Справа № 487/3860/17
Провадження № 1-кп/487/148/18
02.02.2018 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , обвинуваченої - ОСОБА_4 , потерпілої - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Миколаєві, українки, громадянки України, не працюючої, заміжній, має на утриманні неповнолітню дитину, мешкає за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої
у вчиненн ікримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України
23.06.2017 року приблизно о 15-00 годин, ОСОБА_4 , знаходячись в магазині, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , під час сварки, виниклою з продавцем магазину ОСОБА_5 на ґрунті особистих неприязнених відносин, діючи умисно, шляхом дряпання пальцями лівої та правої рук, нанесла потерпілій ОСОБА_5 тілесні ушкодження на обличчя, передню поверхню грудної клітини та праву поверхню кінцівку.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, тобто умисні спричинення легких тілесних ушкоджень.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнала, підтвердила обставини викладені в обвинувальному акті і суду пояснила, що 23.06.2017 року приблизно о 15.00 год. в магазині по вул. Куйбишева 22 у м.Миколаєві мкр.Велика Корениха, вона в ході конфлікту з продавцем ОСОБА_5 , нанесла тілесні ушкодження останній.
Крім того, в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 заявила клопотання про застосування до неї Закону України “Про амінстію” від 22.12.2016 року, звільнивши її від відбування покарання, оскільки вона має на утриманні неповнолітню дитину: ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно якої вона не позбавлена батьківських прав, вчинила кримінальне правопорушення невеликої тяжкості, визнає свою вину, вперше притягується до кримінальної відповідальності, з наслідками застосування амністії ознайомлена.
Прокурор в судовому засіданні не заперечувала проти звільнення від відбування покарання на підставі п.«в» ст. 1 Закону України “Про амністію у 2016 році”.
Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердила обставини вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, не заперечувала проти застосування до обвинуваченої амністії.
Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненного злочину, який віднесно законом до категорії злочинів невеликої тяжкості.
Обставиною, що пом'якшує покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченої.
Обставин, що обтяжують покарання не виявлено.
При обранні виду та міри покарання обвинуваченої, суд також враховує особу обвинуваченої то, що вона раніше не судима, за місцем мешкання характеризується посередньо, на обліку МОПЛ та ОНД не знаходиться.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає можливим застосувати до ОСОБА_4 покарання у вигляді штрафу у розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, яке є достатнім для її виправлення.
Крім того, згідно ст. 85 КК України на підставі закону про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.
Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання (ч. 2 ст. 86 КК України).
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 1 ЗУ "Про застосування амністії в Україні" амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положеньКонституції України,Кримінального Кодексу Українита цьогоЗакону.
Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що встановивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.
07.09.2017 року набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 р. №1810-VII. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно.
Відповідно дост. 10 Закону України «Про амністію у 2016 році» питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою особи, яка підтримує публічне обвинувачення в суді чи здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.
Відповідно до п."В" ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року, який набрав чинності 07 вересня 2017 року, звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких з зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили: підлягають особи, які не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилось 18 років.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що на момент вчинення злочину ОСОБА_4 мала на утриманні неповнолітню дитину: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно свідоцтва про народження, виданого Миколаївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 23.02.2017 року, відносно якої вона не позбавлена батьківських прав, вперше вчинила кримінальне правопорушення, яке є невеликої тяжкості, відповідно до ст. 12 КК України, вказане кримінальне правопорушення вчинила 23.06.2017 року, тобто до набрання чинності Закону України “Про амністію у 2016 році”, свою вину у вчинення кримінального правопорушенні визнає повністю, щиро кається у вчиненому.
Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченої ОСОБА_4 амністії, передбачених ст.4 Закону України "Про застосування амністії в Україні" та ст.9 Закону України «Про амністію у 2016 році», судом не встановлено.
За таких обставин суд вважає, що на обвинувачену ОСОБА_4 поширюється дія Закону України “Про амністію у 2016 році”, а тому вона підлягає звільненню від відбування покарання.
Суд роз'яснює обвинуваченій ОСОБА_4 наслідки застосування амністії, а саме: застосування амністіїв подальшому протягом останніх десяти років амністія до неї не може бути застосована.
Керуючись ст.ст.85,86 КК України, ст. 3 Закону України "Про застосування амністії в Україні", п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році», ст.ст. 370, 374 КПК України, суд - -
ОСОБА_4 визнати виною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити їй покарання у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень.
Звільнити ОСОБА_4 від призначеного покарання на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію» від 22.12.2016 року.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Миколаївської області через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: ОСОБА_1