Верховний
Суд
07 лютого 2018 року
м. Київ
справа № 910/3724/14
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кушнір І.В. - головуючий, Пільков К.М., Чумак Ю.Я.
розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграліті Інвест" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 11.07.2017, постанови Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2016
за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави
до 1. Київської міської ради; 2. Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Котміст"; 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна спілка"; 4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Земконтракт"; 5. Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігабуд"; 6. Товариства з обмеженою відповідальністю "Срібна затока"; 7. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сателін"; 8. Товариства з обмеженою відповідальністю "Провін"; 9. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграліті Інвест"; 10. Головного управління юстиції у м. Києві в особі реєстраційної служби; 11. Товариства з обмеженою відповідальністю "Башта-2"; 12. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Індекс Груп",
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - 1. Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); 2.Головне управління Держгеокадастру у м. Києві,
про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та державних актів на право власності на землю, визнання відсутності права,
19.10.2017 заява ТОВ "Інтеграліті Інвест" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 11.07.2017, постанови Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2016 у справі № 910/3724/14 була направлена до Верховного Суду України.
23.10.2017 ухвалою Верховного Суду України надано ТОВ "Інтеграліті Інвест" строк для усунення недоліків до 06.11.2017.
06.11.2017 ТОВ "Інтеграліті Інвест" звернулося до Верховного Суду України із заявою про усунення недоліків у заяві про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 11.07.2017, постанови Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2016.
16.01.2018 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграліті Інвест" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 11.07.2017, постанови Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2016 передано до Касаційного господарського суду.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.01.2018 року у справі № 910/3724/14 визначено колегію суддів у складі: Дроботова Т.Б. (головуючий суддя), судді: Пільков К.М., Чумак Ю.Я.
Ухвалою Верховного Суду від 19.01.2018 заяву судді Дроботової Т.Б. про самовідвід у справі № 910/3724/14 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграліті Інвест" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 11.07.2017, постанови Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2016 задоволено.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.01.2018 року у справі № 910/3724/14 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Пільков К.М., Чумак Ю.Я.
За приписами підпункту 1 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у господарських справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.
Перевіривши доводи заявника та дослідивши додані до заяви матеріали, колегія суддів вважає, що заява є необґрунтованою з наступних підстав.
Згідно з п. 4 ч.4 ст.111-20 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на момент подачі заяви про перегляд:
"Заява повертається заявнику, у разі якщо:
4) є ухвала Верховного Суду України про відмову у прийнятті справи до провадження за наслідками розгляду заяви, поданої у цій справі з аналогічних підстав."
Ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 02.10.2017 відмовлено з підстав необґрунтованості у допуску справи № 910/3724/14 до провадження Верховного Суду України за заявою ТОВ «Башта-2» про перегляд Верховним Судом України рішення Господарського суду м. Києва від 15 грудня 2016 року, постанови Київського апеляційного господарського суду від 5 квітня 2017 року та постанови Вищого господарського суду України від 11 липня 2017 року у справі № 910/3724/14 з підстав, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.111-16 Господарського процесуального кодексу України .
При цьому, згідно зазначеної ухвали на обґрунтування вказаних підстав для перегляду судових рішень до заяви надавалися копії постанов Вищого адміністративного суду України від 21 січня 016 року у справі № 808/7178/14 (К/800/33101/15), від 21 липня 2016 року у справі № 815/3348/15 (К/800/10865/16) та копії постанов Верховного Суду України від 31 жовтня 2012 року у справі № 6-53цс12, від 18 вересня 2013 року у справі № 6-95цс13, від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-164цс14, від 19 листопада 2014 року у справі № 6-170цс14, від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, від 29 квітня 2015 року у справі № 3-62гс15, від 13 травня 2015 року у справі № 6-67цс15, від 16 вересня 2015 року у справі № 6-1203цс15, від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15, від 2 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15, від 16 листопада 2016 року у справі № 6-2469цс16, від 30 листопада 2016 року № 756/14448/14-ц, від 18 січня 2017 року у справі № 640/10207/15-ц, від 29 березня 2017 року у справі № 2/489/704/15.
З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку, що заява ТОВ "Інтеграліті Інвест" в частині доводів щодо неоднакового застосування ст.388 Цивільного кодексу України та законодавства про позовну давність розгляду по суті не підлягає.
Відповідно до п.п. 1, 3 ст. 111-16 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на момент подачі заяви про перегляд:
"Заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно з таких підстав:
1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
3) невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права. "
Таким чином, для застосування зазначених пунктів необхідно встановити подібність правовідносин, тобто, що суд касаційної інстанції розглянув справу за подібних до постанови Верховного Суду України чи постанов судів касаційної інстанції предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, проте, дійшов інших правових висновків.
Як зазначено в постанові Вищого господарського суду України від 11 липня 2017 року по даній справі, вказуючи на порушення в т.ч. і ст. 330 Цивільного кодексу України, скаржник залишив поза увагою, що суди у цій справі визнали недійсним саме первісний правочин, за яким відбулися відчуження майна та порушення права первісного власника і сторона за таким правочином не є добросовісним набувачем в розумінні наведених вище норм, позов вірно подано про повернення в порядку реституції майна стороною первісного правочину (а не будь-яким черговим набувачем), доказів відчуження третій особі переданого за недійсним договором майна матеріали справи не містять.
Таким первісним правочином був договір оренди земельної ділянки.
Згідно представленої ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.03.2014 по справі № 6-1161св14, а також судових рішень суду першої та апеляційної інстанції по даній справі, предметом цієї справи і первісним правовстановлюючим документом був саме державний акт на право власності на земельну ділянку, а не договір оренди. Крім того, судами був встановлений факт купівлі-продажу даної земельної ділянки на підставі договору, з відміткою даних про нового власника на зазначеному акті.
За викладених обставин, суд доходить висновку про відсутність подібності правовідносин вищевказаної цивільної та даної господарської справ.
Також заявник посилається як на приклад неоднакового застосування ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішень Європейського суду з прав людини щодо недотримання принципу "належного урядування" на постанову Верховного Суду України від 12.07.2017 по справі № 3-109гс17.
Разом з тим, в даній постанові, і в першу чергу у виділеній заявником цитаті з постанови, зазначено:
"З огляду на викладене принцип «належного урядування» не встановлює абсолютної заборони на витребування із приватної власності майна, у тому числі й земельних ділянок, на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які слід з'ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу «належного урядування» оцінюється одночасно з додержанням принципу «пропорційності», при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення «справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини». Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується суб'єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з'ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів."
Таким чином, доводи заявника в цій частині зводяться не до неоднакового застосування норми матеріального права, а до незгоди з тим, як суди попередніх інстанцій з урахуванням фактів та обставин саме даної справи оцінили відповідність заходу втручання в право власності відповідачів критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, що виходить за межі підстав перегляду судових рішень, передбачених ст. 111-16 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на момент подачі заяви про перегляд, а також компетенції суду при такому перегляді, визначеної ст. 111-7, ч. 1 ст.111-23 зазначеного Кодексу у наведеній редакції.
Керуючись ст. ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ), п.п. 1 п. 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ), п.п.1,3 ст.111-16, п.4 ч.4 ст.111-20, ст.111-21 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017), Верховний Суд -
1. Відмовити у допуску справи № 910/3724/14 до провадження Верховного Суду.
2. Копію ухвали разом із копією заяви надіслати особам, які беруть участь у справі.
3. Ухвала є остаточною.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. Кушнір
Судді К. Пільков
Ю. Чумак