08 лютого 2018 року
м.Суми
Справа №583/796/17
Номер провадження 22-ц/788/178/18
Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Ткачук С. С.
з участю секретаря судового засідання -Чуприни В.І.,
та сторін:
позивачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2;
відповідачів - ОСОБА_3, Охтирської районної державної нотаріальної контори;
третіх осіб - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15 листопада 2017 року в складі судді Ярошенко Т.О., ухвалене у м. Охтирка,
У квітні 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з вказаним позовом, в якому просили визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 березня 2002 року, видані Охтирською районною державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року на ім'я ОСОБА_8, а саме на спадкове майно: житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 площею 16,7 кв.м з господарськими спорудами та надвірними спорудами за реєстровим № 501, на приватну земельну ділянку площею 0,71 га за адресою АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку за реєстровим № 503 та право на земельну частку (пай) площею 3,51 на території Лантратівської сільської ради Охтирського району на підставі сертифікату серії НОМЕР_1 від 23 серпня 1996 року за реєстровим № 504.
Свої вимоги мотивували тим, що від спільного життя ОСОБА_7 та ОСОБА_8 мають дітей ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 За життя батьки придбали для сина ОСОБА_14 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 Сумської області.
ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_14 помер. Після його смерті спадщину прийняв батько ОСОБА_7, яка складається з житлового будинку площею 16,7 кв.м. з надвірними будівлями, сараю Б, прибудови б, погребу пг, огорожі № 1-3 за адресою: АДРЕСА_1 земельної ділянки за вказаною адресою площею 0,71 га та земельної части (пай) площею 3,51 га.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 помер. Після смерті ОСОБА_7 із заявами про прийняття спадщини ніхто не звертався, заповіт не складався, спадкова справа не відкривалася, свідоцтво про право на спадщину не видавалося.
Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом від 13 березня 2002 року ОСОБА_8 після смерті ОСОБА_7 успадкувала майно, яке складається з житлового будинку з по АДРЕСА_1 площею 16,7 кв.м; приватної земельної ділянки площею 0,71 га по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку та земельної частки (паю) площею 3,51 га на території Лантратівської сільської ради, однак право власності на спадкове майно в установленому законом порядку не зареєстровано.
21 лютого 2001 року ОСОБА_8 було складено заповіт на онука ОСОБА_6 на все майно, на яке заповідач мала право на момент смерті.
07 квітня 2015 року ОСОБА_8 склала новий заповіт, яким будинковолодіння по АДРЕСА_1, земельну ділянку площею 0,71 га по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку заповіла внуку ОСОБА_6; будинковолодіння по АДРЕСА_2 заповіла дочці ОСОБА_4 Земельна частка (пай) площею 3,51 га, розташована на території Лантратівської сільської ради до заповіту від 07 квітня 2015 року не включена.
ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_8 померла.
Вказували, що в інвентаризаційній справі на будинковолодіння по АДРЕСА_2 знаходиться свідоцтво про право власності на житловий будинок від 28 вересня 1994 року за реєстром № 281, оформлене на власника ОСОБА_14, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, а також свідоцтво про право на спадщину за законом від 26 грудня 1994 року, видане після смерті ОСОБА_14, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року на спадкоємця ОСОБА_7 на майно спадкодавця у вигляді житлового будинку з господарськими спорудами та надвірними будівлями по АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок від 28 вересня 1994 року за реєстром № 281 на власника ОСОБА_14
Крім того, згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 від 14 лютого 2002 року ОСОБА_7 передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,71 га по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку.
Вважали, що зазначені правовстановлюючі документи оформлені та видані на вказаних вище осіб після їх смерті, що є неприпустимим, зазначені свідоцтва є нікчемними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15 листопада 2017 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 за необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просили рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
При цьому вказували, що свідоцтво про право власності на житловий будинок по вул. Жовтнева, 32 у с. Новопостроєне Охтирського району виготовлено 28 вересня 1994 року та в цей же день проведено державну реєстрацію нерухомого майна за реєстраційним № 281 на померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_14 Отже, свідоцтво про право на спадщину за законом від 26 грудня 1994 року, видане ОСОБА_7 після смерті ОСОБА_14 є незаконним, оскільки оформлено власність на померлого після його смерті. Крім того, державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 виданий ОСОБА_7 14 лютого 2002 року є незаконним, оскільки право власності оформлено після смерті ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Відтак, свідоцтва про право на спадщину за законом видані ОСОБА_8 на підставі правовстановлюючих документів на померлих осіб, а тому є недійсними в силу закону. Також зазначали, що виготовлення, нотаріальне посвідчення та видача свідоцтв про право на спадщину за законом вчинено та проведено на підставі заяви спадкоємця ОСОБА_8 від 15 березня 2002 року без належного прояву та оформлення волевиявлення спадкоємця у формі, за змістом та відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки заява підписана ОСОБА_3, а не особисто матір'ю ОСОБА_8, а тому вважали свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 березня 2002 року недійсними.
ОСОБА_4 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначала, що проти позову заперечує повністю, а апеляційну скаргу вважає необґрунтованою.
ОСОБА_3 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначала, що вона є неналежним відповідачем, проти позову заперечує, апеляційну скаргу вважає необґрунтованою.
Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.
Пунктом 8 частини першої розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Учасники справи повідомлені про час і місце розгляду справи у встановленому законом порядку, але в судове засідання не з'явились.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8, перебували у зареєстрованому шлюбі та проживали у будинку АДРЕСА_2, що раніше належав батькам ОСОБА_8, який після смерті матері ОСОБА_15 успадкувала ОСОБА_8 (т. 1, а.с. 69).
ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є батьками ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13
З матеріалів справи вбачається, що у документах прізвище російською мовою «ОСОБА_16» записано як ОСОБА_16 та ОСОБА_13.
Відповідно до рішення виконкому Охтирської районної ради народних депутатів від 27 жовтня 1988 року № 198 «Про оформлення прав власності на жилі будинки в сільській місцевості», ОСОБА_16 належав будинок АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 230).
ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_16 помер (т. 1, а.с. 197).
На підставі рішення виконкому Охтирської районної ради народних депутатів від 27 жовтня 1988 року № 198, 28 вересня 1994 року Лантратівською сільською радою видано свідоцтво про право особистої власності на жилий будинок, яким було посвідчено, що ОСОБА_16 належить цілий будинок АДРЕСА_1, про що було внесено запис 28 вересня 1994 року в реєстрову книгу № 2 за реєстровим № 281 стор. 78 (т. 1, а.с. 230).
Відповідно до свідоцтво про право на спадщину за законом від 26 грудня 1994 року, яке зареєстровано в реєстрі за № 2502, ОСОБА_17 після смерті ОСОБА_16 успадкував жилий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 226).
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_17 помер (т. 1, а.с. 13).
Після смерті ОСОБА_17 спадщину прийняла його дружина ОСОБА_8
13 березня 2002 року ОСОБА_8 видано три свідоцтва про право на спадщину за законом, а саме: свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 504, на спадкове майно, що складається з земельної частки (пай), яка становить 3,51 в умовних кадастрових гектарах без зазначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка знаходиться в САТЗТ ім. Щорса Лантратівської сільської ради, яка належала померлому на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1, виданого 23 серпня 1996 року на підставі рішення Охтирської районної державної адміністрації від 25 липня 1996 року № 306 і зареєстрованого 26 серпня 1996 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № НОМЕР_4 виданого Охтирською районною державною адміністрацією; свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 503, на спадкове майно, що складається з земельної ділянки площею 0,71 га, з них для будівництва та обслуговування житлового будинку 0,12 га, ведення особистого підсобного господарства 0,59 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 Охтирського району, належного померлому на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2, виданого на підставі рішення Лантратівської сільської ради від 25 березня 1998 року, про що зроблено запис в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 438; свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 501 на спадкове майно, що складається з жилого будинку з надвірними побутовими спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 Охтирського району, розташованого на приватизованій земельній ділянці, належного померлому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 2-ю Охтирською державною нотаріальною конторою 26 грудня 1994 року реєстр № 2501 та зареєстрованого в Охтирському БТІ № 281 (т. 1, а.с. 227-228).
07 квітня 2015 року ОСОБА_8 склала заповіт, який посвідчений Лантратівською сільською радою Охтирського району Сумської області за реєстровим № 18, на випадок смерті вона розпорядилася належним їй майном, а саме внуку ОСОБА_6 заповіла домогосподарство та земельну ділянку площею 0,71 га по АДРЕСА_1 а дочці ОСОБА_4 -домогосподарство по АДРЕСА_2 та земельну ділянку (пай) площею 3,56 га.
ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_8 померла (т. 1, а.с. 14).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачами порушення їх прав та законних інтересів відповідачами.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції ухвалене правильне по суті рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За змістом ст. 549 Цивільного кодексу Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 до дня його смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 року, постійно проживали разом в АДРЕСА_2
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що лише ОСОБА_8 (дружина померлого) є такою, що прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_7 відповідно до положень ст. 549 ЦК УРСР в редакції 1963 року. Інші спадкоємці на той час, діти померлого ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та онук ОСОБА_6 (після смерті ОСОБА_14.) спадщину не прийняли у розумінні ст. 549 ЦК УРСР, до нотаріуса з відповідною заявою не зверталися, не проживали зі спадкодавцем на момент смерті, не були зареєстровані разом з ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України (в редакції кодексу 2004 року), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 4 ЦПК України (в редакції від 03 жовтня 2017 року.)
Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Всупереч вимогам процесуального закону, позивачами не надано суду належних та допустимих доказів порушення державним нотаріусом вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства при видачі ОСОБА_8 свідоцтв про право на спадщину за законом від 13 березня 2002 року.
Матеріали справи не містять доказів порушення прав позивачів, оскільки з заявами про прийняття спадщини після смерті їх батька ОСОБА_7 вони до нотаріальної контори не зверталися, її прийняла лише їх мати ОСОБА_8
Посилання в апеляційній скарзі на те, що свідоцтва свідоцтво про на спадщину за законом від 13 березня 2002 року, видані ОСОБА_8 на спадкове майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею, 0,71 га, надану для обслуговування житлового будинку, є недійсними, оскільки правовстановлюючі документи на вказане нерухоме майно були видані ОСОБА_16 та ОСОБА_7 після їх смерті, не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.
Так, з свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок, виданого Лантратівською сільською радою 28 вересня 1994 року вбачається, що будинок АДРЕСА_2 належав ОСОБА_16 на підставі рішення виконкому Охтирської районної ради народних депутатів від 27 жовтня 1988 року № 198 «Про оформлення прав власності на жилі будинки в сільській місцевості».
Відповідно до положень ЦК України в редакції 1963 року та Закону України «Про власність», які діяли на час видачі вищевказаного свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок, виникнення права власності, не залежало від державної реєстрації нерухомого майна.
Обов'язок власників забезпечити державну реєстрацію прав власності на всі без винятку об'єкти нерухомості введено лише з 29 червня 1998 року, у зв'язку з набранням чинності Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, які перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 09 червня 1998 року № 121.
Таким чином, права, придбані (шляхом створення або придбання нерухомості) у власність до 29 червня 1998 року з дотриманням встановленого порядку придбання, проте без державної реєстрації, можна вважати виниклими і набутими в установленому законом порядку.
Відповідно до п. 3 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-92 від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених ст. 1 цього Декрету, а саме: ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 належала земельна ділянка площею 0,71 га по АДРЕСА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2, виданого на підставі рішення Лантратівської сільської ради від 25 березня 1998 року.
Отже, право власності ОСОБА_7 на вказану земельну ділянку було посвідчене державним актом на право приватної власності на землю на підставі рішення Лантратівської сільської ради.
За встановлених обставин справи та вимог закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1, ОСОБА_2
На думку колегії суддів, клопотання позивачів про призначення судової почеркознавчої експертизи на для вирішення питання, чи виконаний підпис ОСОБА_8 у заяві від 15 березня 2002 року до Охтирської районної державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті її чоловіка ОСОБА_7, не підлягає задоволенню, оскільки не впливає на вирішення справи по суті. Як вже зазначалося вище, ОСОБА_8 прийняла спадщину після смерті чоловіка відповідно до положень ст. 549 ЦК УРСР, оскільки постійно проживала зі спадкодавцем на момент його смерті, а тому подання нею заяви до державної нотаріальної контори про прийняття спадщини не є обов'язковою умовою для прийняття спадщини. Крім того, вказана заява подана 15 березня 2002 року, тобто уже після видачі 13 березня 2002 року свідоцтв про право на спадщину за законом.
Подана 05 лютого 2018 року до апеляційного суду ОСОБА_1, ОСОБА_2 заява про виявлення та доведення обставин фактичного прийняття ОСОБА_2 спадщини як спадкоємцем першої черги відповідно до ст. 549 ЦК УРСР в редакції 1963 року, оскільки батьком за життя було складено на неї заповідальне розпорядження на грошові заощадження, використання яких підтверджується банківськими операціями, що свідчить про прийняття спадщини, не приймається колегією суддів і не розглядається, так як вказана підстава позову не була предметом розгляду в суді першої інстанції, отже згідно з приписами ч. 6 ст. 367 ЦПК України, знаходиться поза межами розгляду справи апеляційним судом.
Крім того, слід зазначити, що згідно з вимогами ЦК УРСР 1963 року, грошовий вклад, стосовно якого було зроблено розпорядження вкладником на випадок його смерті, не входив до складу спадщини.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області від 11 січня 2018 року відстрочено ОСОБА_1, ОСОБА_2 сплату судового збору в сумі по 960 грн. кожній до ухвалення судового рішення у справі, тому підлягає стягненню з них в дохід держави за результатами перегляду рішення суду.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 390 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15 листопада 2017 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір по 960 грн. з кожної за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і з цього часу на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Судді:
О.Ю.Кононенко
В.І.Криворотенко
С.С.Ткачук