Справа № 755/1960/18
Ухвала
"08" лютого 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі судді Шевченко В.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Євген Вікторович, приватний виконавець Білан Світлана Володимирівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
08.02.2018 судом відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Євген Вікторович, приватний виконавець Білан Світлана Володимирівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
07.02.2018 разом із матеріалами позовної заяви судді передано, зокрема заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цій справі шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні № 55318918, відкритому на підставі виконавчого напису нотаріуса від 27.10.2017 № 4443, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Є.В., про стягнення квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) перед Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» (ідентифікаційний код 21685166) в розмірі 32 828,45 доларів США та 20 000,00 грн витрат за вчинення виконавчого напису, до завершення розгляду даної справи судом та набранням рішенням суду законної сили.
Розгляд заяви здійснено судом у строки, визначені ч. 1 ст. 153 ЦПК України, в порядку письмового провадження за наявними у суду матеріалами без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання, що відповідає правилам ч. 13 ст. 7 та ч. 1 ст. 153 ЦПК України.
За наслідками розгляду відповідних матеріалів суд прийшов таких висновків.
Заява про забезпечення позову відповідає вимогам, які містяться у Главі 10 Розділу І ЦПК України, підстави для її повернення заявнику відсутні.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може суттєво ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно із положеннями ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову (п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» ).
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Як передбачено положеннями ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.
Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи відповідне рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.
Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Статтею 124 Конституції України задекларовано принцип обов'язковості судових рішень, який з урахуванням положень ст.ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 3 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Враховуючи викладене, з наведених у заяві про забезпечення позову фактів та обґрунтувань вбачається, що предмет позову у даній справі щодо визнання виконавчого напису нотаріуса про стягнення кв. АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2, в рахунок погашення заборгованості позивача перед відповідачем таким, що не підлягає виконанню, та заявлений позивачем захід забезпечення позову у виді зупинення стягнення у виконавчому провадженні № 55318918, відкритого на підставі виконавчого напису нотаріуса від 27.10.2017 № 4443, вчиненого приватним нотаріусом про стягнення зазначеної квартири, є взаємопов'язаний з предметом спору, а невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Позивачем обґрунтовано наявність зв'язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача. Невжиття заходу до забезпечення позову може призвести до того, що до прийняття рішення в цій справі квартира, яка є єдиним житлом позивача та його сім'ї, як він зазначає, вже може бути продана з прилюдних торгів, оскільки на сьогоднішній день здійснюються активні виконавчі дії, що призведе до обмеження прав позивача на ефективний судовий захист.
При цьому, зупинення стягнення у виконавчому провадженні до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав відповідача, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.
Враховуючи предмет даного позову, наведені позивачем докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві щодо забезпечення позову, їх розумність та адекватність, наявність зв'язку між заходом забезпечення позову (зупиненням стягнення у виконавчому провадженні) та предметом позовних вимог про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд вважає за можливе зупинити стягнення у виконавчому провадженні № 55318918, відкритому на підставі виконавчого напису нотаріуса від 27.10.2017 № 4443, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Є.В., про стягнення квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) перед Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» (ідентифікаційний код 21685166) в розмірі 32 828,45 доларів США та 20 000,00 грн витрат за вчинення виконавчого напису, до завершення розгляду даної справи судом та набранням рішенням суду законної сили.
Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов'язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-153, 259, 260. 353 ЦПК України, суд
заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Євген Вікторович, приватний виконавець Білан Світлана Володимирівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.
Зупинити стягнення у виконавчому провадженні № 55318918, відкритого на підставі виконавчого напису нотаріуса від 27.10.2017 № 4443, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Є.В., про стягнення квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) перед Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» (ідентифікаційний код 21685166) в розмірі 32 828,45 доларів США та 20 000,00 грн витрат за вчинення виконавчого напису, до завершення розгляду цієї справи судом та набранням рішенням суду законної сили.
Дані боржника: ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1).
Дані стягувача: Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (ідентифікаційний код 21685166, 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43).
Відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом. Строк пред'явлення до виконання ухвали - один рік.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду міста Києва через Дніпровський районний суд м. Києва у строки, встановлені статтею 354 ЦПК України.
Копію ухвали направити сторонам та приватному виконавцю Білан С.В. для виконання.
Інформацію стосовно справи, що розглядається, можна отримати за адресою: м. Київ, вул. І. Сергієнка, 3, та на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/fair/sud2604.
Суддя В. Шевченко