Придніпровський районний суд м.Черкаси
Номер провадження 1-кс/711/176/18
Справа № 711/491/18
29 січня 2018 року
Слідчий суддя Придніпровського районного суду міста Черкаси ОСОБА_1 , за участю:
секретар - ОСОБА_2 , захисник - ОСОБА_3 ,
розглянувши скаргу адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , на постанову слідчого Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 про відмову в задоволенні клопотання в рамках кримінального провадження №42015000000001998 від 25.09.2015р.,
Адвокат ОСОБА_4 , діючи в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , звернувся до суду зі скаргою, в якій просив скасувати постанову слідчого ОСОБА_6 від 29.12.2017р., якою слідчий відмовив у задоволенні клопотання захисника від 26.12.2017р. №26-12-КЛ-3/2017 та зобов'язати слідчого допитати свідка ОСОБА_7 за участю захисника ОСОБА_5 - ОСОБА_4 ..
В обґрунтування скарги зазначено, що захисник ОСОБА_4 , звернувся до слідчого Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 з клопотанням в рамках кримінального провадження №42015000000001998, в якому просив допитати за його участі в якості свідка ОСОБА_7 .. Натомість постановою від 29.12.2017р. слідчий відмовив у задоволенні такого клопотання. При цьому на момент розгляду даного клопотання досудове розслідування зупинено, а відтак слідчий не мав права вчиняти будь-яких процесуальних дій до його поновлення. Не погоджуючись з правомірністю дій та законністю винесених постанов захисник звернувся до слідчого судді з даною скаргою
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 , який також є захисником ОСОБА_5 , підтримав доводи скарги і наполягав на її задоволенні. Пояснив, що сторона захисту не має можливості самостійно відібрати пояснення від свідка ОСОБА_7 , оскільки не володіє відомостями про його місце проживання і не може отримати такі відомості, бо це є охоронювана законом таємниця. Проте, неврахування показань такого свідка є порушенням права на захист ОСОБА_5 від необґрунтованого обвинувачення, що в подальшому матиме суттєві негативні наслідки для держави. Просив задля реалізації принципів верховенства права та використання права на ефективний засіб юридичного захисту задовольнити вимоги скарги.
Слідчий в судове засідання не з'явився, що відповідно до ч.3 ст.306 КПК України не перешкоджає розгляду скарги.
Заслухавши пояснення захисника, дослідивши надані слідчому судді докази в обґрунтування доводів скарги, вважаю, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що слідчим підрозділом прокуратури Черкаської області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню №42015000000001998. До складу слідчих, які уповноважені на проведення досудового розслідування, входить слідчий Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 ..
Досудове розслідування в кримінальному провадженні зупинено на підставі постанови прокурора від 20.12.2017р. у зв'язку з оголошенням розшуку підозрюваного ОСОБА_5
26.12.2017р. захисник підозрюваного направив до Генеральної прокуратури України в рамках кримінального провадження №42015000000001998 клопотання, в якому просив слідчого допитати в якості свідка ОСОБА_7 , колишнього прокурора м. Києва, яким було організовано перевірки та затверджено висновки про відсутність в діях ОСОБА_5 та ОСОБА_8 порушень законів при оформленні дозвільної документації та будівництві будинку АДРЕСА_1 на території КВ «Пуща-Водиця» ДУС.
За наслідками розгляду такого клопотання слідчим ОСОБА_6 винесено постанову від 29.12.2017р, якою відмовлено у задоволенні клопотання.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого захисник звернувся зі скаргою до слідчого судді.
Даючи оцінку діям слідчого вважаю за необхідне звернути увагу на наступне.
Відповідно до положень ст.223 КПК України слідчі дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, а підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
З аналізу положень норм ст.9, 223 КПК України вбачається, що необхідність проведення слідчих дій визначається саме прокурором або слідчим. Натомість, з огляду на принцип змагальності кримінального провадження (ст.22 КПК України), положення кримінально-процесуального закону надають стороні захисту право ініціювати певні слідчі дії з метою сприяння повному та всебічному встановленню обставин під час досудового розслідування по кримінальному провадженню. Проте, потреба у проведенні слідчих дій за ініціативою сторони захисту визначається в кожному конкретному випадку з огляду на можливість досягнення мети задля якої проводиться зазначена слідча дія (ч.2 ст.223 КПК України). Зазначене свідчить про право прокурора або слідчого з огляду на результативність слідчої дії визначати необхідність її проведення в той чи інший час досудового розслідування, щоб запобігти марному витрачанню часу на проведення дій, які не мають значення для кримінального провадження взагалі або матимуть значення, але за умови їх проведення після встановлення інших обставин кримінального провадження.
В цьому контексті слід враховувати, що кримінальне провадження ґрунтується на принципі презумпції невинуватості та забезпеченні доведеності вини. Відповідно до зазначеного принципу ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи (ст.17 КПК України). Зазначене є реалізацією державою свого обов'язку забезпечити належний ефективний юридичний спосіб захисту від публічного обвинувачення (судовий захист), що полягає у гарантуванні обов'язкового судового розгляду кримінального провадження безстороннім судом, який має підтвердити або спростувати об'єктивність висунутого обвинувачення. Саме судовий розгляд забезпечує дотримання принципу рівності сторін кримінального провадження.
Варто звернути увагу, що з огляду на зміст принципу змагальності та порядок збирання доказів в кримінальному провадженні, сторона захисту не позбавлена можливості самостійно отримувати докази, які має намір використати для спростування обвинувачення. Частиною третьою статті 93 КПК України передбачено право сторони захисту на самостійне збирання доказів, зокрема, і шляхом отримання від фізичних осіб відомостей. Таке право сторони захисту може бути реалізоване шляхом отримання від фізичних осіб пояснень (ч.8 ст.95 КПК України). Такі докази можуть зберігатись у сторони захисту і мають бути надані стороні обвинувачення лише під час відкриття матеріалів кримінального провадження в порядку, передбаченому ст.290 КПК України.
Показання свідків, які сторона захисту має намір використати в обґрунтування невинуватості у пред'явленому обвинуваченні, не обов'язково мають фіксуватись шляхом здійснення допиту таких свідків стороною обвинувачення. В контексті судового розгляду кримінального провадження (судом або слідчим суддею) такі показання мають доказове значення виключно у випадках, якщо вони були надані свідком у судовому засіданні (ч.4 ст.95 КПК України). Отже про наявність та намір використати в якості доказів показання свідків стороні захисту достатньо лише повідомити сторону обвинувачення під час відкриття матеріалів кримінального провадження. Сприйняття та оцінка такого доказу є обов'язком суду, а для сторони обвинувачення це є правом.
При цьому слід звернути увагу, що функція підтримання державного обвинувачення належить виключно прокурору. З огляду на зміст презумпції невинуватості та мету і завдання кримінального провадження сторона обвинувачення має право не досліджувати запропоновані стороною захисту докази, якщо на думку обвинувачення такі докази не мають значення для кримінального провадження (обставин, що підлягають доказуванню) і не впливають на правомірність процесуального рішення прокурора за наслідками закінчення досудового розслідування. Натомість в такому випадку саме на сторону обвинувачення покладається ризик об'єктивної неправомірності прийнятого процесуального рішення (обвинувального висновку, постанови про закриття кримінального провадження т.і.) без врахування таких доказів, якщо внаслідок здійснення судового контролю буде встановлено, що такі докази мають істотне значення для кримінального провадження і спростовують правомірність висунутого обвинувачення, або іншого процесуального рішення прокурора за наслідками досудового розслідування. Діюче кримінальне-процесуальне законодавство не пов'язує ознаку допустимості доказів з фактом їх дослідження органом досудового розслідування, а отже будь-які докази можуть бути використані стороною захисту на будь-якій стадії кримінального провадження під час здійснення судового контролю, коли доводи обвинувачення оцінюються судом (слідчим суддею) на предмет об'єктивності висунутої підозри чи обвинувачення. Визначальною умовою є обізнаність сторони обвинувачення про наявність таких доказів.
За таких обставин доводи захисника, що внаслідок відмови у задоволенні його клопотання про допит свідків, сторона обвинувачення обмежує право підозрюваного на захист та ефективний засіб юридичного захисту є необґрунтованими, оскільки це не позбавляє сторону захисту на використання судового способу захисту і права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, відмова слідчого у здійсненні допиту в якості свідків певних фізичних осіб в даному випадку не є обмеженням права на захист, оскільки внаслідок такої відмови показання свідка не втрачають ознак доказу і можуть бути використані стороною захисту під час судового розгляду кримінального провадження, якщо такий доказ було відкрито стороні обвинувачення.
За таких обставин, висновки слідчого про відсутність необхідності здійснення ним допиту свідка ОСОБА_7 через недоцільність проведення такої слідчої дії на даній стадії кримінального провадження в даному випадку є правомірними.
Щодо доводів сторони захисту про неправомірність дій слідчого щодо розгляду клопотання під час зупиненого досудового розслідування, то варто звернути увагу, що положення ч.5 ст.280 КПК України забороняють проведення слідчих дій під час зупиненого досудового розслідування, що не є тотожним поняттю процесуальних дій. Розгляд клопотань учасників кримінального провадження та вирішення стороною обвинувачення під час зупиненого досудового розслідування інших процесуальних питань, які не є слідчими діями, законом не забороняється, а тому доводи захисника в цій частині є помилковими.
За таких обставин, постанова слідчого від 29.12.2017р. про відмову у задоволенні клопотання сторони захисту є такою, що за своїм змістом відповідає положенням ст.ст.110, 220 КПК України, винесена з врахуванням змісту засад кримінального провадження та з дотриманням належної правової процедури, а тому підстави для її скасування відсутні.
З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст.ст.303-307 КПК України, слідчий суддя -
У задоволенні скарги відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали проголошений 01 лютого 2018 року.
Слідчий суддя: ОСОБА_1