33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
06 лютого 2018 року Справа № 902/950/17
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Павлюк І. Ю., суддя Миханюк М.В. , суддя Савченко Г.І.
секретар судового засідання Кушніруку Р.В.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - адвокат, представник за довіреністю від 02.01.2018р. №4
ОСОБА_2 - ліквідатор
від відповідача: не з'явився
від третіх осіб:
- Фонду гарантування вкладів фізичних осіб: ОСОБА_3 - адвокат, представник за довіреністю
від 05.01.2018р. №27-279/18
- ТОВ "Старкепітал": не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕДИТНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ЦЕНТР", м.Вінниця
на рішення господарського суду Вінницької області, ухваленого 14.12.17р. суддею Банаськом О.О. о 16:57 год. у м.Вінниці, повний текст складено 19.12.17р.
у справі № 902/950/17
за позовом Публічного акціонерного товариства "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ", м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕДИТНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ЦЕНТР", м.Вінниця
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, м.Київ
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Старкепітал", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про застосування наслідків недійсності правочину та стягнення 180 966 027 грн. 90 коп.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 14.12.2017р. у справі №902/950/17 позов Публічного акціонерного товариства "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕДИТНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ЦЕНТР", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Старкепітал", про застосування наслідків недійсності правочину та стягнення 180 966 027,90грн. - задоволено повністю.
Застосовано наслідки нікчемного правочину - договору про відступлення прав вимоги №2 від 19.05.2016р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "КРЕДИТНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ЦЕНТР" та Публічним акціонерним товариством "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ".
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕДИТНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ЦЕНТР" на користь Публічного акціонерного товариства "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ" грошові кошти у розмірі 180 966 027, 90грн. - боргу та 241 600,00 грн. відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Видано наказ.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "КРЕДИТНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ЦЕНТР" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:
- вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм чинного законодавства;
- покликається на те, що суд не дослідив та не враховував, які правові наслідки має порушення (недотримання) банком обмежень НБУ. Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України, правочин є нікчемним, якщо його недійсність встановлена законом. Таким чином, аби правочин був нікчемним через порушення обмежень НБУ, потрібно, що б закон (навіть не підзаконний акт) прямо передбачав недійсність правочину, у разі його укладення з порушенням обмежень НБУ. У даній справі позов подано про застосування наслідків нікчемності правочину відповідно до п.п.2, 7; 8, 9 ч 3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Проте вказані норми не передбачають нікчемності правочину банку у разі порушення обмежень НБУ:
- зазначає, що постанова Правління НБУ №917/БТ від 22.12.2015р. (зі змінами згідно постанови Правління НБУ 295/БТ від 27.04.2016р.) не була та не могла бути відома відповідачу на момент укладення договору №2, а відповідно відповідачу не було та не могло бути відомо про наявність обмежень у діяльності позивача на здійснення операцій, укладення договорів. Відповідач не може нести ризик негативних наслідків через порушення, допущені позивачем та/або його посадовими особами. Це порушує принципи справедливості, добросовісності та розумності, встановлені ст.3 Цивільного кодексу України;
- вказує, що встановлені обмеження НБУ слід розуміти так, що протягом дії обмежень (з 23.12.2015р. до 23.06.2016р., адже строк дії постанови №917/БТ становив 6 місяців) Банк мав право здійснювати кредитні операції з юридичними особами в обсязі 1,6 млрд. грн. І при цьому обсяг раніше проведений операцій не повинен враховуватись до обсягу дозволених операцій. Тоді як суд невірно визначив, що Банк мав право здійснювати кредитні операції з юридичними особами лише в обсязі, що дорівнював сумі зменшення кредитних операцій після 22.12.2015р.. Внаслідок цього суд прийшов до хибного висновку про порушення обмежень НБУ внаслідок укладення договору. Суд, на власний розсуд визначаючи формулу, за якою повинен вираховуватись обсяг операцій, дозволених до виконання ОСОБА_4, та встановлюючи наявність порушення встановленого обмеження втрутився у дискреційні повноваження Національного банку України;
- дійшов висновку, що суд застосував наслідки недійсності договору без встановлення факту його недійсності, що додатково свідчить про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення;
- також, зазначає, що ні перед пред'явленням позову, ні під час судового розгляду справи позивачем не були повернуті відповідачу права грошової вимоги, що були передані позивачу за договором №2. Цим підтверджується відсутність намірів у позивача здійснювати двосторонню реституцію за договором №2. Він має намір фактично безкоштовно залишити за собою отримані права грошової вимоги (стягнути з відповідача сплачені кошти за договором №2 та не повертати самі права грошової вимоги). Таким чином, суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, не дотримався принципу справедливості та фактично допоміг ОСОБА_4 у безпідставному, безкоштовному заволодінні чужим майном.
В порядку п.17 розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (у редакції з 15.12.2017р.) листом Рівненського апеляційного господарського суду від 05.01.2018р. №01-23/902/950/17/91/18 витребувано матеріали справи №902/950/17 до суду апеляційної інстанції.
17.01.2018р. матеріали справи та апеляційної скарги надійшли до Рівненського апеляційного господарського суду.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.01.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕДИТНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ЦЕНТР" на рішення господарського суду Вінницької області від 14.12.2017р. у справі №902/950/17 та призначено справу №902/950/17 до розгляду на 06.02.2018р. об 14:20 год..
Представники позивача у письмовому запереченні від 31.01.2018р. на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 06.02.2018р. заперечили доводи апеляційної скарги, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою. Просять суд рішення господарського суду Вінницької області від 14.12.2017р. у справі №902/950/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник третьої особи - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у письмовому відзиві від 01.02.2018р. на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 06.02.2018р. заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою. Просить суд рішення господарського суду Вінницької області від 14.12.2017р. у справі №902/950/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Старкепітал" не скористалося своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надало суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст.263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Учасники справи були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, однак відповідач та третя особа - ТОВ "Старкепітал" наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з'явилися, своїх повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю останніх.
У відповідності до ст.ст.222, 223 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол судового засідання.
Відповідно до ч.1 ст.270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 22.12.2015р. постановою Правління Національного банку України від 22.12.2015р. №917/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного банку "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку ПАТ "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ" віднесено до категорії проблемних.
На підставі рішення Національного банку України від 23.05.2016р. №14/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ" до категорії неплатоспроможних" ПАТ "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ" віднесено до категорії неплатоспроможних.
27.04.2016р. постановою Правління Національного банку України №295/БТ "Про окремі питання діяльності Публічного акціонерного товариства "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ" та внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 22.12.2015р. №917/БТ встановлені для ПАТ "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ" обмеження в діяльності в тому числі не здійснювати кредитні операції з юридичними особами в обсязі, що перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття постанови (у розрізі валют) без урахування нарахованих доходів за цими операціями та обсягу зобов'язань з кредитування, що надані банка і клієнтам.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.05.2016р. №812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" вирішено розпочати процедуру виведення Публічного акціонерного банку "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ" з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 23.05.2016р. призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ".
Згідно рішення Правління Національного банку України від 12.07.2016р. №124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12.07.2016р. №1213, про початок процедури ліквідації ПАТ "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ" з 13.07.2016р. та делегування повноважень ліквідатора банку.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду №265від 24.01.2017р. визначено повноваження уповноважених осіб Фонду гарантування на ліквідацію ПАТ "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ".
24.05.2016р. Уповноваженою особою фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ" видано наказ №27/11 про створення комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.
В подальшому, за результатами проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності складено акт №4 від 02.06.2016р., яким встановлено, що 19.05.2016р. між Публічним акціонерним товариством "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ" (новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КРЕДИТНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ЦЕНТР" (первісний кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги №2 (договір) відповідно до якого первісний кредитор зобов'язався відступити новому кредитору (банку) права вимоги, належні первісному кредитору, за договорами купівлі-продажу цінних паперів з усіма додатковими угодами до них, які укладені ТОВ "КРЕДИТНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ЦЕНТР" та юридичними особами (боржниками).
Перелік договорів, права за якими відступаються з боку ТОВ "КРЕДИТНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ЦЕНТР" зазначається в Реєстрі Основних договорів, в якому також зазначається вартість відступлення прав вимог на дату складання такого реєстру.
ОСОБА_4 в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити права вимоги, в сумі зазначеній в Реєстрі Основних договорів, протягом 3-х робочих днів з дня підписання вказаного реєстру.
Також, в той же день Банк та ТОВ "КРЕДИТНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ЦЕНТР" підписали Реєстр Основних договорів до договору відступлення №2, відповідно до якого банк придбав права вимоги за одним договором купівлі-продажу цінних паперів на суму 181060378 грн. за ціною 180966027,90грн..
Зокрема, у відповідності до додатку №1 до договору відступлення права вимоги №2 від 19.05.2016р. відступлено право вимоги до ТОВ "Старкепітал" по договору №БВ1-БО39/13 від 17.05.2016р..
Також, з договору №БВ1-БО39/13 від 17.05.2016р. вбачається, що предметом купівлі-продажу за ним являються цінні папери кількістю 1 3 413шт. номінальною вартістю 1000,00грн. за шт., номінальною вартістю 13 413 000,00грн., загальною вартістю 181 060 378,00грн..
Крім того, 19.05.2016р. після укладання між сторонами договору відступлення №2 та Реєстру Основних договорів, баком було перераховано ТОВ "КРЕДИТНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ЦЕНТР" кошти у сумі 180 966 027,90грн. в рахунок оплати за договором.
Надалі, 14.07.2016 р. Уповноваженою особою фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ" відправлено на адресу відповідача повідомлення про нікчемність правочинів в их.05-1022 від 12.07.2016р., в якому останньою зазначено про нікчемність договору відступлення прав вимоги №2 від 19.05.2016р. та вимагалось повернути все отримане відповідачем згідно умов зазначеного правочину.
За вказаних обставин, Публічне акціонерне товариство "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕДИТНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ЦЕНТР" про застосування наслідків нікчемності договору відступлення права вимоги №2 від 19.05.2016р. та стягнення грошових коштів в сумі 180 966 027,00грн..
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 18.10.2017р. прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі №902/950/17 та призначено її до розгляду. Також, даною ухвалою залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Старкепітал".
14.11.2017р. до господарського суду Вінницької області від представника ТОВ "Старкепітал" надійшли письмові пояснення (б/н від 02.11.2017р.) в яких останній заперечує проти заявлених позовних вимог та просить суд відмовити в задоволенні позову. Додатком до пояснень до дано ряд документів.
16.11.2017р. до господарського суду Вінницької області позивачем подано клопотання вх.№06-52/10875/17 від 16.11.2017р., в якому останній просить суд залучити до розгляду у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 16.11.2017р. відкладено розгляд справи. Також, даною ухвалою залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
05.12.2017р. до господарського суду Вінницької області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №12-17 від 06.11.2017р., в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позову. Додатком до відзиву додано ряд документів.
06.12.2017 р. на електронну адресу до господарського суду Вінницької області від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли письмові пояснення б/н від 05.12.2017р. по справі.
06.12.2017р. до господарського суду Вінницької області позивачем подано заяву вх.№06-52/11626/17 від 06.12.2017р. про долучення до матеріалів справи ряду документів. Також, 06.12.2017р. останнім подано письмові пояснення вх.№06-52/11627/17 від 06.12.2017р. на виконання вимог ухвали суду.
12.12.2017р. до господарського суду Вінницької області від позивача надійшли письмові пояснення по справі б/н від 08.12.2017р. (вх.№06-52/11827/17 від 12.12.2017р.) та заява б/н від 08.12.2017р. з рядом долучених документів на підтвердження заявлених вимог.
14.12.2017р. позивачем до господарського суду Вінницької області подано письмові пояснення по справі б/н від 12.12.2017р. (вх.№06-52/11967/117 від 14.12.2017р.) та заяву б/н від 13.12.2017р. (вх.№06-52/11969/17 від 14.12.2017р.) про доручення д матеріалів справи виписок по особовим рахункам ТОВ "КРЕДИТНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ЦЕНТР" з 18.05.2016р. по 07.12.2017р..
Також, 14.12.2017р. до господарського суду Вінницької області від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення по справі вх.№ 06-52/11989/17 від 14.12.2017р. та клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв'язку з перебуванням представника ТОВ "КРЕДИТНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ЦЕНТР" на лікарняному.
Розгляд справи неодноразово відкладався.
Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Вінницької області від 14.12.2017р. у справі №902/950/17 позов задоволено повністю.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).
Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Публічне акціонерне товариство "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ", посилається на те, що під час укладення ОСОБА_4 з ТОВ "КРЕДИТНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ЦЕНТР" договору відступлення права вимоги №2 від 19.05.2016р. ним порушено вимоги п.п.2, 7, 8, 9 ч. 3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що в свою чергу, на його думку, є підставою для застосування наслідків недійсності правочину та стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 180 966 027,90грн..
При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю "КРЕДИТНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ЦЕНТР" у поданих до суду відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях позовні вимоги банку не визнає та вважає їх безпідставними посилаючись на такі обставини:
- при укладенні договору обмеження встановленні Національним ОСОБА_4 України для ПАТ "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ" порушені не були;
- відповідач не визнавався пов'язаною з банком особою. Правлінням НБУ та Комісією Національного банку не приймалось рішення про віднесення відповідача до пов'язаних із ОСОБА_4 осіб;
- укладення договору не призвело до неплатоспроможності ОСОБА_4;
- за укладеним договором банк набув права грошової вимоги у розмірі приблизно 181 млн. грн., задоволення вимог за якою дозволило банку розрахуватися із кредиторами.
Матеріали справи свідчать, що 19.05.2016р. між Публічним акціонерним товариством "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ" (новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КРЕДИТНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ЦЕНТР" (первісний кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги №2 (договір) відповідно до якого первісний кредитор зобов'язався відступити Новому кредитору (банку) права вимоги, належні первісному кредитору, за договорами купівлі-продажу цінних паперів з усіма додатковими угодами до них, які укладені ТОВ "КРЕДИТНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ЦЕНТР" та юридичними особами (боржниками). Перелік договорів, прав за якими відступаються з боку ТОВ "КРЕДИТНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ЦЕНТР" зазначається в Реєстрі Основних договорів, в якому також зазначається вартість відступлення прав вимог на дату складання такого реєстру. ОСОБА_4 в свою чергу зобов'язався прийняти та оплати права вимоги, в сумі зазначену в Реєстрі Основних договорів, протягом 3-х робочих днів з дня підписання вказаного реєстру.
Також, в той же день між Публічним акціонерним товариством "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ" та ТОВ "КРЕДИТНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ЦЕНТР" підписано Реєстр Основних договорів до договору відступлення №2 відповідно до якого банк придбав права вимоги за одним договором купівлі-продажу цінних паперів на суму 181 060 378грн. за ціною 180966027,90грн..
У відповідності до додатку №1 до договору відступлення права вимоги №2 від 19.05.2016р. відступлено право вимоги до ТОВ "Старкепітал" по договору № БВ1-БО39/13 від 17.05.2016р..
Зокрема, з договору №БВ1-БО39/13 від 17.05.2016р. вбачається, що предметом купівлі-продажу за ним являються цінні папери кількістю 13413шт. номінальною вартістю 1000,00грн. за шт., номінальною вартістю 13 413 000,00грн., загальною вартістю 181 060 378,00грн..
19.05.2016р. після укладання між сторонами договору відступлення №2 та Реєстру Основних договорів, баком було перераховано ТОВ "КРЕДИТНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ЦЕНТР" кошти у сумі 180 966 027,90грн. в рахунок оплати за договором.
Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст.514, ч.1 ст.517 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом; первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Отже, спірний договір за своєю правовою природою є договором про відступлення права вимоги.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України.
У відповідності до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009р. №9 судам відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 Цивільного кодексу України тощо).
Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009р. №9 визначено, що відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.
Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.
Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.
За приписами статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
У відповідності до ст.1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Метою вказаного нормативно-правового акту є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Частиною 2 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
За приписами ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, у разі: банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим (п.2); банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п.7); банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України (п.8); здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства (п.9).
Як вбачається з матеріалів справи, станом на дату прийняття Правлінням Національного банку України постанови №917/БТ від 22.12.2015р. "Про віднесення Публічного акціонерного банку "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ" (Банк) до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку" ПАТ "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ" до категорії проблемних обсяг кредитних операцій з юридичними особами, без врахування нарахування доходів за цими операціями та обсягу зобов'язань з кредитування, що наданні банкам і клієнтам складав 1646177764,38грн., про що свідчить довідка щодо обсягу кредитних операцій банку з юридичними особами та оборотно-сальдовим балансом за 21.12.2015р., а як слідує з оборотно-сальдового балансу за 19.05.2016р. на момент укладення договору про відступлення прав вимог №2 від 19.05.2016р. - 1 517 885 993,17грн..
Таким чином, з врахуванням викладеного, встановленні обставини та положення постанови Національного ОСОБА_4 України від 27.04.2016р. № 295/БТ, сума кредитних операцій з юридичним особами станом 19.05.2016 р. не могла перевищувати 128 291 771,21грн., однак ПАТ "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ" укладено правочин на суму 180 966 027,90грн..
Згідно п.3 ч.1 ст.49 Закону України "Про банки та банківську діяльність", кредитною операцією розглядається операція щодо придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг).
Відповідно до абз.9 п.1.10 глави 1 розділу І Положення про порядок формування та використання банками України, резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого постановою Правління Національного банку України №23 від 25.01.2012р. (було чинне на момент укладення договору №1805 від 18.05.2016р.) кредитна операція - вид активних банківських операцій, пов'язаних із розміщенням залучених банком коштів шляхом їх надання в тимчасове користування або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також надання гарантій, поручительств, акредитивів, акцептів, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій репо, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання щодо сплати процентів та інших зборів із такої суми (відстрочення платежу).
У відповідності до п.п.18 п.5 розділу І Положення про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30.06.2016р. №351 кредитна операція - вид активних банківських операцій, пов'язаних із розміщенням залучених банком коштів таким шляхом: надання їх у тимчасове користування або прийняття зобов'язань про надання певної суми коштів; надання гарантій, порук, акредитивів, акцептів, авалів; розміщення депозитів; проведення факторингових операцій та операцій фінансового лізингу; видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій зворотного репо; будь-якого продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання щодо сплати процентів та інших зборів за такою сумою (відстрочення платежу); розстрочення платежу за продані банком активи.
Як вже зазначалось вище, що 19.05.2016р. ПАТ "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ" здійснив кредитну операцію на загальну суму 180 966 027,90грн шляхом укладення договору відступлення прав вимоги №2 з подальшим проведенням розрахунків за ним.
При цьому, судом встановлено, що на дату укладення договору від 19.05.2016р. відносно ПАТ "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ" діяла постанова Правління Національного банку України від 22.12.2015р. №917/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку" (зі змінами, внесеними постановою Правління НБУ від 27.04.2016р. №295/БТ), якою встановлено факт здійснення ОСОБА_4 ризикової діяльності, ПАТ "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ" віднесено до категорії проблемних та встановлено ряд обмежень в діяльності ОСОБА_4, зокрема, не здійснювати кредитних операцій в обсязі, що перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття даної постанови (у розрізі валют) без урахування нарахованих доходів за цими операціями та обсягу зобов'язань з кредитування, що надані банкам і клієнтам.
Відповідно до п.1.3 глави 1 розділу 1 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою Правління Національного банку України №346 від 17.08.2012р. обмеження операцій - тимчасова, на визначений строк, заборона банку здійснювати окремі види операцій з урахуванням установлених обмежень за видом/обсягом/сумою/колом клієнтів/регіоном; здійснювані банком операції - є діями або подіями під час надання банківських та інших фінансових послуг, здійснення іншої діяльності, унаслідок яких відбуваються зміни у фінансовому стані банку, що відображаються за балансовими або позабалансовими рахунками банку.
Також, станом на дату прийняття постанови Правління НБУ №917/БТ, тобто 22.12.2015р. обсяг кредитних операцій ПАТ "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ" з юридичними особами, без урахування нарахованих доходів за цими операціями та обсягу зобов'язань з кредитування, що надані банкам і клієнтам згідно з даними балансу ОСОБА_4 (форма 1-Д) становив 1646177764,38грн., про що свідчить довідка щодо обсягу кредитних операцій ПАТ "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ" з юридичними особами за вих. №17.08.17/01-вих від 17.08.2017р. та копією оборотно-сальдового балансу ПАТ "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ" по валюті на дату 21.12.2015р..
При цьому, як свідчить довідка ОСОБА_4 та копії оборотно-сальдового балансу ПАТ "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ" по валюті станом на ранок 19.05.2016р. (дата розрахунків за договором відступлення № 2) обсяг кредитних операцій ОСОБА_4 з юридичними особами, без урахування нарахованих доходів за цими операціями та обсягу зобов'язань з кредитування, що надані банкам і клієнтам складав 1 517 885 993,17 грн.
Крім того, як зазначено в довідці щодо обсягу кредитних операцій ПАТ "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ" з юридичними особами за вих. №17.08.17/01-вих від 17.08.2017р. та встановлено комісією по перевірці правочинів у додатку №1 до акту №8 від 01.07.2016р. за результатами аналізу руху коштів по рахунках клієнтів до моменту розрахунків ОСОБА_4 за договором відступлення №2 зменшення обсягу кредитних операцій з юридичними особами не відбувалося.
Отже враховуючи зазначене вище, максимальна сума кредитних операцій з юридичними особами (одна чи декілька) станом на 19.05.2016р. не могла перевищувати 128 291 771,21грн., що складає різницю від допустимої межі (1646177764,38грн. - 1517885993,17грн. = 128291771,21грн.). Натомість ОСОБА_4 укладено правочин, на виконання якого було сплачено 180966027,90грн..
Таким чином, ПАТ "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ" були порушені обмеження, встановленні постановою Правління НБУ №917/БТ від 22.12.2015р. в частині проведення операцій на суму 180966027,90грн на підставі договору відступлення прав вимоги №2 від 19.05.2016р. при відсутності права на укладення такого правочину.
У відповідності до положень ст.49 Закону України "Про банки та банківську діяльність" та Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, яке затверджено постановою Правління Національно банку України №23 від 25.01.2012р., укладаючи договір відступлення прав вимоги ОСОБА_4 проведено кредитування юридичної особи.
Відповідно до ч.3 ст.49 Закону України "Про банки та банківську діяльність", банк зобов'язаний мати структурний підрозділ, функціями якого є надання кредитів та управління операціями, пов'язаними з кредитуванням.
Згідно положень ч.1 ст.48 Закону України "Про банки та банківську діяльність", банкам забороняється здійснювати ризикову діяльність, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.
Статтею 44 Закону України "Про банки та банківську діяльність" встановлено, що банк створює комплексну та адекватну систему управління ризиками, що має враховувати специфіку роботи банку, встановлені Національним банком України вимоги щодо управління ризиками. Система управління ризиками має забезпечувати виявлення, ідентифікацію, оцінку, моніторинг та контроль за всіма видами ризиків на всіх організаційних рівнях та оцінку достатності капіталу банку для покриття всіх видів ризиків.
ОСОБА_4 утворює постійно діючий підрозділ з управління ризиками, що має відповідати за впровадження внутрішніх положень та процедур управління ризиками відповідно до визначених радою банку стратегії та політики управління ризиками.
Підрозділ з управління ризиками має бути підзвітний раді банку та відокремлений від підрозділу внутрішнього аудиту, підрозділів, що здійснюють операції, та підрозділів, що реєструють операції.
ОСОБА_4 зобов'язаний з метою управління ризиками утворити постійно діючі комітети, зокрема: 1) кредитний комітет; 2) комітет з питань управління активами та пасивами.
ОСОБА_4 має право залежно від рівня складності та обсягів операцій утворювати також інші комітети.
Одна й та сама особа не може суміщати посади голови кредитного комітету та підрозділу з управління ризиками.
Вказане свідчить, що до моменту здійснення кредитної операцій банк в обов'язковому порядку має провести аналіз ризиковості такої операцій, для чого він створює спеціальній постійно діючи комітети.
В разі коли банком проводиться операція без проведення оцінки ризиків, то відбувається не дотримання встановлених законом загальних правил проведення операцій.
Пунктом 5-4 ч.1 ст.2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань.
На момент укладення договору відступлення ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" мав відкритий в ПАТ "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ" особовий рахунок №26500300393701, на якому обліковувалися залишки коштів (без урахування коштів, які були зараховані на підставі договору відступлення). Отже, в розумінні вказаного вище Закону відповідач мав статус кредитора ОСОБА_4.
З огляду на вищезазначене, оскільки в ПАТ "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ" відсутні рішення структурних підрозділів ОСОБА_4 щодо можливості укладення договору відступлення прав вимоги №2 від 19.05.2016р. та оцінки ризиків внаслідок проведення операцій за вказаним договором, враховуючи отримання відповідачем, як кредитором ОСОБА_4 грошових коштів за договором відступлення, що призвело до порушення обмежень, встановлених до ПАТ "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ" Національним банком України, а тому договір відступлення прав вимоги №2 від 19.05.2016р. має ознаку нікчемності правочину, передбачену п.7 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а саме, ПАТ "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ" укладено правочин, умови якого передбачають платіж з метою надання окремому кредитору переваг (пільг), прямо не встановлених для нього законодавством чи внутрішніми документами банку.
Як було зазначено вище, укладаючи договір відступлення прав вимоги ПАТ "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ" порушив обмеження накладені на на нього зі сторони державного регулятора.
Відповідно до положень ст.1 Закону України "Про Національний банк України":
банківське регулювання - одна із функцій Національного банку України, яка полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства;
банківський нагляд - система контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку;
Згідно із положеннями ст. 56 Закону України «Про національний банк України» Національний банк видає нормативно-правові акти та розпорядчі акти.
Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.
Національний банк видає розпорядчі акти з питань організаційно-розпорядчого характеру або індивідуальної дії, які не є нормативно-правовими актами. Розпорядчі акти оприлюднюються та набирають чинності в порядку, встановленому Національним банком.
Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно із законом пом'якшують або скасовують відповідальність.
Нормативно-правові акти Національного банку, що містять інформацію з обмеженим доступом, не підлягають опублікуванню та доводяться до відома юридичних та фізичних осіб, на яких поширюється їх дія, у порядку, встановленому Національним банком.
Нормативно-правові акти Національного банку, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності у порядку, встановленому цими актами.
Отже, не дотримання керівництвом ПАТ "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ" вимог постанови Правління НБУ №917/БТ при укладенні договору відступлення прав вимоги №2 від 19.05.2016р. є укладенням правочину з порушенням вимог законодавства.
Як вже наводилось вище, укладення ОСОБА_4 договору без попередньої оцінки ризиковості операції за таким договором є порушення вимог закону - оскільки прямо заборонено чинним законодавством.
В той же час ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" є пов'язаною особою з ОСОБА_4, оскільки відповідно до п.9 ст.52 Закону-України "Про банки та банківську діяльність", пов'язаними з банком особами є будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини.
На час здійснення операцій 19.05.2017р. ПАТ "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ" був віднесений до категорії проблемних у відповідності до Постанови №917/БТ від 22.12.2015р., із змінами внесеними постановою Правління Національного банку України №295/БТ від 27.04.2016р. "Про окремі питання діяльності Публічного акціонерного товариства "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ".
У відповідності до вимог Постанови №917/БТ від 22.12.2015р. та Постанови №295/БТ від 27.04.2016р., було встановлено, що ПАТ "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ" здійснює свою діяльність із порушенням банківського законодавства. Як вбачається з Постанови №917/БТ однією з підстав для віднесення ПАТ "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ" до категорії проблемних і була співпраця з ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр", внаслідок якої ПАТ "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ" здійснював опосередковане залучення коштів фізичних осіб.
З метою приведення діяльності ПАТ "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ" у відповідність до вимог банківського законодавства Національний банк України зобов'язав останнього, зокрема визнати існування банківської групи, до якої, в тому числі, мало бути включене ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр", також зобов'язано забезпечити погашення ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" зобов'язань перед фізичними особами у відповідності до погодженого Національним ОСОБА_4 України графіку.
Отже, Постанова №917/БТ від 22.12.2015р. та Постанова №295/БТ від 27.04.2016р. та дії ОСОБА_4 на їх виконання чітко встановлюють наявність впливу ПАТ "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ" (посадових осіб ОСОБА_4) на діяльність ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр".
Слід також зазначити, що при укладенні договору відступлення прав вимоги №2 від 19.05.2016р. саме ПАТ "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ" було допущено порушення чинного законодавства, в тому числі допущено дії за межами власної дієздатності, внаслідок застосування до ПАТ "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ" заходів впливу зі сторони державного регулятора, а нікчемність правочинів передбачена ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не передбачає наявності обізнаності іншої сторони правочину із обмеженнями, які накладено на ПАТ "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ".
Нікчемний правочин є недійсним у силу прямої вказівки закону за фактом наявності певної умови (обставини).
У відповідності до ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", обставиною за якою закон встановлює нікчемність правочину є певні дії банку, мета яких суперечить його майновим інтересам.
У своїй апеляційній скарзі скаржником жодним чином не обґрунтовано, яким чином відсутність обізнаності останнього про обмеження накладені на ПАТ "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ" зі сторони НБУ впливає на дійсність/недійсність оскарженого договору.
В той же час, як наведено вище не дотримання ПАТ "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ" вимог Національного банку України та вчинення дій за межами накладених на нього обмежень є порушенням чинного законодавства України і є за своєю суттю вчиненням дій без належного обсягу дієздатності.
Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України).
Правові наслідки недійсності правочину встановлені ст.216 ЦК України. Так, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009р. роз'яснено, що реституція як спосіб захисту цивільного права (ч.1 ст.216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.
З врахуванням наведеного вище, а також дослідивши всі обставини, що мають значення для вирішення спору по суті в їх сукупності, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком господарського суду Вінницької області про задоволення позову Публічного акціонерного товариства "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ" в повному обсязі.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
В силу приписів ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Натомість, скаржниками не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.
Доводи скаржника в апеляційній скарзі спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків суду не спростовують.
У відповідності до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наведених обставин, рішення господарського суду Вінницької області від 14.12.2017р. у справі №902/950/17 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕДИТНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ЦЕНТР" - без задоволення.
Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕДИТНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ЦЕНТР", м.Вінниця залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 14.12.2017р. у справі №902/950/17 - без змін.
2. Справу № 902/950/17 повернути до господарського суду Вінницької області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 07.02.2018р.
Головуючий суддя Павлюк І. Ю.
Суддя Миханюк М.В.
Суддя Савченко Г.І.