Справа № 703/2381/17
2-з/703/6/18
05 лютого 2018 року суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Прилуцький В.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення його позову до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про скасування виконавчого напису приватного нотаріуса про звернення стягнення,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про скасування виконавчого напису нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 16 вересня 2016 року за № 8020 про звернення стягнення.
Позивач подав заяву, в якій просив з метою забезпечення позову зупинити стягнення за цим виконавчим написом до вирішення справи по суті.
Суд, вивчивши заяву про забезпечення позову та додані до неї матеріали, вважає, що вказана заява відповідно до ч. 9 ст.153 ЦПК України підлягає поверненню заявнику, оскільки її подано без додержання вимог статті 151 ЦПК України.
Так, відповідно до вимог ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
В порушення наведеної норми у заяві про забезпечення позову не обґрунтовано наявність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, в зв'язку з чим суд позбавлений можливості вирішити питання про співмірність обраного заявником заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
ОСОБА_1 також не обгрунтувано вимогу про виконання ухвали суду саме Смілянським МВ ДВС, враховуючи, що в описовій частині заяві зазначено про перебування виконавчого напису на виконанні в Смілянському РВ ДВС.
Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття. При цьому, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Крім того, згідно з ч. 2 ст. 157 ЦПК України примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Не зазначення цих відомостей заявником унеможливлює винесення ухвали, яка б відповідала вимогам закону і дала можливість виконати ухвалу суду, враховуючу, що ОСОБА_1 не у зазначено органу, на виконанні якого перебуває виконавчий напис.
Відповідно до ч. 9 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст.151 ЦПК України, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
На підставі наведеного, керуючись ст. 151, 153, 258-261, 353-355ЦПК України, суд
ухвалив:
Повернути ОСОБА_1 заяву про забезпечення його позову до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про скасування виконавчого напису приватного нотаріуса про звернення стягнення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційний суд Черкаської області через Смілянський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складання повного тексту ухвали.
Суддя : В.О. Прилуцький