Справа №487/4889/16-ц 07.02.2018
Провадження №22-ц/784/225/18
Головуючий суду першої інстанції - Павлова Ж.П.
Доповідач апеляційного суду - Локтіонова О.В.
07 лютого 2018 року м. Миколаїв
Апеляційний суд Миколаївської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Локтіонової О.В.,
суддів: Колосовського С.Ю., Ямкової О.О.,
із секретарем судового засідання - Горенко Ю.В.,
за участі:
боржника - ОСОБА_3,
представника боржника - ОСОБА_4,
стягувача - ОСОБА_5,
державного виконавця Заводського ВДВС - Романчука С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_3 на ухвалу Заводського районного суду м.Миколаєва від 24 листопада 2017 року, постановлену під головуванням судді Павлової Ж.П. в приміщенні суду в м.Миколаєві, за поданням головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби м.Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - Заводський ВДВС) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3,
23 листопада 2017 року головний державний виконавець Заводського ВДВС звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3, яке обґрунтував наступним.
На виконанні Заводського ВДВС перебуває виконавче провадження №54071909 з примусового виконання виконавчого листа №2/487/249/2017, виданого Заводським районним судом м.Миколаєва 28 лютого 2017 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 боргу за договором позики в сумі 134 954,49 грн. та судових витрат в сумі 1 349,66 грн.
Державний виконавець вказував, що 09 червня 2017 року відкрито виконавче провадження. Однак на момент звернення із даним поданням рішення суду ОСОБА_3 не виконано.
Посилаючись на те, що вжиті у виконавчому провадженні заходи не призвели до виконання судового рішення, а встановлені факти свідчать про ухиляння боржника від виконання рішення, державний виконавець просив тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України ОСОБА_3 до виконання ним зобов'язань за вищезазначеним судовим рішенням.
Обґрунтовуючи подання, державний виконавець зазначав, що за відомостями Управління Державної міграційної служби України у Миколаївській області ОСОБА_3 документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1.
Ухвалою Заводського районного суду м.Миколаєва від 24 листопада 2017 року подання державного виконавця задоволено. ОСОБА_3 тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань щодо повернення ОСОБА_5 боргу за договором позики від 17 березня 2013 року в сумі 134 954,49 грн. та судових витрат у сумі 1 349,66 грн.
Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просив ухвалу скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні подання.
Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, ОСОБА_3 вказував на безпідставність подання, оскільки державним виконавцем не доведено факту його ухилення від виконання рішення суду.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи подання державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.
Між тим з таким висновком суду у повній мірі неможна погодитися, з огляду на таке.
Стаття 313 Цивільного кодексу України регламентує, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для виїзду за кордон, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року №3857-XII з наступними змінами.
Положеннями пункту 5 частини 1 статті 6 даного Закону, в редакції яка діяла на час розгляду справи судом першої інстанції, встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово обмежено у виїзді за кордон, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
Відповідно до п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Згідно з ст.377-1 ЦПК України, в редакції на час постановлення оскаржуваної ухвали, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця або за місцезнаходженням виконавчого округу за поданням приватного виконавця.
З матеріалів справи вбачається, що на виконанні Заводського ВДВС знаходиться виконавчий лист №2/487/249/2017 щодо виконання рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 19 січня 2017 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 заборгованості за договором позики від 17 березня 2013 року в сумі 134 954,49 грн. та судових витрат в сумі 1349,66 грн. (т.1 а.с.168).
09 червня 2017 року відкрито виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого листа (т.1 а.с.170).
Постановою державного виконавця від 12 червня 2017 року накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_3 (т.1 а.с.174).
Державним виконавцем були зроблені запити до уповноважених органів щодо наявності у боржника майна та доходів.
Згідно з наданою інформацією у власності боржника перебуває ? частки квартири АДРЕСА_1. Інше майно та кошти на рахунках у банках у боржника відсутні.
Державним виконавцем неодноразово направлялися боржнику вимоги та виконавчі документи про необхідність виконання зобов'язання.
Однак вони ОСОБА_3 не отримувались, про що свідчать зворотні повідомлення на конвертах, які містять посилання, що вони повернуті державному виконавцю за закінченням строку зберігання.
Представлені державним виконавцем документи виконавчого провадження свідчать, що ОСОБА_3 є дипломованим бакалавром з кваліфікацією помічника капітана за напрямком підготовки «Морський та річковий транспорт». Здійснення його професійної діяльності, яка надає йому дохід, який в тому числі може бути використаний для погашення боргу, пов'язане з перевезенням вантажів морем, що передбачає перетин кордону України.
Згідно з довідкою Державної прикордонної служби України від 29.06.2017 року ОСОБА_3 з 2013 року неодноразово перетинав державний кордон України і після цього повертався до України.
Останній раз в'їзд на територію України було здійснено боржником 13 квітня 2017 року.
Згодом з 24 квітня по 16 травня 2017 року ОСОБА_3 був госпіталізований до лікарні, де було здійснено операцію та лікування та у майбутньому відновлювальне лікування за місцем проживання.
Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав станом на 24 листопада 2017 року у тимчасовому обмеженні ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України є помилковим.
Оскільки у боржника наявне майно, за рахунок якого можна погасити борг за рішенням суду, робота боржника пов'язана з перетином кордону України, а тимчасове обмеження його у праві виїзду за межі країни фактично позбавить його роботи і можливості сплатити борг, представлені державним виконавцем докази ухилення ОСОБА_3 від обов'язку виконання рішення суду не є беззаперечними, то на час постановлення оскаржуваної ухвали були відсутні підстави для застосування до нього такого обмеження.
У зв'язку з цим ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням по справі нового судового рішення про відмову у задоволенні подання державного виконавця.
Посилання стягувача та державного виконавця на те, що боржник після повернення з останнього рейсу не здійснив навіть часткової оплати заборгованості, що також свідчить про ухилення його від виконання рішення суду, суд не може прийняти до уваги, оскільки представлений боржником виписний епікриз з лікарні засвідчує, що він з 24 квітня по 16 травня 2017 року знаходився на лікуванні, яке включало в себе хірургічне втручання, а після цього відновлювальне лікування, що потребувало матеріальних затрат.
Керуючись статтями 374, 376, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Заводського районного суду м.Миколаєва від 24 листопада 2017 року скасувати та постановити нове судове рішення.
У задоволенні подання головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби м.Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий О.В.Локтіонова
Судді С.Ю.Колосовський
О.О.Ямкова
Повний текст постанови складено 08 лютого 2018 року.