з території АР Крим. 08 квітня він зустрічався з ОСОБА_8 , оскільки він переміщувався по військовій частині.
Допитаний в суді свідок ОСОБА_14 повідомив, що з 1993 р.н. він проходив службу в лавах Збройних сил України, проходив службу на різних посадах. Молодшого сержанта ОСОБА_8 він знає. З обвинуваченим перебував в службових відносинах. Обвинувачений ОСОБА_8 прямо не підпорядковувся йому. Захоплення військової частини було 22 березня 2014 року. ОСОБА_8 приймав участь у обороні штабу. Військовослужбовцям було відомо, що ті хто бажав перейти в лави Збройних сил РФ, міг повідомити про це та стати військовослужбовцем Збройних сил РФ. Всі накази по військовій частині доводились на шикуванні усно. Шикування було на території медичного пункту. Там шикувалися всі військовослужбовці. Вихід з території АР Крим був оговорений і перешкод для виходу з території АР Крим на материкову частину України не було. Кожен військовослужбовець приймав рішення добровільно.
Також вина обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні злочинів передбачених ч.1 ст.408, ч.1 ст.111 КК України окрім показань свідків підтверджується наступними доказами.
Витягом з кримінального провадження № 42015150410001990 від 22.11.2016 року.
Списком військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 , які не прибули до визначених пунктів у визначений строк.
Протоколом затримання від 20.11.2016 року, відповідно до якого біля пункту пропуску ВПС «Чонгар» Херсонська область був затриманий ОСОБА_8 .
Указом Президента України від 24 березня 2014 року про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23 березня 2014 року «Про передислокацію військових частин, установ та організацій ЗСУ, інших військових формувань і правоохоронних органів України з тимчасово окупованої території АРК та міста Севастополя в інші регіони України».
Рішенням Ради Національної безпеки і оборони України від 23 березня 2014 року про визнання доцільним передислокацію військових частин, установ та організацій ЗСУ, інших військових формувань і правоохоронних органів України з тимчасово окупованої території АРК та міста Севастополя в інші регіони України.
Протоколом огляду речових доказів від 20.12.2016 року, відповідно до якого оглянуті речі, які були вилучені у ОСОБА_8 при затриманні 20.11.2016 року, а саме: копія паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_7 , виданого Сакським МРВ ГУ МВС України в Криму; копія ідентифікаційного номера НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_8 ; паспорт громадянина Російської Федерації на ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер паспорту НОМЕР_8 , аркуш паперу формату А4, з особистими записами, ікона «Крещение господне», ключі автомобільні з брелком, ключі 12 штук та 1 бірка; обкладинка для паспорту «Россия паспорт», військовий жетон “ВС РОССИИ НОМЕР_9 ”.
Витягом з бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України» ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 25.11.2016 перетинав державний кордон України 20.11.2016 року на пункті пропуску «КПВВ Чонгар».
Протоколом про результати зняття інформації з електронних інформаційний систем від 22.11.2016 року були здійснені вхід на сайти «Риа Новости», « ІНФОРМАЦІЯ_2 », «ТАСС Информационное агенство Росии», «Преступности НЕТ», «Интерфакс», « ІНФОРМАЦІЯ_3 », « ІНФОРМАЦІЯ_4 », « ІНФОРМАЦІЯ_5 », « ІНФОРМАЦІЯ_6 », з яких вони чітко вказують, що затримані ОСОБА_15 та ОСОБА_8 являються військовослужбовцями Російської Федерації.
Протоколом огляду документів від 06.12.2016 року відповідно до якого оглянуто компютер ноутбук Леново з встановленою на ньому операційною системою Віндовс лазерний принтер Самсунг.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 05.05.2014 року № 85 відповідно до якого ОСОБА_8 не прибув для проходження служби в місто Миколаїв.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 02.06.2014 року № 104 відповідно до якого ОСОБА_8 звільнено від займаної посади планшетиста командного пункту та виведено з розпорядження командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України.
Фактичні дані, що містяться в цих документах, суд визнає належними, допустимими і достовірними.
Згідно вимог ч.1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Суд, дослідивши запропоновані учасниками процесу докази, прийшов до висновку, що вони є відповідно до вимог ст. 85 КПК України належними, вони прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність, чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Розглядаючи докази з точки зору їх допустимості, суд звертає увагу, що покази, свідків отримано з дотриманням вимог КПК України, а тому вони є допустимими.
Належними і допустимими як джерело доказу є висновки проведених у справі судових експертиз та долучених документів, суд не вбачає порушення вимог КПК України під час їх отримання.
Суд розглянувши повно і всебічно кримінальне провадження, оцінивши зібрані та досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку що винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, знайшла повністю своє підтвердження.
Як вбачається з показів свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 після захоплення 22.03.2014 року військової частини НОМЕР_2 , яка дислокувалась в АДРЕСА_3 АР Крим військовослужбовцями РФ, кожен день проходили шикування особового складу військової частини НОМЕР_2 . Несення військової служби в Збройних Силах України на яких ОСОБА_8 був відсутній. В строк до 09.04.2014 року, до виходу військової частини на територію АДРЕСА_1 , ОСОБА_8 не з'явився, тими хто залишився нести військову службу РФ, були написані рапорти та отримані паспорти громадян Російської Федерації.
Одночасно, відповідно до протоколу огляду речових доказів від 20.12.2016 року, оглянуті речі, які були вилучені у ОСОБА_8 при затриманні 20.11.2016 року, серед яких був паспорт громадянина Російської Федерації, виданий ОСОБА_8 02.04.2014 року.
Покази зазначених свідків є послідовними, логічними такими, що узгоджуються з дослідженими в судовому засідання доказами, тому суд кладе їх в основу вироку.
Позицію сторони захисту з тих обставин, що ОСОБА_8 не був громадянином України і не був військовослужбовцем Збройних сил України на момент захоплення штабу військової частини, суд не приймає до уваги при встановленні судом обставин, оскільки вони спростовуються вищевикладеними доказами, які об'єктивно узгоджуються з дійсними обставинами кримінального провадження.
Дії обвинуваченого ОСОБА_8 суд кваліфікує за ч.1 ст.408 КК України, як дезертирство, тобто нез'явлення з метою ухилитися від військової служби на службу у разі переведення, та за ч.1 ст.111 КК України, як державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальної цілісності, обороноздатності державній, економічній та інформаційній безпеці України : переходом на бік ворога в період збройного конфлікту.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченому згідно ст.ст 66,67 КК України, судом не встановлено.
Згідно з ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд враховує характер і високу ступінь суспільної небезпеки вчинених ним злочинів проти основ національної безпеки України та проти встановленого порядку несення військової служби, особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, свою вину у вчиненні злочинів, які йому інкриміновано не визнав, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, не одружений.
Також вирішуючи питання щодо виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд бере до уваги те, що у відповідності до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, та приходить до висновку, що покарання обвинуваченому за ч.1 ст.111, ч. 1 ст. 408 КК України, враховуючи відсутність обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання, суд призначає в межах санкцій статей без конфіскації майна, остаточне покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та для запобігання вчиненню ним нових злочині.
Крім того, оскільки ОСОБА_8 вчинив інкриміновані йому злочини, використовуючи своє військове звання - молодший сержант, на підставі ст 54 КК України, суд приходить до висновку про необхідність позбавити обвинуваченого цього військового звання - молодший сержант.
Також, на підставі ст 59 КК України, суд не вважає за необхідне призначати ОСОБА_8 додаткове покарання у виді конфіскації майна, оскільки його дії не містять корисливого умислу, що є обовязковим для призначення даного виду покарання.
Процесуальні витрати суд покладає на ОСОБА_8 .
Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до ст.100 КПК України.
Підсумовуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 342-380 КПК України, колегія суддів -
Визнати винуватим ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні злочинів передбачених ч.1 ст.408, ч.1 ст.111 КК України та призначити йому покарання: за ч.1 ст.408 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
за ч.1 ст.111 КК України у виді 13 (тринадцяти) років позбавлення волі без конфіскації майна та відповідно до ст 54 КК України з позбавленням військового звання - молодший сержант.
На підставі ч 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 покарання за сукупністю злочинів у виді 13 років позбавлення волі без конфіскації майна та, відповідно до ст 54 КК України з позбавленням військового звання - молодший сержант.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 рахувати з часу фактичного затримання, а саме з 20.11.2016 року.
Зарахувавши ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції, яка діяла на час вчинення інкримінованих ОСОБА_8 правопорушень) у строк покарання - попереднє ув'язнення, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі з 20.11.2016 року по день набрання вироком законної сили.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід обраний ОСОБА_8 у виді тримання під вартою - залишити без змін.
Речові докази: копію паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_7 , виданого Сакським МРВ ГУ МВС України в Криму; копію ідентифікаційного номера НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_8 ; паспорт громадянина Російської Федерації на ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер паспорту НОМЕР_8 ,; обкладинку для паспорту «Россия паспорт», військовий жетон “ НОМЕР_10 ” - залишити при матеріалах провадження які залишились у прокурора.
Судові витрати у сумі 1409 грн. 60 коп стягнути в рахунок держави з ОСОБА_8 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду міста Києва через Подільський районний суд міста Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту отримання копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_2