Верховний
Суд
06 лютого 2018 року
м. Київ
справа № 922/30/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.
розглянувши матеріали заяви Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 11.12.2017
у складі колегії суддів: Карабаня В.Я. (головуючий), Могила С.К., Нєсвєтової Н.М.
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз"
про стягнення 14 147 756, 94 грн,
Постановою Вищого господарського суду України від 11.12.2017 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишено без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 у справі №922/30/16 господарського суду Харківської області залишено без змін.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі в тексті - ПАТ "НАК "Нафтогаз України"/Заявник) подало до Верховного Суду України Заяву про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 11.12.2017 у справі № 922/30/16 (далі в тексті - Заява) у якій просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 11.12.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 у справі № 922/30/16.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 11.01.2018 на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г., передано заяву Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 11.12.2017 у справі №922/30/16 в порядку Розділу ХІІ2 Господарського процесуального кодексу України в редакції до 15.12.2017.
Вказана заява була фактично подана 14.12.2017 на адресу Верховного Суду України, що підтверджується відбитком календарного штемпелю органу поштового зв'язку на конверті.
За приписами пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у господарських справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку колегією суддів у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від 15.01.2018 у справі № 922/30/16 Заяву Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 11.12.2017 у справі №922/30/16 залишено без руху; надано Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" строк для усунення недоліків Заяви.
30.01.2018 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла Заява щодо усунення недоліків відповідно до ухвали Верховного Суду від 15.01.2018 у справі № 922/30/16.
Розглянувши Заяву про перегляд постанови суду касаційної та апеляційної інстанцій та додані до неї матеріали, Касаційний господарський суд вважає за необхідне відмовити в допуску справи до провадження з таких підстав.
Відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 111-16 ГПК України в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана, зокрема, з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, до Заяви додано копії постанов Вищого господарського суду України від 02.06.2015 у справі № 904/8409/14, від 21.07.2015 у справі № 902/1598/14, від 25.04.2017 у справі № 914/4191/15, від 05.09.2016 у справі № 904/11154/15.
У постанові Вищого господарського суду України від 11.12.2017 у справі № 922/30/16, про перегляд якої подано Заяву, суд касаційної інстанції залишаючи без змін постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 погодився з висновком, що частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив із того, що на виконання Постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 "Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" з березня 2013 по червень 2015 року між позивачем, відповідачем, Головним управлінням Державної казначейської служби України в Харківській області, Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації були укладені спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ, якими сторони передбачили порядок та строки проведення взаєморозрахунків, зокрема визначили, що усі учасники розрахунків не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок перераховують кошти наступному учаснику розрахунків.
Установивши, що шляхом підписання вказаних протокольних рішень сторони фактично погодились, що оплати поставленого природного газу за договором підлягають сплаті шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі кожного спільного протокольного рішення, факт виконання зазначених рішень підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування пені, передбаченої підпунктом 7.2. договору, а також 3 % річних та інфляційних втрат визначених частиною другою статті 625 ЦК, на суми заборгованості, погашення якої відбулося за вказаними спільними протокольними рішеннями.
Разом з тим, у постанові Вищого господарського суду України від 02.06.2015 у справі № 904/8409/14 на яку посилається Заявник, встановлено що касаційна інстанція зауважує на тому, що суд апеляційної інстанції дійшов безпідставного висновку щодо своєчасного виконання відповідачем обов'язку з надання безпосередньо позивачу актів приймання-передачі газу за січень-квітень та грудень 2013, як того вимагає п.3.4 договору №13/2376-ТЕ-5, оскільки наявні у справі листи ПАТ "Дніпроазот" адресовані іншій юридичній особі - ПАТ "Дніпропетровськгаз", яке не є стороною договору №13/2376-ТЕ-5. Тобто серед фактичних обставин справи, є посилання на те, що відповідач у справі № 904/8409/14 надсилав акти приймання-передачі газу не належній стороні договору, що вказує на різні фактично-доказові бази у справах № 922/30/16 та № 904/8409/14.
Також у постанові Вищого господарського суду України від 21.07.2015 у справі № 902/1598/14 на яку посилається Заявник як приклад неоднакового застосування норм матеріального права, встановлено, що зважаючи на невиконання відповідачем вимог ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 26.03.2015 щодо надання доказів отримання актів приймання-передачі газу за січень-липень 2013 з матеріалів справи не вбачається можливим встановити початок перебігу зазначеного апеляційним судом 6-денного терміну, оскільки конкретна дата отримання боржником згаданих актів є невизначеною. При цьому, не слід ототожнювати встановлений день підписання актів (26.09.2013) з днем їх фактичного одержання відповідачем наручно чи засобами поштового зв'язку, оскільки у письмових поясненнях від 06.04.2015 сам відповідач не може встановити дату отримання актів. Тобто серед фактичних обставин справи, наявний факт неможливості встановлення отримання відповідачем підписаних актів приймання-передачі газу, що вказує на різні фактично-доказові бази у справі № 922/30/16 та справі № 902/1598/14.
У постанові Вищого господарського суду України від 25.04.2017 у справі № 914/4191/15 на яку посилається Заявник як приклад неоднакового застосування норм матеріального права, встановлено, що відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд виходив з того, що провадження в частині стягнення 580 707, 98 грн. основного боргу підлягає припиненню у зв'язку з їх оплатою відповідачем в процесі розгляду спору. Тобто серед фактичних обставин справи, наявний факт оплати відповідачем в процесі розгляду спору суми основного боргу за договором поставки газу, що вказує на різні фактично-доказові бази у справі № 922/30/16 та справі № 914/4191/15.
У доданій для порівняння постанові Вищого господарського суду від 05.09.2016 у справі № 904/11154/15 на яку посилається Заявник як приклад неоднакового застосування норм матеріального права, встановлено, що відповідач в порядку ст. 601 ЦК України направив на адресу позивача заяву №105/6-1 від 13.01.2014 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, якою повідомив позивача про припинення зобов'язань відповідача, зокрема в сумі 12.650,40 грн. за договором № 13-396/ПР від 31.01.2013 шляхом зарахування зустрічних зобов'язань позивача перед відповідачем за договорами № 14/2030/11 від 30.09.2011, №9814/99/129451-РО від 29.02.2013, № 13-121-РО від 04.01.2013. З зазначеного колегією суддів касаційної інстанції у постанові зроблено висновок про те, що наявність заяви № 105/6-1 від 13.01.2014 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних позовних вимог також свідчить про визнання з боку відповідача настання строку для розрахунків без отримання підписаного з двох сторін акта приймання-передачі газу та обізнаність відповідача про розмір заборгованості. Тобто серед фактичних обставин справи, наявний факт зарахування зустрічних позовних вимог між сторонами, та визнання настання строку для розрахунків, що вказує на різні фактично-доказові бази у справі № 922/30/16 та справі № 904/11154/15.
Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів Заявника щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, оскільки наведені постанови прийнято за різної фактично - доказової бази, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями у кожній з наведених справ, і за інших поданих сторонами та оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийняті відповідні судові рішення.
Також у справі № 922/30/16 встановлено судами, що на виконання Постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 "Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" з березня 2013 по червень 2015 року між позивачем, відповідачем, Головним управлінням Державної казначейської служби України в Харківській області, Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації були укладені спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ. Вказана обставина додатково підтверджує різну фактично-доказову базу яка використовувалася судами під час вирішення спорів у справі № 922/30/16 (у якій подано Заяву про перегляд судових рішень Верховним Судом України) та справах постанови касаційних інстанцій у яких Заявником надано як приклад неоднакового застосування норм матеріального права, зокрема це справи : № 904/8409/14, № 902/1598/14, № 914/4191/15, № 904/11154/15.
За таких обставин підстави для допуску справи № 922/30/16 до провадження Верховного Суду відсутні.
Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, статтями 111-16, 111-21 ГПК України (в редакції, що діяла до 15.12.2017 ), Суд -
1. Відмовити у допуску справи № 922/30/16 до провадження Верховного Суду.
2. Копію ухвали разом із копією заяви надіслати особам, які беруть участь у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Жуков
Судді В.В. Білоус
Н.Г. Ткаченко