Придніпровський районний суд м.Черкаси
Номер провадження 1-кс/711/231/18
Справа № 711/666/18
05 лютого 2018 року
Слідчий суддя Придніпровського районного суду міста Черкаси ОСОБА_1 , за участю:
секретар - ОСОБА_2 , захисник - ОСОБА_3 ,
розглянувши скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 , на постанови прокурора Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 про відмову у задоволенні клопотання про проведення процесуальних та слідчих дій в рамках кримінального провадження №42015000000001998,
Адвокат ОСОБА_3 , діючи в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 , звернувся до суду зі скаргою, в якій просив скасувати постанови від 15.12.2017р. та від 21.12.2017р. прокурора ОСОБА_5 про відмову у задоволенні клопотання від 08.12.2017р. №08-12-КЛ/2017 про передачу кримінального провадження за підслідністю до НАБУ та допитати свідків-експертів КНДІСЕ та зобов'язати уповноважену службову особу Генеральної прокуратури, відповідно до ч.5 ст.36, ч.5 ст.216 КПК України, розглянути його клопотання від 08.12.2017р. по суті.
В обґрунтування скарги зазначено, що захисник ОСОБА_3 , звернувся до прокурора Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 та слідчого в ОВС прокуратури Черкаської області ОСОБА_7 з клопотанням в рамках кримінального провадження №42015000000001998, в якому просив передати дане кримінальне провадження за підслідністю до Національного антикорупційного бюро України та допитати в якості свідків експертів-почеркознавців, які проводили експертне дослідження підписів ОСОБА_4 , їх керівників та директора КНДІСЕ, які мали відношення до проведення експертизи. Натомість постановою від 15.12.2017р. та постановою від 21.12.2017р. прокурор Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 відмовив у задоволенні такого клопотання. При цьому, постанови від 15.12.2017р. та 21.12.2017р. винесені за результатами одного й того ж клопотання від 08.12.2017р. №08-12-КЛ/2017. Крім цього, на момент розгляду даного клопотання досудове розслідування зупинено, а відтак прокурор не мав права вчиняти будь-яких процесуальних дій до його поновлення. Не погоджуючись з правомірністю дій та законністю винесених постанов захисник звернувся до слідчого судді з даною скаргою
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 підтримав доводи скарги і наполягав на її задоволенні. Пояснив, що його клопотання мав розглянути прокурор ОСОБА_6 , як процесуальний керівник у кримінальному провадженні, та як посадова особа Генеральної прокуратури України, яка обіймає посаду заступника Генерального прокурора і має виключні повноваження приймати рішення про визначення підслідності даного кримінального провадження до слідчого підрозділу НАБУ. Окремо звернув увагу на порушення прокурором права сторони захисту на збирання доказів, оскільки прокурором відмовлено у проведенні допиту свідків, а сторона захисту не має можливості самостійно відібрати пояснення від свідків - експертів-почеркознавців КНДІСЕ, які проводили експертні дослідження підписів ОСОБА_4 та їх керівників, - оскільки не володіє відомостями про його місце проживання і не може отримати такі відомості, бо це є охоронювана законом таємниця. Проте, неврахування показань таких свідків є порушенням права на захист ОСОБА_4 від необґрунтованого обвинувачення, що в подальшому матиме суттєві негативні наслідки для держави. Просив задля реалізації принципів верховенства права та використання права на ефективний засіб юридичного захисту задовольнити вимоги скарги.
Прокурор в судове засідання не з'явився, що відповідно до ч.3 ст.306 КПК України не перешкоджає розгляду скарги.
Заслухавши пояснення захисника, дослідивши надані слідчому судді докази в обґрунтування доводів скарги, вважаю, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що слідчим підрозділом прокуратури Черкаської області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню №42015000000001998. До складу прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, входять прокурори Генеральної прокуратури України, зокрема ОСОБА_6 (заступник Генерального прокурора) та ОСОБА_5 (прокурор відділу).
Досудове розслідування в кримінальному провадженні зупинено на підставі постанови прокурора від 20.12.2017р. у зв'язку з оголошенням розшуку підозрюваного ОСОБА_4
08.12.2017р. захисник підозрюваного направив до Генеральної прокуратури України в рамках кримінального провадження №42015000000001998 клопотання, в якому просив передати кримінальне провадження за підслідністю до Національного антикорупційного бюро України та допитати в якості свідків за його обов'язковою участю, експертів-почеркознавців, які проводили експертне дослідження підписів ОСОБА_4 , їх керівників та директора КНДІСЕ, які мали відношення до проведення експертизи.
За наслідками розгляду такого клопотання прокурором ОСОБА_5 винесено дві постанови від 15.12.2017р. та від 21.12.2017р., якими відмовлено у задоволенні клопотання.
Не погоджуючись з таким рішенням прокурора захисник звернувся зі скаргою до слідчого судді.
Таким чином, клопотання захисника від 08.12.2017р. стосувалось двох аспектів - зміна підслідності кримінального провадження та допит свідків.
В контексті першого аспекту слід звернути увагу, що правила визначення підслідності досудового розслідування кримінальних правопорушень передбачені ст.216 КПК України. Необхідність суворого дотримання зазначених правил обумовлена дією принципу законності в кримінальному провадженні, який передбачає обов'язок будь-яких службових осіб органів державної влади під час кримінального провадження неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Порушення таких правил може мати наслідком визнання зібраних під час досудового розслідування доказів недопустимими (ст.86 КПК України).
Системний аналіз змісту ст.ст.36, 216, 218 КПК України свідчить, що під час досудового розслідування підслідність визначається постановою прокурора, який здійснює нагляд за досудовим розслідуванням. Забезпечення контролю з правомірності дій прокурора та органу досудового розслідування, щодо дотримання належної процедури досудового розслідування, зокрема і дотримання правил підслідності, гарантується передбаченою законом процедурою кримінального провадження, яка передбачає перевірку таких обставин та надання їм оцінки судом під час розгляду кримінального провадження.
Аналіз змісту КПК України свідчить, що його норми не передбачають компетенції суду (слідчого судді) втручатися в порядок визначення органу досудового розслідування, оскільки це є виключним повноваженням сторони обвинувачення. Зазначений висновок обумовлюється і порядком розгляду спорів про підслідність, який визначений ч.5 ст.218 КПК України.
Отже питання визначення органу досудового розслідування є компетенцією прокурора, який бере участь у кримінальному провадженні. Враховуючи зазначене, слідчий суддя не втручаючись у зміст такої компетенції при розгляді скарги перевіряє лише дотримання відповідною службовою особою процедури прийняття такого рішення та наявності у такої особи правомочності його прийняття.
Таким прокурором є відповідні посадові особи прокуратури, які визначаються згідно положень ст.37 КПК України. При цьому за змістом даної норми закону в кримінальному провадженні може брати участь група прокурорів, але кожен з яких згідно ст.ст.36, 37 КПК України є самостійним у своїй процесуальній діяльності.
В даному випадку прокурори ОСОБА_6 , та ОСОБА_5 входять до складу групи прокурорів в кримінальному провадженні №42015000000001998, а відтак кожен має рівний обсяг компетенції щодо розгляду клопотань сторони захисту. Таким чином доводи захисника щодо неповно важності прокурора ОСОБА_5 вирішувати клопотання сторони захисту про передачу кримінального провадження іншому органу досудового розслідування є помилковим.
Необґрунтованим є доводи і захисника щодо того, що його клопотання від 08.12.2017р. мав вирішувати виключно Генеральний прокурор або його заступник. В цьому контексті слід звернути увагу, що такі посадові особи мають виключне право вирішувати лише спори про підслідність, а не клопотання учасників кримінального провадження. Тож для підтвердження наявності спору з питань підслідності кримінального провадження мають бути обставини, які свідчать про розбіжність вирішення такого питання між сторонами кримінального провадження. Стороною захисту не надано доказів того, що між сторонами кримінального провадження на момент подання клопотання від 08.12.2017р. існував спір щодо підслідності, а відтак доводи про необхідність розгляду такого клопотання виключно в порядку, передбаченому а.2 ч.5 ст.218 КПК України є передчасними.
Таким чином, вирішення прокурором ОСОБА_5 клопотання захисника ОСОБА_3 від 08.12.2017р. здійснено у спосіб, передбачений законом і в межах його компетенції. До того ж аналіз змісту оскаржуваної постанови прокурора свідчить, що вона відповідає вимогам ст.110 КПК України в частині мотивування та обґрунтування висновків прокурора.
Стосовно клопотання захисника про проведення допиту свідків, то даючи оцінку діям прокурора вважаю за необхідне звернути увагу на наступне.
Відповідно до положень ст.223 КПК України слідчі дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, а підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
З аналізу положень норм ст.9, 223 КПК України вбачається, що необхідність проведення слідчих дій визначається саме прокурором або слідчим. Натомість, з огляду на принцип змагальності кримінального провадження (ст.22 КПК України), положення кримінально-процесуального закону надають стороні захисту право ініціювати певні слідчі дії з метою сприяння повному та всебічному встановленню обставин під час досудового розслідування по кримінальному провадженню. Проте, потреба у проведенні слідчих дій за ініціативою сторони захисту визначається в кожному конкретному випадку з огляду на можливість досягнення мети задля якої проводиться зазначена слідча дія (ч.2 ст.223 КПК України). Зазначене свідчить про право прокурора або слідчого з огляду на результативність слідчої дії визначати необхідність її проведення в той чи інший час досудового розслідування, щоб запобігти марному витрачанню часу на проведення дій, які не мають значення для кримінального провадження взагалі або матимуть значення, але за умови їх проведення після встановлення інших обставин кримінального провадження.
В цьому контексті слід враховувати, що кримінальне провадження ґрунтується на принципі презумпції невинуватості та забезпеченні доведеності вини. Відповідно до зазначеного принципу ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи (ст.17 КПК України). Зазначене є реалізацією державою свого обов'язку забезпечити належний ефективний юридичний спосіб захисту від публічного обвинувачення (судовий захист), що полягає у гарантуванні обов'язкового судового розгляду кримінального провадження безстороннім судом, який має підтвердити або спростувати об'єктивність висунутого обвинувачення. Саме судовий розгляд забезпечує дотримання принципу рівності сторін кримінального провадження.
Варто звернути увагу, що з огляду на зміст принципу змагальності та порядок збирання доказів в кримінальному провадженні, сторона захисту не позбавлена можливості самостійно отримувати докази, які має намір використати для спростування обвинувачення. Частиною третьою статті 93 КПК України передбачено право сторони захисту на самостійне збирання доказів, зокрема, і шляхом отримання від фізичних осіб відомостей. Таке право сторони захисту може бути реалізоване шляхом отримання від фізичних осіб пояснень (ч.8 ст.95 КПК України). Такі докази можуть зберігатись у сторони захисту і мають бути надані стороні обвинувачення лише під час відкриття матеріалів кримінального провадження в порядку, передбаченому ст.290 КПК України.
Показання свідків, які сторона захисту має намір використати в обґрунтування невинуватості у пред'явленому обвинуваченні, не обов'язково мають фіксуватись шляхом здійснення допиту таких свідків стороною обвинувачення. В контексті судового розгляду кримінального провадження (судом або слідчим суддею) такі показання мають доказове значення виключно у випадках, якщо вони були надані свідком у судовому засіданні (ч.4 ст.95 КПК України). Отже про наявність та намір використати в якості доказів показання свідків стороні захисту достатньо лише повідомити сторону обвинувачення під час відкриття матеріалів кримінального провадження. Сприйняття та оцінка такого доказу є обов'язком суду, а для сторони обвинувачення це є правом.
При цьому слід звернути увагу, що функція підтримання державного обвинувачення належить виключно прокурору. З огляду на зміст презумпції невинуватості та мету і завдання кримінального провадження сторона обвинувачення має право не досліджувати запропоновані стороною захисту докази, якщо на думку обвинувачення такі докази не мають значення для кримінального провадження (обставин, що підлягають доказуванню) і не впливають на правомірність процесуального рішення прокурора за наслідками закінчення досудового розслідування. Натомість в такому випадку саме на сторону обвинувачення покладається ризик об'єктивної неправомірності прийнятого процесуального рішення (обвинувального висновку, постанови про закриття кримінального провадження т.і.) без врахування таких доказів, якщо внаслідок здійснення судового контролю буде встановлено, що такі докази мають істотне значення для кримінального провадження і спростовують правомірність висунутого обвинувачення, або іншого процесуального рішення прокурора за наслідками досудового розслідування. Діюче кримінальне-процесуальне законодавство не пов'язує ознаку допустимості доказів з фактом їх дослідження органом досудового розслідування, а отже будь-які докази можуть бути використані стороною захисту на будь-якій стадії кримінального провадження під час здійснення судового контролю, коли доводи обвинувачення оцінюються судом (слідчим суддею) на предмет об'єктивності висунутої підозри чи обвинувачення. Визначальною умовою є обізнаність сторони обвинувачення про наявність таких доказів.
За таких обставин доводи захисника, що внаслідок відмови у задоволенні його клопотання про допит свідків, сторона обвинувачення обмежує право підозрюваного на захист та ефективний засіб юридичного захисту є необґрунтованими, оскільки це не позбавляє сторону захисту на використання судового способу захисту і права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, відмова прокурора у здійсненні допиту в якості свідків певних фізичних осіб в даному випадку не є обмеженням права на захист, оскільки внаслідок такої відмови показання свідка не втрачають ознак доказу і можуть бути використані стороною захисту під час судового розгляду кримінального провадження, якщо такий доказ було відкрито стороні обвинувачення.
За таких обставин, висновки прокурора про відсутність необхідності здійснення ним допиту свідків (експертів-почеркознавців, які проводили експертне дослідження підписів ОСОБА_4 , їх керівників та директора КНДІСЕ, які мали відношення до проведення експертизи) через недоцільність проведення такої слідчої дії на даній стадії кримінального провадження в даному випадку є правомірними.
Щодо доводів сторони захисту про неправомірність дій прокурора щодо розгляду клопотання під час зупиненого досудового розслідування, то варто звернути увагу, що положення ч.5 ст.280 КПК України забороняють проведення слідчих дій під час зупиненого досудового розслідування, що не є тотожним поняттю процесуальних дій. Розгляд клопотань учасників кримінального провадження та вирішення стороною обвинувачення під час зупиненого досудового розслідування інших процесуальних питань, які не є слідчими діями, законом не забороняється, а тому доводи захисника в цій частині є помилковими.
Не є обґрунтованими доводи захисника щодо незаконності дій прокурора в частині винесення ним двох ідентичних за змістом постанов, які є наслідком розгляду одного клопотання, оскільки дана обставина не є підставою для скасування відповідних постанов, через те, що в такий спосіб не порушуються законі права та інтереси учасників кримінального провадження.
За таких обставин, постанови прокурора від 15.12.2017р. та 21.12.2017р. про відмову у задоволенні клопотання сторони захисту є такими, що за своїм змістом відповідають положенням ст.ст.110, 220 КПК України, винесені з врахуванням змісту засад кримінального провадження та з дотриманням належної правової процедури, а тому підстави для їх скасування відсутні.
З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст.ст.303-307 КПК України, слідчий суддя -
У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 , відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали проголошений 07 лютого 2018 року.
Слідчий суддя: ОСОБА_1