Справа № 761/34051/17
Провадження № 2/761/2094/2018
(заочне)
24 січня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Піхур О.В.
при секретарі Григоренко А.В.
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні майном, шляхом визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, -
У вересні 2017 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач) про усунення перешкод в користуванні майном, шляхом визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.09.1988 року позивач зареєструвала шлюб з відповідачем, який 11.05.2017 року розірвано рішенням Шевченківського районного суду м. Києва. Позивач зазначає, що фактично з відповідачем не ведуть спільного господарства, припинили шлюбні відносини з кінця травня 2015 року, відповідач пішов із сім'ї та почав проживати з іншою жінкою, що підтверджується актом від 13.09.2017 року. Під час шлюбу позивачем було за власні кошти придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1. Відповідач визнав, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 є особиста приватна власність позивача, придбана за кошти, які належали їй від продажу квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 09.11.1994 року, не збільшилася у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат, особисто його затрат, не є їх спільною сумісною власністю, що підтверджується нотаріально посвідченою заявою. 21.07.2017 року позивач зверталася до відповідача із вимогою знятися з реєстраційного обліку в 3-денний строк в добровільному порядку, проте дана вимога залишається не виконаною, чим порушує права позивача та створює перешкоди в користуванні житлом. Відповідач в квартирі не проживає, за комунальні послуги не сплачує, на даний час проживає з новою сім'єю.
Тому позивач просив суд усунути позивачу перешкоди в користуванні майном квартирою за адресою: АДРЕСА_3, шляхом визнання відповідача таким, що втратив право на користування житловим приміщенням та стягнути судові витрати.
08.11.2017 року представником позивача було подано заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08.11.2017 року у задоволенні заяву про забезпечення позову було відмовлено.
23.01.2018 року представником позивача було подано заяву про виклик свідків, яке в судовому засіданні 24.01.2018 року представник позивача не підтримав.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.
У судове засідання відповідач не з'явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Суд повно та всебічно дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 08.09.1988 року позивач зареєструвала шлюб з відповідачем, який 11.05.2017 року розірвано рішенням Шевченківського районного суду м. Києва (а.с. 7-8).
Відповідно довідки №02/10/03-1889 від 22.09.2017 року у будинку за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2 - власник особового рахунку, ОСОБА_3 - колишній чоловік, ОСОБА_4 - дочка, ОСОБА_5 - онука (а.с. 9).
Відповідач визнав, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 є особистою приватною власністю позивача, придбана за кошти, які належали їй від продажу квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 09.11.1994 року, не збільшилася у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат, особисто його затрат, не є їх спільною сумісною власністю, що підтверджується заявою, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Васильєвою Н.І. (а.с. 13).
Позивач зазначає, що фактично з відповідачем перестали вести спільне господарство, припинили шлюбні відносини з кінця травня 2015 року, відповідач пішов із сім'ї та почав проживати з іншою жінкою, що підтверджується актом від 13.09.2017 року (а.с. 10).
21.07.2017 року позивач зверталася до відповідача із вимогою знятися з реєстраційного обліку в 3-денний строк в добровільному порядку, проте дана вимога залишається не виконаною (а.с. 14-18).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу (а.с. 11).
Зі слів позивача, відповідач більше не проживає в квартирі, за комунальні послуги не сплачує, на даний час проживає з новою сім'єю.
Згідно із ч. 1 ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва (ч.1 ст. 383 ЦК України).
Згідно із ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом (ч.2 ст. 405 ЦК України).
Зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою (ч.1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»).
Відповідно до ст. 3, 11 цього ж Закону реєстрацію та зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці здійснює орган реєстрації : яким є виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, сільський голова (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).
Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Даючи юридичну оцінку поясненням та наданим по справі доказам, враховуючи те, що відповідач не проживає в АДРЕСА_1 понад один рік, суд дійшов висновку, що відповідача слід визнати таким, що втратив право користування квартирою.
Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 640,00 грн.
Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 280, 352-353 ЦПК України; ст.ст. 317, 329, 321, 383, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 3, 7, 11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд
Позов ОСОБА_2 (АДРЕСА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до ОСОБА_3 (АДРЕСА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) про усунення перешкод в користуванні майном, шляхом визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - задовольнити.
Усунути ОСОБА_2 перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_3 шляхом визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування жилим приміщенням, а саме, квартирою АДРЕСА_3.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 640,00 грн.
Відповідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення його повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем, або в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення - відповідачем, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Дата складення повного судового рішення 08.02.2018 року.
Суддя